Алма-Ата - столиця Казахстану

Алма-Ата - столиця Казахстану

РЕФЕРАТ

З Географії на тему: "Алмати"

ЗМІСТ

• ВСТУП
• Назва
• Географічне положення
• Екологічна ситуація
• Міста-супутники Алма-Ати
• Історія Алма-Ати
• Сучасна Алма-Ата

Алма-Ата (казах. Алмати; до 1921 року - Вірний) - найбільше місто Казахстану. З 1927 по 1936 столиця Казакської АРСР, з 1936 по 1991 роки столиця Казахської РСР, з 1991 по 1997 столиця Республіки Казахстан. Алма-Ата була останньою столицею і найбільшим містом Казахської РСР, потім стала першою столицею і найбільшим мегаполісом Республіки Казахстан. Незважаючи на втрату статусу політико-адміністративної столиці, місто є культурним і фінансово-економічним центром республіки і залишається єдиним містом-мільйонником країни. Місто розташоване біля підніжжя гір Заілійського Алатау на крайньому південному сході республіки і має своєрідний, досить м'який кліматичний режим з непростою екологічною ситуацією.

У червні 2007 року місто був доданий до списку найдорожчих міст світу. [1] З кінця 90-х місто переживає період справжнього економічного та інвестиційного буму, а також інтенсивного будівництва.

У пізніше Середньовіччя в цьому районі існувала стоянка тюркських і монгольських кочівників - Алмати,1854 - на місці казахського поселення Алмати закладена військова фортеця Заілійское, потім Верное, 1867 - Алматинске, 1867-1921 - Верний з 1921 - Алма - Ата, з 1993 у зв'язку з перейменуванням в офіційному вживанні державними органами Казахстану російською і казахською мовами місто називається "Алмати".У Росії місто, як і раніше називають "Алма-Ата": 17 серпня 1995 опубліковано Розпорядження Адміністрації Президента Російської Федерації № 1495 "Про написанні назв держав - колишніх республік СРСР та їх столиць", відповідно до якого у службовому листуванні і офіційних переговорах представники Російської Федерації іменують колишню столицю Казахстану саме як "Алма-Ата".

Всупереч поширеній помилці, "Алма-Ата" - це не похідне від казахського "Алмати" / ? lm ? t? /, яке за російською звучить майже як "Алмата".Це абсолютно інша назва міста. Міф про походження назви від казахських слів "алма" / ? lm ? / (яблуко) і "ата" / ? t ? / (дід) з'явився в спробі пояснити етимологію назви, придуманої 5 лютого 1921 року на зборах Президії ЦВК Туркестанської АРСР в тодішньому Верном. [2]Назва "Алма-Ата", що можна перекласти як "Яблуко-дід", в казахському абсолютно безглуздо, так само, втім, як і в російській мові. Назва "Алмати" перекладається як "Яблуневий".

З іншого боку, в енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона, задовго до більшовиків, в статті про м. Вірний читаємо [3]:

Вірний - обласне місто Семіречинські області, розташоване на речкe Алматинка, ... в 1854 році було засновано зміцнення В., для захисту останніх від набігів гірських кара-киргизів, на місці колишнього тут перш за поселення Алма-Ати (Яблунне) ... Тубільці, а почасти й росіяни, часто називають Вірний по-старому - Алма-Ати ... Місто Вірний складається з Алма-Атинській станиці (стара частина міста), Алма-Атинської висілки, Татарській слобідки і з Нового міста, які виникли на початку 1870-х років

Місто Алма-Ата розташований в центрі Євразійського континенту, на південно-сході Республіки Казахстан, на 77 ° східної довготи і 43 ° північної широти, біля підніжжя гір Заілійського Алатау - найпівнічнішого хребта Тянь-Шаню на висоті від 600 до 1650 метрів над рівнем моря . На одній широті з ним знаходяться Гагри і Владивосток.

Клімат в місті різко-континентальний, з великими коливаннями температур не лише протягом року, але і доби. З висоти менше 600 м міські вулиці втікають на північ, в степ, в напівпустелю, упираючись в спекотні Прикаськеленські Мойинкуми. У південних житлових масивах на висоті 1500-1700 м над рівнем моря в урочищі Медео і на Кам'янському Плато відчувається дихання льодовиків. Багатий і різноманітний тваринний і рослинний світ Заілійського Алатау. Околиці Алма-Ати є частиною Ілі-Алатауського національного парку, на території якого організовані природні заказники і заповідник. Багато рідкісних птахів і тварин, що мешкають тут, занесені до Червоної книги Казахстану. Серед них - сніговий барс, або ірбіс, що нині прикрашає герб Алма-Ати. У підніжжя гір зернові, баштанні, тютюнові плантації і виноградники змінюються на фруктові сади та ягідники. Понад 8000 га міської території займають сади і парки, сквери та бульвари. Саме тут знайшов свою батьківщину знаменитий алматинський апорт.

Місто розташоване на виносі древніх і молодих відкладень річок Великої і Малої Алматинок та їх приток. ірські річки і озера є основним джерелом для водопостачання міста.

Клімат помірно-континентальний, проте значно м'якше, ніж у більшості міст Казахстану. Середня температура січня -8 ° C, липня 22,3 ° C. Клімат в місті носить набагато м'якший характер, ніж у Північному та Центральному Казахстані. ітню спеку в місті пом'якшує його більш піднесене положення (650-950 метрів вище за рівень моря), прохолодний нічний бриз з довколишніх гір, вкритих льодовиками навіть влітку, велика кількість зелені і безліч дрібних струмків, ариків і річечок, найбільші з яких - Велика Алматинка, Мала Алматинка і Єсентай (Веснівка). Взимку і восени клімат декілька пом'якшений теплими антициклонами з субтропічних пустель Середньої Азії. Зима в наиб. гірських районах міста значно м'якше, на вис.1700метров над ур.м. сред.темп. січня дорівнює -4-5гр.цельсія. Тоді як на вис. 600метров над ур.м. сред.темп. січня дорівнює -9 -10 гр. Цельсія. Разом з тим, більш високе розташування міста над рівнем моря сприяє деякому відставанню в приході весни. Більш того, сильні снігопади в результаті охолоджування повітряних мас в горах можливі і досить часті в Алма-Аті навіть на початку травня, що нерідко призводить до загибелі значної частини урожаю плодових, квітучих якраз в цей період.

Середньорічна швидкість вітру - 1,2 м / с

Середньорічна температура повітря - 9,0 C °

Середньорічна вологість повітря - 62% Клімат Алма-ата

Показник

Алма-Ата характеризується досить складною екологічною ситуацією з-за свого розташування в передгірній улоговині. Як і мають подібні характеристики рельєфу Афіни і Лос-Анджелес, Алма-Ата страждає через сильну загазованість повітря, дефіциту будівельних майданчиків в міській межі, прагненням населення жити ближче до центру міста, а не на його околицях, деякій перенаселеності, масової міграції сільського населення до міста та ін Місто від початку був розрахований проектувальниками на 400 тис. жителів, однак на даний момент тільки офіційно зареєстроване населення міста складає 1,26 мільйона, а включаючи тимчасових і незареєстрованих мігрантів з області та інших регіонів Казахстану, складає 1,5 мільйона.

Перенесення столиці в Астану дозволив дещо зменшити діспропроціональное міграційний тиск на Алма-Ату, направивши майже 300,000 внутрішніх мігрантів в нову столицю, але проблему він до кінця не вирішив. У місті відчувається дефіцит будмайданчиків. За словами президента Казахстану, до нього вже надійшло безліч пропозицій від будівельних фірм знести ті або інші об'єкти і на цих майданчиках побудувати нові комплекси, житло і офіси, перенести університети, перенести "Казахфільм", військовий інститут, госпіталь і т. д. Але президент виступив з пропозицією заборонити будь-яке будівництво в Алма-Аті і перенести всі проекти і основний розвиток в передмістя і міста супутники навколо столиці.

Характерною особливістю супутникового розвитку Алма-Ати є його віялоподібно орієнтованість на північ, захід і схід, і практично повна відсутність будівництва на півдні, де розташований високогірний хребет Заілійський Алатау. Основними супутниками міста в радіусі 50 кілометрів є міста та селища.

За свідченнями археологів перші поселення ранніх землеробів і скотарів на території сучасної Алма-Ати з'явилися ще в X-IX століттях до н.е.

Срібний дирхам, карбований у місті Алмати 684 р.Хіджри (1285-86 р н.е.).

У VI-III століттях до н. е.. в цих місцях жили сакські і пізніше усуньскіе племена. Саме до цього часу відносяться кургани саків, виявлені на території Алма-Ати і прилеглих до неї районів. Найбільші з них заввишки до 20 метрів і діаметром біля основи понад 100 метрів розташовувалися по берегах річок Великої і Малої Алматинок, Веснівка, Аксая. Сьогодні більшість курганів поховані під житловою забудовою.

Пізніші свідоцтва датуються VIII-X століттями н. е..За свідченням генуезьких купців в околицях Алма-Ати знаходилися декілька міських поселень. Одне з них називалося Алмати (за легендами монет, карбованих у цьому місті) і знаходилося на торговому шляху з Європи в Китай - Великому Шовковому шляху.

Початок XIII століття і монгольське завоювання принесло важкі випробування містах Ілійський долини, до числа яких належало Алматі. Негативно на розвитку міста позначилося і згасання Великого Шовкового шляху. До кінця XVI століття від Алмати залишилася лише невелика частина у вигляді великого аулу.

Початок сучасному місту було покладено 4 лютого 1854, коли російським урядом було прийнято рішення побудувати на лівому березі річки Мала Алматинка військове зміцнення. Навесні 1854 поблизу руїн стародавнього Алмати почалося будівництво Заілійського укріплення, пізніше названого Вірне.Будівництвом керував майор Перемишельскій і інженер - поручик Александровський. До осені того ж року будівельні роботи були завершені. У рублених дерев'яних будинках і казармах розмістилися 470 солдатів і офіцерів Заілійського загону.

C середини 1855 у зміцнення починають прибувати російські переселенці. З їх прибуттям Вірний починає швидко розвиватися. Поряд із зміцненням виникають Велика і Мала Алматинський станиці, Татарська слобідка.У 1856 р. було закладено Казенний сад (нині Центральний парк культури і відпочинку), а в 1857 р. в районі Татарської слобідки була побудована перша водяний млин. Увійшовши в дію в 1858 р. перший пивоварний завод поклав початок місцевої обробної промисловості. До травня 1859 р. в зміцненні вже налічувалося 5 тис. жителів, а в 1860 р. відкриваються перші поштове відділення і шпиталь.

11 квітня 1867 місто Вірний стає центром Семіречинські області у складі Туркестанського генерал-губернаторства. 13 липня 1867 засновується Семіречинські козацьке військо. Одночасно був затверджений герб Семіречинські області: щит, обвитий гірляндою яблуневих гілок з плодами, розбитий на три поля. Верхнє - зображення фортеці, нижнє: ліворуч - хрест, праворуч-півмісяць. Ставши центром Семіречинські області, Вірний почав розвивати промисловість і ремесла. З'явилися спиртогорілчаний і пивоварний заводи, фабрика з вироблення грубо-вовняного сукна. Найбільшими підприємствами міста були тютюнові фабрики Гаврилова (1875 г) і Кадкіна (1900). У місті були відкриті жіноче і чоловіче училища, приходські і ремісничі школи, а пізніше і чоловіча і жіноча гімназії. При мечетях діяли мусульманські школи.

28 травня 1887 відбувся найсильніший землетрус, в якому загинуло 322 людини, було зруйновано 1798 цегельних будинків. Менше постраждали будови великої і малої станиць, зведені з дерева. Згодом в місті була організована сейсмічна і метеорологічна станція під керівництвом архітектора А. П. Зенкова і розроблена система обліку сейсмічності при споруді будівель. Після землетрусу для забудови міста стало використовуватися в основному дерево. З нього були споруджені великі будівлі міста - Будинок полку військових зборів, Кафедральний собор, Будинок громадських зборів та інДеякі споруди того періоду збереглися і зараз є пам'ятниками історії, архітектури та охороняються державою. На згадку про трагедію городяни поставили каплицю, яка була знесена в 1927

Напередодні 1913 р. у місті проживало понад 41 тис. осіб, було 59 промислових підприємств.

У 1918 р. в Верном встановлено Радянську владу.Місто з областю увійшли до складу Туркестанської автономії РРФСР. У 1921 Вірний був перейменований в Алма-Ату. 3 квітня 1927 з Кизилорда в Алма-Ату перенесена столиця Казакської АРСР у складі РРФСР. Це стало додатковим поштовхом до інтенсивної забудови. З 1936 року (з моменту утворення Казахської РСР) Алма-Ата була столицею спочатку КазРСР, а потім і незалежного Казахстану.

Після 1941 року, завдяки масовій евакуації заводів і робітників з європейської частини СРСР під час Великої Вітчизняної Війни, Алма-Ата з адміністративно-торговельного пункту з прикордонно-охоронним призначенням і слаборозвиненою промисловістю перетворилася на один з найбільших промислових центрів Радянського Союзу. Особливу роль у цьому процесі зіграло розташування міста, що знаходився в глибокому тилу. За 1941-1945 роки промисловий потенціал міста збільшився в рази. Економічно активне населення міста виросло з 104 тисяч чоловік в 1919 до 365 тисяч у 1968. У 1967 році в місті налічувалося 145 підприємств, причому основна їхня маса - підприємства легкої та харчової промисловості, що кілька відрізняло місто від типового радянського ухилу в бік важкої промисловості і виробництва засобів виробництва. оловними галузями промисловості були - харчова (36% валової продукції промисловості), що базується в основному на місцевому рясному плодоовочевому сировину, і легка промисловість (31%). Основні заводи і підприємства харчової промисловості: м'ясоконсервний, борошномельно-круп'яної (з макаронної фабрикою), молочний, шампанських вин, плодоконсервний, тютюновий комбінати, кондитерська фабрика, заводи лікеро-горілчаний, винний, пивоварний, дріжджовий, легкої промисловості: текстильний і хутряний комбінати, фабрики бавовнопрядильна, трикотажна, взуттєві, швейні, поліграфічний комбінат. Важка промисловість складала 33% виробництва і була представлена підприємствами важкого машинобудування, є заводи електротехнічний, ливарно-механічний, вагоноремонтний, ремонтно-підшипниковий, будматеріалів, Деревообробний, залізобетонних конструкцій і будівельних деталей, домобудівний комбінат. Паливно-енергетична база Алма-Ати також була створена в цей період і базувалася в основному на вугіллі Кузбасу і Карагандинського басейну, в місті були побудовані ряд теплових електростанцій (ТЕЦ) на вугіллі й мазуті, завершено будівництво каскаду ГЕС на річці Велика Алматинка; на північ - на річці Або в 1969-1970 була зведена Капчагайське ГЕС.

У 1997 році Указом Президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва столиця була перенесена в Астану. На даний момент Алма-Ата є науковим, культурним, історичним, виробничим і фінансовим центром країни. В Алма-Аті поки залишаються Національний банк Казахстану і деякі посольства, решта урядові установи переведені в Астану. 1 липня 1998 був прийнятий Закон про особливий статус міста. Алма-Ату неофіційно називають "Південною столицею".

У 10-9 століттях до нашої ери в епоху бронзи на території сучасного міста з'явилися перші поселення ранніх землеробів і скотарів. Про це свідчать сліди давніх поселень Теренкара і Бутакти, що розташовуються на території міста. Знайдені кераміка, кам'яні знаряддя, вироби з кістки і металу.

7 ст. до нашої ери - рубіж н. е.. В епоху саків район Алма-Ата стала місцем проживання сакських і пізніше усуньскіх племен. Від цього часу залишилися численні курганні могильники та поселення; серед них виділяються величезні кургани знаті "сакських царів".Найбільш відомими знахідками є "Золота людина" з Іссикского кургану, Жалаулінскій скарб, Каргалінская діадема, Семіречинські "художня бронза" - світильники, жертовники, котли. В епоху саків і усуней територія Алмати стає центром раннєдержавне освіти на території Казахстану.

8-10 ст. н. е.. Наступний етап життя на території Алма-Ати пов'язаний з епохою середніх віків, часом розвитку міської культури, переходом до осілості, розвитком землеробства і ремесла, появою на території Семиріччя численних міських поселень, розкопки яких виявили численні знахідки кераміки, виробів з металу і кістки.

У 10-14 ст. міста, що знаходяться на території "Великий Алма-Ати", втягуються в орбіту торговельних зв'язків, які функціонували на трасі Великого Шовкового шляху. Алма-ата стає одним з торгових, ремісничих і сільськогосподарських центрів на Великому Шовковому шляху, що мають монетний двір. Про це свідчить знахідка на території нинішнього датуються 1913 століттям двох срібних дирхемів, де вперше згадується назва міста Алмати.

15 в. - 18в. У зв'язку із згасанням Великого Шовкового шляху на даній території відбувається деградація міського життя. Тим не менш, цей період був насичений важливими політичними подіями, що зробили великий вплив на історію району Алма-Ати та Казахстану в цілому. Тут проходять важливі етнополітичні процеси, формування самобутньої культури Жетису.

4 лютого 1854. Нова історія міста пов'язана з основою в передгір'ях Заілійського Алатау, в межиріччі двох Алмаатінок військового зміцнення Російської імперії фортеці Вірне.

До осені 1854 військове зміцнення Вірне в основному було готове. Зміцнення Вірне являло собою в плані неправильний, обнесений частоколом п'ятикутник, одна сторона якого розташовувалася уздовж Малої Алматинка. Згодом дерев'яний частокіл був замінений стіною із сирцевої цегли з бійницями. Основні будови зводилися навколо великого плацу для військових оглядів та навчань.

У 1855 році прибули перші поселенці з Центральної Росії, які заклали основу Великий, Малої Алматинський станиць і Татарській слобідки. У цьому ж році в Вірне перенесено адміністративний центр Алатауського округу.

У 1856 році закладено Казенний сад. Завезено перші 5 бджолиних сімей (вуликів), що поклали початок бджільництва в Семиріччі.

У 1857 році в районі Татарської слобідки побудована перша водяний млин. У 1858 році в зміцненні з'явився пивоварний завод.

20-21 жовтня 1860 Узун-Агачському битва, що закінчилася перемогою з'єднаних сил росіян, казахів і киргизів над кокандські військами.

У цьому ж році в зміцненні відкриті поштове відділення і шпиталь, розпочато віспощеплення місцевого населення.

У листопаді 1862 року завершено будівництво телеграфної лінії Вірний - Пішпек.

11 квітня 1867 зміцнення Вірне перейменовано в місто Вірний - адміністративний центр новоствореної Семіречинські області.

13 липня Указом Олександра II з 9-го і 10-го полкових округів Сибірського Козачого війська засноване Семіречинські козацьке військо.

У вересні відкрито парафіяльне двокласне училище для хлопчиків та однокласне для дівчаток. Населення міста в цей час становить 9000 чоловік. 20 грудня у Верном утворений "Комітет по влаштуванню міста Вірного".

У 1868 році складено перший проектний план будівництва міста. Організовано Семіречинські обласний комітет "Товариства піклування про торгівлю".

У 1869 році в Верном відкрита перша друкарня Семіречинські обласного правління.

У березні 1870 при Казенному саду відкрито училище садівництва. Почала виходити газета "Семіречинські обласні відомості".

У 1872 році в Верном відкриті перша аптека і аматорський театр.

У 1874 році селянин-переселенець Єгор Редько привіз з центру Росії яблуні, які прижилися на місцевості.Гібрид з дикою місцевої яблунею і став прабатьком знаменитого алматинського апорту.

У 1876 році в місті відкриті чоловіча і жіноча гімназії.

17 листопада 1877 в Верном почала працювати Міська дума і управа. Перший "Міський голова" був П. М. Зенков.

У 1878 році заснована Міщанська управа.Організовано метеорологічні спостереження.

У 1879 році в місті Верном 43 вулицях дани назви.Організовано Статистичний комітет, проведено перший перепис населення. У жовтні відкрито перший дитячий притулок, що складається у відомстві установ імператриці Марії.

27 травня 1887 в Верном стався землетрус величезної сили. Матеріальні збитки склали 2548208 рублів. Тоді ж був організований сейсмологічний пункт.

У 1883 році "вимощена камінням" перша вулиця міста - Торгова (нині Жібек-Жоли).

У 1894 році закладена міська гай під назвою Алферовская (нині - гай імені Баума).

У 1897 році в Верном відкритий стоматологічний кабінет. У 1899 - закінчено будівництво магістрального арика.

У 1900 році в Верном організована перша обласна сільськогосподарська та промислова виставка Семиріччя.

У 1902 році в місті утворено Семіречинські відділення "Російського географічного товариства".Головою правління став О. М. Винокуров, товаришем голови - В. Є. Недзвецький.

У 1909 році в Верном відкрита майстерня, виготовляються віялки, перше підприємство в Семиріччі з виробництва сільськогосподарських машин.

У 1910 році в місті стали до ладу фабрики: суконна "Шахворостов з синами та Пестов" і цигарковий "Пестов і Радіонов". 22 грудня стався землетрус великої руйнівної сили.

У 1912 році в місті відкрилася гільзового фабрика "Уніон". Перший телефонний дзвінок пролунав в одній з будівель на вулиці Капальской (нині Д. Кунаева).

У 1913 році в Верном відкрилася бібліотека імені Л. М. Толстого. У цей час у місті налічується 10 лікарів, 10 фельдшерів, 3 зубних техніка, міська лікарня на 25 ліжок.

З 2 по 13 січня 1918 року в Верном відбувся Другий обласний з'їзд Рад селянських депутатів, на якому прийнято рішення щодо передачі влади в місті Радам. 22 березня Раднарком Семіречинські області ліквідував органи переселенського управління і прийняв рішення публікувати офіційні постанови російською і казахською мовами. У травні націоналізовані підприємства торгового дому "Микита Пугасов і сини".

У 1918 році в Верном була утворена Народна консерваторія.

У травні 1919 року в Верном проведено обласний зліт акином, в якому активну участь брав Жамбила жаба.

На початок 1920 року в місті налічувалося п'ять концертних залів і цирк-шапіто на Гостінодворской площі. 24 травня 1920 з ініціативи Д. Фурманова в Верном відкриті Казахські педагогічні курси.

5 лютого 1921 на засіданні обласних міських організацій місто Вірний перейменовано і названо Алма-Атой.

У ніч з 8 на 9 липня на місто по руслу річки Мала Алматинка обрушився гігантський грязекаменний потік.Майже три мільйони кубічних метрів селевий маси зруйнували 65 і пошкодили 82 житлових будинки, 18 млинів, 177 господарських споруд, 2 шкіряних заводу, тютюнову фабрику.

28 березня 1927 VI Всеказахстанскій з'їзд Рад прийняв рішення про перенесення столиці з Кзил-Орди в Алма-Ату.

У 1929 році в Алма-Ату з Кзил-Орди перенесена столиця Казахстану, звідти ж був переведений казахський театр.

Першого травня 1930 року в Алма-Ату прибув перший потяг з Москви.

Заснована Республіканська публічна бібліотека імені О. С. Пушкіна.

У 1931 році в Алма-Аті заснований Казахський державний медичний інститут.

У березні 1932 року в місті стала до ладу швейна фабрика № 1. Засновано Алма-Атинській музичне училище імені П. Чайковського.

У 1933 році в Алма-Аті організований Казахський музичний театр, що поклав початок оперному театру.Відкрився російський драматичний театр. Стали до ладу ферментаційний і "XX років Жовтня" заводи.

З 12 по 20 червня 1934 року в Алма-Аті проходив перший з'їзд письменників Казахстану. У цьому ж році відкрився театральний технікум. Вступив до ладу Алма-Атинський механічний завод. Створено Казахський державний університет імені С. Кірова. Заснований музичний уйгурська театр. Створено гірничометалургійний інститут (нині - Технічна академія).Вступив до ладу перший житловий комбінат.

У 1935 році в місті пущена перша черга ЦЕС потужністю 3000 кіловат. Відкрито парк культури і відпочинку імені М. Горького. Заснована Казахська державна філармонія імені Джамбула. Створено російська оперна група. У місті з'явилося 5 таксомоторів.

У 1936 році в Алма-Аті проведено районування, утворено 3 райони: Ленінський, Радянський і Фрунзенський. У цьому ж році стали до ладу: плодоконсервний комбінат, тютюнова та сапоговаляльная фабрики, цегельний і молочний заводи.Створено трест "Зеленбуд", відкриті Художня галерея імені Т. Шевченка, хірургічний корпус міської лікарні, організований зоологічний сад.

У 1938 році в Алма-Аті засновано театрально-художнє училище, перетворене в 1953 році в художнє.

У 1939 році в місті став до ладу шарикопідшипникових завод.

У 1941 році стали до ладу швейна № 2 і хутряна фабрики. У липні сформована 316 стрілецька дивізія, командиром якої призначено генерал-майор І. В. Панфілов. За героїзм і мужність у боротьбі з гітлерівцями під Москвою дивізія перейменована у 8-у гвардійську стрілецьку. 23.11.1941 року дивізії присвоєно ім'я генерал-майора І. В. Панфілова. У грудні в Алма-Аті сформована 38-а дивізія, яка за мужність і героїзм перейменована в 73-у гвардійську Сталінградську стрілецьку дивізію.

7 листопада в Алма-Аті відбулося відкриття нової будівлі театру опери та балету. Засновано Алма-Атинська кіностудія художніх фільмів. У цьому ж році стали до ладу бавовнопрядильна фабрика, заснована на базі обладнання, евакуйованого з Реутовской бавовнопрядильної фабрики і трикотажна фабрика на базі обладнання евакуйованої в Алма-Ату Івановської трикотажної фабрики.

У 1942 році в Алма-Аті вступили в дію: м'ясокомбінат, механічний і фурнітурний заводи, хлібозавод № 1, кондитерська фабрика. Продовжено трамвайна лінія, що з'єднує станцію Алма-Ата-2 зі станцією Алма-Ата-1. Створено артіль "Кожкомбінат", перетворена в 1953 році в Алматинський кожобувькомбінат, а потім у шкіряний завод. Вступив до ладу діючих підприємств Алма-Атинський завод важкого машинобудування, заснований на базі інструментального і ковальсько-пресового цехів Луганського паровозобудівного заводу. Запрацювала шкіргалантерейна фабрика.

У 1943 році в місті стали до ладу суконна фабрики, обладнання останньої було евакуйовано з Московською суконної фабрики. В Алма-Аті розгорнувся рух за створення особливого фонду головного командування Радянської Армії. Фонд утворився за рахунок надпланової продукції, в нього було відраховано 12 мільйонів рублів.

У 1944 році в Алма-Аті став до ладу ливарно-механічний завод. У цьому ж році заснована Алма-Атинська державна консерваторія.

У 1945 році в місті відкрито театр юного глядача.

2 червня 1946 опубліковано постанову Президії Верховної Ради. Ради Міністрів республіки і ЦК КП (б) Казахстану "Про заснування в Алма-Аті Казахської Академії наук". У цьому ж році заснована гірничо-фізична обсерваторія.

У 1950 році в Алма-Аті став до ладу завод шампанських вин. У цьому ж році в місті встановлено пам'ятник Амангельди Іманова.

У 1952 році в Алма-Аті став діяти завод емальованого посуду та меблева фабрика.

У 1953 році в місті здана в експлуатацію ГЕС № 1.Заснований Горхімкомбінат, перетворений в 1955 в "Кожобувькомбінат, а в 1959 - у взуттєву фабрику № 2.

У 1955 році в Алма-Аті вступила в дію трикотажна фабрика.

У 1957 році став до ладу Алма-Атинський хутряний комбінат, створений на базі шорно-сирицеві заводу. обудовано нову будівлю Будинку уряду, Будинок політичної освіти, будинок Академії наук Казахстану. ступила в дію перша черга Центрального республіканського стадіону.

У 1959 році в Алма-Аті вступила в дію перша черга Алма-Атинської телецентру. На базі Алма-Атинській тютюнової фабрики та фермзавода створений Алма-Атинський тютюновий комбінат. У цьому ж році вступила в дію ГЕС № 2.

У 1960 році в Алма-Аті встановлено пам'ятник Абаю. У цьому ж році став до ладу широкоекранний кінотеатр "Цілинний".

18 червня 1961 в Алма-Аті відкрилася виставка досягнень народного господарства Казахстану.Організовано домобудівний комбінат (АДК) на базі заводу залізобетонних виробів.

У 1962 році в межі міста Алма-Ати увійшли населені пункти Мала станиця і Порт-Артур Ілійського району.Набули в експлуатацію нові будівлі Казахського державного академічного ордена Трудового Червоного Прапора театру імені Ауезова, Центрального державного архіву Республіки Казахстан, міського Палацу піонерів, універмагу "Дитячий світ", "Будинку спілок", Інституту геологічних наук АН Казахстану.

У 1963 році почала функціонувати радіорелейна лінія Алма-Ата - Фрунзе - Ташкент, яка 1966 року була сполучена з Москвою. Побудовано нову будівлю Республіканського диспансеру.

У 1964 році в місті побудовані будівлю поліклініки Фрунзенського району, панорамного кінотеатру "Цілинний" на 1600 місць, енергобудівний технікуму.

У 1965 році здано в експлуатацію нова будівля Інституту фізкультури, будівля Казахського науково-дослідного інституту очних хвороб, перша черга бавовняного комбінату.

Площа міста на 2003 рік становить більше 320 км ? [4].

Територія міста поділяється на 7 районів:

Алмалінскій - 19,0 км ?

Ауезовскій - 77,2 км ?

Бостандикскій - 27,3 км ?

Жетисускій - 51,0 км ?

Медеускій - 83,8 км ?

Турксібскій - 66,5 км ? ^

Алатауського (виділений з Ауезовского - червень 2008).

Райони міста утворені з урахуванням географічних, містобудівних особливостей відповідних територій, чисельності населення, соціально - економічних характеристик, розташування транспортних комунікацій, наявності виробничої і соціальної інфраструктури.