Галузі спеціалізації господарчого комплексу Східного економічного району, передумови їх розвитку і особливості розміщення

Главная » Рефераты

Разделы

Информация

Галузі спеціалізації господарчого комплексу Східного економічного району, передумови їх розвитку і особливості розміщення

Міністерство освіти і науки України
Реферат
Кафедра: РПС
Тема: Галузі спеціалізації господарчого комплексу Східного економічного району, передумови їх розвитку і особливості розміщення.

Виконала:
студентка 1 курсу
2 групи спец.6108
Устименко Н.О.
Перевірила:
Тінькова Ю.О.
План
Територіальна структура, галузі спеціалізації, природні та економічні передумови розвитку………………………………2
Промисловий комплекс району, його галузева структура, сучасний стан розвитку та особливості розміщення галузей…….6
АПК, його основні галузі, сучасний стан розвитку, природні передумови та перспективи розвитку………………….10
Транспортний комплекс району, його галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку……………...12
Соціальний комплекс району, його значення, галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку……………...13
Основні проблеми розвитку економіки та оптимізації галузевої структури району………………………………………..14
Територіальна структура, галузі спеціалізації, природні та економічні передумови розвитку
Східний економічний район, так зване Лівобережне Придніпров'я, розташований на лівому березі річки Дніпро, у північно-східній частиш України. Він дещо витягнутий у широтному напрямі і включає три області: Харківську, Полтавську, Сумську. За площею (13,9% від загальної площі країни) і населенням (12,1% загальнодержавної його чисельності) Лівобережне Придніпров'я дещо поступається іншим економічним районам України.
Лівобережне Придніпров'я характеризується сприятливим економіко-географічним положенням. Район межує з найбільш промислове розвиненими в Україні Донбасом і Промисловим Придніпров'ям, зі столичним Київським районом. На сході межує з Росією, давні і дуже інтенсивні виробничі зв'язки з нею сприяли його економічному розвитку. На заході, він прилягає до річки Дніпро, маючи вихід до Чорного моря через основну водну магістраль країни. Територію району перетинають важливі транспортні магістралі. Вони з'єднують його з іншими регіонами України, з Росією і багатьма країнами СНД. Розташування більшої частини району в одній природній лісостеповій зоні, спільність транспортно-географічного положення, історичних особливостей розвитку визначають його природно-господарську цілісність.
Лівобережне Придніпров'я має сприятливі а грокліматичні умови. Клімат помірно континентальний, з більш холодною, ніж на заході країни, зимою і теплим, посушливим літом. Середня температура січня -60С -8°С, липня- + 18,50С +21,5°С . Опади випадають переважно в теплу пору року. Їх сума коливається від 450мм в рік на півдні до 580мм на півночі.
Інтегральний потенціал досить потужний і представлений усіма основними складовими: природно- та трудоресурсною, виробничою, науково-технічною тощо. Особливу роль тут відіграє природно-ресурсний і виробничий потенціал.
У структурі природно-ресурсного потенціалу провідну роль відіграють земельні, мінеральні, агрокліматичні, водні ресурси. Земельні ресурси характеризуються високою родючістю, значною часткою в їх структурі сільськогосподарських угідь (75% усіх земель) та їх розораністю. Цінні чорноземи розповсюджені в усіх областях регіону - Полтавській, на півдні Сумської і Харківської. Сільськогосподарське землекористування - один з основних напрямів господарського освоєння території. Цьому сприяють також значні запаси водних ресурсів. У Лівобережному Придніпров'ї значний поверхневий стік, розгалужена гідрографічна мережа. Тут протікає понад 380 рік, довжиною більше 10 км. Понад 75% річного об'єму річкового стоку припадає на річку Дніпро. До його басейну, і в меншій мірі до басейну Сіверського Дінця, належать усі ріки району. У ньому багато водоймищ: більше 4 тис. ставків, понад 80 водосховищ, є озера.
Лісові ресурси тут невеликі і зосереджені, в основному, на півночі. У Сумській області, Поліссі вони займають п'яту частину всієї території. Представлені вони, в основному, дубом і сосною. Тут розвинена лісоексплуатація. На решті території під лісом знаходиться до 8% території. Ліси тут мають природозахисне, рекреаційне значення. Вони представлені, в основному, лісозахисними смугами, рівчаково-балковими насадженнями. Основні породи: дуб, липа, клен, ясен. Природна степова рослинність не збереглася. Вона зустрічається, головним чином, у заказниках та на інших природоохоронних територіях.
Особливу роль у природно-ресурсному потенціалі відіграють мінеральні ресурси. Вони не дуже різноманітні за структурою, але мають велике народногосподарське значення. Це, перш за все, нафтогазові ресурси найбільшої у країні Дніпровсько-донецької провінції і залізні руди Кременчуцького району.
Родовища нафти і газу численні. Переважна більшість нафтових родовищ розміщена в Полтавській і на півдні Сумської області (Глинсько-Розбишевське, Зачепилівське, Миргородське) тощо. Основні ресурси природного газу зосереджені в Шебелинсько-Ізюмській групі родовищ неподалік від Харкова. Нафта, газ, залізна руда почали освоюватися вже в останні десятиліття. Вони мають велике міжрегіональне значення. Крім цих ресурсів, у районі відомі запаси кам'яної солі, фосфоритів, різноманітних будівельних матеріалів, торфу, бурого вугілля.
Мальовнича місцевість зі сприятливими умовами проживання здавна приваблювала людей. Зараз у районі проживає 6,4 млн.чол. Майже половина з них - у найбільш заселеній Харківській області. Тут сформувалась одна з найбільших у країні Харківська агломерація. Середня густота населення у районі нижча від середньої по країні і становить 76,5 чол./км2. На відміну від правобережної України, тут досить висока частка російського населення - 21,6%, українці складають приблизно 75%. Міське населення становить 70% загальної кількості. За цим показником регіон поступається лише Донецькому і Київському району. Трудовий потенціал тут невеликий. Це пояснюється віковою структурою населення - високою часткою людей старшого віку. Особливо це відчутно у сільській місцевості. Декілька десятиліть відбувався відтік молоді з сіл у міста. Починаючи з 90-х років, у регіоні від'ємний приріст населення, водночас - найгустіша після Поділля мережа поселень. До неї входить понад 5 тис. поселень, у тому числі 47 міст. Сільська місцевість характеризується високою щільністю сільських поселень і низькою їх людністю. Це визначає необхідність розвитку в районі соціально-економічної інфра-структури, що сприятиме економічному зростанню численних малих міст Лівобережжя.
Промисловий комплекс району, його галузева структура, сучасний стан розвитку та особливості розміщення галузей
У Лівобережному Придніпров'ї сформувався один з провідних господарських комплексів України. Він характеризується близькими до середніх по країні або трохи вищими показниками економічного розвитку та реформування економіки (за винятком обсягів іноземних інвестицій, які складають 5% від загально-українських). Тут виробляється більше 13% ВВП країни, 11% промислової та 14% сільськогосподарської продукції. Сюди надходить майже 14% вітчизняних капіталовкладень, й частка приватизованих об'єктів складає 10%. На цьому фоні невиправдано низькою виглядає частка експорту регіону в загальноукраїнському його обсязі - 8%. У цілому ж суттєве падіння ВВП за період 1990-1997рр. свідчить про неефективність реформування економіки краю. У районі чітко виражений індустріально-аграрний профіль господарства. Промисловість дає близько 70% сумарної промислової і сільськогосподарської продукції району.
Провідну роль у промисловості відіграє машинобудування. Це відобразилося і на участі району у територіальному поділі праці. Машино-будування особливо активно представлене у структурі вивозу. Значне місце у структурі вивозу займають також паливна, залізорудна, харчова промисловість. Сільське господарство постачає на зовнішній ринок цукор, соняшникову олію, зерно, плоди та овочі.
Галузева структура промисловості достатньо диверсифікована. У ній переважають переробні галузі. Це єдиний економічний район України, в якому на частку машинобудування в докризовий період припадало близько половини усієї товарної продукції промисловості.
Саме ця галузь була локомотивом зростання продуктивних сил. Машинобудування району представлене як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетична (Харків), електротехнічна (Полтава, Конотоп), гірничошахтна (Харків), транспортна (Харків, Кременчук).
Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, приладобудування.
До провідних галузей, крім машинобудування, належать також паливно-енергетична, харчова, хімічна і легка промисловість.
Паливно-енергетична промисловість у її сучасному вигляді була створена у другій половині XX ст. Район займає перше місце за запасами і видобутком природного газу і нафти у країні. На його частку припадає п'ята частина виробництва електроенергії. У структурі галузі виділяються нафто- і газовидобування, нафтопереробка (Кременчуцький завод) і електроенергетика, яка представлена великими тепловими електростанціями, найпотужніша з них Зміївська ГРЕС. Працює також Кременчуцька ГЕС.
На основі різноманітних сільськогосподарських ресурсів розвивається дуже значна за масштабами продукції, що виробляється, харчова промисловість. До її основних галузей входять: цукрова, борошномельно-круп'яна, маслосироробна, м'ясна і м'ясопереробна, плодоовочеконсервна, спиртова, тютюнова і кондитерська. Підприємства харчової промисловості досить широко розповсюджені по території району. Тут працює приблизно 40 цукрових заводів, багато м'ясокомбінатів. Деякі з них працюють з початку століття і потребують технічного переоснащення. Основні центри галузі - найбільші міста району: Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Конотоп, Шостка, Лубни та ін. Для виробництв, які створені пізніше (тютюнового, шампанських вин, кондитерського), характерний вищий технічний рівень і значна концентрація.
Легка промисловість за вартістю продукції посідає третє місце
в районі після машинобудування і харчової промисловості. Її розвиток починався з напівкустарних виробництв тканин, одягу, взуття. Зараз це розгалужена галузь промисловості, яка представлена багатьма великими підприємствами. Вона забезпечує не лише власні потреби району, але й бере участь у міжрегіональному поділі праці. Провідне місце займають виробництва бавовняних і шерстяних тканин, трикотажу, швейних виробів, шкіри, взуття, хутра. Основні центри галузі: Харків, Полтава, Суми, Кролевець, Лебедин, Кременчук, Конотоп, Лубни, Куп'янськ.
Хімічна промисловість району займає незначне місце у галузевій структурі промисловості. Але деякі її підгалузі беруть активну участь у територіальному поділі праці. Основні виробництва: суперфосфатних добрив, кіно- і фотоплівки, магнітофонних касет, пластмаси, хімічних реактивів та ін. Галузь характеризується високим рівнем територіального зосередження, невеликою кількістю підприємств. Основні центри: Харків, Суми, Шостка, Кременчук.
Важливу роль у розвитку продуктивних сил Лівобережного Придніпров'я відіграє промисловість будівельних матеріалів. Вона використовує місцеву сировину і представлена майже всіма своїми виробництвами. Основні з них: виробництво залізобетонних виробів, в'яжучих (цементу), покрівельних (шиферу), стінових матеріалів. В обласних центрах функціонують великі житлово-будівельні комбінати.
У територіальному поділі праці беруть участь скляне і фарфоро-фаянсове виробництва. Підприємства по виробництву найбільш масових видів продукції широко розповсюджені на території. Основні центри: Харків, Суми, Полтава, Кременчук, Балаклея, Лубни та ін.
АПК, його основні галузі, сучасний стан розвитку, природні передумови та перспективи розвитку
Як і Поділля, Лівобережне Придніпров'я є одним із основних сільськогосподарських регіонів країни. Середньодушовик обсяг сільськогосподарської продукції тут у 1,5 рази перевищує середньодержавний показник. Сільське господарство багатогалузеве, а його спеціалізація зумовлена розміщенням у тій чи іншій природній зоні. Провідне місце в його структурі займає рослинництво. Основні сільськогосподарські культури: зернові (озима пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, зернобобові) і технічні. По всій території вирощують цукровий буряк, на півночі - картоплю, льон, коноплю, на півдні - соняшник. Близько третини посівних площ зайнято кормовими: коренеплодами, травами, кукурудзою на силос. Тут багато садів, городів, ягідників.
У структурі сільськогосподарського виробництва близькі частки тваринництва і рослинництва. Основою для інтенсивного розвитку тваринництва є наявність природних кормових угідь, значної кількості відходів цукрового виробництва, комбікормових заводів. У тваринництві переважає м'ясо-молочне скотарство і свинарство. Розвивається птахівництво, вівчарство, конярство і крільництво. Велика кількість ставків використовується для риборозведення. На півночі активізується бджільництво.
Основні проблеми сільського господарства району, як і у країні в цілому, -- неефективне землекористування, відсутність засобів малої механізації, зниження родючості грунтів, відсутність комплексних меліорацій. З їх вирішенням пов'язане не лише підвищення продуктивності сільськогосподарської праці, але й покращення умов життя сільського населення і залучення до сільської місцевості молоді. Зміцненню соціально-економічної інфраструктури села буде сприяти і перехід до багатоукладності сільськогосподарського виробництва, що також є загальною проблемою для усієї країни.
Транспортний комплекс району, його галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку
Транспортна система відіграє велику районоутворюючу роль. Вона представлена майже всіма видами. Основну роль, особливо у міжрегіональних перевезеннях, відіграє залізничний, у меншій мірі--річковий транспорт. Щільність залізничих доріг зростає з заходу на схід і досягає максимуму в Харківській області. У цій області висока густота автомобільних доріг. Автомобільний транспорт має переважно внутрішньорегіональне значення. Основним поліфункціональним транспортним вузлом є місто Харків. Через нього проходять міжнаціональні залізничні й автомобільні шляхи, які з'єднують Росію та середньоазіатські країни СНД з Україною. Це такі дороги: Москва-Х-арків-Сімферополь, Воронеж-Харків-Київ, Москва-Харків-Донецьк, Київ-Харків--Ростов-на-Дону та ін. На півночі (через місто Дружба) проходить основна залізнична магістраль, яка з'єднує Київ з Москвою, а Росію--з Україною та країнами Східної і Західної" Європи.
До важливих транспортних вузлів належать міста Полтава і Кременчук. Останній розташований на р.Дніпро і є єдиним великим річковим портом у регіоні. У ньому ж сходяться важливі нафто- і газопроводи. Вони відіграють значну роль у транспортній. інфраструктурі району і перетинають його, в основному, з південного сходу на північ і північний захід.
Соціальний комплекс району, його значення, галузева структура, сучасний стан та перспективи розвитку
Рекреаційні ресурси економічного району різноманітні. Міжрегіональне значення мають лікувальні мінеральні води Полтавщини ("Миргородська", " Гегелівська") і Харківщини ("Березівська"). Відпочиваючих і туристів приваблюють мальовничі пейзажі долини рік Дніпра, Сули, Псла і Ворскли. Багато пам'яток природи та історії, природоохоронних територій і заказників: ландшафтних, ботанічних, гідрологічних, орнітологічних, дендропарків.
Основні проблеми розвитку економіки та оптимізації галузевої структури району
Розвитоктранспортної мережі, розширення сітки автомобільних доріг з твердим покриттям, створення упорядкованої соціально-транспортної інфраструктури--необхідна передумова соціально-економічного розвитку Лівобережного Придніпров'я. Це важливо і для формування в ньому рекреаційного комплексу міжрегіонального значення. Для цього тут є всі передумови - мальовничі пейзажі Полісся і лісостепу, лікувальні води Полтавщини і півдня Харківщини, пам'ятки історії і природи, численні ландшафтні заповідники, ліси. Приваблюють туристів і самобутні, відтворені за творами Гоголя, Сорочинські ярмарки, прекрасні народні промисли цього поетичного, багатого краю. Для району характерні певні територіальні диспропорції у рівнях розвитку областей, що його складають. За цими показниками Харківська область майже вдвічі випереджає Сумську, яка, на жаль, входить до групи областей з низьким рівнем економічного розвитку. Майбутнє району, збереження його природи і покращення умов життя населення залежать багато в чому від стратегії подальшого розвитку продуктивних сил, до важливих напрямів якого потрібно віднести:
--збалансованість соціально-економічного і екологічного розвитку;
-- раціональне використання багатого природо-ресурсного потенціалу, підвищення родючості грунтів, проведення агрохімічних і лісоекологічних меліорацій;
-- підвищення продуктивності суспільної праці, зміцнення у районі виробничого потенціалу на основі впровадження новітніх
технологій, значного науково-технічного потенціалу, утому числі підприємств колишнього військово-промислового комплексу;
-- підйом сільської місцевості за рахунок промислового розвитку малих міст, виробничої і соціальної інфраструктури, розвитку малого і середнього бізнесу;
-- зміцнення на цій основі демографічного потенціалу району, зокрема сільської місцевості;
-- структурні трансформації виробництва за рахунок розвитку наукоємних галузей, експортопостачаючих та імпортозамінюючих виробництв АПК, виробництва товарів широкого вжитку, рекреаційного комплексу, ринкової та екологічної інфраструктури тощо;
— покращення екологічної ситуації у великих промислових центрах і Харківській агломерації, їх розвантаження, розвиток процесів деконцентрації виробництва.