Главная » Рефераты    
рефераты Разделы рефераты
рефераты
рефераты скачатьГлавная
рефераты скачатьАстрология
рефераты скачатьГеография и экономическая география
рефераты скачатьМеждународные отношения и мировая экономика
рефераты скачатьАстрономия
рефераты скачатьСтроительство
рефераты скачатьСхемотехника
рефераты скачатьФилософия
рефераты скачатьФинансы
рефераты скачатьФотография
рефераты скачатьИскусство
рефераты скачатьЛитература
рефераты скачатьФилософия
рефераты скачатьАстрономия
рефераты скачатьГеография
рефераты скачатьИностранные языки
рефераты скачатьРазное
рефераты скачатьАвиация и космонавтика
рефераты скачатьКриминалистика
рефераты скачатьКриминология
рефераты скачатьКриптология
рефераты
рефераты Информация рефераты
рефераты
рефераты

Фінансові кризи, їх наслідки та заходи попередження

Фінансові кризи, їх наслідки та заходи попередження

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Факультет міжнародної економіки і менеджменту

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота на тему:

ФІНАНСОВІ КРИЗИ, ЇХ НАСЛІДКИ ТА ЗАХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Студентки 3-го курсу 9-ї групи

денного відділення

Науковий керівник

Київ - 2009

Зміст

  • Вступ
    • Розділ 1. Методологія досліджень світових фінансових криз
    • 1.1 Сутність, чинники та форми прояву глобальних криз
    • 1.2 Еволюція світових фінансових криз
    • Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку світової економіки в умовах кризи
    • 2.1 Особливості міжнародних економічних відносин в умовах світової фінансової кризи
    • 2.2 Глобалізація фінансової кризи і заходи держав у відповідь
    • 2.3 Проблеми і наслідки світової фінансової кризи для групи країн США
    • Розділ 3. Антикризова монетарна політика центральних банків
    • 3.1 Особливості монетарної політики Центральних банків країн світу в умовах глобальних криз
    • 3.2 Сучасні антикризові пакети центральних банків провідних країн світу та їх ефективність
    • 3.3 Вдосконалення антикризової стратегії Національного Банку України
    • Список використаної літератури
    • Додаток
Вступ

Одним з основних недоліків ринкової системи є те, що ринкове саморегулювання на певному етапі зумовлює виникнення економічних криз, які надалі постійно його супроводжують. З'ясування структури економічного циклу, причин економічних та фінансових криз, що їх супроводжують, має велике значення для пошуку шляхів їх уникнення.

Економічний цикл - рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи; періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення. Основною з них є криза, що завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Вона характеризується труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка, панікою на ринку цінних паперів, швидким падінням курсу акцій, закриттям і банкрутством фірм, передусім дрібних. Криза змінюється депресією або “ тупцюванням на місці". [1]

Ідея економічних циклів сформувалась вперше у французького вченого Клемента Жюгляра ще у середині ХІХ століття. До цього увагу вчених - економістів привертали не цикли, а тільки кризи, що розглядались не як складові циклічного розвитку господарства, а як ознаки соціально-економічного катаклізму, що насувається мов хвиля цунамі, масштаби негативних наслідків якої невідомі. Мабуть, невипадково, що перші економічні цикли, пов'язані з поновленням активної частини основного капіталу, відкрив фізик за фахом Жюгляр, який визначив їх довжину у 7-11 років, тобто у середньому 9 років. Саме такий інтервал спостерігався в останні 30 років минулого століття у середньострокових циклах виробництва світових обсягів валового продукту, мінімальні темпи зростання якого припадали на кризові 1973-74, 1981-82, 1990-91, 2000-01 рр.

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріало- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення.

Фінансову кризу можуть зумовлювати також нераціональна структура виробництва, яка насамперед характеризується великою питомою вагою воєнно-промислового комплексу, залежність держави від поставок за коопераційними зв'язками енергоносіїв, сировини, матеріалів, палива. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Усі згадані вище явища врешті-решт негативно позначаються на обсягах виробництва валового внутрішнього продукту в державі й відповідно призводять до зменшення фінансових ресурсів, що обслуговують увесь відтворювальний процес. Вони потребують проведення жорсткої політики в обмеженні споживання й витрат як на державному, так і на рівні підприємницьких структур і населення.

До переліку найбільших та найвагоміших фінансових криз ХХ ст. можна віднести наступні:

1930-і - Велика Депресія - найбільша і найважливіша економічна депресія в 20-ом столітті

1973 - Нафтова криза 1973 - ціни на нафту злетіли, викликаючи у 1973-1974 рр. крахи фондової біржі

1980-і - Латиноамериканська криза заборгованості - що починається в Мексиці

1989-91 - Ощадно-кредитна криза в США

1997-98 - Фінансова криза в Азії - девальвація та криза банківського сектору по всій Азії

У світі вирує фінансова криза. Глибина її буде значно суттєвіша, ніж у 70-ті, 80-ті, 90-ті та в першому десятиріччі нинішнього століття. Усе, що наразі відбувається, уже порівнюють з глобальною економічною катастрофою 1929-1932 рр. Більшість експертів причинами цієї кризи називають проблеми в американській економіці, що виникли внаслідок різкого скорочення заощаджень, зростання дешевих кредитів, неадекватного споживання та формування великої бульбашки передусім на ринку ризикованих іпотечних цінних паперів, так званих “subprime mortgages".

Метою курсової роботи є наукове дослідження процесів, що супроводжували світові фінансові кризи, їх наслідки та шляхи попередження, огляд політики та аналіз успішності застосування інструментів урядами країн світу у подоланні економічних спадів.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачалося вирішити при підготовці курсової роботи:

дослідити теоретичну основу виникнення світових фінансових криз (СФК),

визначити передумови та форми прояву СФК, етапи їх еволюції;

проаналізувати тенденції розвитку світової економіки та особливості міжнародних економічних відносин в умовах світової фінансової кризи;

визначити проблеми і наслідки СФК для групи країн світу;

проаналізувати антикризову монетарну політику центральних банків провідних країн світу.

Об'єктом дослідження є світова фінансова система в умовах кризи.

Предметом дослідження є трансформаційні процеси в економіці, монетарна політика та сучасні антикризові пакети центробанків провідних країн світу в умовах СФК.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є опрацювання статистичних даних міжнародних інституцій, звітів центральних банків, наукова та періодична література, наукові статті з питань валютно-фінансової системи.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, основної частини (три розділи) та висновків. У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, предмет, об'єкт, завдання, методи дослідження. Основна частина присвячена розкриттю поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

Розділ 1. Методологія досліджень світових фінансових криз

1.1 Сутність, чинники та форми прояву глобальних криз

Три століття ринкової економіки показують, що фінансові потрясіння є її органічним єством. Ці потрясіння пов'язані з циклічними економічними кризами (біржовий крах 1929 року та Велика депресія 1930-х), світовими війнами і їх наслідками (німецька гіперінфляція 1920-х років), революціями і громадянськими війнами (Франція в кінці ХVIII ст., Росія після перевороту 1917 р)

Кризи XIX і перших десятиріч XX століття відбувалися в умовах золотого стандарту, що надавало їм особливих рис, водночас загострюючи і обмежуючи деструктивні процеси. В результаті Першої світової війни і особливо після Великої депресії 1930-х років гроші втратили зв'язок із золотом, що в свою чергу змінило форми криз і, разом з тим, створило можливості для небачених раніше фінансових потрясінь. Стрижнем проблеми є високі коливання обмінних курсів і валютні кризи. Інфляція різними темпами і в різних формах розвивається у багатьох країнах, що залишається однією із головних причин валютних криз, які можна вважати особливим різновидом і складовою частиною криз фінансових. [2]

Недосконалість світової валютної системи, її суперечності, нераціональна структура виробництва - важливі причини фінансових криз.

Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Фінансова криза може бути зумовлена також політичними явищами. Це насамперед непомірні воєнні витрати, нераціональне й неефективне витрачання коштів державного бюджету та інших ланок бюджетної системи, наявність значних сум державного боргу як внутрішнього, так і зовнішнього.

Фінансовий спад може бути визваний зовнішніми причинами, насамперед тими процесами, які проходять на світових фінансових ринках. Рівень впливу зовнішніх факторів залежить від наявності й розмірів активів держави, розміщених на світових фінансових ринках. Все вищесказане становить сукупність глибинних факторів. На поверхні явищ фінансова криза в кожній державі - характеризується наявністю й величиною дефіциту бюджету та стабільністю національної грошової одиниці.

Дефіцит бюджету є причиною грошової емісії, яка викликає інфляційні процеси. Інфляція є причиною недовіри до національної валюти, бажання позбутися її шляхом обміну на стабільнішу іноземну валюту. За цих умов, якщо центральний банк держави не має достатньо резервів, аби задовольнити попит на іноземну валюту, відбувається знецінення національної грошової одиниці й відповідні втрати як на державному рівні, так і на рівні господарюючих суб'єктів і населення.

Рівень інфляції насамперед характеризує масштаби зниження платоспроможності населення та підприємницьких структур. Для покриття дефіциту бюджету урядові структури часто вдаються до введення нових податків, що теж зменшує платоспроможність населення й посилює кризові явища в економіці.

1.2 Еволюція світових фінансових криз

Про фінансові кризи у світовій економіці відомо упродовж трьох століть. Перші фінансові кризи, які серйозно вплинули на розвиток світового господарства, було піддано науковому аналізу в середині XVIII століття. У цей час найзначнішою була викликана семилітньою війною (1756 - 1763 рр.) фінансова криза у Великобританії. У подальшому фінансові кризи охоплювали США під час Громадянської війни (1861-1865 рр.), Францію під час Великої французької революції (1789-1794 рр.), царську Росію під час Кримської війни (1853-1856 рр).

Перший руйнівний фінансовий ураган відбувся у 1929 році, коли почалася Велика депресія, що продовжувалася до 1933. Експерти вважають, що через зловживання на фондовому ринку виникли передумови для найглибшої світової економічної кризи. Скорочення виробництва в окремих країнах становило більше 50%, а рівень безробіття сягав 30%. Найбільш серйозно постраждали США - країна з найрозвинутішим фондовим ринком, що стала епіцентром Великої депресії. Кризі в США передували необмежений набряк фіктивного капіталу, відрив курсу вартості акцій від їхньої балансової вартості, а також спекуляція на ринку акцій, яка вийшла з-під контролю. В результаті краху 1929-1933 pоків, курси акцій провідних американських корпорацій різко впали. Зробивши висновки з цього всеохоплюючого краху економіки, в США була введена перша у світі найбільш жорстка й ефективна система державного регулювання фондового ринку. [3]

Значно вплинули на розвиток економіки розвинутих країн світу фінансові кризи в 1937 та в 1948-1949 роках. Фінансові кризи потрясали світову економіку в 50-60-х роках XX століття. У 1997 почалася світова криза - спершу в країнах Південно-Східноі Азії, зокрема в Південній Кореї, Сінгапурі, Малайзії, Гонконзі, Індонезії, а відтак і в Японії. Для її пом'якшення та локалізації МВФ і Світовий банк надали Південній Кореї кредит у 11 млрд. дол., Індонезії - 40 млрд. дол., Таїланду - понад 16 млрд. дол. Водночас з метою послаблення ажіотажного попиту на ВКВ Південна Корея витратила понад 60 млрд. дол. своїх золотовалютних резервів, Таїланд - понад 20 млрд., Японія - майже 80 млрд. дол. Девальвації не зазнали лише ті національні валюти, резерви яких перевищували 100 млрд. дол. (Японії, Гонконгу, Тайваню), а індонезійська валюта знецінилася в 5 разів, таїландська - у 2, південнокорейська - на 30%, японська - на 3%.

Криза охопила країни СНД, передусім Росію, де приватні портфельні інвестиції становили понад 19 млрд. дол. із загальної суми інвестицій понад 24 млрд. дол., рубль за січень-серпень 1999 було девальвовано майже у 3 рази. [4]

Поглиблення фінансові кризи у Росії спричинило значне зниження цін на світовому ринку на енергоносії. Країна втратила понад 20 млрд. дол. (до жовтня 1998) і продовжувала зазнавати значних збитків. Наступний етап фінансової кризи охопив країни Латинської Америки.

Однією з головних причин світової фінансові кризи є особливості вивезення капіталу й передусім портфельних інвестицій (вкладень у цінні папери корпорацій і держави) та його суперечності. Особливості цього процесу зумовлені нерівномірністю економічного розвитку країн у межах світового господарства, засиллям ТНК.

Першопричиною сучасної світової валютно-фінансової кризи прийнято вважати нафтові шоки, які розпоч з 1970 р. і призвели до переросту заборгованості окремих країн, в основному країн, що розвививаються, у глобальну кризу заборгованості. Перший нафтовий шок 1970 року викликав різке збільшення дефіцитів поточних платіжних балансів усіх країн - імпортерів нафти. Другий нафтовий шок з 1979 по 1981 рр, ще більше ускладнив ситуацію. Спочатку вважалося, що валютно-фінансова криза матиме виключно регіональний азіатський характер. Однак невдовзі, в серпні 1998 року, вона досягла Росії, згодом України та інших держав СНД. Криза в Росії найбільш сильно вдарила по країнах, чия зовнішня торгівля була серйозно орієнтована на російські ринки. Імпорт із Росії в Україну, як і в інші прив'язані до російських поставок країни, став надто нерентабельним через девальвацію рубля і відповідного погіршення зовнішньо-торгівельного балансу цих країн із Росією. Український експорт у Росію наприкінці 1998 року також втратив сенс через неплатоспроможність російських підприємств. Російська криза сильно вдарила і по світовому фондовому ринку.

Висновки з біржової кризи 1997-1999 pp:

вперше в історії світових бірж криза вийшла не із США;

відсутність єдиного епіцентру кризи відрізняє події на світових фінансових ринках від історичних аналогів кризи 1929 і 1987 pp.;

найбільш суттєві збитки понесли і понесуть фондові ринки країн, що розвиваються;

довгострокове зменшення ліквідності ринків облігацій і акцій неминуче, і воно торкнулося також країн Центральної і Східної Європи.

Обвал світових фондових ринків у 1997-1999 pоках торкнувся й України. Вузький і все ще малоліквідний український ринок акцій також відреагував на світову фондову кризу. Наприкінці 1998 року криза знайшла відгук у Бразилії. Як показує світовий досвід, країни, які залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів, що можуть суттєво дестабілізувати їхню власну економіку і негативно позначитись на економіці інших країн. Саме країни Південно-Східної Азії і Латинської Америки пережили серйозні фінансові кризи, коли інвестори втратили довіру до їхньої економіки, а великий приплив капіталу змінився масовим відпливом.

Причин фінансових криз багато. Перш за все це неспроможність макроекономічної політики, слабка національна фінансова система, несприятливі зовнішні умови (наприклад, падіння цін на основний товарний національний експорт), неправильний обмінний курс (зазвичай завищений), політична нестабільність. У країнах, що розвиваються і постсоціалістичних, фінансові кризи відбуваються набагато частіше, ніж в розвинених. Країни, що розвиваються і постсоціалістичні, в ході подолання фінансової кризи втрачали до 55% свого ВВП (тоді як розвинені країни виходили з меншими витратами), а на відновлення докризових темпів економічного зростання їм вимагалося від 1,5 до 6 років. Фінансові кризи 90-хх рр. складалися з 3 хвиль: 1992-1993рр - ЄС, 1994-1995 - Латинська Америка; 1997-1998 - азіатські кризи.

Розділ 2. Сучасний стан і тенденції розвитку світової економіки в умовах кризи

2.1 Особливості міжнародних економічних відносин в умовах світової фінансової кризи

Перше десятиліття XXI століття - це, звичайно, не часи ні Великої депресії, ні післявоєнні десятиліття - абсолютно інші умови економічного розвитку, в порівнянні з ними. Але схоже на те, що при всій своїй величезній потужності, приватні фінансово-економічні корпорації, не в змозі самостійно впоратися з проблемами глибоких спадів і депресій, загрозливих найсучаснішій капіталістичній Системі, без опори на силу держави і її владно-регулюючих можливостей. [5]

2.2 Глобалізація фінансової кризи і заходи держав у відповідь

Процес банкрутства фінансово-банківських інститутів швидко перекинувся з Америки на інші країни і континенти, перш за все до Європи - через надто велику міру "переплетіння" економіки і фінансів у сучасному глобальному світі, їх взаємозалежність і взаємозв'язок. Це змусило уряди провідних європейських і інших держав приступити до консолідації своїх зусиль. Центральні банки "великої тріади" - Північної Америки, ЄС і Японії - 18 вересня 2008 року виступили із заявою про намір здійснити масову доларову інтервенцію (з метою вирішити проблему ліквідності банків), на загальну суму в 247 млрд. дол.

Головуючий в ЄС президент Франції Ніколя Саркозі, зібравши в Парижі екстренну нараду президентів таких провідних країн, як Великобританія, Німеччина і Італія, - на "антикризовий саміт" - запропонував "план" стабілізації європейського фінансового ринку. Цей план передбачав створення загальноєвропейського фонду на суму близько 300 млрд. євро, ресурси з якого могли бути використані для допомоги проблемним європейським фінансовим компаніям. Європейські експерти проводили паралелі між цим "Планом Саркозі" і "планом Полсона". Проте, "План Саркозі" (що підтримав італійський прем'єром Берлусконі), був відхилений німецьким канцлером Меркель і британським прем'єром Гордоном. Спочатку крупні європейські держави вважали за можливе здолати кризу самостійно. І лише потужні удари завдані кризою всій Системі, змусили країни ЄС перейти до реального об'єднання зусиль.

11-12 жовтня на саміті міністрів фінансів G-7 у Вашингтоні був прийнятий інший "План", який передбачав 5 пунктів:

необхідність використовування всіх наявних засобів, задля підтримання системно важливих фінансових інститутів, не допускаючи їх банкрутства;

забезпечити вживання всіх необхідних заходів для розблокування кредитних і грошових ринків, гарантувати вільний доступ банків та інших фінансових інститутів до ліквідності і фінансування;

забезпечити банки можливістю залучати капітал як з приватних, так і з державних джерел у достатній кількості для повернення довіри та відновлення кредитування бізнесу і приватних осіб;

забезпечити надійність національних програм по страхуванню вкладів через систему державних гарантій;

прийняти додаткові заходи для відновлення діяльності вторинних ринків іпотечних та інших цінних паперів.

Ці загальні принципи, що виходять далеко за межі Бреттон-Вудських угод, означають перехід всієї фінансової системи на якісно інший вектор розвитку. Це реально підтвердилося, коли було розкрито зміст рішень на вказаному саміті G-7. Зокрема, міністрами фінансів "сімки" були прийняті конкретні рішення, що свідчать про глибоку перебудову всієї світової фінансової архітектури. Суть цих змін розкрито у наступних трьох пунктах.

Федеральна резервна система США (ФРС), Європейський центральний банк (ЕЦБ), Банк Англії, Центральний банк Швейцарії - оголосили про зняття всіх обмежень щодо надання ліквідності в доларах США національним банківським системам до 30 квітня 2009 року. Згодом це рішення прийняв і Банк Японії;

Всі п'ять перерахованих вище банків негайно оголосили про перші аукціони без обмежень (по сумах): 14 жовтня на строк до 7 днів Банк Англії проводить кредитний заставний аукціон, 15 жовтня - на той же термін - банки Швейцарії і Японії; ЕЦБ того ж дня, 15 жовтня, починає програму щотижневих аукціонів. Всі 5 банків оголосили додаткові аукціони на терміни 28 і 84 днів; при цьому процентні ставки будуть фіксованими;

Європейський Центральний Банк (ЕЦБ) повідомив про своє рішення проводити аукціони з необмеженою пропозицією доларів (задля "зняття" проблеми ліквідації), принаймні, до січня 2009 року. Якщо традиційна грошова політика ЕЦБ і інших членів "сімки" будувалася на обмеженні пропозиції ліквідності, віднині єдиним інструментом регулювання рефінансування в доларах стають фіксовані передаукціонні ставки відсотка центральних банків. Це винятково важливе нововведення.

Таким чином, всі ці рішення світової фінансової влади надають глобальній фінансовій системі принципово іншу якість. Головним інструментом регулювання світових фінансів проголошується віднині не ринок, не його приватні агенти, а держави і рішення їх головних фінансових інститутів. Це, як було вище зазначено, є свідоцтвом відмови від неоліберальної доктрини як методологічної бази, що проводилася впродовж останніх трьох десятиліть, фінансово-економічної політики західних держав та інших, що крокують тією ж дорогою. [6]

Одночасно з цими рішеннями, країни ЄС прийняли свої національні "плани" порятунку фінансових систем, сконцентрувавши для цього величезні фінансові ресурси: Великобританія - 980 млрд. дол., Німеччина - 643 млрд., Франція - 540 млрд., Італія - 200 млрд. дол., Іспанія - 150 млрд. дол., Швеція - 120 млрд. дол. Звісно, країни ЄС мусять долати труднощі в економічному розвитку не менші, ніж США. Їх економічне зростання також припинилося. Відповідно, зростають масштаби соціальних проблем. Їх пропонується вирішувати вже не через всесильний ринок, а цілеспрямовану державну політику. [7]

Вже далеко непростий випадок спроб 14-ти Центральних банків найбільш розвинених країн світу об'єднати свої зусилля для запобігання серйознішій загрозі краху світової фінансової системи, показує, що потрібні інші, потужніші зусилля, при чому такі, які мають якісно інші властивості - для створення міжнародної (наднаціональної) системи регулювання глобальних фінансово-економічних процесів. Треба визнати, що бреттон-вудські інститути, що були створені для цієї мети, - безсилі в сучасних умовах, і необхідно почати негайні консультації для пошуку нових міжнародних механізмів регулювання з чітко вираженим наднаціональним елементом. Інакше світова фінансова система, разом із всією світовою економікою, зазнає краху.

2.3 Проблеми і наслідки світової фінансової кризи для групи країн США

Віце-президент Федерального резервного банку Сан-Франциско Сімон Кван заявив, що спад в американській економіці збережеться до другої половини 2009 року. Нинішній економічний спад розвивається по найгіршому сценарію як по тривалості, так і по кількості втрачених робочих місць, починаючи з післявоєнних років. При цьому ефект від надання допомоги фінансовому сектору економіки почне проявлятися не раніше, ніж через півроку. [Forex News, 22 грудня]

За аналітичними даними, падіння ВВП за жовтень-грудень 2008 року становило більше 6% в річному вимірі, що є найнижчим показником з 1982 року. При цьому, за різними оцінками, падіння реального ВВП Сполучених Штатів може скласти від 2% до 5% у 2009 році.

Приватне споживання знизилось на 3,8% дпр при попередньому прогнозі 3,7% дпр. Інвестиції знизились на 5,3% дпр при попередньому прогнозі 5,6% дпр. Водночас інвестиції у будівництво знизились на 16,0% дпр. Експорт зріс на 3,0%, імпорт знизився на 3,5%.

Продажі нових будинків у США в листопаді 2008 року знизились на 35,3% у порівнянні із листопадом 2007 року і становили 401 тис. одиниць. Це найнижчий рівень продажу нерухомості на первинному ринку, починаючи з січня 1991 року. Більшість економістів не очікують зростання кількості проданих будинків до середини 2009 року. [US Department of Commerce, 23 грудня]

Кількість звільнених працівників у США в листопаді 2008 року досягла 533 тис. осіб - це найгірший рівень за останні 34 роки. В цілому, з початку економічного спаду в США - з листопада 2007 року - роботу втратили 1,9 млн. осіб, при чому 1,26 млн. робочих місць було скорочено за останні три місяці. Рівень безробіття станом на листопад складає 6,7% - найвищий рівень за останні 15 років. [The Labor Department,19 грудня]

Два найбільших виробники автомобілів в США - General Motors і Chrysler - отримали кредитну лінію у розмірі 17,4 млрд. дол. США до кінця березня 2009 року для відновлення ліквідності, що дозволить компаніям не зупиняти виробництво в наступному році. Умовою отримання кредитів від уряду США є проведення реструктуризації, що має скоротити неефективні витрати та сприяти довгостроковій стійкості компаній. Ford Motor Co. подасть заявку на отримання урядових кредитів у наступному році за умови подальшого скорочення попиту на автомобілі.

Європейський Союз.

Європейська комісія повідомила, що економіка Єврозони вже увійшла в рецесію і економічне зростання відновиться не раніше 2010 року. В жовтні замовлення промисловості в 15 країнах-членів скоротились на 15,1% порівняно із вереснем. Без врахування транспорту, замовлення зменшились на 14%. [Bloomberg, 22 грудня]

Другий найбільший європейський виробник автомобілів Peugeot скоротив 3,5 тис. осіб. Renault SA оголосив про звільнення 6 тис. Працівників в Європі. Valeo SA повідомив 17 грудня, що у випадку продовження сповільнення, буде звільнено 5 тис. Працівників. [Bloomberg,19 грудня]

Виробники вантажних автомобілів (Daimler AG, Volvo AB та MAN AG) також оголосили про скорочення тисяч працівників та зниження рівня виробництва. В листопаді найбільші зниження продажів вантажівок мали місце в Іспанії, Португалії та Німеччині (на 58%, 40% та 34% відповідно). Компанія Volvo оголосила 16 грудня про зупинку виробництва в Європі на 25 днів у першому кварталі 2009 року.

В третьому кварталі вперше з 1995 року в Єврозоні було зареєстровано зниження рівня зайнятості. Скорочення становило 0,1%, або 80 тис. осіб [Форекс новости, 16 грудня]. За прогнозом Європейської комісії, у 2009 в країнах ЄС рівень безробіття зросте до 7,8%, а в країнах Єврозони до 8,4%. Інфляційний тиск зменшуватиметься. В багатьох країнах-членах ЄС погіршиться фіскальна позиція.

Великобританія.

Відповідно до інформації офісу національної статистики Великобританії, у третьому кварталі 2008 року ВВП країни скоротився на 0,6% порівняно із другим кварталом, найбільше з 1990 року. В цьому ж кварталі дефіцит рахунку поточних операцій підвищився до 7,7 млрд. фунтів порівняно із 6,4 млрд. фунтів у другому кварталі. [інформаційне агентство Великобританії Bloomberg http://www.bloomberg.com]

Сповільнення економіки, зокрема, призвело до банкрутства роздрібних торгівельних мереж, а саме Woolworths Group Plc and MFI Group Ltd. Перша з них закрила свої магазини у Великобританії до 5-го січня 2009 року. Відповідно 27 тис. Працівників залишилась без роботи. Остання закрила свої магазини меблів у грудні.

За оцінками Capital Economics (провідна дослідницька організація Великобританії), ВВП країни скоротиться на 2,5% у 2009 році. [The Daily News, 23 грудня]

Іспанія.

Відповідно до даних Інституту національної статистики, ВВП скоротилось на 0,2% в третьому кварталі 2008 року порівняно із другим кварталом.

Державний сектор з економічних питань Девід Вегара: “Не виключено, що Іспанія увійде в рецесію…Без сумніву, що принаймні до середини наступного року можна очікувати низьку економічну активність…, але в кінці 2009 року очікується зростання економіки".

Відповідно до інформації Міністерства праці Іспанії в листопаді 171 тис. Осіб додатково звернулось за отриманням допомоги по безробіттю. Відповідно кількість зареєстрованих безробітних зросла до 3 млн. осіб, що на 42,7% вище, ніж роком раніше. [EWP, 2 грудня]

За оцінкою ОЕСР, ВВП Іспанії скоротиться на 0,9% у 2009 році. Водночас для відновлення економічного зростання є необхідними реформи, деякі з яких є болючими для працівників. [Finance Blog,19 листопада]

Німеччина.

ВВП Німеччини скоротився на 0,4% та на 0,5% у другому і третьому кварталі 2008 року відповідно. За інформацією Міністерства економіки Німеччини, промислове виробництво скоротилось на 3,6% у вересні порівняно із серпнем 2008 року. [BBC, 13 листопада]

Впевненість бізнесу знаходиться на мінімальному за 25 років рівні [The Guardian,20 грудня]. Відповідно до прогнозу Міністерства економіки, ВВП крах не скоротиться на 3% у 2009 році.

Франція.

У жовтні випуск переробної промисловості скоротився на 2,7% порівняно із вереснем, а експорт товарів скоротився на 4,5%. [Bloomberg,19 грудня]

Відповідно до інформації національного офісу статистики, ВВП скоротився на 0,8% у четвертому кварталу 2008 року та ще на 0,4% протягом перших трьох місяців 2009 року. Загалом у 2009 році очікується скорочення ВВП на рівні 0,4%. Настрої бізнесу є на мінімальному за 15 років рівні.

Росія.

В листопаді 2008 промисловість впала на 8,7%. В обробних виробництвах падіння досягло 10,3%, у виробництві та розподілі енергії, газу і води - 9,3%. Якщо не враховувати сезонний чинник, обробка скорочується вже три місяці поспіль.

Зафіксовано різке скорочення доходів Федерального бюджету у листопаді 2008 року. У жовтні до Федерального бюджету РФ надійшло 937 млрд. руб. доходів, а в листопаді - 571 млрд. руб. При цьому податкові збори впали більш ніж у двічі: з 437 млрд. руб. до 204 млрд. руб. Митна служба в листопаді зібрала на 26% менше - 347 млрд. руб. проти 470 млрд. руб. у жовтні.

Російські вчені пояснюють причини такої сумної картини: прибуток по багатьох секторах змінився збитками, зниження кількості операцій неминуче зменшує нарахування ПДВ, а звільнення персоналу та зрізання зарплати одразу ж скорочують надходження від єдиного соціального податку.

Через таке різке зниження податкових надходжень в листопаді в Росії утворився дефіцит бюджету. Як повідомив Мінфін, за 11 місяців 2008 року профіцит федерального бюджету становив $99 млрд. А з урахуванням того, що за 10 місяців профіцит становив приблизно $100 млрд., дефіцит у листопаді дорівнює близько $1 млрд.

Скорочення валютної виручки від експорту нафти, метальних добрив і інших товарів, а також масовий відплив капіталу спричинили девальваційний тиск на рубль і призвели до стрімкого скорочення золотовалютних резервів Центробанку РФ.

Наразі рівень безробіття в Росії знаходиться на рівні 6% економічно активного населення. Міністерство соцрозвитку РФ говорить про можливий рівень безробіття в 2009 році близько 10%. Число безробітних за другий тиждень грудня 2008 року зросло на 5%. А за прогнозом Центру соціальної політики Інституту економіки Російської академії наук, безробіття в країні до кінця наступного року подвоїться і становитиме 10-12%.

Крім того, проблема зайнятості населення в Росії має свою специфіку. Зараз в РФ налічується 700 так званих ”мономіст" з єдиним діючим великим містоутворювальним підприємством. Саме такі міста і населенні пункти перші постраждають від безробіття. Спостерігатиметься різка диференціація: в якихось регіонах буде рівень безробіття в межах допустимого, десь буде вельми серйозне його перевищення.

У 2009 році безробітними можуть стати 7-8 мільйонів росіян.

Китай.

Світовий банк знизив прогноз ВВП Китаю з 9,2% до 7,5% в 2009 році та переглянув прогноз на 2008 рік - до 9,4%. Відповідно до прогнозу інфляції в Китаї в 2008 році становила 6,2%, і в 2009 - 2,0%. Профіцит рахунку поточних операцій знизиться до 8,9% від ВВП в 2009 році порівняно з 9,3% в поточному році і 11,3% в 2007році через суттєве руйнування експорту. [Herald Tribune, 25 листопада]

Виробництво металу в Китаї скоротилося на 12,4% порівняно з попереднім роком, а зростання обсягів промислової продукції уповільнилось до 5,4% у листопаді порівняно з 8,2% в жовтні. Виробництво електроенергії в листопаді скоротилося на 9,6%. Деякі економісти прогнозують, що Китай зіткнеться з проблемою надлишкових потужностей. Єдиним позитивним моментом залишається доволі сильний стимулюючий пакет, що був введений Китаєм для підтримки виробництва. Хоча на даний момент судити про його ефективність зарано, деякі позитивні моменти вже вже можна оцінити - банківське кредитування зросло на 16,0% в листопада при зростаючому попиті на цей вид банківських послуг. [Blogging stocks, 17 грудня]

Рівень безробіття в Китаї насправді набагато вищий, ніж офіційний показник: в поточному році біля 670000 малих фірм припинили свою діяльність під тиском світової кризи. Chen Quansheng повідомив, що було скорочено близько 6,7 млн. робочих місць, в переважній більшості в експортному Гуанджонзі, що призводить до того, що рівень безробіття на разі знаходиться за межами офіційного показника в 8,3 млн. осіб. Галузі з інтенсивним використанням робочої сили потребують державної підтримки на фоні скорочення світового попиту на експортну продукцію. [The Funancial Express, 23 грудня]

Японія.

Уряд Японії оприлюднив статистику за третій квартал 2008 року: реальний ВВП знизився на 0,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, або на 1,8% у річному вираженні. Найбільшого падіння зазнало машинобудування, що залежить від попиту на зовнішніх ринках. Експорт зріс у третьому кварталі лише на 0,8% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, тоді як у другому кварталі експорт зріс на 2,6%, а протягом 2004-2007 експорт зростав в середньому на 9,8%. В результаті, Economist Intelligence Unit прогнозує падіння реального ВВП Японії на 1,7% в 2009 році (попередній прогноз - 0,5% падіння).

Експорт автомобілів з Японії знизився у листопаді 2008 на 34,5% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, в тому числі продажі японських автомобілів в США за цей же період впали на 40%. [FT.com, 23 грудня]

Корпорація Toyota Motor Corp. оголосила, що у 2009 операційному році компанія вперше з 1938 року зазнає збитків. Останній прогноз на 2009 рік містить цифру операційних збитків у розмірі 1,7 млрд. дол. США через різке падіння попиту на головних ринках збуту компанії в США, Європі, Японії, а також через зміцнення ієни. [The Wall Street Journal, 23 грудня]

Банк Японії знизив облікову ставку до 0,1% з метою підтримки економічного зростання та протидії девальваційним процесам ієни. [5.2]

Розділ 3. Антикризова монетарна політика центральних банків

3.1 Особливості монетарної політики Центральних банків країн світу в умовах глобальних криз

Головною ланкою банківської системи будь-якої держави є центральний банк країни. Центробанки є регулюючою ланкою в банківській системі, тому їх діяльність пов'язана із зміцненням грошового обігу, захистом і забезпеченням стійкості національної грошової одиниці і її курсу по відношенню до іноземних валют, розвитком і зміцненням банківської системи країни, забезпеченням ефективного і безперервного здійснення розрахунків.

Центральний банк регулює економіку через грошово-кредитну систему. Впливаючи на кредитні інститути, він створює певні умови їх функціонування. Від цих умов певною мірою залежить напрям діяльності комерційних банків і інших фінансових інститутів, що і впливає на шлях економічного розвитку країни. Особливості національної банківської системи в значній мірі впливають на вибір методів грошово-кредитного регулювання і шляхів їх впровадження центральним банком, а також на віддання переваги тим чи іншим інструментам грошової політики. Головне завдання монетарної політики полягає у забезпеченні стабільності цін, повній зайнятості і зростанні обсягу виробництва. Грошово-кредитна політика полягає у зміні грошової пропозиції з метою стабілізації сукупного обсягу виробництва (стабільне зростання), зайнятості і рівня цін. [8]

Центральний банк, впливаючи на кредитну діяльність комерційних банків і направляючи регулювання на розширення або скорочення кредитування економіки, досягає стабільного розвитку внутрішньої економіки, зміцнення грошового обігу, збалансованості внутрішніх економічних процесів. За допомогою грошово-кредитного регулювання держава прагне пом'якшити вплив економічних криз, стримати зростання інфляції, в цілях підтримки кон'юнктури держава використовує кредит для стимулювання капіталовкладень у різні галузі економіки країни.

Центральні банки розвинутих країн дотримуються певні методів дії на економіку. Традиційно до них відносяться: дисконтна (облікова) і заставна політика, політика мінімальних резервів, операції на відкритому ринку, депозитна політика, валютна політика. Проте вміст стандартного набору методів центробанків різних країн залежать від ряду передумов. Вибір тієї або іншої стратегії центрального банку залежить від орієнтації економіки країни. При цьому спостерігається наступна тенденція. Центральні банки розвинутих країн з потужним внутрішнім ринком орієнтуються на регулювання темпів зростання грошової маси в межах розрахункового індексу. Такої стратегії дотримуються, наприклад, Німецький федеральний банк, Банк Англії, ФРС США. З метою регулювання об'єму грошової маси впроваджуються заходи або по стимулюванню зростання грошової маси (експансивна кредитна політика), або по забороні її збільшення (рестрікційна кредитна і антиінфляційна політика). Проте в умовах стагфляції центральному банку доводиться шукати компромісне поєднання інструментів економічного регулювання, як це відбувається в даний час у ряді східно-європейських країн, в Росії і країнах близького зарубіжжя. [21]

Всі інструменти регулювання можна охарактеризувати за допомогою наступних критеріїв:

традиційні або нетрадиційні;

адміністративні або ринкові;

загальної дії або селективної спрямованості;

прямої або непрямої дії;

коротко - або довгострокові.

3.2 Сучасні антикризові пакети центральних банків провідних країн світу та їх ефективність

У боротьбі з фінансовою кризою Центральні банки країн світу застосовують свою головну зброю у вигляді впровадження заходів монетарної політики. Зміст антикризових пакетів залежить від багатьох чинників, таких як першочергова мета та пріоритети Центрального банку, особливості монетарно-трансмісійного механізму, мікро - та макропоказники, стан економіки держави та інше. У науковій роботі сучасні антикризові пакети представленні на прикладі Центральних банків США, Європейської системи та Росії, керуючись їх роллю та участю у глобальних економічних процесах.

The Federal Reserve System

Почнемо з Федеральної Резервної Системи (ФРС) США та огляду заходів, впроваджених центробанком для подолання фінансової кризи.

Темпи розвитку економіки значно погіршилися у другій половині 2008 у наслідок поширення кризи на фінансових ринках, погіршення умов кредитування та падіння вартості активів. Якість умов на ринку праці знижувалася та майже всі головні галузі економіки країни зазнавали різкий спад показників економічної активності. У той же час інфляційні навантаження суттєво знизилися внаслідок зниження ціни на енергоносії та інші продукти споживання, підвищився курс обміну доллара на інші валюти.

У другій половині 2008 економіка зазнала серйозних фінансових та економічних навантажень, причиною яких був житловий бум в США та ін країнах, що асоціюється з кризою на іпотечному ринку. Протягом літа тривалий фінансовий неспокій привів до зниження впевненості у фінансовому секторі, у широкому розумінні. У вересні Мінфін США оголосив про націоналізацію іпотечних брокерів Fannie Mae і Freddie Mac, приблизно тоді ж збанкрутів четвертий за величиною інвестиційний банк Lehman Brothers Holdings Inc., а найбільша страхова компанія Америки AIG опинилася на межі від краху.

Федеральна резервна система США дала рішучу відповідь кризі вже з початку її зародження влітку 2007.

За інформацією з лютневого звіту, підготовленим Радою диреторів, ФРС вжила наступні заходи:

До середини минулого року Федеральний Комітет з відкритого ринку (Federal Open Market Committee, FOMC), зменшив відсоткову ставку по федеральних фондах на 325 базисних пункти. Із розростанням фінансової кризи на грудневому засіданні Комітетом було прийнято рішення встановити ставку у розмірі від 0 до %, що вказувало на те, що економіка держави протягом певного періоду засвідчуватиме низький рівень відсоткової ставки на ресурси ФРС. (Рис.1)

Рис.1 відсоткова ставка на ресурси ФРС, 2006-2009

В доповнення, у другій половині 2008 ФРС вжила ряд заходів для підтримки фінансових ринків та полегшення отримання ліквідності підприємствам та домогосподарствам.

Федеральна резервна система США вжила нові заходи щодо боротьби з браком ліквідності, розширивши валютні свопові угоди з центральними банками інших країн з 290 млрд дол. до 620 млрд дол. Одночасно ФРС оголосила про збільшення обсягів 84-денних аукціонів в рамках програми тимчасового пільгового кредитування Term Auction Facility (TAF) з поточних 25 млрд дол. до 75 млрд дол.

Для підтримки нормального функціонування ринку після банкрутства Lehman Brothers Holdings Inc. ФРС разом з мінфіном приступила до втілення програми викупу забезпечених комерційних паперів пайових фондів грошового ринку (Asset-Backed Commercial Paper Money Market Mutual Fund Liquidity Facility, ABCP), програми викупу комерційних цінних паперів (Commercial Paper Funding Facility, CPFF) та програми фінансування інвесторів грошового ринку (the Money Market Investor Funding Facility,MMIFF), що поряд із уже існуючими механізмами повинні були забезпечити ліквідністю ринок термінового фінансування. Тим часом, в рамках програми термінового кредитування під забезпечення цінними паперами (Term Securities Lending Facility) ФРС проводить щотижневі аукціони, на яких надає в кредит брокерам казначейські облігації США під заставу боргових зобов'язань, забезпечених різними активами, включаючи іпотечні облігації.

Для підтримки іпотечного та житлового ринків ФРС оголосила початок програм по купівлі забезпечених іпотекою цінних паперів. [9; 10; 11; 12.1; 17; 22]

Заходи, вжиті ФРС та іншими державними інститутами, допомогли відновити рівень стабільності на деякі фінансові ринки, а саме: у порівнянні з осінніми показниками, спала напруга на ринку короткострокових ресурсів, зменшилися спреди корпоративних ризиків та, в широкому розумінні, зникли характерні ознаки хиткості на фінансовому ринку. Разом з тим, безпрецедентна напруга була присутня майже на всіх ринках, фінансові інститути залишалися у скрутному становищі. У результаті, потік коштів домогосподарствам та підприємствам зменшувалися.

European Central Bank.

Впроваджуючи заходи з грошово-кредитної політики, Європейський Центральний банк (ЄЦБ) дотримувався основної мети, а саме забезпечення стабільності цін та сприяння фінансовій стабільності в зоні євро.

Протягом останнього року, із посиленням фінансового безладу та погіршенням економічних умов, Центральні банки та уряди країн-членів Європейського Союзу впровадили безпрецедентні заходи для збереження стабільності та зменшення впливу кризи на економіку в цілому.

Говорячи про безпрецедентні заходи, мається на увазі заходи, що проводилися головними центробанками ще за вибуху кризи, що вимірюються у розмірі та частоті операцій на грошовому ринку по створенню ліквідності;

розширенні переліку відповідних застав та збільшення їх балансу;

швидкості та розмірі послаблення монетарної політики з жовтня 2008;

в деяких випадках, використанні особливих та нестандартних інструментів.

На даний момент, запровадженні заходи допомогли стабілізувати банківську систему та пом'якшити вплив фінансового безладу на економіку. Тож розглянемо метод подолання фінансової кризи, що застосував Європейський банк у впровадженні своєї монетарної політики.

На противагу стрімкому зниженню темпів інфляції, слабкій економічній активності та тривалому тиску на фінансових ринках, ЄЦБ і надалі продовжуватиме досягнення своєї першочергової мети, а саме забезпечення стабільності цін та сприяння фінансовій стабільності в зоні євро. Аби цьому сприяти, операційна інфраструктура монетарної політики ЄЦБ базується на стратегії, орієнтованій на середньострокову перспективу, та на фундаментальному принципі: відділенні грошово-кредитної політики від управління ліквідності. Напрям монетарної політики визначається рівнем застосованої ЄЦБ облікової ставки, з прийнятим до уваги пріоритетом - досягнення головної мети збереження стабільності цін у середньостроковому періоді. Ціллю управління ліквідністю є гарантування впорядкованого функціонування ринку грошей, що є необхідним для впровадження трансмісійного механізму грошово-кредитної політики та послаблення ризиків фінансової стабільності. Відповідно до принципу сепаратизму, за умов переваги високих ризиків оцінювання стабільності, політика встановлення норми облікової ставки не застосовується для зменшення тиску у фінансовій системі. Якщо збереження стабільності цін на середньостроковий період буде гарантовано і не опиниться під ризиком за умов зміни напрямку монетарної політики, норма облікової ставки може бути скоректована задля зменшення впливу тиску фінансових ринків на економіку, включаючи її потенційний вплив на середньостроковий рух цін.

Більше року від початку фінансової кризи в серпні 2007, ЄЦБ не зменшував норму облікової ставки, пояснюючи це великим ризиком середньострокової інфляції, але втручався у ринок грошей, впроваджуючи безпрецедентні заходи по створенню ліквідності задля збереження впорядкованих умов на ринку (Рис.2). З початку жовтня 2008, внаслідок поширення фінансової кризи та посилення ризиків цінової нестабільності, ЄЦБ послабив монетарну політику, зменшуючи облікову ставку та застосувавши нетрадиційні заходи на ринку грошей, впровадивши необмежене фінансування у євро (як і в інших валютах) на період до шести місяців проти розширеного діапазону застав. В результаті, баланс Євросистеми збільшився на 37% впродовж останньої чверті 2008 року, досягнувши 2 трлн. Євро до кінця року. Це одночасне послаблення монетарної політики та створення ліквідності відповідало принципу сепаратизму та середньостроковій орієнтації стратегії ЄЦБ.

Рис.2 Облікова ставка ЄЦБ, 1999-2009

Безпрецедентне зменшення облікової ставки та створення ліквідності на ринку грошей допомогло пом'якшити імпульс процесу дезінфляції та дегирінгу в реальній економіці. (Див. Додаток 1) Як наслідок, вони включали можливу появу “ендогенних" ризиків цінової та фінансової стабільності. Водночас був присутній виключно високий рівень невпевненості. Трансмісійний механізм монетарної політики піддався впливу напруги на грошовому ринку, регулювання балансу банків, збільшенню неприйнятності ризиків, як і зменшеної впевненості споживачів, підприємств та інвесторів. Приділивши цьому увагу, ЄЦБ продовжує контролювати важливі події. На початку березня, ЄЦБ зробив оцінку цінової стабільності на середньостроковий період та пов'язані з цим ризики. Якщо інфляційний тиск, разом з прогнозованими ризиками цінової стабільності, буде зменшуватися, імовірне подальше полегшення грошової політики, задля збереження інфляції на середньостроковому періоді на рівні, що узгоджується із стабільністю цін (є нижчим за 2%). [14; 22; 23]

Центральний Банк РФ.

Монетарна політика Центрального банку Російської Федерації має свої особливості, відмінні від проаналізованих тенденцій, вжитих в ЄС та США.

Уряд Російської Федерації також вживає рішучих заходів для подолання фінансової кризи, доказом чому є затверджений 7 листопада 2008 року урядовий План дій, направлених на оздоровлення ситуації у фінансовому секторі і окремих галузях економіки. Витрати на протистояння вже обчислюються трильйонами доларів.

Починаючи з вересня 2008 року, в Росії почалася реалізація масштабного переліку заходів фінансової підтримки суб'єктів економіки у зв'язку з фінансовою кризою.

По-перше, для підтримки ліквідності банківської системи був збільшений ліміт розміщення тимчасово вільних засобів федерального бюджету на депозитах комерційних банків. Так, 15 вересня Мінфін Росії повідомив, що піднімає планку розміщення тимчасово вільних бюджетних коштів на депозитах з 668 млрд. рублів до 1,232 трлн. рублів. Проте вже через 2 дні, 17 вересня, і ця межа була збільшена. Мінфін Росії запропонував трьом системоутворюючим банкам Росії - Ощадбанку, Банку ВТБ і Газпромбанку залучити на свої депозити до 1 трлн.126,6 млрд. рублів (Ощадбанку РФ - 754,2 млрд. рублів, ВТБ - 268,5 млрд. рублів і Газпромбанку - 103,9 млрд. рублів). Таким чином, з врахуванням цієї зміни об'єм розміщення засобів збільшився до 1 трлн.514,2 млрд. рублів. Аналіз інформації про результати аукціонів, що проводяться Мінфіном Росії, свідчить про те, що в період з 16 вересня по 31 жовтня банки отримали тимчасово вільних федеральних засобів на суму - 1 трлн.210 млрд. рублів.

По-друге, дуже оперативно, всього за 10 днів, був прийнятий і підписаний Федеральний закон від 13 жовтня 2008 року № 173-ФЗ "Про додаткові заходи по підтримці фінансової системи Російської Федерації". Як мовиться в Довідці до цього закону "Федеральний закон направлений на забезпечення вживання додаткових заходів по підтримці фінансової системи Російської Федерації в умовах негативної дії на неї світової фінансової кризи". Суть прийнятих заходів в наступному:

ЦБ розміщує в Зовнішекономбанку депозити з міжнародних резервів на загальну суму не більше 50 млрд. доларів США строком на один рік по ставці Libor+1%. З цих засобів ВЕБ повинен надати організаціям кредити для рефінансування зовнішніх боргів, що виникли до 25 вересня 2008 року. Кредити ВЕБ видає строком на 1 рік під мінімальну ставку Libor+5%.

Уряд розміщує в Зовнішекономбанку засоби Фонду національного добробуту на суму 450 млрд. рублів строком на 11 років під 7% річних. Ці засоби ВЕБ видає на досить хороших умовах: під 8% річних без забезпечення за наступною схемою:

Банку ВТБ - 200 млрд. рублів;

Россельхозбанку - 25 млрд. рублів;

Іншим кредитним організаціям - 225 млрд. рублів.

ЦБ РФ надає Ощадбанку субординацію кредити без забезпечення на загальну суму 500 млрд. рублів, на строк до 31 грудня 2019 року включно по ставці 8% річних.

З нефінансових заходів в антикризовому пакеті лише одна. ЦБ РФ до 31 грудня 2009 року може укладати з кредитними організаціями угоди про компенсацію ним збитків пов'язаних з операціями з іншими кредитними організаціями, в яких відгукнула ліцензія на здійснення банківських операцій. Простіше кажучи, ЦБ РФ підстраховує банки на ринку міжбанківського кредитування.6 листопада 2008 року ЦБ РФ вже уклав такі угоди з "МДМ-структура-банк", "Райффайзенбанк" і Ощадбанком Росії.

13 жовтня 2008 року Президент РФ підписав ще один Федеральний закон № 171-ФЗ. Згідно з прийнятими поправками в закон "Про Центральний банк Російської Федерації" ЦБ РФ отримав право надавати кредити без забезпечення на термін не більше шести місяців російським кредитним організаціям, що мають рейтинг не нижче встановленого рівня. При цьому перелік рейтингових агентств встановлюється самим ЦБ. Згідно з постановою ЦБ РФ № 323-П від 16 жовтня 2008 року для надання кредиту необхідна наявність в кредитної організації міжнародного рейтингу довгострокової кредитоспроможності не нижче за рівень “В-" по класифікації рейтингових агентств Fitch Ratings або Standard & Poor's або не нижче за рівень “В3" по класифікації рейтингового агентства Moody's Investors Service. Такою вимогою зараз відповідають близько 120 банків. При цьому до підписання постанови обговорювалася можливість використання не лише міжнародних рейтингів, але і рейтингів російських компаній. У результаті, з 20 жовтня по 10 листопада 2008 року, ЦБ РФ надав 690,8 млрд. рублів на термін від 33 до 91 дня по середнєзваженої ставці від 9,89% до 10,53%.

Таким чином, якщо розглядати лише прямі фінансові заходи по боротьбі з кризою, то їх планований вартісною об'єм вже перевищив 5 трлн. рублів, що складе 12,3% ВВП 2008 года6. Реально доки виділена близько половини засобів - 2,8 трлн. рублів (за станом на 10.11.2008).

В цілях подолання кризової ситуації на російському фінансовому ринку і задоволення підвищеного попиту на ліквідність двічі понижені нормативи обов'язкових резервів (перед банками - нерезидентами, перед фізичними особами та іншими зобов'язаннями - 1,0%, Див. Додаток 2). В результаті першого зниження нормативів обов'язкових резервів з 18 вересня 2008 року ЦБ РФ вивільнив 300 млрд. крб. для банківського сектора. Ще через місяць, 15 жовтня 2008 року, ЦБ РФ знов понизив нормативи для подолання дефіциту ліквідності, що дозволило банкам вивільнити додаткові близько 70 млрд. крб.

Загальні сумарні витрати Росії на боротьбу з фінансовою кризою за станом на 10 листопада 2008 року можна оцінити в 6 трлн. рублів, що складає 13,9% ВВП (2008 років). [15; 16; 22] Інформація щодо використаних коштів, виділених на подолання фінансової кризи, та методів боротьби з нею надана в кінці курсової, Додаток 2.

3.3 Вдосконалення антикризової стратегії Національного Банку України

Світова фінансова криза набула масштабного характеру і стала серйозним викликом для багатьох країн світу, в тому числі й для України. Не зважаючи на те, що протягом останніх років в економіці України відбувалося накопичення низки ризиків, зумовлених передусім макроекономічними чинниками, вітчизняні суб'єкти господарювання виявилися не готовими до такого розгортання подій. Як з'ясувалося, ніяких резервів на такий випадок підприємства не мали і головні сподівання відтепер покладають на державну підтримку та фінансову допомогу з боку банківської системи.

Негативні події на світових ринках суттєво вплинули і на економіку та фінансовий сектор України, хоча Національний банк доклав чималих зусиль (протягом вересня - січня 2009 року було прийнято 80 законодавчих і нормативних актів щодо стабілізації фінансового ринку) і країна мала підтримку з боку МВФ.

Після шести років динамічного зростання темпи реального ВВП за 2008 рік досягли найнижчого за останні вісім років значення і становили 102,1%. Обсяги промислового виробництва скоротились на 3,1%. Окремі антикризові заходи, вжиті національним банком наприкінці 2008 року, були дещо жорсткими, однак адекватними ситуації, що склалася. Вони сприяли зниженню обсягів торгів із готівковою валютою. Зокрема встановлення обмежень на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку й посилення вимог до заявок уповноважених банків щодо купівлі іноземної валюти забезпечили зниження обсягу спекулятивних операцій уповноважених банків на валютному ринку.

Протягом 2008 року НБУ активно проводив операції з підтримки ліквідності банків за допомогою різних інструментів рефінансування, водночас підвищуючи середньозважену процентну ставку за ними (у річному обчисленні у грудні до 14.8 порівняно із 10.1% за 2007 рік, див. Рис.3). Детальніша інформація щодо процентної ставки рефінансування викладена у Додатку 3. Підтримання ліквідності банківських установ здійснювалося Національним банком виходячи з ситуації, що склалася но грошово-кредитному ринку, та відповідно до критеріїв ефективності, визначених у взаємоузгодженій позиції українського керівництва та експертів МВФ у рамках програми “стенд-бай” і вимог Основних засад грошово-кредитної політики.

Рис.3 Облікова ставка НБУ, зміна індексу споживчих цін 1998 - 2008

З метою обмеження спрямування банками отриманих унаслідок рефінансування коштів на проведення спекулятивних операцій на валютному ринку, Нацбанком посилено вимоги щодо рефінансування банківських установ. Зокрема, разом із заявкою на отримання кредитів НБУ для підтримання ліквідності, незалежно від механізму рефінансування, банки повинні надавати інформацію щодо причин втрати своєї ліквідності.

З метою уникнення спекулятивних операцій та зловживань з боку банків Національним банком України запроваджено цілу низку заходів, зокрема:

Встановлено обмеження на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку;

Зобов'язано уповноважені банки після здійснення операцій з купівлі іноземної валюти у НБУ надавати департаменту валютного регулювання інформацію стосовно розподілу валют з метою виконання заявок і доручень клієнтів та за операціями самого банку;

Заборонено стягнення уповноваженими банками комісійної винагороди під час здійснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти тощо.

Крім цього, з метою сприянню формуванню ринкової вартості національної валюти і згладжування коливань обмінного курсу було запроваджено механізм валютних аукціонів, який продемонстрував достатню ефективність.

Серед запроваджених заходів особливу роль відіграє співпраця Національного банку з Міжнародним валютним фондом, яка сприяє стабілізації фінансового ринку. Відповідно до Меморандуму про економічну і фінансову політику, підписаного між Україною та МВФ 31 жовтня 2008 року, наша країна в рамках використання кредиту “стенд-бай” у сумі 11.0 млрд. СПЗ упродовж 2008-2010 рр. Узяла на себе зобов'язання дотримуватися визначених положень у сфері економічної, бюджетної та грошово-кредитної політики.

Зобов'язання у сфері грошово-кредитної політики:

Запровадження режиму гнучкого обмінного курсу;

Визначення основною метою монетарної політики утримання інфляції на кінець 2009 року на рівні до 17%;

Переорієнтація грошово-кредитної політики в середньостроковій перспективі на режим інфляційного таргетування.

Зобов'язання у сфері політики фінансового сектору:

Відновлення довіри до стабільності;

Розробка комплексної стратегії розв'язання проблем з банками, визначення критеріїв ефективності діяльності банків.

Зобов'язання у сфері податково-бюджетної політики:

Виконання консолідованого бюджету 2008 і 2009 років із нульовим дефіцитом з урахуванням дії коректора, що стосуватиметься потенційних операцій з рекапіталізації банків;

Виконання цільових фіскальних показників;

Внесення змін у податково-бюджетну політику щодо доходів населення;

Забезпечення більшої прозорості та фінансової стабільності НАК “Нафтогаз України" тощо. [17; 18; 19; 24; 25]

Таким чином можна стверджувати, що для подолання наслідків фінансово-економічної кризи, яка вразила економіку нашої країни, необхідна розробка комплексу взаємопов'язаних заходів щодо взаємодії фінансового та нефінансового секторів економіки, а також узгодженість дій усіх органів державної влади та суб'єктів господарювання з метою їх використання.

Висновок

Проведені у роботі дослідження щодо розвитку світової економіки та особливості міжнародних економічних відносин в умовах світових фінансових криз дозволяють зробити певні висновки:

Три століття ринкової економіки показують, що фінансові потрясіння є її органічним єством. Ці потрясіння пов'язані з циклічними економічними кризами, світовими війнами і їх наслідками, революціями і громадянськими війнами.

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений низкою економічними й політичними чинниками. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

До світових криз, що викликали найбільші фінансові заворушення відносять Велику Депресію 30-х років, мексиканську кризу 1994-1995 рр., кризу в країнах Південно-Східної Азії 1997-1998 рр. з суттєвим її впливом на світові фінансові ринки, і, нарешті, дефолт 1998 р. у Росії, який особливо вплинув на країни СНД, у тому числі на Україну.

При всій своїй величезній потужності, приватні фінансово-економічні корпорації, не в змозі самостійно впоратися з проблемами глибоких спадів і депресій, загрозливих найсучаснішій капіталістичній Системі, без опори на силу держави і її владно-регулюючих можливостей.

Нова глобальна фінансова криза почалася у першому десятилітті XXI століття. Процес банкрутства фінансово-банківських інститутів швидко перекинувся з Америки на інші країни і континенти, перш за все до Європи - через надто велику міру "переплетіння" економіки і фінансів у сучасному глобальному світі, їх взаємозалежність і взаємозв'язок. Це змусило уряди провідних європейських і інших держав приступити до консолідації своїх зусиль.

Всі рішення світової фінансової влади надають глобальній фінансовій системі принципово іншу якість. Головним інструментом регулювання світових фінансів проголошується віднині не ринок, не його приватні агенти, а держави і рішення їх головних фінансових інститутів.

Вміст стандартного набору методів центробанків різних країн залежать від ряду передумов. Вибір тієї або іншої стратегії центрального банку залежить від орієнтації економіки країни. Зміст антикризових пакетів залежить від багатьох чинників, таких як першочергова мета та пріоритети Центрального банку, особливості монетарно-трансмісійного механізму, мікро - та макропоказники, стан економіки держави та інше.

Глобальна економіка представляє собою історично нову реальність, що відрізняється від традиційної світової економіки. За визначенням одного французько-американського соціолога Мануеля Кастельса "глобалізація характеризує економіку, здібну працювати як єдина система в режимі реального часу у масштабі усієї планети". Процес глобалізації cвітової економіки йде вкрай нерівномірно. Це стосується як сфер діяльності та галузей, так й макроекономічних регіонів, об'єднаних по групам країн та цивілізаціям.

Найвищий рівень глобалізації досягнуто у фінансово-інвестиційній сфері. Адже сьогодні загальновідомим став факт перевищення більш як на порядок фінансових потоків обігу світової економіки у порівнянні з її матеріальними потоками, пов'язаними з реальними ринками товарів та послуг. Таким чином, цей вивільнений грошовий капітал не має матеріального підкріплення і знаходиться у вільному плаванні, маючи щосекундні біржові операції на мільярди доларів, забезпечивши їх зростання за останні 20 років на два порядки. І ця фінансова бомба вже десятки років нависає над виробничими потужностями реальної економіки країн усієї Земної Кулі, періодично знищуючи фінансові ринки у тому чи іншому ареалі світу через механізми фінансових криз. Фінансова криза ставить перед ГКП подвійну мету: підтримання стабільності і грошово-кредитної сфери, і фінансової системи. Але єдиної панацеї для боротьби з фінансовими кризами немає.

Пропозиції.

Отже, як потрібно реагувати на глобальну фінансову кризу таким чином, щоб забезпечити оздоровлення фінансової системи, стабілізувати економіку та уникнути вплив ризиків? Ефективні методи втручання в економіку (зокрема вплив на діяльність фінансових інститутів) можуть допомогти покращити балансові показники, нівелювати негативні наслідки кризи та відновити інвестиційний процес.

Досвід функціонування фінансової системи під час кризи показує, що ефективність та затратність впровадження такої політики подолання фінансових заворушень залежить від наступних ключових елементів:

Чіткої та надійної структури фінансового сектору, що сприяє його стабільності та запобігає фінансовій скруті;

Швидкого реагування та застосування інструментів антикризової політики, що є важливим для мінімізації негативного впливу на економіку.

До методів подолання фінансових криз слід віднести впровадження широкого спектру попереджувальних заходів та ряду інструментів, направлених на відновлення нормального функціонування кредитної системи та балансів банків і їх позичальників. Такі заходи включають заходити по наданню ліквідності, державні гарантії по депозитам та тимчасова зупинка їх конвертованості тощо.

До специфічних рішень можна віднести:

Рекапіталізацію фінансових інститутів;

Міри, спрямовані на швидке покращення становища фінансових інститутів не завжди покращують платоспроможність позичальників, але вони полегшують для банків процес виявлення збитків і тим самим сприяють впровадженню корпоративної реструктуризації боргу. Схеми рекапіталізації, впроваджені у США (1933 р) та Японії (1998/99 рр), ілюструють деякі ключові моменти.

Компанії по управлінню активами;

Основним завданням таких урядових компаній є здійснення фінансової реструктуризації шляхом викупу необоротних активів банків. Приклади успішності впровадження таких компаній мали місце у Швеції у 1992 році для вирішення питання з проблемними кредитами двох головних банків (Nordbanken та Gota Bank).

Компанії по списанняю частини або всього боргу за взаємної згоди боржника та кредитора, що спрямовуються на обраних боржників.

Доцільність впровадження перерахованих заходів має бути похідною від впливу ряду факторів, включаючи природу та глибину фінансової кризи та специфічні обставини, що склалися у країні.

Список використаної літератури

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань. - К., 2001. - 312 с

2. Луцишин З.О. “Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації”. Розділ - Світові фінансові кризи, специфіка в умовах глобалізації с.178-200

3. "World Economic Survey 1932-33". League of Nations

4. Тойнбі А. Дж. “Цивилизация перед судом истории”.М. Айріспрес, 2003

5. Український журнал “Економіст” №1 січень 2009, Стаття: “Криза в Україні”, Стаття: “Все про кризу в світі”

6. British Broadcasting Corporation, http://news. bbc. co. uk/2/hi/business/6958091. stm

7. Журнал “Корреспондент” №5 лютий 2009, Стаття: “Где дно? ”

8. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. “Бюджет і фінансова політика України". Розділ - Шляхи подолання кризових явищ, стабілізація економіки та її розвиток С.246-255

9. The Federal Reserve System official website [Monetary policy report 2008] http://www.federalreserve.gov/monetarypolicy

10. Інтерфакс-Україна http://news. bigmir.net/business/76509/? bm_country=ua&bm_lang=ua,

11. Распад мировой долларовой системы: ближайшие перспективы. М.: Изд. Чернышева Н.Е., 2003

12. РБК-Україна Інформаційна агенція. Стаття: ФРС США розширила валютні свопові угоди з іноземними банками до 620 млрд дол. Стаття: “НБУ не скасовував і не призупиняв заборону на дострокове зняття депозитів, - В. Стельмах” http://www.rbc.ua/ukr/newsline/2008/12/10/476391. shtml. World Bank blog http://crisistalk. worldbank.org/2009/02/lessons-from-past-financial-crises.html#more

13. European Central Bank, Eurosystem, official website, http://www.ecb. europa. eu/mopo/implement/intro/html/index. en.html

14. ФБК, Департамент стратегического анализа; аналитический доклад: Россия и мир против финансового кризиса, http://www.skolko.ru/upload/contents/561/anticrisis_world. pdf

15. Центральный банк Российской Федерации, http://www.cbr.ru/

16. Вісник Національного банку України №2 (156), лютий 2009

17. Бюлетень НБУ №3 (192), 2009, http://www.bank.gov.ua/Publication/of_vydan/Buleten/2009/bull_03-09. pdf

18. Незалежне видання України “Дзеркало тижня" № 38 (717) 11 - 17 жовтня 2008, стаття: “Світова фінансова криза - тест для України". Автор: Богдан ДАНИЛИШИН (міністр економіки України).

19. Casino Crash. Critical thinking on the financial and economic crisis - Transnational Institute & Institute for Policy Studies October 30th, 2008. Стаття: Глобальный экономический кризис: исторический шанс для преобразований

20. Інформаційне агентство УНІАН [09.10.2008 17: 49] Борис Кушнірук. Стаття: “Глобальна фінансова криза: світ стає іншим" http://unian.net/ukr/news/news-277685.html

21. Електронна енциклопедія Вікіпедія. http://en. wikipedia.org/wiki/Financial_crisis, http://en. wikipedia.org/wiki/Bank_of_Russia, http://en. wikipedia.org/wiki/Bank_of_England, http://en. wikipedia.org/wiki/European_Central_Bank, http://en. wikipedia.org/wiki/Federal_Reserve_System

22. Systemic banking crises: a new database'. International Monetary Fund Working Paper 08/224. http://www.imf.org/external/pubs/cat/longres. cfm? sk=22345.0. World economic outlook. Financial stress, Downturns and recoveries http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2008/02/index. htm

23. The Epoch Times Україна. Стаття: “30 вересня: світова фінансова криза вдарила по гаманцях українців. Огляд преси". http://www.epochtimes.com.ua/articles/view/3/11813.html

24. Web-портал українського уряду. http://www.kmu.gov.ua/control/en/publish/article? art_id=10249943&cat_id=73052

Додаток

Додаток 1

ЄЦБ http://www.ecb. europa. eu/stats/monetary/rates/html/index. en.html, http://sdw. ecb. europa. eu/reports. do? node=100000135

ЦБ Російської Федерації

Додаток 2

Напрямок використання коштів, виділених на подолання фінансової кризи

Всього провідні країни світу вже витратили (запланували витратити) 9,2 трлн. доларів США. Якщо додати кошти міжнародних організацій, що виділяються на ці ж цілі, то вийде 9,4 трлн. доларів США, що складає 15,2% світового ВВП. Розкид фінансових витрат по різних країнах складає від 1% ВВП (Австралія, Данія) до 225% ВВП (Ірландія) цих країн.

В основному своєму об'ємі країни світу виділяють ресурси на надання госгарантій - 49%. Це - мінімальна оцінка, оскільки низку країн передбачили гарантії в повному об'ємі, без вказівки точної необхідної суми. Росія в цьому плані відрізняється разючим чином - 0%. Зате на капіталізацію (перш за все, банків) Росія виділяє 84% засобів, що значно перевищує долю засобів, що виділяються на ці цілі в середньому по країнах світу, - 15%.

Додаток 3

НБУ

рефераты Рекомендуем рефератырефераты
     
Рефераты @2011