Розподіл прибутку

Главная » Рефераты

Разделы

Информация

Розподіл прибутку

|Міністерство освіти та науки України |

|Тернопільська академія народного господарства |

|Вінницький інститут економіки |

| |

|Курсова робота |

|на тему: |

| |

|“Розподіл прибутку” |

| |

|Вінниця 2004 |

Зміст

Вступ ...............................

............................................................................

.................. 3

Глава 1. Фінансові кошти та фінансові результати підприємства

.............................5

1.1 Виторг підприємства 7

1.2 Суть і види доходу підприємства 7

1.3 Прибуток: суть і види 12

Висновок 21

Глава 2. Розподіл прибутку підприємства

...................................................................23

2.1 Принципи розподілу прибутку підприємства 23

2.2 Розподіл прибутку на підприємствах різних організаційних форм 25

Висновок 28

Глава 3. Актуальні проблеми управління прибутком підприємств

...........................29

3.1 Планування прибутку на підприємстві 29

3.2 Максимізація прибутку 31

3.3 Підвищення ефективності розподілу прибутку 32

Висновок 36

Загальні висновки

............................................................................

............................37

Використана література

............................................................................

...................40

Вступ

Проведена економічна реформа і перехід до ринкових механізмів

функціонування економіки України, органічне включення її в процеси

світового господарювання вимагають корінного перегляду всієї сукупності

економічних важелів, використовуваних у системі керування. Перехід від

переважно прямих адміністративних методів впливу до непрямих, заснованих на

ринкових механізмах і взаємозв’язках, має потребу в заглибленому

теоретичному осмисленні широкого кола мікро- і макроекономічних проблем,

включаючи мотиваційний аспект господарської діяльності економічних

суб’єктів, об’єктивні закономірності формування і використання доходів цих

суб’єктів.

В умовах товарно-грошових відносин основним показником, що характеризує

кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є

прибуток. З доходами і прибутком підприємства зв’язане рішення важливих

соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на

мікро-, так і на макрорівні. Усе це додає цим господарським поняттям

підвищену актуальність і значимість.

В умовах ринкової економіки одержання прибутку є безпосередньою метою

виробництва. Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування

підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних

фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв’язаного з реалізацією

товарів на ринку.

Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для

інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості.

Прибуток, як категорія ринкових відносин виконує наступні функції:

. характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності

підприємства;

. є основним елементом фінансових ресурсів підприємства;

. є джерелом формування бюджетів різних рівнів.

Визначену роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки

підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації

виробництва та збуту продукції.

Основна мета управління прибутком підприємства — забезпечення зростання

його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками

економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління

виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл.

Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств — одна з

найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

В даної курсової роботі викладено теоретичні основи фінансових

результатів діяльності підприємства, вивчені такі економічні поняття, як

”дохід” та ”прибуток”, проаналізовано механізми максимізації та розподілу

прибутку на підприємстві, різні типи дивідендної політики тощо.

Глава 1. Фінансові кошти та фінансові результати підприємства

В умовах товарного виробництва і ринкових економічних відносин між

суб’єктами господарювання кожне підприємство має відповідні фінансові

(грошові) кошти для забезпечення своєї ефективної діяльності при створенні

і функціонуванні будь-якого підприємства використовуються певні джерела

формування і виокремлюються конкретні види їх фінансових коштів. (мал.

1.1).

Мал. 1.1. Джерела формування і види фінансових коштів підприємства

Стартовим джерелом формування фінансових коштів є статутний капітал, що

являє собою суму коштів, яка необхідна для того, щоб підприємство розпочало

свою діяльність. Його розмір визначається статутом або угодою на власні або

позичені кошти. Проте в окремих випадках підприємствам можуть буди надані

субсидії, тобто фінансова допомога в грошової або натуральній формі за

рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, а також спеціальних

фондів. Розрізняють прямі чи непрямі субсидії. Через прямі субсидії держава

стимулює накопичення капіталу, фінансує капітальні вкладення в ті галузі,

розвиток яких необхідний для збалансованості народного господарства країни

в цілому, але є недостатньо прибутковим для відповідних підприємств (фірм).

Вони спрямовуються перш за все в нові перспективні галузі економіки і

малорентабельні виробництва. Непряме субсидування тих чи інших підприємств

(фірм) здійснюється переважно засобами податкової і грошово-кредитної

політики (податкових пільг, пільгових кредитів тощо).

Сукупність фінансових коштів підприємства, що має постійно

підтримуватись на необхідному рівні за рахунок перелічених основних джерел

формування, прийнято розподіляти на оборотні кошти (поточні витрати) та

інвестиції (капітальні довгострокові витрати).

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її

доходність і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і

колективу вони цікавлять вкладників капіталу (акціонерів), кредиторів,

державні органи, в першу чергу податкову службу, фондові біржі, які

займаються купівлею-продажем цінних паперів та ін.

Основним фінансовим результатом діяльності підприємства є його

прибуток, іноді його замінюють показником доходу. Крім цих абсолютних

показників для оцінки фінансового стану застосовують ряд відносних

показників і коефіцієнтів. Послідовно їх розглянемо, почавши з виторгу.

1.1 Виторг підприємства

На ринку підприємства виступають як відносно відособлені

товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її

споживачу, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає ще отриманого

прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг

із витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості

продукції.

Якщо виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про

одержання прибутку. Підприємство завжди ставить своєю метою прибуток, але

не завжди його витягає. Якщо виторг дорівнює собівартості, то вдається лише

відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При витратах,

що перевищують виторг, підприємство перевищує встановлений обсяг витрат і

одержує збитки — негативний фінансовий результат, що ставить підприємство в

досить складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.

1.2 Суть і види доходу підприємства

Показник ”доход” досить поширений серед економічних показників на макро-

і мікрорівнях, у побуті (доход національний, підприємства, сім’ї,

громадянина). Зміст його є не однозначним. Часто цим поняттям позначають

загальну виручку або суму грошових надходжень підприємства або окремої

особи. Іноді доход ототожнюють з прибутком. Це крайні тлумачення доходу. У

сфері підприємницької діяльності офіційно визнано, що доход — як показник

фінансових результатів — це виручка від підприємницької діяльності за

вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Таким чином, у

доході заробітна плата розглядається як його елемент, а не різновид витрат.

Таке розуміння доходу відповідає глобальній макроекономічній меті

виробництва, але є суперечливим на рівні підприємства, де зарплата

формально має різну інтерпретацію залежно від форми власності на умови і

результати виробництва. Працівники підприємства, які є його власниками

(індивідуальні, колективні підприємства), розглядають свою зарплату як

доход підприємства, а зарплату найманих працівників — як елемент витрат.

Але це формальне, поверхове сприйняття. Від форми власності економічна суть

зарплати не міняється.

Практичне значення показника доходу полягає в тому, що він характеризує

загальну суму коштів, яка поступає підприємству за певний період і, за

вирахуванням податків, може бути використовувана на споживання та

інвестування. Доход іноді є об’єктом оподаткування.

Доход — найважливіший економічний показник роботи підприємств (фірм),

що відбиває їхні фінансові надходження від усіх видів діяльності, кінцевим

результатом якої виступає виробнича і реалізована продукція (зроблені

послуги, виконані роботи), оплачені замовником. Доход — це гроші, що

продавець сподівається одержати за продану одиницю виготовленої продукції.

Загальна величина доходу підприємства включає доход від [5, 231]:

. реалізації продукції, робіт, послуг;

. реалізації матеріальних цінностей і майна (матеріалів, основних

фондів, нематеріальних активів);

. позареалізаційних операцій (пайові участі у спільних підприємствах,

здачі майна в оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень

або витрат від економічних санкцій тощо).

Доход від реалізації продукції (робіт, послуг) обчислюється як різниця

між виручкою і матеріальними та прирівняними до них витратами у

собівартості реалізованої продукції. При цьому у величині доходу не

враховується податок на добавлену вартість і акцизний збір.

До матеріальних належать витрати, які включаються у відповідний елемент

кошторису виробництва. Прирівняними до матеріальних вважаються витрати на:

амортизацію основних фондів, відрахування н6а соціальні потреби, платежі та

виплати, які об’єднуються у кошторисі виробництва назвою ”Інші витрати”.

Таким чином, до матеріальних і прирівняних до них витрат належать усі

елементи витрат кошторису виробництва за винятком заробітної плати.

Співвідношення її і матеріальних витрат у кошторисі виробництва дозволяє

розрахунково визначити матеріальні витрати у собівартості реалізованої

продукції.

Доход від реалізації матеріальних цінностей і майна — це різниця між

ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію,

відповідно доход від реалізації основних фондів — різниця між виручкою від

продажу, залишковою вартістю і матеріальними витратами на демонтаж і

реалізацію.

На підприємствах, для яких доход є об’єктом оподаткування, після

вирахування податку він поділяється на фонди споживання, інвестиційний та

страховий. Фонд споживання використовуються на оплату праці персоналу

підприємства (фонд зарплати) і виплати за підсумком роботи за певний

період, за частку у статутному майні (дивіденд), матеріальну допомогу тощо.

Відповідно видам витрат фірми підрозділяються і доходи:

Середній доход AR (average revenue). Теорія попиту затверджує, що

кількість продукції, що хоче придбати споживач, є функцією її ціни. Крива

попиту показує, скільки може заплатити споживач за різні кількості

продукту. Ціна на кривій попиту показує, скільки споживач може заплатити за

кожну одиницю зробленого продукту. Щодо виробника коштовна покупця є тим

доходом, що очікується продавцем від кожної проданої одиниці випущеної

продукції. Крива попиту на продукцію підприємства є одночасно і крива

доходу. Ціна за одиницю продукції і є доход від одиниці продукції (чи

середній доход) для продавця. Ціна і середній доход — це одне і теж, але

розглянуте з різних точок зору:

AR = P,

де Р — ціна товару;

AR — середній доход.

Загальний доход TR (total revenue) — це грошова сума, одержувана від

продажу визначеної кількості товару (виторгу). Він дорівнює ціні товару,

помноженої на цю кількість товару:

TR = AR * Q.

Тому що AR = Р, то TR = P * Q.

Граничний доход MR (marginal revenue) — це збільшення загального доходу

за рахунок малого збільшення кількості зробленої і проданої продукції

(збільшення загального доходу при збільшенні продажів на одиницю

продукції).

Граничний доход розраховують по формулі:

MR = [pic] ,

де [pic]TR — зміна загального доходу;

[pic]Q — зміна кількості проданої продукції.

Граничний доход дозволяє оцінити можливість окупності кожної додаткової

одиниці продукції, що випускається. І в сполученні з показником граничних

витрат служить вартісним орієнтиром можливостей розширення підприємства.

Таблиця 1. Розрахунок загального, середнього і граничного доходу (дані

умовні), грн.

|Р |одиниці, |TR |MR |AR |

| |Q | | | |

|6 |0 |0 |— |— |

|5 |1 |5 |5 |5 |

|4 |2 |8 |3 |4 |

|3 |3 |9 |1 |3 |

|2 |4 |8 |-1 |2 |

|1 |5 |5 |- 3 |1 |

З таблиці видно, що загальний доход є нульовим, якщо продається нуль

одиниць товару. Перша продана одиниця збільшує загальний доход з 0 до 5.

Граничний доход — збільшення загального доходу, що є результатом продажу

першої одиниці продукції, — дорівнює 5. Третя продана одиниця збільшує TR з

8 до 9, тобто граничний доход дорівнює 1. Четверта продана одиниця за ціною

2 грн. зменшує загальний доход і тому MR = -1.

Найбільший TR дають 3 продані одиниця товару, а оптимальною ціною є

ціна 3 грн. за одиницю.

Отже, у залежності від чи попиту середнього доходу підприємства

формується загальний доход.

1.3 Прибуток: суть і види

Економісти використовують поняття «прибуток» для вираження різниці між

доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення

доходів від продажу товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).

Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності

підприємств (фірм). Прибуток — це частина виручки, що залишається після

відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність

підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів,

прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним

показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну

складову підприємницької діяльності — персонал.

Прибуток виконує дві найважливіші функції:

1) характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства,

розмір його грошових нагромаджень;

2) є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний

розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент

доходів державного бюджету).

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-

технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всії форм

інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення

прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити

зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в

прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає

основним показником ефективності виробництва.

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного

розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В

економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний

прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток (мал. 1.2).

| |Економічний прибуток |Бухгалтерський прибуток |

|Загальний | | |

|доход = | | |

| |+ |+ |

| |Економічні витрати = | |

| |явні + неявні витрати, |Бухгалтерські витрати = |

| |включаючи нормальний |явні витрати |

| |прибуток | |

Мал.1.2. Економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний

прибуток

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними

витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше

госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні

(грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR — EC,

де ВР — бухгалтерський прибуток;

TR — загальний доход;

ЕС — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними

витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR — TC,

де ЕР — економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC;

IC — неявні витрати.

Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити

підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати

діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення

альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це

прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні

ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси

в іншу справу.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати),

щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток

повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній

галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь.

Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за

можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання

управлінської праці в даній галузі.

Отже, NP — економічні витрати і частина загальних економічних витрат

фірми. NP — це плата менеджеру за те, щоб не допустити відтоку його

капіталу з даної галузі в іншу. Нормальний прибуток є неявним чинником

витрат, призначених для оплати на управлінську працю. Будь-яке перевищення

прибутку над загальними економічними витратами відбивають економічну, чи

чисту, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це

доход, отриманий понад нормальний прибуток.

Приклад, приведений нижче, ілюструє поняття економічного,

бухгалтерського і нормального прибутку.

Загальний доход: 50000 грн.

За мінусом явних витрат:

Зарплата 20000 грн.

Вартість сировини і мінералів 10000 грн.

Бухгалтерський прибуток 20000 грн.

За мінусом неявних витрат:

Загублена зарплата 10000 грн.

Альтернативні витрати капіталу

(нормальний прибуток) 2000 грн.

Економічний прибуток: 8000 грн.

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки

визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були

конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе

галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий

період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж

нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як

тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називається парадоксом

прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить

її до нуля [7, 67].

Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі

збитком у конкретній галузі, то зрештою воно неї залишить. Тому що

підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в

кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не

може сподіватися на прибуток більшу, ніж нормальна.

На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які

істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному

призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток — основний

фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для

цілей оподатковування розраховується спеціальний показник — податковий

прибуток, а на його основі — прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не

оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні

підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається

чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат

діяльності підприємства.

Мал. 1.3. Схема формування прибутку господарчого суб’єкта

Валовий (балансовий) прибуток являє собою суму прибутку від реалізації

продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і

доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих

операціях:

Пв = Прп + Прф + Ппз,

де Пв — валовий прибуток;

Прп — прибуток від реалізації продукції;

Прф — прибуток від реалізації основних фондів, іншого майна

підприємства;

Ппз — прибуток від позареалізаційних операцій.

Балансовий прибуток включає три основних елементи: прибуток (збиток)

від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток

(збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття,

реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від

позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — це фінансовий

результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може

здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не

заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг)

визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без податку

на додаткову вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію,

що включаються в собівартість продукції:

Прп = Вд — ПДВ — А — В,

де Вд — валовий доход від реалізації продукції (робіт, послуг);

ПДВ — податок на додаткову вартість;

А — акцизи;

В — витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна

підприємства для цілей оподатковування враховується різниця (перевищення)

між продажною ціною і первісної (чи залишкової) вартістю цих фондів і майна

(збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна

обчислюється стосовно до основних фондів, нематеріальним активам і

швидкозношувальним предметам. Прибуток від реалізації основних фондів і

іншого майна підприємства складає:

Ін.ф.м. = Вр.ф.м. — Сф.і. * Jінф.,

де Вр.ф.м — виторг від реалізації основних фондів і майна;

Сф.і. * Jінф. — вартість основних фондів, скоректована на індекс

інфляції.

По реалізації продукції, що має натурально-речовинну форму, розрахунок

прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції,

обумовленими на обсяг реалізованої продукції в натуральному вираженні:

|Реалізації|=|залишках річної |+|товарної |+|нереалізованої |

Прибуток від виконання чи робіт чи надання послуг розраховується

аналогічно прибутку від реалізації продукції.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів і іншого майна

підприємства являє собою фінансовий результат, не зв’язаний з основними

видами діяльності підприємства. Він відбиває прибуток (збиток) від іншої

реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що

числиться на балансі підприємства.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються:

. доходи, одержувані від пайової участі в діяльності інших