Економіко-географічна характеристика Чіл

Економіко-географічна характеристика Чіл

РЕФЕРАТ

Економіко-географічна характеристика Чілі

ЗМІСТ

ВСТУП

1 ІСТОРИЧНІ ДОВІДКИ

2 НАСЕЛЕННЯ

3 ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ

4 ПРОМИСЛОВІСТЬ

5 МІСТА

6 ЕКОЛОГІЯ

ВИСНОВОК

Список літератури

ВСТУП

Чилі - держава на Південному - Заході Південної Америки. На Півночі межує з Перу, на Сході - з Аргентиною та Болівією, на Заході омивається водами Тихого океану. До складу території входять прибережні острови Чилійського архіпелагу ( Уеллінгтон, Санта-Інес і ін), західна частина о. Вогняна Земля, а також острови в Тихому океані - Сан-Амбросіо, Сан-Фелікс, Хуан-Фернандес, Сала-і-Гомес і о. Великодня. Площа 756,9 тис. км2 (за даними ООН). Населення складає 10,45 млн. чол. (1976). Столиця - місто Сантьяго. В адміністративному відношенні Чилі поділяється на 12 областей, які поділяються на 40 провінцій. В окрему тринадцяту область виділена столиця Чилі - місто Сантьяго з околицями.

Протяжність кордонів складає 6171 км; з Аргентиною - 5150 км, з Болівією - 861 км, з Перу - 160 км. Довжина берегової лінії 6435 км. Територія Чилі витягнута вздовж узбережжя Тихого океану на 4300 км і зайнята більшою частиною хребтами Анд (висота до 6880 м), між якими лежить Поздовжня долина - головний економічний район країни. Чилі - одна з відносно розвинених в економічному відношенні країн Латинської Америки. Частка у ВВП становить: сільське господарство - 8%, промисловість - 38%, у т. ч. гірничодобувна - 8%. Чилі займає одне з провідних місць у капіталістичному світі по видобутку і експорту міді, природного селітри, молібдену. Видобувають також залізну руду, золото, срібло, цинк, нафту і природний газ, кам'яне вугілля. Виробництво електроенергії 29,9 млрд. кВт. ч. Найбільш розвинена харчова і легка промисловість; розвиваються також машинобудування, чорна та кольорова металургія, хімічна, нафтопереробна і нафтохімічна, целюлозно-паперова та інші галузі промисловості. Основа сільського господарства - рослинництво (пшениця, ячмінь, бобові, кукурудза, картопля). Плодівництво і виноградарство; олійні, цукрові буряки, коноплі, тютюн. Розвинене також пасовищне тваринництво, рибальство і лов устриць, крабів, омарів, лісозаготівельну діяльність. Довжина залізниць становить 6,6 тис. км, автошляхів - 79,7 тис. км. Великі порти: УАСК, Вальпараїсо, Токопілья. Експорт міді, залізної руди, селітри, йоду, паперу, сільськогосподарської продукції, рибного борошна.

1 ІСТОРИЧНІ ДОВІДКИ

У 1530-х роках, коли в Чилі прибули іспанські завойовники, тут жили корінні американські народності, в тому числі інки. Іспанці поневолили індіанців, багато хто з них померли від привезених з Європи хвороб. З плином часу іспанці та індіанці змішалися шляхом шлюбів, і в наші дні близько трьох чвертей населення Чилі складають люди змішаного походження. Країна звільнилася від іспанського гніту в 1818 році після революції. Протягом XIX століття економіка Чилі переживала бурхливі підйоми і різкі спади. Країна опинилася втягнутою у війну з Болівією і Перу, а також пережила громадянську війну. Важке економічне становище Чилі призвело до того, що на початку 70-х років XX століття в результаті військового перевороту уряд країни було повалено. Військова диктатура генерала Піночета тривала до 1990 року, коли після демократичних виборів до влади прийшов новий уряд. До недавнього часу майже всі земельні угіддя Чилі були власністю кількох багатих європейців. У результаті земельних реформ, що проводяться урядом з середини 60-х років, багато великих маєтки поділені на частини і віддані у володіння простим чилійцям. У наші дні п'ята частина працездатного населення країни працює в сільському господарстві. Більшість чилійців - особливо представники середнього прошарку суспільства - живе в містах.

Нині Чилі - демократична держава, її економіка успішно розвивається. Столиця Чилі прекрасне місто Сантьяго - де - Чилі виріс на місці місії Святого Яго, заснованої іспанськими конкістадорами. Тут іспанці боролися з індіанцями, а потім нова нація - латиноамериканці боролися за свободу проти іспанського володарювання. Тут відбувалися перевороти і правили військові. Коротше кажучи, історія міста - відображення бурхливої історії Латинської Америки.

У центрі Сантьяго знаходиться Санта - Лючія. Це прекрасний і одночасно самий старий парк чилійської столиці. Внизу біля підніжжя гори розташована Тераса Нептуна, а вгорі, на вершині гори, примостилася мініатюрна середньовічна фортеця. Ось вже 160 років рівно опівдні постріл гармати з бастіонів цього замку сповіщає жителям Сантьяго про настання нового дня. Саме на цьому пагорбі стояв в 1541 р. іспанський конкістадор Педро ді Вальдівія, вражений красою, що відкрилася йому картини. Чарівна долина в оточенні похмурих гір немов спеціально була створена для будівництва великого поселення. Іспанець вирішив, що кращого місця йому не знайти.

Найвідомішим будівлею в Сантьяго, безсумнівно, залишається палац Ла Манеда. Він прославився на весь світ завдяки військовому перевороту 1973 р. і загибелі тут президента Сальвадора Альєнде. Однак мало хто знає, що президентським палацом Ла Манеда став лише в середині XIX століття, а останнім жили тут президентом був Карлос Ебаньес дель Кампо, який залишив цей небезпечний в Чилі пост в 1958 р. Спорудження сірої громади величної будівлі Ла Манеди почалося в 1788 р. Будівництвом займався італійський архітектор Джоакіно Тоска. Правда, призначення біля будівлі було зовсім інше - королівський монетний двір. Роботи були завершені у тільки 1805 р., а Туга зайнявся кафедральним собором на площі де Армас. Вона була розбита спершу за велінням командора ді Вальдівії ще в 1541 р. З самого початку Пласа де Армас стала головною площею Сантьяго. Тому тут же і заклали перший храм, на місці якого Туга і побудував монументальний кафедральний собор, найбільший в Чилі. Площа з часів іспанської колонізації, природно, сильно змінилася, але, як і раніше, залишається одним з найпопулярніших місць в місті. Тут знаходяться перша пошта і музей національної історії. Як завжди буває в таких місцях, улюбленим заняттям городян залишається годування голубів і безцільне спостереження за гулящих туристами. Тут же височіє кінна статуя засновника міста. Залізний Педро ді Вальдівія холодно дивиться на люди, що метушаться натовпу на що виникла за його велінням площі. Чилійська кампанія не принесла йому слави Ернана Кортеса або Франсіско Піссаро. Спочатку ніщо не віщувало біди. Індіанці центральної долини виявилися поступливими і слухняним. На їхніх землях і був заснований Сантьяго. Але от далі почалися серйозні проблеми. Індіанці Мапуче, виявилися не в приклад більш доблесними суперниками, ніж ацтеки або інки. Померти в бою для них було вищим благом. Що сталося з конкістадором, точно не відомо. Вважається, що в 1544 р. Ді Вальдівія потрапив в полон, був прив'язаний до дерева і обезголовлений. Страчував конкістадора шаман вирвав благородне серце іспанця і з'їв його. Надалі Мапуче створили кавалерію за типом іспанської, навчилися користуватися рушницями, шпагами і гарматами і активно протидіяли європейцям аж до середини XIX століття. Звичайно зрештою індіанці були підкорені, але ця сумна історія зазвичай випадає із загальної ідилічної картини іспанської колонізації Південної Америки. Педро ді Вальдівія загинув, а місто, їм заснований, процвітав. Столицею Чилі Сантьяго став в 1818 р. з набуттям незалежності. До цього це був самий звичайний діамант в іспанській короні - один з багатьох міст віце-королівства Перу. Уздовж річки Мапоче, що протікала через родючу долину, виникали все нові і нові міські райони. Сьогодні вони перетворилися на найперші міські квартали - Баррі Беллавіста, Провіденс, Ла Конде. Поруч з ними розташувалися чарівні міські парки. Творці міста постаралися так спланувати його, щоб простір між міськими кварталами і підступали до Сантьяго Андамі обов'язково заповнювати парками. І якщо парк Санта-Лючія став першим, то Метрополітано - один з найвищих. Чотири пагорба, на яких розташований парк, підносяться над містом на висоті 800 метрів.

Щоб піднятися сюди, можна скористатися підйомником. Стара станція паркового фунікулера, схожа на європейський замок, знаходиться біля підніжжя гори в районі кварталу Баріо Беллавіста. Це один з найстаріших районів Сантьяго. Він і сьогодні зберігає свій патріархальний вигляд і устрій життя. Двоповерхові особняки і старі будинки передають неповторну атмосферу старого Сантьяго: лавки і магазинчики, невеликі готелі, потопає в квітах чавунні решітки, тихі алеї, сивочолі кабальєро, що прогулюються після сніданку. Суєта великого міста десь там - на головній вулиці Аламеда або пішохідної алеї Аумада. А тут вузькі вулички впритул підступають до підніжжя гори Сан-Крістобаль. Деякі навіть врізаються в її відроги. На одному з таких ділянок свого часу побудували собі будинок знаменитий чилійський поет Пабло Неруда і його дружина Матильда Уррутія. Будинок буквально врізаний у скелю. Виглядає це споруда дуже мальовничо. Здається, що споруда буквально висить на стіні або ж хоче видряпатися вгору.

Для того щоб потрапити на вершину гори, буде потрібно всього кілька хвилин. Підйомник справно працює вже десятки років. Перших пасажирів він підняв на майже кілометрову висоту в 1925 р. З тих пір день у день він піднімає всіх бажаючих на вершину, звідки відкривається чудовий вид на місто і де височіє трідцатішестіметровое білокам'яна статуя Діви Марії. Перед ним знаходиться майданчик, на якій папа Іван Павло II читав месу під час свого візиту до Сантьяго в 1984 р.

Це одне з улюблених місць художників-початківців: прекрасна перспектива, проекція, храм і пам'ятник, природа, панорама міста - все це як не можна краще підходить для того, щоб вловити поверхневу сутність міста. Але для того щоб перейнятися його атмосферою, цього, безумовно, мало.

2 НАСЕЛЕННЯ

Населення Чилі - 14161200 чоловік. Понад 90% населення Чилі складають чилійці, за походженням переважно іспано-індіанські метиси. У середній частині країни живуть індіанці Мапуче (мапуче), на крайній Півночі - невеликі групи кечуа і аймара, на крайньому Півдні - вогняна Земля. Острів Пасхи заселений полінезійцями (рапануйцамі). Офіційна мова - іспанська. По релігії велика частина населення - католики. Індіанці частково зберігають свої мови й традиційні вірування. Офіційний календар - григоріанський.

За 1971-76 приріст населення в середньому в рік становив 1,8%. Економічно активного населення 3,3 млн. чоловік, у тому числі в сільському та лісовому господарстві, рибальстві, мисливстві 28%, в обробній промисловості 18%, в гірничодобувній промисловості 4%, на транспорті 6%, у сфері послуг та ін 54% , у тому числі в торгівлі 12%. Середня щільність близько 14 осіб на 1 км2. Найбільш населені центральні провінції, де на 1 км2 припадає до 180 чоловік і зосереджено понад 50% всього населення, найменш південні райони по щільності менш 1 чоловік на 1 км2. У північній провінції щільність населення 2-3 чоловік на 1 км2. Міське населення становить 80,5%. 75% його сконцентровано в центральній частині Чилі. Найважливіші міста, з населенням понад 100 тис. осіб - Сантьяго з пригородами становить - 3,4 млн. чоловік - це 30% населення країни. Найбільшими містами є Вальпараїсо, Вінья - дель - Мар, Консепсьон, Талькауано, Антофагаста, Темуко.

3 ПРИРОДНІ УМОВИ І РЕСУРСИ

У рельєфі Чилі добре виражені три поздовжніх паски: Головна Кордильєра Анд на Сході, Берегова Кордильєра на Заході, і міжгірська западина між ними. Берегова Кордильєра висотою до 3200 м майже на всьому протязі підступає до прямолінійним абразійно - бухтові березі, на південь від 41 ° 30 'пд. ш. вона переходить на о. Чилоє і інші острови Пд. Чилі. Поздовжня долина на Півночі (Пампа - дель - Пекос і Атакама) знаходиться на висоті 1200 м, поступово знижується до затоки Анкуд і потім занурюється під рівень океану, перетворюючись на систему проток. Головна Кордильєра Анд висотою до 6880 м (г. Охос - дель - Саладо) звернена до Чилі переважно своїми західними схилами (велика частина кордону проходить по вододілу). На Північно - Сході в межах Чилі знаходиться південно-західна частина нагір'я Центральних Анд з зниженнями висот 2000-3500 м (Пуна - де - Атакама та ін), обрамленими із Заходу хребтом Кордильєра - Домейко, а на Півдні і Південно - Сході Чилі належать східні схили Анд і ділянки рівнин Патагонії і Вогняної Землі у Магелланової протоки. До 35 ° пд. ш. вершини Анд часто перевершують 6000 м; більшість їх представляє собою конуси погаслих і діючих вулканів (Гуальятнрі, Сан-Педро, Юяйяко, Тупунгато, Майпо та ін.) Південніше висота Анд знижується (м. Сан-Валентин, 4058 м), вулкани піднімаються у західних підстав (особливо багато активних між 37 ° і 43 ° пд. Ш.), Збільшується заледеніння; узбережжі Пд. Чилі має типовий фьордові характер. Вся територія Чилі дуже сейсмічності.

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І КОРИСНІ КОПАЛИНИ

Територія Чилі розташовується в межах Андського (Кордільерского) геосинклінального складчастого поясу. Надра Чилі. характеризуються великою різноманітністю корисних копалин. Чилі займає 1-е місце в світі (без соціалістичних країн) за запасами міді (94 млн. т) і селітри, 2-е - молібдену (2 млн. т) і третє - самородної сірки (100 млн. т); є родовища руд заліза, марганцю, свинцю, цинку, бариту та ін, а також нафти, газу і вугілля. Серед рудних родовищ - найбільші в світі мідно - порфірове родовища (Чукікамата, Ель-Сальвадор, Ель - Теньенте та ін), пов'язані з крейда-палеогеновим Вулкан - плутоніческім комплексом. При переробці мідних руд отримують значну кількості молібдену, срібла, золота, рідкісних і розсіяних елементів. Поклади селітри (головним чином натрієвої) разом з кухонною сіллю, гіпсом, борати приурочені до висохлим озер (саларес) грабена Подовжній долини. Родовища сірки (Ель - Такора, Конкола та ін) - вулканічного походження, розташовані уздовж кордону Чилі з Болівією та Аргентиною. Поклади нафти і газу приурочені до пізньо - юрських відкладів Магелланової передового прогину (Вогняна Земля).

КЛІМАТ

Північ Чилі (до 28 ° пд. Ш.) Має тропічний пустельний клімат. Опадів випадає менше 50 мм на рік, місцями дощів не буває по кілька років поспіль. На узбережжі, омивається холодним Перуанським плином, значні відносна вологість, зимово-весняний хмарність, тумани та мряка. Середні місячні температури становлять від 12-16 до 18-22 ° C. У Атакама середні місячні температури від 11-15 до 21-23 ° C, в Пуні (на висоті 3700 м) 2-10 ° C, причому добові амплітуди досягають 25 ° C, а вологість падає до 30%. У субтропічному Середньому Чилі (до 42 ° пд. Ш.) На Півночі (до 32 ° пд. Ш.) Клімат сухий, опадів випадає 100-200 мм на рік, в центрі Чилі (до 38 ° пд. Ш.) - Середземноморський тип клімату з зимовими дощами. У столиці Сантьяго випадає в середньому 351 мм на рік. На Півдні Чилі клімат вологий, субтропічний, опадів випадає до 2000-2500 мм на рік. Відповідно середні місячні температури на Півночі від 12-16 ° C у липні, і до 18-22 ° C у січні, у центрі. У Сантьяго температура коливається від 8 до 20 ° C на узбережжі, в Вальпараїсо - від 11,4 до 17,8 ° C, і на Півдні - від 8 до 15 ° C. У Пд. Чилі клімат помірний океанічний, з великою кількістю опадів 3000-7000 мм на рік, принесених на західні схили Анд циклонами і західними вітрами, і порівняно низькими температурами рівними від 3-5 ° C до 8-14 ° C. На східних рівнинах амплітуди температур трохи більше, а кількість опадів зменшується до берега Атлантичного океану до 250 мм на рік.

ВНУТРІШНІ ВОДИ

Майже всі ріки короткі і відносяться до басейну Тихого океану. На Півночі Чилі постійні водотоки і стік в океан, крім річки Лоа, відсутні. В западинах Пуни - де - Атакама - великі солончаки (саларес). У Середньому Чилі річок багато, це - УАСК, Лимар, VII Регіон Мауле та інші. На Півночі через зимових паводків, в центрі із-за зимових дощів і танення річного снігів і льодовиків на Півдні, а також в Південному Чилі - ріки повноводні весь рік. Найбільш великі ріки - Біо - Біо і Бейкер. На південь від 39 ° пд. ш. багато великих, переважно кінцевих льодовикових озер, таких як Ранко, Льянкіуе. У тому числі західні частини Патагонських озер Буенос-Айрес, Сан-Мартін та інші. Для судноплавства використовуються лише пониззя річок південної частини Середнього Чилі і великі озера. В зв'язку головним чином із зростанням кількості опадів з Півночі на Південь різко знижується снігова лінія - з 6000 м до 500 м і під 46 ° 30ў ю. ш. льодовики вже досягають рівня океану. Між 46 ° 30ў і 51 ° 30ў лежать два крижаних поля загальною площею 15 тис. км2.

4 ПРОМИСЛОВІСТЬ

Важлива галузь промисловості - гірничодобувна. Майже всі підприємства її належать іноземним компаніям. Мідні рудники знаходяться у державній власності, але експлуатація та управління ними фактично здійснюються монополіями США. Розвідка, видобуток і переробка нафти належать державній нафтовій компанії Енап. Понад 80% копалин припадає на мідно - видобувної промисловість. На 2-е місце за значенням у видобувній промисловості виходить залізорудна галузь, продукція цих галузей йде на експорт. Найзначніші мідно-молібденові рудники - Чукікамата в провінції Ель-Лоа, Ель-Сальвадор в провінції Чаньяраль, Ель-Теньенте в провінції Качапоаль разом з рудниками Ріо-Бланко і Ексотіка в провінції Сантьяго. Ці 3 родовища дають 85% видобутку міді в Чилі. Залізорудні - Ромераль в провінції Ельке, Альгарробо і Бокерон-Чаньяр в провінції УАСК. Родовища селітри, за запасами якої Чилі займає 1-е місце у світі, розташовані в північній частині Чилі, і в західній частині пустелі Атакама. На початку 20 століття видобуток селітри в Чилі забезпечувала майже на 3 / 4 світовий попит у азотних добривах. Розробки нафти і газу ведуться компанією Енап на Півдні країни - на о. Вогняна Земля і по північному узбережжі Магелланової протоки. Вугільні шахти зосереджені в районі Лоти і Коронель.

В обробній промисловості, за обсягом продукції якої Чилі стоїть на 5-му місці в Латинській Америці, висока частка галузей, що виробляють споживчі товари. На долю харчосмакової, текстильної, шкіряно-взуттєвої промисловості припадає 2 / 3 зайнятих і 3 / 5 вартості продукції обробної промисловості. Близько 50% зайнятих в обробній промисловості і близько 30% вартості продукції падає на дрібні, головним чином кустарні підприємства. Великі фабрики й заводи, що становить 3% від загального числа підприємств, дають 59% вартості промислової продукції, на них припадає 44% зайнятих. Після 2-ї світової війни обробна промисловість, особливо чорна та кольорова металургія, хімічна, металообробна та целюлозно-паперова, розвивалася прискореними темпами. Кольорова металургія є у мм. Чукікамата, Пайпоте, Потрерільос, Лас-Вентанас, Чагрес, Калетонес; машинобудування і металообробка - в Сантьяго, Вальпараїсо, Консепсьон, Аріка, Талькауано; більша частина продукції меднорудной і мідеплавильний промисловості вивозиться на експорт. Нафтопереробка і нафтохімія - головним чином у мм. Консепсьон, Конкон, Манантьялес, хімічна промисловість - в основному в мм. Вальпараїсо, Сантьяго, Антофагаста. Розвинена промисловість: текстильна - в Вальпараїсо, Сантьяго, Консепсьон, шкіряно-взуттєва - у Вальпараїсо, Сантьяго, харчова - майже у всіх містах, особливо в Сантьяго, Вальпараїсо і Вальдівії. Близько 80% всієї продукції промисловості виробляється на підприємствах провінції Сантьяго, Вальпараїсо і Консепсьон, з них понад 50% - у м. Сантьяго.

5 МІСТА

Сантьяго - столиця Чилі. Розташована біля підніжжя Анд, на Панамериканському шосе. Чисельність населення складає 4,4 млн. жителів. Є міжнародним аеропортом.

У Сантьяго розвинене машинобудування, металообробна, хімічна, легка, поліграфічна, харчова промисловість, є метрополітен. Кілька університетів. Сантьяго заснований іспанцями в 1541 році. Церковні та громадські будівлі 16-18 століття, мають історичне значення, як пам'ятники архітектури.

6 ЕКОЛОГІЯ

Негативний вплив людської діяльності на навколишнє середовище став широко розповсюдженим явищем. Забруднення атмосфери, виснаження водних ресурсів, ерозія ґрунтів, опустелювання - причина цих явищ полягає у розвитку «брудних» виробництв, відкритого видобутку корисних копалин, екстенсивному веденні землеробства і тваринництва. Тільки останнім часом природоохоронним і екологічних проблем у цьому регіоні стала приділятися більше уваги.

ВИСНОВОК

Чилі, як і вся Латинська Америка, виділяється відносно високим рівнем розвитку, займаючи проміжне положення між країнами що розвиваються і економічно розвиненими країнами.

Список літератури

1. Велика енциклопедія «Кирила і Мефодія» 2003.

2. Державні економічні стратегії 1998 Ведута Е.Н.

3. Латиноамериканські уроки для Росії 1999 Хачатуров К.А.

4. Латинська Америка: Енциклопедичний довідник (у 2 томах). Вольський.

5. Історії Латинської Америки 70-і роки 19 століття - 1918