Главная » Рефераты    
рефераты Разделы рефераты
рефераты
рефераты скачатьГлавная
рефераты скачатьАстрология
рефераты скачатьГеография и экономическая география
рефераты скачатьМеждународные отношения и мировая экономика
рефераты скачатьАстрономия
рефераты скачатьСтроительство
рефераты скачатьСхемотехника
рефераты скачатьФилософия
рефераты скачатьФинансы
рефераты скачатьФотография
рефераты скачатьИскусство
рефераты скачатьЛитература
рефераты скачатьФилософия
рефераты скачатьАстрономия
рефераты скачатьГеография
рефераты скачатьИностранные языки
рефераты скачатьРазное
рефераты скачатьАвиация и космонавтика
рефераты скачатьКриминалистика
рефераты скачатьКриминология
рефераты скачатьКриптология
рефераты
рефераты Информация рефераты
рефераты
рефераты

Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцар

Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцар

Соціально-економічний розвиток Австрії та Швейцарії

Територія та географічне положення. Швейцарія - одна з невеликих держав Європи. Офіційна назва - Швейцарська Конфедерація. На півночі Швейцарія межує з Німеччиною, на сході - із Ліхтенштейном та Австрією, на півдні - з Італією, на заході - із Францією. Розташування країни практично в самому центрі Західної Європи, на перехресті найважливіших транспортних ляхів, відігравало вирішальну роль у політичному, економічному й культурному розвитку держави протягом усієї її історії.

Природа. Швейцарія - гірська країна, 60% її території займають Альпи. Найвища точка країни - пік Дюфур (4634 м) - розташована на півдні, в Аппенінських Альпах, на кордоні з Італією. Системи Альпійських хребтів простягаються з південного заходу на північний схід через усю країну. Близько 30% території посідає горбкувате, із безліччю озер, Швейцарське плоскогір'я. На північному заході країни, на кордоні із Францією, розташовані складчасті гори Юра. Схили хребтів порізані численними річковими долинами. Найбільші річки - Рейн із притокою Ааре й Рона - швидкоплинні, із порогами й водоспадами. Біля підніжжя гір і в між гірських улоговинах розташовуються мальовничі озера. Їх у Швейцарії налічується 1484. Найбільшими є Женевське, Боденське, Невшательське й Лаго-Маджоре. Невичерпним джерелом живлення для річок і озер є численні льодовики, яких на території Швейцарії більше ніж тисяча. Їхня загальна площа - близько 2 тис. км2.

Через складний рельєф кліматичні умови різних частин країни неоднакові. На заході вітри з Атлантики приносять велику кількість вологи, на сході клімат сухіший, із більш різкими сезонними перепадами температур. Клімат у долинах і на рівнинах помірний, а в Альпах чітко виражена висотна поясність.

Швейцарія - одна з найбагатших країн за видовою різноманітністю рослинного й тваринного світу. Тут зустрічаються представники флори, що ростуть як у прохолодній Скандинавії (мохи, лишайники), так і в жаркій субтропічній Іспанії (пальми, мімози). 20% території країни вкрито лісами: листяними - на нижніх поясах, хвойними - на більш високих. На високогір'ях серед альпійських і субальпійських лугів, на широких схилах можна зустріти дуже красиву квітку - едельвейс - неофіційний символ Швейцарії. У лісах живуть благородні олені, козулі, сарни, альпійські козероги, куниці, зайці, лисиці, бабаки, інші ссавці.

Ґрунти у Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні бурі лісові ґрунти Швейцарського плоскогір'я й нижніх частин схилів гір.

Історичний розвиток. Більше ніж 2 тис. років тому, у 58 р. до н.е., легіони Гая Юлія Цезаря завоювали землі вельветів, що жили на території Швейцарії, і назвали цю провінцію Гелвецією. В XI ст.. майже всі землі теперішньої Швейцарії увійшли до складу Священної Римської імперії. Для боротьби з Гасбургами в 1291 р. три кантони (адміністративні одиниці, щ користувалися великою самостійністю) - Урі, Швиц і Унтервальден - уклали «Вічний союз», утворивши Конфедерацію Швейцарських Кантонів (Швейцарський Союз). Від кантону Швиця пішла історична назва країни. У 1648 р, після кількох війн, Священна Римська імперія була змушена визнати незалежність Конфедерації, яку закріпив Вестфальський договір. У 1815 р. країна проголосила вічний суверенітет і з того часу не брала участі у війнах, які відбувалися у Європі.

Завдяки конституції 1848 р. неміцна Конфедерація кантонів перетворилася на федеративну державу. Сучасна Швейцарія - федеративна парламентська республіка. Кожен кантон (усього їх 23) має власну конституцію, парламент, уряд і самостійно розв'язує свої внутрішні проблеми. Федеративний уряд відповідає за вищу політику, випуск грошей, федеральний бюджет. Головою держави є президент Конфедерації, який обирається терміном на один рік - по черзі із членів уряду.

Дотримуючись політики нейтралітету, Швейцарія тривалий час відмовлялася вступати до ООН. Лише у 2002 р. вона стала членом цієї організації. В останні роки держава перебуває на шляху вступу до ЄС.

Населення. Корінне населення Швейцарії представлено чотирма етнічними спільнотами: германо-швейцарцями (65%), франко-швейцарцями (18%), італо-швейцарцями (10%) і рето-романцями (1%). Германо-швейцарці розселені в 15 кантонах на півночі, північному сході й у центрі країни, франко-швейцарці складають населення трьох західних кантонів, італо-швейцарці населяють південні кантони, а рето-романці (ладини й романці) проживають у високогірних районах. Поряд зі швейцарцями в країні проживають близько мільйона іноземців. Це насамперед робітники, завербовані на тривалий строк для роботи в галузях господарства. Ще близько 200 тис. осіб приїжджають до Швейцарії на сезонні будівельні й сільськогосподарські роботи. Майже 100 тис. жителів прикордонних районів Німеччини й Франції щодня їздять на роботу до Швейцарії.

Природний приріст населення у Швейцарії низький, тому збільшення його кількості в країні відбувається за рахунок іммігрантів.

Середня густота населення у Швейцарії складає 181 осіб на 1 км2, 4/5 його частини зосереджені на Швейцарському плоскогір'ї, там же розташовані всі великі міста. Великими у Швейцарії вважаються ті міста, населення яких перевищує 100 тис. осіб. Таких міст п'ять: Цюріх (979,3 тис. осіб), Женева (393 тис. осіб), Берн (332 тис. осіб), Базель (234 тис. осіб), Лозанна (118 тис. осіб).

Берн - столиця Швейцарії та її центр. За однією з версій, назва міста походить від німецького слова Bar - ведмідь. Цей звір - своєрідний янгол-охронець жителів міста, його зображення явно й неявно фігурують у назвах ресторанів, готелів, скульптурних композиціях, на прапорі й гербі міста. Але Берн не тільки політичний і дипломатичний центр країни. Згідно з каталогом ЮНЕСКО, він є одним із найбільших світових надбань культури. А його романтичні середньовічні вулиці, покриті шестикілометровими аркадами, є найдовшою критою торговельною зоною у світі. Культурним багатством міста є університет, знамениті музеї, художні галереї.

Женева - місто, що має світову славу. Ще в середньовіччі воно стало центром ювелірної справи й виробництва точних механізмів - годинників, вимірювальних інструментів і приладів. У Женеві в 1920 р. починала роботу Ліга Націй. Пізніше тут розташовувалися штаб-квартири великих міжнародних організацій, у тому числі і європейська штаб-квартира ООН, Червоний Хрест, МОП та ін.. Тут традиційно проводяться міжнародні конференції, виставки, конгреси. Місто розкинулося на берегах Женевського озера - найбільшого з альпійських озер.

Цюріх - головний помислів і фінансовий центр країни.

Культура. У Швейцарії розміщені 600 музеїв. На території країни збереглися пам'ятки неоліту, романської та готично архітектури. Усі природні лікувальні ресурси (мінеральні й термальні води, лікувальні грязі) належать державі. Муніципалітети забезпечують сувору охорону «зелених зон» навколо курортів.

Господарство. Швейцарія - високорозвинена індустріальна держава, що посідає одне з провідних місць у світі за рівнем доходів на душу населення. У промисловості Швейцарія спеціалізується на випуску високоякісної, дорогої та наукоємної продукції. Найважливіше значення мають дві галузі: машинобудування (виробництво турбін, електромоторів, суднових двигунів, надточних верстатів, електронної та вимірювальної апаратури, годинників і хімічна промисловість (виробництво барвників, добрив для сільського господарства, ліків, декоративної косметики). Швейцарія посідає перше місце у світі за випуском годинників. Спеціалізовані підприємства, яких налічується близько 800, щорічно виготовляють 65-68 млн одиниць цього товару, 9/10 яких ідуть на експорт.

Брак корисних копалин на території країни визначив залежність Швейцарії від зовнішніх джерел сировини.

Сільське господарство каїни є високопродуктивним. ? сільськогосподарської продукції припадає на тваринництво. 6% площі країни складають орні землі. Швейцарці повністю забезпечують себе м'ясо-молочними продуктами й пшеницею. Швейцарські сири (у тому числі й знаменитий ементальський - із великими отворами) посідають одне з провідних місць у швейцарському експорті.

У Швейцарії розташована штаб-квартира «Нестле» - однієї з найбільших харчових ТНК світу.

Доставка сировини, вивезення і ввезення товарів здійснюється, головним чином, надійною і розвиненою мережею автомобільних доріг і залізниць. Цікаво, що Швейцарія, не маючи виходу до моря, володіє національним флотом більше ніж із 170 торговельних суден. Вони базуються в закордонних портах країн Західної Європи й у Базелі - порту на річці Рейн.

Провідне місце серед галузей послуг Швейцарії посідають банківська та фінансова сфери. Швейцарські банки вважаються головним 2сейфом Європи» і третіми у світі (після банків США та Японії) за розмірами капіталів, що в них зберігаються Швейцарська банківська система поєднує більш ніж 500 банківських організацій. Усі швейцарські банки поділяються на три основні групи: великі банки, кантональні, місцеві й ощадні банки; приватні банки. Великі банки універсальні, вони здійснюють усі види банківської діяльності для клієнтів із річним оборотом не менше ніж 3 млн доларів. Кантональні банки обслуговують регіональні фінансові потоки й потреби клієнтів. Основним видом діяльності приватних банків є управління грішми в інтересах клієнта, за що банк і одержує від цього винагороду. Якщо клієнт не хоче ризикувати, його гроші будуть укладати тільки в стабільні валютні депозити. Саме тому швейцарські банки практично не можуть збанкрутувати: вони не шукають високоприбуткових (ризикованих) об'єктів укладення грошей.

Другою провідною галуззю сфери послуг є туризм. Щорічно Швейцарію відвідують більше ніж 12 млн туристів. Перші прибутки від гостьових відвідувань країна почала одержувати ще у XVIII ст.. Російський путівник по Європі, що вийшов у 1902 р., назвав Швейцарію «єдиною в усьому світі країною, яка ніколи жодним мандрівником не нехтує». Королева Великої Британії Єлизавета II сказала під час свого візиту до Берна: «Швейцарія - це рай». І дійсно, ця країна є унікальною завдяки своїм величним горам, колосальним льодовикам, красивим водоспадам і незліченним озерам. Курорт Давос-Плац став центром щорічних зустрічей найбільших фінансистів, промисловців, політиків, суспільних діячів світу.

Найпопулярніші курорти розташовані на озерах країни: Боденському, Женевському, Цюріхському, Невшательському.

Австрія

Територія та географічне положення. Австрія - невелика за площею держава, розташована в центрі Європи. Офіційна назва - Австрійська Республіка. Максимальна протяжність країни із заходу на схід - 579 км. На півночі Австрія межує з Німеччиною та Чехією, а сході - зі Словаччиною та Угорщиною, на півдні - зі Словенією та Італією, на заході - зі Швейцарією і Ліхтенштейном.

Австрія не має виходу до моря, однак цей недолік цілком компенсується її розташуванням на «перехресті» Європи. Через альпійські перевали Австрії проходять транспортні шляхи, що об'єднують між собою сусідні країни й регіони.

Природа. Австрія знаменита своїми гірськими пейзажами, її часто називають альпійською республікою. Це пов'язано з тим, що 70% території країни займають Східні Альпи та їхні передгір'я. Гори порізані глибокими та широкими долинами, завдяки чому до внутрішніх районів Альп порівняно легко дістатися, а через альпійські перевали давно прокладені залізниці, що дозволяють вільно перетинати країну. Найвища точка - гора Гроссглокнер - піднімається на 3797 м над рівнем моря. Багато гірських вершин укриті льодовиками. Усього їх 878. На сході Австрії розташована Штирийсько-Бургенландська горбкувата рівнина, що є частиною Середньодунайської рівнини.

У цій частині Австрії клімат помірно континентальний, теплий і досить вологий (опади-700-900 мм на рік). У горах холодніше, літо там вологе, вітряне, іноді йде мокрий сніг, а взимку сніг випадає в такій кількості, що лавини ні в кого не викликають здивуванн.

Австрію перетинає велика кількість річок, найбільша з яких - Дунай - протікає по території країни майже 350 км. Гірські річки відрізняються крутим падінням і швидкою течією. В Австрії близько 580 озер, в основному льодовикового походження. Вони, як правило, глибокі, із холодною прозорою водою. До озер такого типу належить, наприклад, Боденське озеро, розташоване на кордоні з Німеччиною.

Ліси - національне багатство Австрії. Вони займають майже 40% її території. Передгір'я та нижні частини схилів гір укривають широколисті (дубові, букові, грабові) ліси. Далі, ближче до гірських вершин, їх заступають хвойні (ялинові, ялицеві) ліси. Вище лежать високо травні субальпійські луги - матти - і низько травні альпійські альми. Вони служать прекрасними пасовищами для худоби. У гірських лісах, в основному в заповідниках, збереглися рідкісні для Європи види тварин: благородний олень, лось, козуля, бурий ведмідь, кабан, сарна.

Відносно родючі алювіальні ґрунти має Середньодунайська рівнина, в інших районах переважають сіро-бурі підзолисті ґрунти.

Історичний розвиток. Із давніх часів на території теперішньої Австрії проживали носії іллірійської культури, характерної для Центральної Європи тих часів. Починаючи з IV ст.. н. е., вони стали витіснятися кельтськими племенами. У I ст.. н. е. територію на південь від Дунаю завоювали римлян й на 400 років перетворили її на глуху римську провінцію. Наприкінці VIII ст. імператор франків Карл Великий захопив частину Австрії та включи її до складу своєї імперії. У 1156 р. країна домоглася значної самостійності, стала герцогством і почала розширювати свої кордони. У 1282 р. до влади прийшла династія Габсбургів. Представники цієї династії тривалий час очолювали престо Священної Римської імперії. Під владою Габсбургів у XVI-XVIII ст.. опинилися Чехія, Угорщина, Сілезія, частина польських, західноукраїнських, італійських та інших земель. У 1867 р. Австрійська імперія була перетворена на Австро-Угорську, монархію під владою імператора Франца Йосифа I з династії Габсбургів і стала найбільшою після Росії державою Європи. Убивство австрійського ерцгерцога в Сараєво спровокувало війну між Сербією й Австро-Угорщиною, що переросла в Першу світову війну. Розгром Австро-Угорської імперії в 1918 р. призвів до її розпаду. У 1938 р. Німеччина окупувала Австрію, проголосивши її приєднання до власних територій - аншлюс, що втягнуло країну в Другу світову війну. Після війни протягом десяти років Австрія була поділена на чотири окупаційні зони. І тільки в травні 1955 р. вона знову стала незалежною державою, оголосила нейтралітет і з того часу не бере участі в жодних військових блоках та угрупованнях. Із 1 січня 1996 р Австрія стала членом ЄС.

Сучасна Австрія - демократична парламентська й федеративна республіка на чолі з федеральним президентом, що обирається терміном на шість років. Голова уряду - канцлер. Вищий законодавчий орган - двопалатний парламент. Австрія складається з восьми федеральних земель і приєднаного до них Відня. Кожна федеральна земля має свою конституцію й парламент - ландтаг.

Населення. Населення Австрії в етнічному відношенні досить однорідне: близько 9% від його кількості складають австрійці. В окремих районах на півдні проживають словенці, хорвати, на сході - угорці, чехи, словаки. Австрійці розмовляють на австро-баварських діалектах німецької мови, що значно відрізняються від літературної. Літературна німецька є офіційною мовою. Майже 90% населення сповідують католицьку релігію.

Показник природного приросту населення, як і в більшості європейських країн, в Австрії є дуже низьким - 0,8%. Скорочення питомої вги дітей і молоді на тлі середньої тривалості життя (78,5 року) веде до старіння націй.

В Австрії введене обов'язкове безкоштовне навчання для дітей від 6 до 15 років. Молодь може здобути безкоштовну вищу освіту: у країні є 18 вузів, у тому числі 12 університетів.

Розміщення населення на території країни є нерівномірним. При середній густоті 97 осіб/км2, залежно від району країни, вона коливається від 15-20 осіб в Альпах до 150-200 осіб у східних районах. У містах поживає 68% населення країни, у тому числі близько 20% - у столиці держави Відні. Великих міст - із кількістю жителів від 100 до 250 тис. осіб - у цій країні небагато. Їх усього чотири: Грац(232 тис. осіб), Лінц (203 тис. осіб), Зальцбург (144 тис. осіб) та Інсбрук (116,4 ти. Осіб).

Відень - столиця держави, найбільше місто Австрії з населенням близько 1,8 млн осіб. Центр міста, так зване Старе місто, дуже багате на визначні пам'ятки. Тут розташовані театри, зокрема знаменита Віденська державна опера, університет, заснований у 1365 р., недобудований собор Святого Стефана, палац Гофбург - офіційна назва резиденція Габсбургів XVI-XIX ст.. з імператорськими кімнатами Шатцкаммер, де зберігаються королівські скарби, сере яких прапори Священної Римської імперії та меч Шарлемана. Гофсбург - це місто в місті, що являє собою складний лабіринт вулиць, переходів і площ, де неважко заблукати. Цей складний комплекс будувався й перебудовувався протягом семи століть. Він утілив у собі різні архітектурні стилі: готику, бароко, неоренесанс. До особливо визначних пам'яток належать також віденські кондитерські й винні погребки.

Грац - друге за площею місто Австрії, столиця Землі Штирії. Воно розташоване на берегах річки Мур і є важливим торговельним, промисловим і навчальним центром.

Культура. Австрія здавна була країною музики й драматичного мистецтва. У Зальцбурзі народився Моцарт, у Відні жили й творили Бетховен, Гайдн, Шуберт, Брамс. Йоганн Штраус зробив Відень столицею вальсу. Віденська драматична школа на чолі з Артуром Шніцлером на зламі XIX-XX ст.. внесла нове життя у європейську драматургію. Зальцбурзькі фестивалі, що проводяться з 1917 р., щорічно збирають тисячі любителів драматичного й музичного мистецтва. Світової слави набули Віденська філармонія й Віденська державна опера, де працювали такі прославлені диригенти, як Густав Малер і Ріхард Штраус. Австрійці вдало використовують архітектуру країни та музичну спадщину, перетворюючи свої міста на центри міжнародного спілкування. Інсбрук - європейський центр альпінізму й гірськолижного спорту. Двічі - у 1964 і 1976 рр. - тут проводилися зимові Олімпійські ігри.

Мальовничі озера й густі ліси високогірної альпійської провінції Тіроль улітку приваблюють безліч піших туристів, а взимку - любителів зимових видів спорту.

У країні є велика кількість видатних пам'яток архітектури пізньої готики, бароко й рококо. До скарбниці світової літератури ввійшли імена австрійських письменників Ф. Грильпарцера, Р. М. Рільке, Ф. Кафки, С. Цвейга. Із розвитком науки в галузі фізики й математики пов'язана діяльність Долера, Стефана, Больцмана, Маха, Геделя; у галузі медицини - Пірке, Ландштейнера, Фройда.

Господарство. Австрія - розвинена європейська країна. Особливістю австрійської економіки є значна частка державного сектору в промисловості (1/3) і широка система соціального забезпечення. Головний промисловий і сільськогосподарський район країни - Придунайські землі. Серед провідних галузей промисловості - машинобудування (виробництво електроустаткування, транспортних засобів), харчова, текстильна, хімічна промисловість, металургія, виробництво паперу, будівельних матеріалів.

70% електроенергії виробляють гідроелектростанції, яких у країні налічується близько 200. Однією з найважливіших галузей є чорна металургія. Більша частина продукції цієї галузі йде на експорт. Австрія - батьківщина нового, технологічно більш ефективного методу плавлення сталі - киснево-конвертерного. Потреби металургійних комбінатів на ? задовольняються за рахунок місцевої руди, легуючі метали й кокс імпортуються.

Більш ніж 2/3 продукції сільського господарства виробляє тваринництво. Виробництво молока й м'яса повністю задовольняє потреби населення. Незважаючи на те, що гориста місцевість мало придатна для землеробства, використання високих технологій дає можливість забезпечувати продукцією рослинництва ? потреб населення. Найважливішими сільськогосподарськими культурами є пшениця, ячмінь, цукровий буряк, жито, овес, картопля. На сході й північному сході розвинене садівництво, вирощують виноград,овочі.

Більша частина населення Австрії зайнята у сфері послуг. Основні галузі діяльності - торгівля, банківське обслуговування, охорона здоров'я, освіта й туризм. В Австрії функціонують більш ніж 50 банків різного рівня, що здійснюють фінансові й банківські операції всіх типів. Однією з найбільш прибуткових галузей близько 20 млн туристів.

рефераты Рекомендуем рефератырефераты
     
Рефераты @2011