Організація роботи торговельно-посередницької фірми на зовнішньому ринку (на матеріалах фірми ТОВ "БравоГласс")
Організація роботи торговельно-посередницької фірми на зовнішньому ринку (на матеріалах фірми ТОВ "БравоГласс")
80 Міністерство освіти і науки України Академія муніципального управління Кафедра зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу ДИПЛОМНА РОБОТА Організація роботи торговельно-посередницької фірми на зовнішньому ринку (на матеріалах фірми ТОВ “БравоГласс”) Студента 5 курсу спеціальності "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" Науковий керівник: Допущено до захисту протокол засідання кафедри ЗЕД та маркетингу №__________ від ______________________ Зав. кафедрою_________________________ Київ - 2005 Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні основи організації діяльності торгово-посередницьких фірм на зовнішніх ринках 1.1 Сутність схем здійснення торгово - посередницьких операцій на зовнішніх ринках 1.2 Основні форми розрахунків у процесі здійснення торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках 1.3. Вплив схем торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках на платоспроможність та прибутковість торгово-посередницьких підприємств Розділ 2. Організаційні аспекти діяльності ТОВ “БравоГласс” на зовнішніх ринках 2.1. Організаційна структура та господарська діяльність ТОВ „БравоГласс” 2.2. Схеми торгово-посередницьких операцій ТОВ “БравоГласс” на зовнішніх ринках 2.3. Аналіз фінансового стану підприємства як основа прийняття рішення щодо оптимізації розрахунків в операціях на зовнішніх ринках Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності організації торгово-посередницької діяльності ТОВ “БравоГласс” на зовнішніх ринках 3.1 Обгрунтування рішення щодо оптимізації схем розрахунків по зовнішньо-економічним торгово-посередницьким операціям ТОВ “БравоГласс 3.2 Використання вексельних схем розрахунку для підвищення ефективності роботи ТОВ “БравоГласс” при здійсненні зовнішньоекономічних торгово-посередницьких операцій Висновки Список використаної літератури Додатки Вступ Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності - це складна сукупність управлінських відносин, що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв'язку з плануванням, організацією, керівництвом і контролем виконання конкретних міжнародних ділових операцій на різноманітних рівнях управління бізнесом, головним чином на підприємствах. Виділити в чистому вигляді менеджмент зовнішньоекономічної діяль-ності із загального функціонування підприємства неможливо, оскільки плани зовнішньоекономічної діяльності органічно пов'язані з планами випуску про-дукції на внутрішньому ринку. Тому для аналізу ефективності зовнішньоеконо-мічних операцій на підприємстві аналізується його загальний фінансово-еконо-мічний стан, відносний обсяг зовнішньоекономічних операцій та оцінка ефекту підвищення (зниження) структурної долі зовнішньоекономічних операцій в діяльності підприємства. Процес входження України в систему світогосподарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняття управлінських рішень у сфері зовніш-ньоекономічної діяльності. Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є резуль-татом визначених управлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва і контролю. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із засто-суванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовніш-ньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньо-економічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підроз-ділів і посадових осіб організації в інтересах продуктивного досягнення визначених зовнішньоекономічних стратегій, які мають три ключових момента. По-перше, менеджмент ЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур. По-друге, необхідно домагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічних підрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх на міжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля інших працівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки. По-третє, критерієм якості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність). Актуальність досліджень дійсної дипломної роботи полягає в необхідності оптимізації побудови зовнішньоекономічної діяльності підприємств на основі законодавчого створення аудитної служби економічного супроводження чисельних малих підприємств в Україні, які не мають фахівців з економічного аналізу діяльності та організації зовнішньоекономічної діяльності, тому працюють з чисельними порушеннями законодавства чи з ризиками високих економічних втрат при зовнішньоекономічних операціях. Об'єкт досліджень дипломної роботи - діяльність малого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “БравоГласс” за перші три роки після створення (за 2002 - 2004 роки), виявлення основних проблем його економічного становища і шляхів подальшого розвитку на зовнішньоекономічному ринку. Предмет досліджень дипломної роботи - зовнішньоекономічні торгово-посередницькі операції та їх комплексний цикл взаємозв'язку з перепродажем імпортованих товарів на внутрішньому ринку. Мета досліджень дипломної роботи - вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємств, оцінка ефективності застосовуємих схем зовнішньоекономічних операцій, побудова та обгрунтування пропозицій по оптимальним схемам організації зовнішньоекономічних операцій діяльності. Завдання дослідження дипломної роботи: в першому розділі дипломної роботи провести аналіз сутності та механізму зовнішньоекономічних операцій торгово-посередницьких підприємств в Україні; в другому розділі дипломної роботи проаналізувати діяльність та зовнішньоекономічні операції торгово-посередницької фірми ТОВ “БравоГласс” за 3 роки після створення (у 2002 -2004 роках), виявити проблеми та необхідність оптимізації зовнішньоекономічної діяльності; в третьому розділі дипломної роботи : а) запропонувати та обґрунтувати управлінські рішення по оптимізації схем зовнішньоекономічних розрахунків в ТОВ “БравоГласс”; б) побудувати алгоритми і програми розрахунку ефективності різних параметрів схем вексельного обігу в розрахунках у вигляді таблиць-програм розрахунків на ПЕОМ в середовищі “електронних” таблиць EXCEL-2000; в) провести чисельне моделювання та оцінку ефективності впровадження вексельних схем прискорення розрахунків в зовнішньоекономічних операціях підприємства Методи досліджень: проведення горизонтального(індексно-хронологічного) та вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, програмно-математичне моделювання ефективності схем пасивних та активних операцій підприємства, побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми). Інформаційно-методологічна база досліджень дійсної дипломної роботи роботи -- звітні документи ТОВ “БравоГласс” за 2002-2004 роки. Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи - в на-данні керівництву малого підприємства ТОВ “БравоГласс” аудитних висновків про поточний економічний стан та економічно обґрунтованих пропозицій по шляхам розвитку діяльності малого підприємства в зовнішньоекономічному сегменті ринку. Розділ 1. Теоретичні основи організації діяльностіторгово-посередницьких фірм на зовнішніх ринках 1.1 Сутність схем здійснення торгово - посередницьких операцій на зовнішніх ринках Під класичними торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язані з купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученням виробника-резидента незалежним від нього торговельним посередником (резидентом чи нерезидентом) на основі угоди або доручення. Торговельне посередництво - це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг: перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладання угоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій; страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування [55,c.77]. До торговельно-посередницьких фірм належать фірми, що з юридичного і господарського погляду не залежать від виробника або споживача товару (сю-ди, звичайно, не входять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вони діють заради одержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за якими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги. Як правило, торговельно-посередницькі фірми займаються лише комерційною діяльністю, хоча найбільші з них можуть і обробляти куплений товар. Використання торговельних фірм дає певні переваги. 1. Фірма-експортер у такому разі не вкладає якихось значних коштів в організацію збутової мережі на території країни-імпортера, тому що торговель-но-посередницькі фірми мають свою власну матеріально-технічну базу (склад-ські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні, роздрібні магази-ни). 2. Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реаліза-цією товару (доставляння, сортування, упаковування), пристосовуючись до ви-мог ринку. 3. Суттєвим є використання капіталу торговельно-посередницьких фірм на основі короткострокового і середньострокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі зв'язки торговельно-посередницьких фірм із банками, страховими компаніями. 4. Нарешті, ринки деяких товарів цілком монополізовані торговельними посередниками (наприклад, брокерами в Англії) і недоступні для прямих кон-тактів із споживачами. Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і цілком залежить від сумлінності по-середника. Торговельно-посередницькі операції можна поділити на чотири види: з перепродажу; комісійні; агентські; брокерські. Операції з перепродажу здійснюються торговельним посередником від свого імені і за свій рахунок. Тут торговельний посередник є стороною догово-ру як з експортером, так і з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепро-дажу. До першого виду належать операції, коли торговельний посередник від-носно експортера є покупцем. Він стає власником товару і може реалізувати його будь-кому і за будь-якою ціною. Термінологія, що стосується таких посе-редників, різна: Merchant - Англія, США; Handler - ФРН; Stockholder - ринок чорних металів Англії; Operator - торговці цукром на Нью-Иоркській біржі; Dealer - торговці какао на Лондонській біржі; Principal - торговці кольоровими металами. Другий вид операцій - коли експортер і торговельний посередник підпи-сали договір про продаж товарів на певній території, у конкретний термін (вка-зуються й інші деталі) згідно з договором. Термінологія торговців за цим дого-вором також різна: - Distributor - США, Англія; - Vertragshandler - ФРН. Отже, посередництво згідно з договором полягає в просуванні товарів від експортера до споживача, при цьому торговець зобов'язаний дотримуватися певних умов експортера. Комісійні операції - це укладення однією стороною (місіонером), за дору-ченням другої сторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітен-та. Взаємовідносини регулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару. Комісіонер же не купує товару (він залишається в руках екс-портера). Але для третьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він може і не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю між ціною, установленою комітентом, і ціною продажу. Якщо покупець не може розплатитися з комісіонером, то в комісійний договір включається умова про поруку комісіонера за виконання угоди покуп-цем, тобто гарантії комітента від несплати. Така умова називається делькредере (del credere). У договорі вказується при цьому ціна (максимальна або мінімаль-на), а також термін передання грошей комісіонером комітентові. Якщо замовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країні експортера товарів, то він називається індентом (indent). Він може бути закритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, або відкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця. Різновидом комісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера, але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консиг-наційна форма торгівлі використовується у разі слабкого освоєння ринку або при поставці нових товарів чи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений. Це зручна форма торгівлі, що дає змогу ознайомитися з товаром і вибрати потрібний. Агентські операції - це доручення однієї сторони, що називається принципалом, другій стороні, яка іменується агентом, здійснення юридичних угод за рахунок і від імені принципала (комісіонер діє від свого імені) на визначеній території. Незалежність агента виявляється в тому, що він не перебуває в тру-дових відносинах із принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на ос-нові агентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою у торговель-ному реєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам не є стороною, тобто контракт про купівлю не укладає. Термінологія щодо таких посередників різноманітна: в Англії і США - це агент і принципал, у ФРН, Японії - торговельний представник, у Скандинавських країнах - агент і підприємець, у Латинській Америці - повірений і довіритель. Плутанина полягає в тому, що в Англії і США під агентством часто розуміють усі види посередництва. Брокерські операції - це встановлення через посередника-брокера (англ. broker, франц. courtier, нім. makler) контактів між продавцем і покупцем (а та-кож між страховиком і страхувальником, судновласником і фрахтувальником). Брокер не є стороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, що беруть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуває в договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень. Крім головної функції - знайти покупця для продавця або, навпаки, продавця для покупця - брокер виконує певні додаткові функції. Зокрема, він здійснює: контроль за виконанням контракту і пред'явленням рекламацій; іноді бере на себе обов'язки делькредере; підбір партії товару визначеного асортименту; збір інформації про стан ринку. Брокер одержує винагороду, що називається брокередж (brokerage англ.), куртаж (courtage франц.), провізіон (provision нім.). Розмір цієї винагороди за товарними операціями коливається від 0,25 до 2-3%. Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони або приймати від іншої сторони комісію, за винятком випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді посередниками можуть бути два брокери - один за дорученням продавця, другий - за домовленістю покупця. Брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару, біржового або аукціонного. Залежно від характеру здійснюваних операцій розрізняють такі види тор-говельно-посередницьких фірм: торговельні; комісійні; агентські; брокерські; фектори(factory). Торговельні фірми найчастіше здійснюють операції за свій рахунок і від свого імені. Вони, як правило, підтримують тривалі відносини з постачальника-ми. Види торговельних фірм: торговельні доми (merchant hauses) закуповують товари у виробників або купують за кордоном і продають своїм оптовикам чи роздрібним торговцям; експортні фірми (export firms) закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують за кордоном, іноді виконуючи і комісійні дору-чення. Вони бувають спеціалізовані, тобто з торгівлі одним товаром, і універсальні - широка номенклатура товарів; імпортні фірми (import merchants) закуповують за свій рахунок за кор-доном товари і продають на внутрішньому ринку. Вони звичайно ма-ють великі склади з товарами і спеціалізуються на закупівлі одного сорту товарів, здебільшого сировинних або продовольчих; здійснюють сортування, упаковування; мають великий досвід, що дає їм можли-вість конкурувати з іншими фірмами. Ці фірми купують товари або в експортерів, або на біржах і аукціонах. Зараз досить поширені : імпортні фірми, що торгують машинами й устаткуванням. Вони беруть на себе технічне обслуговування і, як правило, мають широку мережу дилерів - дрібних торговців; оптові фірми (wholesaler) є посередниками між промисловими підпри-ємствами і роздрібними торговельними фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари за кордоном великими партіями і реалізують окре-мим споживачам дрібнішими партіями, отримуючи прибуток за раху-нок різниці в ціні. Провести межу між оптовою й імпортною фірмою важко. Але оптова фірма закуповує товари не тільки в експортера, а й товари вітчизняного виробництва і просуває їх у власну роздрібну ме-режу; роздрібні фірми (retailer) самі здійснюють операції з імпорту й експор-ту, не користуючись послугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів, філій; дистриб'ютори (distributor) - це фірми в США, Англії й в інших краї-нах, що здійснюють переважно імпортні операції і є торговцями за договором. Вони займаються продажем лише певного кола товарів; стокісти (stockist) - фірми, що перебувають у країні імпортера і вико-нують в основному консигнаційні операції. Комісійні фірми, їх основні види: комісійні експортні фірми - представники продавця або покупця. Відповідають за: 1) своєчасність поставки товарів; 2) транспортування; 3) документальне оформлення угоди; 4) страхування; 5) технічне обслуговування (іноді). Можуть виконувати й обов'язки типу індента. Різновид таких фірм - конфірмаційні доми (confirming hauses), що беруть на себе ризик щодо кредитів, які вони від імені виробника надають покупцю; комісійні імпортні фірми - представники покупців своєї країни. Вони розміщують замовлення за кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того, можуть надавати й інші послуги - досліджувати кон'юнктуру ринку (огляди), стежити за відвантаженням товару тощо. Агентські фірми тривалий час підтримують тісний контакт із принципа-лом. Вони поділяються на експортних і закордонних агентів. Брокерські фірми найбільшого розвитку набули в Англії. Це великі ком-панії, спеціалісти цих фірм мають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв'язки з великими банками, що дає змогу їм іноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вони надають кваліфіковану інформацію, випускаючи низку бюле-тенів. ФЕКТОРИ (factors) - торговельні посередники, що виконують широке коло посередницьких обов'язків від імені експортера: експортують продукцію; фінансують експортні операції, сплачують аванс виробнику, видають кредити покупцю, страхують. Звичайно вони беруть участь у торгівлі текстилем, шкура-ми, лісом. Таких фірм багато в США, Канаді, Англії. Отже, у міжнародній торговельній практиці вироблено досить чіткий ме-ханізм організації експортно-імпортних операцій, що здійснюються або без по-середньо фірмами-виробниками, або торговельними посередниками. Це дає можливість раціонально використовувати відповідні методи, професійно вести зовнішньоторговельну діяльність. 1.2 Основні форми розрахунків у процесі здійснення торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках Міжнародна торгівля породжує більш високі ризики для торгових партнерів у порівнянні з торгівлею усередині країни. Питання зниження ризиків при зовнішньоекономічній діяльності прямо залежить від того, які умови торгівлі передбачає зовнішньоекономічний контракт і того, наскільки ефективно сторони уміють використовувати існуючі фінансові інструменти міжнародних розрахунків [51,c.23]. Ця обставина визначає необхідність більш ретельного аналізу контракту, як базису зовнішньоторговельних відносин. Для того, щоб визначити на якій основі будуються відносини між зовнішньоторговельними партнерами, необхідно хоча б коротко проаналізувати документ, що визначає права та обов'язки сторін, тобто контракт (договір, угода). Зовнішньоторговельний контракт [33,c.3] - це домовленість про взаємні обов'язки закордонних партнерів, де кожен берет на себе визначені зобов'язання. Метою однієї сторони при цьому є одержання товару, іншої сторони - виторгу за товар. Форма зовнішньоторговельного контракту може носити довільний характер, однак, практика привела до необхідності дотримання деяких загальноприйнятих норм щодо змісту і форми контракту. Загальна структура зовнішньоторговельного контракту виглядає так [33,c.5]: а) Предметом контракту може бути продаж і постачання того, чи іншого товару, передача технології і т.д. Предмет контракту варто вказати детально: вид, марка, модель. Якщо ж товар поставляється в асортименті, то усі види товару повинні бути перераховані в специфікації, прикладеної до контракту і складової його невід'ємну частину. в) При визначенні кількості товару, у контракті встановлюються одиниці виміру. Кількість товару може бути визначене як твердо фіксованою цифрою, так і встановленням меж по кількості. Основним документом, що підтверджує якість товару, є сертифікат якості, видаваний або фірмою - виготовлювачем, або спеціальною організацією, що здійснює перевірку якості товару. с) Термін постачання - це час, протягом якого продавець повинний передати товар покупцю. Термін постачання в контракті купівлі-продажу може бути наступним: визначений календарний день постачання; період, протягом якого повинна бути зроблена постачання; кількість днів, тижнів, місяців з моменту здійснення якої-небудь події (наприклад, з моменту підписання чи контракту через стільки-то днів після постачання попередньої партії). д) Базисні умови контракту визначають, хто несе витрати, зв'язані з транспортуванням товару від експортера до імпортера. Ці умови називаються базисними, оскільки встановлюють базис ціни в залежності від того, включаються витрати по доставці в чи ціну ні. Базисні умови визначають основні обов'язки продавця і покупця. Основні обов'язки продавця включають: - поставити товар в обговорений пункт; - повідомити покупця про відвантаження товару; - забезпечити упакування товару; - оплатити мита і податки по експорті; - забезпечити на свій страх і ризик одержання експортної чи ліцензії дозволу на вивіз товару, якщо такі вимагаються; нести ризик і витрати до моменту надання товару в розпорядження покупця в місці, установленому базисними умовами й у термін, обумовлений у контракті. Основні обов'язки продавця: - прийняти товар, наданий у його розпорядження в місці й у термін, позначені в договорі, чи документи на товар і сплатити ціну товару відповідно до контракту; нести усі витрати і ризики, якою може піддаватися товар з дати настання терміну постачання; - оплатити мита і податки по імпорті; - забезпечити на свій страх і ризик одержання імпортної чи ліцензії дозвіл на ввіз товару, якщо це необхідно; Загальний підхід до базисних умов був визначений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC - International Chamber of Commerce) у довіднику тлумачення термінів - Інкотермс (Incoterms). Розглянемо деякі основні варіанти базисних умов [25, c.21]: а) EXW - "EX WORKS" (ex factory, ex plantation, ect.) "с заводу" (з підприємства, із плантації і т.д.) Умови "із заводу" означає, що єдиним обов'язком продавця є надання товару на його підприємстві, тому що покупець несе усі витрати і відповідальність по навантаженню і доставці товару до пункту призначення. б)FOB - "FREE ON BOARD ..." (name port of shipment) "франко-борт ..." (найменування порту призначення), де "франко" - пункт призначення, ризик по доставці до якого покупець не несе. Товар вантажиться продавцем. Ризик втрати чи ушкодження товару переходить від продавця на покупця в момент перетинання товаром поручнів судна. в) СІF - "COST, INSUARANCE AND FREIGHT ..." (named port of destination) "вартість страхування і фрахт ..." (найменування місця призначення) Ці умови використовуються для морського і наземного транспорту. У даному випадку продавець зобов'язаний оплатити фрахт і витрати, необхідні для доставки товару в пойменований порт призначення, плюс забезпечити страхування ризику втрати при морському перевезенні. Ризик і будь-яке збільшення витрат переходять до покупця в момент перетинання товаром поручнів судна в порту розвантаження . г)DAF - "DELIVERED AT FRONTIER ..." (named place of delivery at frontier) "постачання до границі ..." (назва місця постачання на границі) Ці умови означають, що зобов'язання продавця вважаються виконаними, коли товар прибув на прикордонну станцію, але до перетинання їм митного кордону країни, зазначеної в договорі. Даній умові віддається перевага при постачаннях вантажу автотранспортом чи по залізниці. д) DDP - "DELIVERED ... DUTY PAID" (named place of destination in the counrty of importation) "постачання ... з оплатою мита" (назва місця призначення в країні ввозу" Означає максимальні зобов'язання продавця, тому що усі витрати і ризики по доставці товару до місця призначення в країні покупця несе продавець. Такі умови, як EXW і DDP передбачають максимальну відповідальність по постачанню товару з боку покупця в одному випадку, і продавця в іншому. Це дві як би протилежні умови, що не завжди зручні однієї зі сторін, тому в міжнародній практиці переважно використовуються умови, що розділяють ризик постачання, тобто проміжні між EXW і DDP. е) Упакування і маркірування. Визначення виду упакування залежить від особливостей товару. Якість упакування визначається відповідними стандартами, технічними умовами і перерахуванням вимог. Вартість упакування частіше включається в ціну товару. Маркірування вантажу - це супровідна інформація, що містить реквізити імпортера, номер контракту, номер місця, число місць у партії та інше. ж) В умовах транспортування звичайно обмовляються: місце навантаження (вивантаження) товару; пункт перевалки, передачі вантажу; порядок передачі інформації про навантаження і визначення готовності транспорту до відправ-лення. Обмовляється також перелік необхідних при транспортуванні документтів, таких як: чи коносамент накладна, рахунок-фактура, страхові документи. з) Прийом-здача товару дає покупцю можливість розпоряджатися товаром, а продавець вважається виконавшим свої зобов'язання. По якості прийом-здача товару виконується або на підставі документа, що підтверджує відповідність якості умовам контракту, або перевіркою якості фактично поставленого товару в місці приймання. Місце приймання може знаходитися як у країні покупця, так і в країні продавця. В умовах прийому-здачі встановлюються також права та обов'язки сторін у випадку невідповідності якості поставленого товару умовам договору (знижки, заміна, усунення дефекту і т.д.). і) Ціна товару - безсумнівно один з найважливіших пунктів зовнішньо тор-говельного контракту. У контракті вказуються: одиниця виміру, за якого вста-новлюється ціна, базис ціни, валюта ціни. Вибір одиниці виміру залежить від виду товару, наприклад, ціна за штуку, за вагову одиницю й ін. Сторони обмовляють, як розуміється встановлена ціна, тобто чи входять у неї витрати, зв'язані з відправленням вантажу, за тару, упакування, маркірування. Ціна може бути виражена у валюті країни експортера, чи імпортера у валюті третьої країни. Вибір валюти ціни дуже важливий. Ціна на товар може бути установлена твердо, не передбачаючи яких-небудь змін, але можна обмовити і можливість зміни ціни на випадок зміни ринкових цін на цей товар. Ціни в контракті можуть узагалі не вказуватися, а фіксуватися лише перед постачанням конкретної партії товару. к) При визначенні умов платежу в контракті встановлюються: валюта платежу, термін платежу, спосіб платежу і форма розрахунків. Оплата товару також може вироблятися у валюті країни експортера, чи імпортера у валюті третьої країни. Валюта платежу може не збігатися з валютою ціни товару. У цьому випадку, у контракті потрібно вказати курс, по якому валюта ціни буде переведена у валюту платежу. Від вибору валюти платежу, як і валюти ціни, багато в чому залежить ефективність угоди. Платіжні умови контрактів із закордонними партнерами містять, як правило, різні валютні застереження, спрямовані на мінімізацію ризиків валютних утрат. Спосіб платежу визначає коли виробляється оплата товару стосовно постачання. Форма розрахунків установлює схему і механізм здійснення самого платежу. У контракті встановлюються конкретні терміни платежу. Указівка цієї умови відповідно до законодавства є обов'язковим. Крім того, платіжні умови контракту містять положення про порядку віднесення комісій і витрат, що виникають на етапі проведення розрахунків через банки. л) Страхування - добровільний договір, по якому страховик на умові одержання страхової премії, якщо відбудеться страховий випадок, передбачений у цьому договорі, зобов'язується виплачувати іноземному чи місцевому страхувальнику визначену суму за товар, що поставляється. У залежності від умов зовнішньоекономічного контракту, обов'язок стра-хування лежить на продавці, або на покупці. Якщо ж у договорі цей обов'язок на обговорена, то сторона, на якій лежить ризик випадкової загибелі товару в період транспортування, сама зацікавлена в його страхуванні. У тому випадку, коли страхувати зобов'язаний продавець, він повинний надати покупцю страховий чи поліс сертифікат, як один з документів до оплати. м) Гарантії і рекламації. Сторони погоджують гарантійний термін товару, обов'язку продавця протягом гарантійного періоду, порядок пред'явлення претензій і задоволення рекламацій (письмових претензій у відношенні якості товарів). Гарантійний період може обчислюватися з різних дат: з дати постачання товару, з дати передачі товарів першому споживачу, з дати пуску устаткування в експлуатацію. У контракті вказується: чиїми силами буде вироблятися усунення дефекту, але в будь-якому випадку воно повинно вироблятися за рахунок продавця. н) За допомогою штрафних санкцій покупець чи продавець прагнуть підвищити відповідальність іншої сторони за виконання своїх зобов'язань і компенсувати свої можливі втрати. Звичайно сторони заздалегідь погоджують у застереженні про штрафи і неустойки конкретну чи суму відсоток від суми контракту за кожний день прострочення чи платежу постачання. о) Під форсом-мажором розуміються обставини нездоланної сили, тобто ті, котрі не залежать від бажання сторін, але які унеможливлюють виконання ними чи однієї з них узятих на себе зобов'язань. До обставин нездоланної сили відносяться: пожежа, стихійні лиха, воєнні дії, заборона чи експорту імпорту. Якщо форс-мажорні обставини продовжуються довше погодженого терміну, то контракт може бути розірвуть. п) Арбітраж - це порядок розгляду споровши. Цей порядок повинний вказуватися в тексті договору разом з найменуванням арбітражної організації, у якій підлягають до розгляду усі суперечки, що виникають із приводу виконання договору. р) Крім зазначених вище основних пунктів, зовнішньоторговельні контракти часто містять пункт "Інші умови", що містить, наприклад, домовленності сторін про заборону переуступки чи прав перепродажу товарів. У результаті, умови контракту визначають конкретну схему взаємодії торгових партнерів, тобто, з одного боку - руху товару, з іншого боку - руху грошей. Основою цієї схеми є механізм міжнародних розрахунків, що регулює сам процес торгівлі. У зв'язку з цим, розгляд різних умов і форм міжнародних розрахунків піднімає питання визначення найбільш вигідних умов з погляду фірми. До форм розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі : 100%-ний авансовий платіж; оплата після відвантаження; оплата після отримання товару(торгівля по відкритому рахунку) документарний акредитив; документарне інкасо; міжнародний факторинг; міжнародний форфейтинг; Одержання повної (100%) оплати авансом перед відвантаженням є найбільш безпечним варіантом для експортера. У цьому випадку експортер не підданий ризику відмови іноземного покупця від платежу за товар. Авансовий платіж означає також, що експортер, не надаючи покупцю товарного кредиту, не повинен сам фінансувати цей продаж, тобто вкладати грошові кошти в оборотний капітал для експортної торгівлі. Очевидним же недоліком авансового платежу для покупця є небезпека того, що експортер не виконає доставку товарів чи вони надійдуть не в належному стані і не відповідно до вимог специфікацій. Роблячи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за якийсь час до надходження товару в його розпорядження. У тому випадку, якщо експортер не виконає своєї частини зобов'язань за контрактом, імпортер зможе застосувати лише юридичний вплив через суд, якщо це виправдає його витрати часу, зусиль і грошей, адже судовий орган може, у тому числі, знаходитися в країні експортера чи в третій країні. У міжнародній торгівлі широко використовується часткова передплата, при якій друга частина ціни товару оплачується за допомогою іншого методу. Цей варіант одержав поширення незважаючи на те, що стосовно залишку платежу експортер повинний погодитися на один з менш безпечних з його погляду способів платежу. У випадку оплати після відвантаження відповідно до контракту продавець сплачує вартість товару тільки після того, як буде зроблене відвантаження. За цією схемою експортер повинний послати телеграму чи телекс покупцю, сповіщаючи його про відвантаження, і указати всі подробиці відвантаження. Після цього продавець очікує негайного виконання платежу покупцем. Якщо імпортер не виконає платіж після відвантаження, то експортер усе ще має право власності на товар, оскільки тримає в себе документи на право власності. Для імпортера даний спосіб трохи безпечніший авансового платежу. Для експортера ж виникає питання про те, що робити на місці призначення з товаром у випадку відмовир від оплати, адже товар вже на шляху доставки. Оплата після одержання товару (торгівля по відкритому рахунку) являє собою продаж у кредит, при якій в експортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своїм боргом у передбачений термін. Експортер відправляє товар покупцю разом з відвантажувальними документами, отже, він втрачає контроль над товаром, а також своє юридичне право власності на нього. При цьому імпортер, даючи згоду сплатити товари в обговорений термін у майбутньому, може розпоряджатися товарами за своїм розсудом. На відміну від авансового платежу, оплата після одержання товарів забезпечує експортеру найменший ступінь безпеки, імпортеру ж навпаки - найбільшу ступінь волі. Даний спосіб розрахунків припускає велику довіру до імпортера, що виникає, як правило, у процесі регулярних ділових відносин між торговими партнерами. Частка акредитивної форми (документарний акредитив) в міжнародних розрахунках значно скромніше в порівнянні з іншими формами, одначе, саме акредитив найбільш повно забезпечує своєчасність одержання експортного виторгу, тобто максимально відповідає інтересам експортера. Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом - "Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів", що розроблений Міжнародної Торгової Палатою (ICC) [26,c.5] . Ці правила періодично доповнюються і змінюються виходячи з тенденцій розвитку міжнародної торгівлі і розрахунків. У сьогоденній час діє редакція Правил від 1993 р. Документальний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін). Зобов'язання банку є умовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеної вимоги - пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх умов акредитива . Відповідно до Уніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб його виконання шляхом: платежу по пред'явленні документів; шляхом платежу з розстрочкою по пред'явленні документів; негоціації (покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу). У всіх інструкціях у контракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначений чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива. Від бенефіціара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів: 1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар. 2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіа накладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент. 3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи. Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна експортеру, тому що являє собою тверде і надійне забезпечення платежу. Здійснення платежу по акредитиві не зв'язано зі згодою покупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість одержати платіж по акредитиву максимально швидко, часто до прибуття товару в пункт призначення. З погляду імпортера акредитив зручний тим, що можна бути впевненим, що оплатити товар необхідно буде лише в тому випадку, якщо надані експортером документи збігаються у всіх відносинах з умовами акредитива. При укладанні імпортних контрактів, що передбачають проведення розрахунків по акредитивах, для імпортера безпечніше обмовляти в контракті відкриття акредитива тільки на суму конкретного постачання, і домагатися проведення остаточних розрахунків банківським переказом з оплатою після постачання та після кількісного і якісного приймання товару. У той же час акредитив вважається найбільш складною формою розрахунків особливо для експортера, оскільки одержання платежу зв'язане з правильним оформленням документів і своєчасним наданням їх у банк. Пред'являючи тверді вимоги до оформлення документів з погляду відповідності їх умовам акредитива, банки захищають інтереси імпортерів, тому що діють на підставі їхніх інструкцій. Основними недоліками акредитивної форми розрахунків для контрагентів є : по-перше, визначена затримка пробігу документів через банки і, по-друге, висока вартість акредитива. За проведення операцій (відкриття, авізування, підтвердження, прийом і перевірку документів по акредитиву) банки стягують комісію в залежності від суми акредитива . Тому при відкритті акредитива його наказодатель повинний чітко вказати, за чий рахунок відповідно до контракту повинні бути оплачені ті чи інші витрати по акредитиві - за рахунок наказодателя чи за рахунок бенефіціара. Звичайно в міжнародної торгівлі використовується практика поділу банківських витрат між партнерами, кожний з який оплачує банківські комісії на території своєї країни. Документарне інкасо можна спрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати від імпортера через інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцепту імпортером тратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін. Застосування інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним документом - "Уніфіковані правила по інкасо", що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) [27,c.5] . В теперішній час діє редакція Правил 1978 р. Згідно Уніфікованим правилам, інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставі отриманих інструкцій, з метою: - одержання акцепту чи платежу; - видачі документів проти акцепту чи платежу. Документи, з якими виконуються операції по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні і прості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежу грошима) і комерційні документи. Розрахунки за товари у формі інкасо, відповідно до контракту можуть вимагати оформлення наступних комерційних документів: - рахунок-фактура, що виписується експортером і містить информацию про товар; - відвантажувальні документи; - страхові поліси; - сертифікати, специфікації, свідчення, що визначають кількість і якість товару. Таким чином, інкасо комерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чи інкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо. Інкасова форма розрахунків деякою мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів чи акцепту тратт (письмової згоди на оплату тратти). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння якими він вступає після їхньої оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам розпорядження про видачу документів без оплати. У міжнародній практиці можливі два варіанти оплати інкасових документів: - інкасо з негайним платежем (документи проти платежу); - інкасо на умовах відстрочки платежу (документи проти акцепту). У випадку використання інкасо в розрахунках, експортеру необхідно домагатися, де це можливо, застосування інкасо з платежем проти телекса уповноваженого банку, що підтверджує виставляння документів на інкасо. Імпортеру ж при інкасовій формі розрахунків необхідно настоювати на варіанті оплати документів проти акцепту з максимально можливою відстрочкою платежу. До настання терміну платежу по інкасо імпортер має право ознайомитися в банку з інкасовими документами. Однак, ці документи залишаються в розпорядженні банку до моменту їхньої оплати (акцепту тратт) і у випадку несплати повертаються банку експортера з вказівкою причин несплати (неакцепту). Проте, ця перевага не завжди реалізується на практиці. Так, імпортер може одержати товар (наприклад, по одному з оригіналів коносамента, висланому експортером разом з товаром) до моменту представлення йому документів. Тоді підвищується ризик необґрунтованої затримки платежу покупцем. Інкасова форма розрахунків особливо вигідна імпортеру, оскільки вона має на увазі оплату дійсно поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції відносно невеликі. Розрахунки у формі інкасо дозволяють банкам здійснювати контроль за своєчасністю здійснення платежів, хоча банки не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискорення оплати чи акцепту документів. Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість пробігу документів через банки і, відповідно, періоду їхніх оплат, що може займати від декількох тижнів до місяця і більше. Крім того, імпортер вправі відмовитися від оплати представлених документів. У цьому випадку експортер понесе витрати, пов'язані зі збереженням вантажу, продажем його третій особі чи транспортуванням назад у свою країну. У цьому зв'язку, у розрахунках по інкасо можуть використовуватися різні способи прискорення і забезпечення платежів. У розрахунках, що передбачають відстрочку платежу, інкасо документів часто супроводжується виставлянням на прохання імпортера банківської гарантії платежу на користь експортера, що забезпечує платіж у випадку несплати імпортером документів в обумовлений термін. Експортеру варто прагнути до одержання банківської гарантії платежу від імпортера, у той час як для імпортера звертання в банк за гарантією пов'язано з додатковими витратами. Факторинг - це придбання права на стягнення боргів, на перепродаж то-варів і послуг з наступним одержанням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими словами, факторинг є різнови-дом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник (факторингова ком-панія) за визначену плату одержує від підприємства право стягувати і зарахову-вати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і приймає на себе його кредитний і валютний ризики. Предметом поступки, під яку надається фінансування, може бути як гро-шова вимога, термін платежу по який уже наступив (існуюча вимогу), так і пра-во на одержання коштів, що виникне в майбутньому (майбутня вимога). Грошо-ва вимога, що є предметом поступки, повинна бути визначена в договорі клієн-та з фінансовим агентом таким чином, який дозволяє ідентифікувати існуючу вимогу в момент висновку договору, а майбутню вимогу - не пізніше ніж у мо-мент її виникнення. Цей тип договору широко застосовується в міжнародній практиці під назвою "факторинг". Особливістю використання в схемі розрахунків зовнішньоторговельного факторингу в цілому є його завжди відкритий характер, а також відсутність права регресу до постачальника на експорт. Останнє обумовлено тим, що ос-новною причиною факторингового обслуговування експортера виступає зви-чайно захист експортера від кредитного ризику. Обслуговування всього товаро-обігу, що передбачається при операціях усередині країни, зустрічається при факторинговому обслуговуванні зовнішньоторговельних операцій набагато рід-ше, факторингові компанії в більшості випадків спеціалізуються на обслугову-ванні ринку однієї країни чи ринку визначеної продукції. Міжнародний факторинг дозволяє імпортеру на постійній основі одержу-вати товар з відстрочкою платежу (звичайно до трьох місяців). Зобов'язання оп-лати покладається на імпортера після приймання товарного постачання по якос-ті і кількості. Факторинг відкриває унікальні можливості для підприємств, що імпортують товари , будучи не чим іншим, як товарним кредитом. Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятої в 1988 Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак [54,c.22]: 1) наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; 2) ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації; 3) инкасування його заборгованості; 4) страхування постачальника від кредитного ризику. Можна виділити головні економічні достоїнства факторингу: - збільшення ліквідності, рентабельності і прибутку; - перетворення дебіторської заборгованості в готівку; - можливість одержувати знижку при негайній оплаті всіх рахунків постачальників; - незалежність і воля від дотримання термінів платежів з боку дебіторів; - можливість розширення обсягів обороту; - підвищення прибутковості; - економія власного капіталу; - поліпшення фінансового планування. Форфейтингові операції [51,c.62] - це покупка боргу, вираженого в оборот-ному документі, у кредитора на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) приймає на себе зобов'язання про відмовлення - форфей-тінгу - від звертання регресивної вимоги до кредитора при неможливості одер-жання задоволення в боржника. Купівля оборотного зобов'язання відбувається, природно, зі знижкою. Механізм форфейтінга використовується в двох видах угод: - у фінансових угодах - з метою швидкої реалізації довгострокових фінан-сових зобов'язань; - в експортних угодах - для сприяння надходженню готівки експортеру, що надав кредит іноземному покупцю. Основними оборотними документами, використовуваними в якості форфейтингових інструментів, є векселі [56,c.46]. Переваги для експортера : Надання форфейтінгових послуг на основі фіксованої ставки. Фінансування за рахунок форфейтера без права регресу на експортера. Можливість одержання готівки відразу після постачання продукції чи надання послуг, що благотворно відбивається на загальній ліквідності, знижує обсяг банківських позик, дає можливість реінвестування коштів. Відсутність витрат часу і грошей на керування боргом чи на організацію його погашення. Відсутність ризиків (усі валютні ризики, ризики зміни процентних ставок, а також ризик банкрутства гаранта несе форфейтер). Простота документації і можливість швидкого оформлення вексельних боргових інструментів. Конфіденційний характер даних операцій. Можливість швидко упевнитися в тім, що форфейтер готовий фінансувати угоду, оперативно погодити умови угоди. Можливість заздалегідь одержати від форфейтера опціон на фінансування угоди по фіксованій ставці, що дозволяє експортеру заздалегідь підрахувати свої витрати і включити їх у контрактну ціну, розрахувати інші підсумкові цифри. Недоліки для експортера : Необхідність підготувати документи таким чином, щоб на самого експортера не було регресу у випадку банкрутства гаранта, а також необхідність знати законодавство країни імпортера, що визначає форму векселів, гарантій і авалю. Можливість виникнення затруднень у випадку, якщо імпортер пропонує гаранта, що не влаштовує форфейтера. Більш висока, чим при звичайному комерційному кредитуванні, маржа форфейтера. Переваги для імпортера: Простота і швидкість оформлення документації. Можливість одержання подовженого кредиту по фіксованій процентній ставці. Можливість скористатися кредитною лінією в банку. Недоліки для імпортера: Зменшення можливості одержати банківський кредит при користуванні банківською гарантією. Необхідність платити комісію за гарантію. Більш висока маржа форфейтера. Можливість виникнення труднощів з оплатою векселя як абстрактного зобов'язання у випадку постачання некондиційних товарів чи невиконання експортером яких-небудь інших умов контракту. Переваги для форфейтера : Простота і швидкість оформлення документації. Можливість легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку. 3) Більш висока маржа, ніж при операціях кредитування. 1.3 Вплив схем торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках на платоспроможність та прибутковість торгово-посередницьких підприємств Управління прибутковістю зовнішньоекономічної операції складається з двох блоків : управління мінімізацією сплати податків та зборів, обумовлених митним та податковим законодавствами держав при перетинання товаром (послугою) контракта митного кордону; управління додатковими витратами підприємства на забезпечення платоспроможності та безперевності функціонування його оборотного капіталу при часовому розриві між строками поставки товарів і послуг та строком сплати розрахунковою операцією зовнішньоекономічного контракту; При виконанні зовнішньоекономічних операцій (експорт-імпорт) підприємство сплачує наступні види непрямих податків : податок на додану вартість [10]; акцизний збір з підакцизних товарів [16-18]; ввізне(виізне) мито на обумовлений ряд товарів [20-21]; митні збори [21]; Управління мінімізацією сплати податків забезпечується : вибором торгового партнера в країнах, з якими Україна підписала “Угоди про зони вільної торгівлі”, які передбачають відміну всіх експортно-імпортних мит при перетині митного кордону товарами, країнами походження яких (виробництва) є сторони угод; вибором товарів, відносно яких не встановлені вимоги сплати акцизного збору; вибором товарів, відносно яких встановлена відміна сплати податку на додану вартість при імпорті чи експорті; регулювання імпорту та експорту товарів в структурних долях, які дозволяють мінімізувати сплату імпортного ПДВ за рахунок відшкодування “експортного” ПДВ по Закону України [10,c.35]. ввезенням товарів в якості полуфабрикатів чи деталей (вузлів), які потребують додаткового складання чи переробки в Україні, що зменшує рівні ставок ввізного мита до 50%; В данному переліку найбільш важливими є “Угоди про зону вільної торгівлі з Латвією та Литвою”, на території яких після входу до Європейського Союзу можна випускати продукцію в філіях заводів Європи, при цьому продук-ція буде мати сертифікат виробництва - “Латвія чи Литва”, що, відповідно, дає право на відміну ввізного мита та зниження собівартості імпортної операції. Мінімізація додаткових витрат підприємства на забезпечення платоспро-можності та безперевності функціонування його оборотного капіталу при ча-совому розриві між строками поставки товарів і послуг та строком сплати роз-рахунковою операцією зовнішньоекономічного контракту є результатом вибору оптимальної форми платежу, як управлінського процесу. До форм розрахунків при експорті товарів (послуг), які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі (подаються за ступенем вигідності для експортера від найбільш вигідних до найменш вигідних): 100%-ний авансовий платіж; акредитив; інкасо; відкритий рахунок. Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що поставляється, є найвигіднішою формою розрахунку для експортера і найменш вигідною для імпортера. Випадки, коли здійснюється авансовий платіж, названо при розгляді способів платежу. Здійснюється такий платіж банківським переказом або чеком. Акредитивна форма розрахунку також вигідна експортеру (порівняно з інкасо і відкритим рахунком). Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві - також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та подання банку документів, що засвідчують цю поставку. Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде зроблений на ко-ристь експортера тільки після подання тим товарних документів, що засвідчу-ють відвантаження товару. Інкасо - це банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на підставі розрахункових до-кументів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари і зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера у себе в банку. Для експортера інкасо часто виявляється неприйнятним через те, що він спочатку повинен відвантажити товар, а тоді передавати документи в банк і очі-кувати виконання покупцем своїх зобов'язань з оплати. Для зменшення ризику неплатежу при інкасовій формі розрахунків екс-портер повинен наполягати на наданні банківської гарантії платежу. Гарантія в цьому разі видається на термін, що перевищує термін оплати за документами, і на суму, яка відповідає сумі поданих на інкасо документів. Крім банківської гарантії, забезпечення платежу здійснюється через зас-тосування телеграфного інкасо. При телеграфному інкасо банк експортера вип-лачує йому виручку за товар негайно або через певний термін після одержання документів на інкасо, повідомляючи телеграфом свій банк-кореспондент, з яким він повинен мати спеціальний договір про телеграфне інкасо. Відкритий рахунок - це найменш вигідна форма розрахунків для експортера, тому що вона не дає йому ніяких гарантій своєчасного отримання платежу. Експортер поставляє покупцеві товар разом із товаророзпорядчими доку-ментами і записує у своїх бухгалтерських документах у дебет відкритого по-купцеві рахунку суму покупки. Імпортер записує суму відвантаження в кредит рахунку постачальника. Протягом обумовленого в контракті терміну імпортер мусить оплатити вартість товару через банківський переказ чека або векселя строком платежу за пред'яв-ленням. Після оплати сторони роблять у своїх бухгалтерських документах оборотні записи. За відкритим рахунком розраховуються здебільшого за товари, поставлені на консигнацію, а також під час продажу запасних частин до раніше поставле-ного устаткування або машин. Схема операцій та грошових потоків при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях імпорту за механізмом передоплати банківським переказом (максимальний ризик імпортера) наведена рис. 1.1 при наступних умовах контракту : надання експортером банківської гарантії платоспроможності імпортеру (страхування переказу); 100% передоплата банківським переказом; поставка продукції на умовах DAF - митний склад на кордоні України; кредитування імпортера в банку для фінансування банківського переказу імпортера; оформлення гарантії оптовим покупцем майбутньої покупки імпортує- мого товару перед банком імпортера для отримання кредиту імпортером; 1) Етап 0 - Заключення зовнішньоекономічного договору (100% передоплата перерахуванням коштів в банк нерезидента-експортера); 2) Етап 1,2,3 - отримання експортером документальної гарантії свого банку по платоспроможності на суму контракту та надання гарантії імпортеру; 2) Етап 4,5,6,7 - Заключення договору з комерційним банком (під заставу партії імпортуємих товарів(гарантійний лист банку імпортера) + гарантію оптового покупця за підприємство-імортер ще на одну суму партії імпорту, яку оптовий покупець-резидент покупає по угоді у імпортера) на видачу кредиту та перерахування суми в банк нерезидента (час Т0). 3) Етап 8 - Поставка імпортного контракта на облік в комерційному банку ( виконання терміну поставки товару на митний кордон України - не більше 90 днів з дня переоплати); 4) Етап 9,10,11 - Перерахування коштів банківським переказом на коррахунок банку імпортера в банку експортера, перерахування коштів на розрахунковий рахунок експортера та повідомлення банку експортеру про надходження коштів; 5) Етап 12,13 - Фактична поставка товару на митний кордон України Тпост=Т0+ДТ1 де Т1<=90 днів, повідомлення про надходження продукції в фіскальні органи; 6) Етап 14 - Розмитнення та доставка товару на склад підприємства з митного поста та підготовка до продажу Тпрод=Тпост+Т2 де Т2<=2 днів 7) Етап 15,16 - Оптовий продаж партії товару за заздалегідь підготовленими контрактами для рознічного продажу з дебіторською заборгованістю, тобто строк отримання коштів за проданий товар : Тгрош=Тпрод +Т3, де Т3<=15 днів 8) Етап 17 - Повернення комерційному банку кредита, сплата процентів за кредит та комісійних за валютообмінну операцію (отримані гривні на валюту кредиту): 9) Етап 18 - Сплата можливих штрафів за порушення строків контракту 10) Доход від імпортної операції становитиме 11) Основні ризики схеми контракту для імпортера : а) непоставка продукції експортером чи поставка неповної партії продукції та фінансові претензії всіх ланок гарантерів та кредиторів; б) фальсифікація гарантійного листа банка експортера та відсутність страхового захисту від непоставки продукції експортером; в) поставка продукції експортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальних органів України; г) зміна попиту на ринку (зниження внутрішньої ціни на імпортовану продукцію) та перевищення строків надходження виручки за продану імпортовану продукцію; д) зміна курсу національної валюти та додаткові витрати на конвертації виручки в національній валюті на погашення банківського кредиту в іноземній валюті; Менеджери українських фірм вважають найбільш вигідною формою роз-рахункової операції при імпорті - сплату банківським переказом через 60 - 75 днів після отримання товару, тобто сплату частиною коштів, отриманих після реалізації імпортованих товарів. Помилкою в цьому є те, що фірма - експортер при названій формі оплати контракту підвищує ціни за рахунок надання комер-ційного кредиту та додаткового ризику несвоєчасного отримання оплати на 20 - 30% від “спот” ціни ринку (негайної оплати при отриманні товару). Додатково, при реалізації імпортного товару на вітчизняному ринку, за рахунок низької платоспроможності фірм, фірма імпортер іде на внутрішній комерційний кредит - авансовий відпуск імпортних товарів покупцям на умо-вах відстрочки сплати (через механізм дебіторської заборгованості) та стає заложницею двох боргів - свого боргу експортеру -нерезиденту та боргів з боку покупців-резидентів. В дипломній роботі розглянута діяльність такої торгово-посередницької фірми ТОВ “БравоГласс” та запропоновані управлінські рішення по виходу з ситуації “двох боргів” за допомогою впровадження вексельного обігу і рефінан-сування оборотного капіталу на період відстрочки платежу врахуванням вексе-лів в комерційних банках (вексельне кредитування). Розділ 2. Організаційні аспекти діяльності ТОВ “БравоГласс” на зовнішніх ринках 2.1 Організаційна структура та господарська діяльність ТОВ „БравоГласс” Товариство з обмеженою відповідальністю «БравоГласс» (надалі-Това-риство), створене відповідно до чинного законодавства України, зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.09.2002 року, про що зроблено запис 18.09.2002 року в журналі обліку реєстрації за № 34275, ідентифікаційний код 32161113. Засновниками Товариства є: Громадяни України: - АВРАМЕНКО Вячеслав Валентинович, 20.10.1967 р.н., ідентифікаційний номер 2476404556, паспорт СО 049655, виданий Шевченківським РУГУ МВС України в м.Києві 19.01.1999 року, що мешкає за адресою Україна, м.Київ, вул.П.Орлика, буд.22/2, кв.23. - СУЛЕЙМАНОВА Олександра Юріївна, 30.08.1978 р.н., ідентифікаційний номер 2873105646, паспорт СН 622417, виданий Мінським РУГУ МВС України в м.Києві 18.11.1997 року, що мешкає за адресою: Україна, м.Київ, вул.Гер.Дніпра, буд.30, кв.53. Повне найменування Товариства українською мовою - Товариство з обмеженою відповідальністю «БравоГласс». Місцезнаходження Товариства: Україна, м.Київ, бульв. Лесі Українки, буд.5-а. Форма власності - 20 (КОЛЕКТИВНА ВЛАСНІСТЬ). Види діяльності: (ЗКГНГ) - 71130 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ,'КРІМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ -712110 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, КРІМ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ - 61110 ЗАГАЛЬНІ БУДІВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ - 72200 ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Статутний фонд /капітал/ Товариства складається з грошових внесків Засновників і становить 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) гривень. Статутний фонд /капіталу розподіляється між Засновниками наступним чином: - частка у статутному фонді /капіталі/ АВРАМЕНКА В'ячеслава Валенти-новича формується за рахунок грошового внеску у розмізі 8 250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, шо складає 50% статутного фонду /капіталу/, 50% голосів; - частка у статутному фонді /капіталі/ СУЛЕЙМАНОВОЇ Олександри Юріївни формується за рахунок грошового внеску у розмірі 8 250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, що складає 50% статутного фонду /капіталу/, 50% голосів. Вкладами Засновників та Учасників може бути рухоме та нерухоме май-но, інші матеріальні цінності, цінні папери, інтелектуальна власність, шо визна-на і оцінена у грошовому розмірі Учасниками. Устаткування, машини, обладнання та інше майно в натуральній формі передаються Товариству відповідним Учасником за місцезнаходженням Товариства. У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25% від статутного фонду/капіталу/ Товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить 5% суми чистого прибутку. За рішенням Загальних зборів Учасників Товариства за рахунок прибут-ку, отриманого від діяльності Товариства, можуть утворюватись інші фонди Товариства та затверджуються положення про порядок їх використання. Товариство створене з метою здійснення виробничо-господарської, ко-мерційної та інших видів діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку Учасниками Товариства. Предметом діяльності Товариства згідно Статуту є торгівля та послуги: - оптова та роздрібна торгівля промисловими та продовольчими товарами за готівковий та безготівковий рахунок; - оптова та роздрібна торгівля склопакетами за готівковий та безготівко-вий рахунок; - оптова та роздрібна торгівля паперовою та полімерною тарою за готів-ковий та безготівковий рахунок; - оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами та витратними матеріалами будівельного призначення; - оптова, консигнаційна, комісійна та роздрібна торгівля товарами народного споживання, промисловими та продовольчими товарами на Україні та за її межами; - оптова, роздрібна та комісійна торгівля товарами промислово-технічного призначення, сільськогосподарською продукцією, рибопродук-тами; - оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкоголь-ними напоями та тютюновими виробами; - купівля та продаж сільськогосподарської продукції та товарів народного споживання у населення та організацій; - оптова та роздрібна торгівля автотоварами; - оптова та роздрібка торгівля газом; - торгівля нафтопродуктами, паливно-мастильними матеріалами; - здійснення закупівлі, поставок і реалізації сировини металів та виробів з них, різних видів газу, нафти і інших енергоносіїв та продуктів їх переробки, паливно-мастильних матеріалів; - торгівля витратними матеріалами для підприємств торгівлі; - гарантійне обслуговування обладнання підприємств торгівлі; - торгівельно-посередницька, маклерська, брокерська діяльність; - експортно-імпортні операції; - створення та організація профільних, універсальних, комерційних та комісійних магазинів, здійснення фірменої торгівлі, розвиток нових прогресив-них форм торгівлі та послуг за валюту країни місцезнаходження Товариства та за іноземну валюту відповідно до чинного законодавства України, включаючи консигнацію, торгівлю по каталогам, посилочну та оптову торгівлю, лізинг, торгівлю в кредит, відкриття магазинів у вільній митній зоні; - створення оптово-роздрібних підприємств торгівлі і послуг населенню; - створення кафе, барів, ресторанів та інших підприємств громадського харчування, виробництво та реалізація їжі хлібо-булочішх та кондитерських виробів; - надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; - надання займів фінансовими активами; - надання послуг у проведенні технічних, економічних, юридичних та інших консультацій, маркетингу та реклами; - надання посередницьких, комерційних, дилерських та дистриб'юторсь-ких послуг виробничого та невиробничого призначення; - надання маркетингових, консультаційних, інформаційних та посеред-ницьких послуг; - виконання представницьких функцій і конкретних доручень підпри-ємств, організацій та приватних осіб, надання агентських послуг; - надання складських гослуг; - надання послуг населенню і підприємствам на підставі договорів прокату; - виконання робіт по пакуванню, складуванню, експедуванню і переве-зенню вантажів автомобільним, залізничним, повітряним, річковим і морським транспортом, будівництво і експлуатація шляхів сполучення, транспортних засобів і комунікацій; надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних і транзитних вантажів; - надання транспортних послуг громадянам та організаціям; - надання транспортне-експедиційних послуг; - внутрішні та міжнародні доставки та перевезення вантажів та пасажирів морським, автомобільним, повітряним, річковим, залізничним транспортом; - надання транспортних та інших послуг в галузі комунікацій та зв'язку (телефон, телеграф, електронна пошта та ін.); - створення власного автомобільного та машинно-тракторного парку; - створення та експлуатація СТО та реалізація автомобілів, запчастин; - ремонт, технічне і сервісне обслуговування автомобільного, залізнич-ного, водного, авіаційного транспорту, електромеханічного обладнання, буді-вельної, обчислювальної та іншої техніки і технічних засобів; - перепродажна підготовка, в т.ч. з метою підвищення комфортності транспортних засобів, їх ремонт і сервісне обслуговування; - відновлення та ремснт деталей, вузлів та агрегатів автомобілів, їх реалізація та реалізація запасних частин; Зовнішньоекономічна діяльність: - товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; - посередницькі операції при здійсненні яких, право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, дого-ворів-доручень та інших), здійснює без обмежень. Види діяльності, щодо яких законодавством передбачене ліцензування, Товариство здійснює після одержання відповідного дозволу /ліцензії/. Основним видом діяльності ТОВ “БравоГласс” на сучасному етапі роз-витку є імпортування комплектуючих для збирання та виготовлення метало- пластикових вікон та дверей німецьких фірм “KBE-Fenstersysteme” та “REHAU”. Імпортовані комплектуючі з оптового складу ТОВ “БравоГласс” реалізуються будівельним фірмам та мінізаводам на Україні по збиранню та монтажу металопластикових вікон та дверей безпосередньо у будинках замовників. Враховуючи вказаний основний вид торгово-посередницької діяльності ТОВ “БравоГласс”, яка не виконує власноруч переробки імпортуємої продук-ції, її організаційна структура побудована за функціональною структурою з інтегрованим сумісництвом функцій, характерним для малого підприємства (рис.2.1): 1. Директор ТОВ “БравоГласс” - Авраменко В.В. (він же співзасновник товариства) з функціями : виконавчий директор; фінансовий директор; менеджер по зовнішньоекономічним операціям; менеджер по оптовій торгівлі на внутрішньому ринку; 2. Головний бухгалтер ТОВ “БравоГласс” - Живаліна Н.В. з функціями: загальна бухгалтерія; зовнішньоекономічні операції; фінансовий аналіз діяльності підприємства та звітність; взаємовідносини з банками; 3. Начальник відділу логістики ТОВ “БравоГласс” - Передерій Г.О. з функціями : управління оптовими складами імпортованої продукції; планування імпортних товарних потоків та митні операції; планування товарних потоків постачання продукції з оптових складів клієнтам; юридичне та економічне оформлення імпортних контрактів та контрактів на реалізацію продукції на Україні; 4. Наймані робітники обслуговування оптових складів ( 5 працівників в 2003 році та 14 працівників у 2004 році) з функціями: - водії - грузові оператори; - охорона складів; - оператори-бухгалтери комп'ютерного обліку товарів та оформлення товаросупровідних документів; Рис.2.1 Організаційна функціонально-штатна структура ТОВ “БравоГласс” 2.2 Схеми торгово-посередницьких операцій ТОВ “БравоГласс” на зовнішніх ринках Згідно Закону України “Про Митний тариф України” [20,с.2] товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД). Типовий состав імпортуємих комплектуючих на складах ТОВ «БравоГласс» наведений нижче: а) герметик для вікон та склооснови - фірма FENZI (Латвія); б) Замазка для вікон (жгут) - фірми Butylver (Латвія); в) Замазка для вікон (паста) - фірми Hot Ver (Латвія); г) Замазка для вікон та скло пакетів (паста) - фірми FENZI(Латвія); д) панель пластикова 2150х950х24 (біла) - фірми KBE (Німеччина); е) панель пластикова 3000х1500х10 (біла) - фірми KBE (Німеччина); ж) панель пластикова 3000х1500х20 (біла) - фірми KBE (Німеччина); з) панель пластикова 3050х1550х24 (золота) - фірми KBE (Німеччина); и) панель пластикова 3050х1550х24 (під дерево) - фірми KBE (Німеччина); к) профіль алюмінієвий 16 мм - фірми REHAU (Німеччина); л) уголок пластмасовий для вікон - фірми KBE (Німеччина); м) з'єднувач пластмасовий - фірми KBE (Німеччина); н) тіокол (паста) - фірми FENZI (Латвія); Імпортуємі товари відносяться до наступних груп УКТ ЗЕД : Розділ VI. Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості. Ставки ввізного мита (товарна група 2930): пільгова - 10% від митної вартості контракту; повна - 20% від митної вартості конракту; - Розділ VII. Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них. Ставки ввізного мита (товарна група 3925 20 00 00, 3925 30 00 00): пільгова - 5% від митної вартості контракту; повна - 10% від митної вартості конракту; Розділ XIII. Вироби з каменю, гіпсу, цементу, азбесту, слюди або аналогічних матеріалів; керамічні вироби; скло та вироби із скла. Ставки ввізного мита (товарна група 7003, 7005): пільгова - 25% від митної вартості контракту; повна - 50% від митної вартості контракту; Розділ XV. Недорогоцінні метали та вироби з них. Ставки ввізного мита (профіль алюмінієвий): пільгова - 10 % від митної вартості контракту; повна - 20 % від митної вартості контракту; Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” [10,с.7] вищевказані групи товарів не відносяться до підакцизних, але відносяться до груп товарів, які оподатковуються у розмірі 20% від митної вартості податком на додану вартість. При цьому допускається оформлення імпортного податкового векселя зі строком погашення 30 днів. При імпорті продукції, країною походження якої є Латвія, працює “Угода про вільну торгівлю між Україною та Латвією” про звільнення товарів імпорту-експорту від митних тарифів. Таким чином, частина імпорту ТОВ “БравоГласс” по продукції Латвії на митному кордоні звільнюється від сплати митно-го тарифу. Оскільки ставки ввізного мита на вироби з скла дуже високі ( до 50%), то практично відсутній попит на повністю виготовлені склопластикові вікна та двері, а при виготовленні склопластикових вікон в Україні фірми-забудовники використовують скло вітчизняного виробництва, тому імпортне скло фірма ТОВ “БравоГласс” імпортує тільки по спецзаказу при 100% попередній оплаті покупцем. В табл.2.1 наведені типові умови імпортних контрактів фірми ТОВ “БравоГласс” з фірмами "VITAGLASS D.O."(Verovska 64, 1000 Ljubljana, Slovenija) та "FENZI TRADE Inc."(г.Рига, Латвія), які виконуються за схемою управління : заключення довгострокового ( на 2 роки) контракту на поставку імпортної продукції нерезидентом (Німеччина, Латвія), при цьому нерезидент може бути посередником (Словенія); поставка продукції частинами за заказами на умовах СІР-Київ (автомобільним транспортом); сплата імпортного ввізного мита, митних зборів та видача податкового векселя на 30 днів при розмитненні продукції на митному складі у м.Києві; - реалізація партії продукції на протязі 30 - 60 днів за схемою комерційного кредиту на 10 - 60 днів (через дебіторську заборгованість); погашення податкового векселя через 30 днів за рахунок надходження коштів від дебіторів за реалізовану продукцію; оплата за рахунок надходження коштів від дебіторів за реалізовану продукцію кредиторської заборгованості нерезиденту по імпортному контракту з відстрочкою сплати до 60 днів після строку отримання товару; Основні ризики та недоліки проаналізованих схем управління розра-хунками в зовнішньоекономічних контрактах в ТОВ “БравоГласс”: а) за рахунок надання нерезидентом комерційного кредиту відстрочкою сплати вартості поставленої продукції на 60 -75 днів після поставки в ціну товару закладаються проценти за надання комерційного кредиту на рівні вищому, ніж банківський кредит (за додатковий ризик); б) при затримці реалізації отриманої партії за рахунок несвоєчасної сплати дебіторами вартості авансово відпущеної продукції виникають проблеми з оплатою імпортного податкового векселя (через 30 днів) та оплатою контракту нерезиденту (через 60 днів); в) при несплаті нерезиденту вартості поставленої партії продукції через 90 днів законодавство України передбачає штрафні санкції за порушення режиму розрахунків при експортно- імпортних контрактах; Таблиця 2.1 Типові умови імпортних контрактів ТОВ “БравоГласс” 2.3 Аналіз фінансового стану підприємства як основа прийняття рішення щодо оптимізації розрахунків в операціях на зовнішніх ринках Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [30,с.5] : Форма №1 “Баланс” - звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату [31,с.3]. Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [32,с.3]. У Додатку А приведені баланси підприємства ТОВ „БравоГласс” за 2002 - 2004 роки та звіти про фінансові результати за 2002 - 2004 роки. В Додатку А також представлені результати вертикального та го-ризонтального розрізу при аналізі динаміки статей балансів підприємства та звітів про фінансові результати. Розрахунки виконані з використанням ”елект-ронних” таблиць EXCEL -2000 згідно статистичних алгоритмів робот [44,с.13], [46,с.24]. Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ “БравоГласс” за 2002 -2004 роки, наведених в Додатку А, табл.2.2 - 2.3 та на графіках рис.2.1 - 2.2 , пока-зує : - валюта активів балансу у 2003 році зросла на + 34,6 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 329,1 % відносно рівня 2003 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 602,4 тис.грн.. до 3 473, 5 тис.грн..; - необоротний капітал (основні фонди) підприємства займають незначну долю 0,8 -2,9 % в валюті баланса, тобто підприємство - чисто торгівельне, а основні фонди - це нестаціонарні склади та офісне обладнання. Таблиця 2.2 Аналіз динаміки та структури майна ТОВ “БравоГласс” - динаміка структурної долі грошових коштів характеризується стрімким падінням з рівня 29,3% (2002) до 19, 3% (2003) та до 2,0% у 2004 році; - динаміка структурної долі запасів характеризується падінням з рівня 13,9 %(2002) до рівня 7,0%(2003) та стрімким нарощуванням до рівня 41,6% у 2004 році; - динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується підвищенням з рівня 55,2%(2002) до 66,9%(2003) та падінням до рівня 54,7% у 2004 році; Таким чином, для 2004 року для активів підприємства характерні процеси різкого нарощування запасів за рахунок практично повного використання грошових коштів підприємства, при цьому 54,7% активів займає дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію, а 41,6% активів - запаси, тобто розвиток підприємства залежить від надходження коштів від реалізації для придбання в запаси наступної партії продукції, яка, в основному, імпортується з-за кордону та реалізується оптом на Україні. Таблиця 2.3 Динаміка джерел (ресурсів) підприємства ТОВ “БравоГласс” Як видно із даних табл.2.3 основними джерелами ресурсів підприємства ТОВ “БравоГласс” є власний капітал та позичені кошти, представлені креди-торською заборгованістю : - кредиторська заборгованість у 2003 році зросла на +47,3% відносно рівня 2002 року, а у 2004 році різко зросла на +275,8% відносно рівня 2003 року; - власний капітал знизився у 2003 році на - 39,9% відносно рівня 2002 року, а у 2004 році різко зріс на + 825,9% відносно рівня 2003 року; - у 2004 році структурна доля власного капіталу у валюті ресурсів займа-ла долю у 14,9%, а структурна доля кредиторської заборгованості - долю у 80,9%, долю поточної заборгованості в розрахунках займає всього 4,2%. Таким чином, ТОВ “БравоГласс”, не залучаючи банківських кредитів, живе за рахунок комерційного кредитування з боку експортерів, які надають підприємству продукцію для реалізації на основі комерційного кредиту, тобто оплати за імпортовану продукцію на умовах банківського переказу через 60 днів після поставки продукції на митний кордон України. Оскільки доля необоротних кошті займає у 2004 році біля 1% валюти ба-ланса, то для функціонування грошового капіталу використовується власний оборотний капітал підприємства, який становить 14% від валюти балансу (Рис.2.2). Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати ТОВ “БравоГласс”, наведених в Додатку А та на рис.2.3 -2.4 показує : обсяги реалізації продукції в 2002 - 2004 році значно нарощуються з рівня 1 635 тис.грн.(2002) до рівня 11 428 тис.грн. у 2003 році та до рівня 20 018 тис.грн. у 2004 році; ланцюговий темп росту обсягів доходів від реалізації становить +598,3% у 2003 році відносно 2002 та +75,32% у 2004 році відносно рівня 2003 року; - ланцюговий темп росту собівартості випску та реалізації продукції ста-овить + 600, 96% у 2003 році відносно 2002 та + 75,58% у 2004 році відносно рівня 2003 року, що практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації; - темп росту фінансових результатів діяльності значно перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства; - темп росту валового прибутку від реалізації показує, що прибутковість використання активів різко зросла в 4 рази в 2003 році та впала більш ніж в 2 рази в 2004 році; Як показують структурні графіки рис.2.4 : - основна складова доля в структурі собівартості від 92,3% до 93,3% - це витрати на придбання товарної продукції для оптового перепродажу; - доля інших операційних витрат становить від 6 % до 7,1 %, що, відпо-відно, залишає незначну долю на оплату праці менеджерів ТОВ “Браво- Гласс” та амортизаційні відрахування на утримання основних фондів офісу.В Додатку Б наведені алгоритми розрахунків показників фінансового стану підприємства [48,с.14] з використанням форм фінансової звітності - Форма 1 “Баланс” [31,с.5] та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності” [32,с.6]. В Додатку В наведені результати розрахунків показників фінансового стану підприємства за алгоритмами , наведеними Додатку Б. Аналіз результатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки ба-лансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ “БравоГласс” за 2002 -2004 роки, проведемо за даними Додатку Б на графіках рис.2.5 - 2.7. Аналіз графіків, наведених на рис.2.5, показує : - у 2002-2003 роках всі нормативи ліквідності балансу в ТОВ „БравоГласс” знаходились в нормативному діапазоні стійкого ліквідного стану під-приємства; - у 2004 році різко знизився до нуля показник абсолютної ліквідності та став нижче нормативного діапазону показник строкової ліквідності; - у 2003 - 2004 роках показник відношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей був суттєво нижче значення стійкого діапазону (більше 1,0), тому для розрахунків з кредиторами необхідно було не тільки отримати кошти дебіторської заборгованості за відпущені товари, але і реалізу-вати частину продукції, яка знаходилась в товарних запасах та ще не була про-дана; Таким чином, у 2004 році підприємство попало в кризову полосу нелік-відності балансу в короткострокових періодах, що зафіксовано у раніше вказаному факті використання у 2004 році всієї грошової маси на закупівлю товарних запасів. Рис.2.6 Динаміка рентабельності активів та власного капіталу підприємства ТОВ „БравоГласс” Аналіз рентабельності активів та власного капіталу ТОВ „БравоГласс” показує, що діяльність може бути охарактеризована з двох сторін : 1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку зросла з рівня 2,26 (2002) до 11,76 у 2003 році та зменшилась до рівня 4,8 у 2004 році; 2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації ( різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) є позитив-ною та має високі значення. 3. Витрати на реалізацію та інші статті позареалізаційних витрат, які не входять до виробничої собівартості продукції, у 2003-2004 році перевищують валовий реалізаційний прибуток, що приводить до збиткової діяльності по показнику загального операційного прибутку. При цьому рентабельність у 2004 році близька до нульового рівня. Характерною рисою є переплата податку на прибуток, оскільки перші квартали року характеризуються прибутковістю та сплатою податку на прибу-ток, а останні квартали року характеризуються збитковістю, що приводить до несплати податку на прибуток. В цілому, сумарна величина збитку (для 2003 року) та невеликої суми балансового прибутку до оподаткування не відповідає фактично сплаченим сумам податку на прибуток, тобто веде додатково до су-марної збитковості підприємства за 2003 - 2004 роки. На рис.2.7 наведені характеристики ділової активності (швидкості оборо-ту окремих характерних агрегатів активів та пасивів балансу) ТОВ „БравоГласс”. Рис. 2.7 Характеристики динаміки показників ділової активності ТОВ „БравоГласс” Як показано на графіках рис.2.7 : 1. У 2003 році відносно 2002 року період обороту характерних агрегатів балансу значно скоротився, що свідчить про різке підняття ділової активності підприємства : по періоду 1 обороту обігових коштів на - 81,8%; по періоду 1 обороту запасів на -90,4%; по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на - 77,1%; по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на - 79%; по періоду 1 обороту операційного циклу на - 80%; 2. У 2004 році відносно 2003 року з нарощенням обсягів операцій період обороту характерних агрегатів балансу підвищився, що свідчить про зниження темпів ділової активності підприємства при нарощенні обсягів діяльності: по періоду 1 обороту обігових коштів на +158,4 %; по періоду 1 обороту запасів на +1 355 %; по періоду 1 обороту(погашення) дебіторської заборгованості на +96,6%; по періоду 1 обороту(погашення) кредиторської заборгованості на +114%; по періоду 1 обороту операційного циклу на +226,8%; На рис.2.8 наведені результати аналізу джерел покриття запасів в ТОВ “БравоГласс”. Як видно з графіків рис. 2.8 : якщо у 2002 році джерел покриття запасів було досить для покриття запа-сів (абсолютно стійкий фінансовий стан), то у 2003 році джерел покриття запасів стало недоставати (-24 тис.грн.); у 2004 році з різким нарощенням запасів, джерел покриття запасів (Влас-ний капітал + довгострокові кошти+ банківські кредити) стало недоста-вати на стільки велику суму, що стан фінансової стійкості ТОВ “БравоГласс” по покриттю запасів характеризується як кризовий; Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможнос-ті є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбали дві моделі -- Альтмана і Спрингейта, названі на честь їхніх авторів [40,с.68]. Модель Альтмана (розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Z-показника» -- інтегрального показника рівня погрози): (2.1) де Х1 = (Поточні активи - Поточні пасиви) / Обсяг активу; Х2 = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу; Х3 = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу; Х4 = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби; Х5 = Виторг від реалізації / Обсяг активу; При Z < 1,8 - імовірність банкрутства дуже висока; 1,8 < Z < 2,7 - імовірність банкрутства середня; 2,7 < Z < 2,99 - імовірність банкрутства невелика; Z > 2,99 - імовірність банкрутства незначна. Розрахунок інтегрального показника Альтмана (у міру скептицизму по його застосування для українських підприємств) за даними балансу ТОВ «БравоГласс» за 2004 рік , дає наступні значення : Імовірність банкрутства підприємства ТОВ “БравоГласс” по Альтману за рахунок високої структурної долі ресурсовіддачі активів в виручку від реалізації практично відсутня, тобто доцільно провести пошук шляхів скорочення витрат підприємства для виходу на прибуткову діяльність. Таким чином, аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ “БравоГласс” за 2002 - 2004 роки виявив наступні проблеми в його розвитку та основні напрямки для управління оптимізацією діяльності підприємства: підприємство стрімко розвивається, нарощує обсяги операцій та доходів у темпах, які перевищують темпи зростання валюти балансу, при цьому статті балансу розвиваються в напрямку створення фінансово-нестійкої структури, необхідно прийняття заходів по реорганізації форм розрахун-ків та створення стійких джерел фінансування оборотних активів балансу; в структурі джерел фінансування активів балансу присутні тільки 2 составні частини - власний капітал (14,9 %) та кредиторська заборгованість (81,0%), що веде до порушення нормативного коефіцієнта фінансової незалежності(автономії), який дорівнює 0,149 при нормативі не менше 0,5; вказана структура кредиторської заборгованості характерна тільки для підприємств, спеціалізованих на імпорті сировини чи продукції та її опто-вої реалізації на внутрішньому ринку України, при цьому в зовнішньо-економічних договорах с постійними іноземними партнерами встановлю-ється строк оплати 60 - 80 днів з моменту перетину імпортованою про-дукцією митного кордону України з внесенням в підвищену ціну імпорто-ваної продукції процентів за комерційний кредит та ризик експортера; власного капіталу, як єдиного джерела покриття запасів в активах, катаст-рофічно недостає, а інші форми довгострокових джерел фінансування підприємство не використовує; оскільки поточна дебіторська заборгованість за відпущену продукцію не покриває зобов”язання підприємства по кредиторській заборгованості, то для регулювання стійкістю підприємства повинен бути чіткий графік реалізації запасів продукції для покриття кредиторської заборгованості, що досягається вимогами авансової передоплати партій реалізуємої продукції до моменту її поставки в запаси; Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності організації торгово-посередницької діяльності ТОВ “БравоГласс” на зовнішніх ринках 3.1 Обгрунтування рішення щодо оптимізації схем розрахунків по зовнішньоекономічним торгово-посередницьким операціям ТОВ “БравоГласс” Як показано в розділі 2 в зовнішньоекономічних операціях імпорту ТОВ “БравоГласс” використовувало форму оплату у вигляді банківського переказу через 60-80 днів після надходження імпортованої продукції на митний кордон України, тобто комерційний кредит з боку експортерів-нерезидентів. Для оптимізації показників схем розрахунків по зовнішньоекономічним торгово-посередницьким операціям ТОВ “БравоГласс” в дипломній роботі проведена побудова алгоритму управлінського рішення по впровадженню векселів на обох етапах торгово-посередницької операції (рис.3.1): - оплата контракту авальованим векселем (погашення через 70 днів) негайно по факту поставки імпортної продукції із відповідним зниженням ціни на імпортну продукцію; - отримання від покупців -дебіторів на вітчизняному ринку авальованих векселів за відпущену продукцію з строком погашення 30 - 60 днів після відвантаження товару; врахування отриманих векселів в комерційному банку (вексельний кредит) до строку погашення векселів та отримання оборотних коштів для продовження оборотних циклів підприємства (нові імпортні поставки). Схема операцій та грошових потоків при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях експорту за механізмом вексельної відстрочки оплати банківським переказом (максимальний ризик експортера) наведений схемами на рис.3.1 при наступних умовах контракту : надання імпортером авальованого банком імпортера простого векселя зі строком пред”явлення до погашення до 80 днів (не більше контрольного строку в 90 днів); поставка продукції на умовах EWX - франко-склад експортера на заводі (складі) в Україні; 1) Етап 0 - Заключення зовнішньоекономічного експортного договору; 2) Етапи 1,2 - Авалювання нерезидентом - імпортером у своєму банку векселя на суму контракту; 3) Етапи 3,4 - Поставка „франко-завод” продукції в обмін на авальований вексель (час Т0); 4) Етап 5 - Поставка експортного контракта на облік в комерційному банку (виконання терміну надходження коштів на рахунок - не більше 90 днів з дня відгрузки продукції); 5) Етап 6 - Заключення з банком А - резидентом договору на інкасування векселю через банк Б - нерезидент Тінкас=Т0+ДТ1 де Т1<= 70 днів; 6) Етап 7 - направлення банком А інкасової вимоги (з додатком - векселем) в банк Б - нерезидент на сплату коштів за векселем по строку Твимог=Тінкас+ДТ2 де Т2<= 10 днів; 7) Етап 8,9 - направлення банком Б-нерезидентом повідомлення імпортеру про надходження векселя на оплату та отримання акцепту - згоди імпортера на перерахування коштів з його розрахункового рахунку в банк експортера; Рис.3.1. Схема операцій при експортному контракті на умовах відстрочки оплати банківським переказом при видачі авальованого векселя (страхування авалем банку імпортера) 8) Етап 10 - банківський переказ коштів з розрахункового рахунку імпортера в банку Б -нерезиденті на кореспондентський рахунок банку А - резидента в банку Б - нерезиденті Ткошти=Твимог+ДТ3 де Т3<= 5 днів; 9) Етап 11, 12 - перерахування 50% валютних коштів на розрахунковий рахунок експортера та 50% на транзитний рахунок продажу валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України 9) Етап 13 - повідомлення в фіскальні органи фактичного строку виконання експортного контракту та обов”язкового продажу 50% валютноївиручки на міжбанківському валютному ринку України 10) Етап 14 - Перерахування гривневого еквіваленту 50% проданої валютної виручки на розрахунковий рахунок експортера Текспорт=Ткошти+ДТ4 де Т4<= 3 днів; 11) Етап 15 - Сплата можливих штрафів за порушення строків контракту 12) Етап 16,17 - Надання документі в податкові органи та отримання експортного відшкодування ПДВ (20% від суми експортного контракту) 13) Основні ризики схеми контракту для експортера: а) ненадходження коштів від імпортера (процедура опротестування векселю) експортером чи надходження неповної суми контракту за причиною зміни цін на ринку нерезидента; б) фальсифікація авалю векселя банком імпортера та відсутність страхового захисту від ненадходження коштів за поставлену продукцію; в) перерахування коштів імпортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальних органів України; д) зміна курсу національної валюти та додаткові витрати на конвертацію 50% виручки в національну валюту ; Схема операцій та грошових потоків при розрахунках в зовнішньоеконо-мічних операціях імпорту за механізмом факторингової операції (розподіл ризику імпортера з фактор-компанією) наведений на 3.2 при наступних умовах контракту : надання експортером банківської гарантії платоспроможності імпортеру (страхування переказу); кредитування імпортера в банку для фінансування банківського переказу імпортера; оформлення гарантії фактор - фірмою перед банком імпортера для отримання кредиту імпортером; 100% передоплата банківським переказом; оформлення факторингової угоди на дебіторську заборгованість по поставці продукції та її продажу по контракту (на 70% суми контракту); погашення банківського кредиту (можливо часткове); поставка продукції на умовах DAF - митний склад на кордоні України; 1) Етап 0 - Заключення зовнішньоекономічного договору (100% передоплата перерахуванням коштів в банк нерезидента-експортера); 2) Етап 1,2,3 - отримання експортером документальної гарантії свого банку по платоспроможності на суму контракту та надання гарантії імпортеру; 3) Етап 4,5,6,7 - Заключення договору з комерційним банком (під заставу партії імпортуємих товарів(гарантійний лист банку імпортера) + гарантію фактор-фірми ще на одну суму партії імпорту, яку оптовий покупець-резидент покупає по угоді у імпортера) на видачу кредиту та перерахування суми в банк нерезидента час Т0). Рис.3.2. Схема факторингової схеми операцій при імпортному контракті на умовах 100% передоплати банківським переказом при його страхуванні письмовою гарантією банка експортера 4) Етап 8 - Оформлення факторингової угоди продажу дебіторської заборгованості та отримання 70% коштів негайно і 20% після реалізації товарів імпорту 3) Етап 9 - Поставка імпортного контракта на облік в комерційному банку ( виконання терміну поставки товару на митний кордон України - не більше 90 днів з дня переоплати); 4) Етап 10,11,12 - Перерахування коштів банківським переказом на коррахунок банку імпортера в банку експортера, перерахування коштів на розрахунковий рахунок експортера та повідомлення банку експортеру про надходження коштів; 5) Етап 13,14 - Фактична поставка товару на митний кордон України Тпост=Т0+ДТ1 де Т1<=90 днів, повідомлення про надходження продукції в фіскальні органи; 6) Етап 15 - Розмитнення та доставка товару на склад фактор-фірми з митного поста та підготовка до продажу (Тпрод=Тпост+Т2), де Т2<=2 днів 7) Етап 17,18 - Оптовий продаж партії товару фактор-фірмою за заздалегідьпідготовленими контрактами для рознічного продажу здебіторською заборгованістю, тобто строк отримання коштів за проданий товар : Тгрош=Тпрод +Т3 де Т3<=15 днів 8) Етап 19 - Повернення фактор-фірмою 20% суми після реалізації товару; 9) Основні ризики схеми контракту для імпортера за факторинговою схемою: а) непоставка продукції експортером чи поставка неповної партії продукції та фінансові претензії фактор - фірми; б) фальсифікація гарантійного листа банка експортера та відсутність страхового захисту від непоставки продукції експортером; в) поставка продукції експортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальних органів України; г) зміна попиту на ринку (зниження внутрішньої ціни на імпортовану продукцію) та перевищення строків надходження 20 % виручки за продану імпортовану продукцію; д) зміна курсу національної валюти та додаткові витрати на конвертації виручки в національній валюті на погашення банківського кредиту віноземній валюті; Алгоритм витрат та доходів при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях імпорту - експорту за механізмом вексельно-форфейтингової операції в розрахунках (мінімальний ризик експортера та відповідне зниження контрактної ціни поставки товарів) наведений на схемах рис.3.3 при наступних умовах контракту : надання імпортером авальованого банком імпортера простого векселя зі строком пред”явлення до погашення до 80 днів (не більше контрольного строку в 90 днів); поставка продукції на умовах EWX - франко-склад експортера на заводі ; форфейтинг (продаж) векселя форфейтинг-фірмі(банку) за 80 % від суми на право отримання коштів по строку погашення векселя 1) Етап 0 - Заключення зовнішньоекономічного експортного договору; 2) Етапи 1,2 - Авалювання резидентом - імпортером у своєму банку векселя на суму контракту; 3) Етапи 3,4 - Поставка „франко-завод” продукції в обмін на авальований вексель (час Т0); 4) Етап 5 - Поставка імпортного контракту на облік в комерційному банку (виконання терміну надходження коштів на рахунок - не більше 90 днів з дня відгрузки продукції); 5) Етап 6 - продаж експортером векселя по форфейтинговій угоді фірмі-форейтору та перерахування 80% суми на розрахунковий рахунок експортера; 5) Етап 7 - Заключення фактор -фірмою з банком А - нерезидентом договоруна інкасування векселю через банк Б - нерезидент Тінкас=Т0+ДТ1 де Т1<= 70 днів; 6) Етап 8 - направлення банком А інкасової вимоги (з додатком - векселем) в банк Б - нерезидент на сплату коштів за векселем по строку Твимог=Тінкас+ДТ2 де Т2<= 10 днів; 7) Етап 9,10 - направлення банком Б-резидентом повідомлення імпортеру про надходження векселя на оплату та отримання акцепту - згодиімпортера на перерахування коштів з його розрахункового рахунку в банк експортера; 8) Етап 11 - банківський переказ коштів з розрахункового рахунку імпортера в банку Б -резиденті на кореспондентський рахунок банку А - нерезидента в банку Б - резиденті Ткошти=Твимог+ДТ3 де Т3<= 5 днів; Рис.3.3. Схема вексельної схеми операцій при імпортно-експортному контракті на умовах відстрочки оплати банківським переказом при видачі авальованого векселя (страхування авалем банку імпортера) 9) Етап 12, 13 - перерахування 50% валютних коштів на розрахунковий рахунок фактор-фірми та 50% на транзитний рахунок продажу валютної виручки на міжбанківському валютному ринкуУкраїни 9) Етап 14 - повідомлення в фіскальні органи фактичного строку виконання імпортного контракту та обов”язкового продажу 50% валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України 10) Етап 15 - Перерахування гривневого еквіваленту 50% проданої валютноївиручки на розрахунковий рахунок експортера Текспорт=Ткошти+ДТ4 де Т4<= 3 днів; 11) Етап 16 - Сплата можливих штрафів за порушення строків контракту 12) Етап 17,18 - Надання документі в податкові органи та отримання експортного відшкодування ПДВ (20% від суми експортного контракту) 13) Основні ризики вексельно - форфейтингової схеми контракту для імпортера : а) перерахування коштів імпортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальних органів України; При наданні комерційного кредиту ціна партії імпортуємої продукції з боку експортера формується за принципами ціни при негайній оплаті чи передоплаті + надбавки за банківський кредит та страхування операцій на період відстрочки платежу: де - ціна партії імпорту при негайній оплаті; - період часу комерційного кредиту по контракту; - річна процентна ставка кредитування банка; - страховий тариф в залежності від строку комерційного кредиту; У випадку, якщо оплата імпортованої партії здійснюється авальованими банком векселями імпортера - резидента на момент поставки імпортованої партії продукції на митний кордон України зі строком погашення t, експортер має можливість застосувати тимчасове вексельне перекредитування в банку -нерезиденті під заставу векселів, які обліковуються банком з дисконтом. Возврат суми кредиту експортер поручає за рахунок інкасації авальованих бан-ком-резидентом векселів банком -нерезидентом, який одночасно видає грошо-вий кредит експортеру негайно по обліку векселів. Ця операція дозволяє експортеру в контракті йти на зниження ціни пос-тавки партії експортованої продукції за алгоритмом : ціна партії при негайній оплаті; ціна банківського кредиту для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку-нерезиденті; ціна страхування для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку нерезиденті; Відношення ціни контракту при використанні описаної вексельної схеми розрахунків між імпортером-резидентом та експортером-нерезидентом до ціни контракту при комерційному кредиті з боку експортера-нерезидента (формула 3.1) розраховується як : де - ставка аваля векселя імпортера банком-резидентом; Формула (3.2) дає можливість при варіації параметрами розрахувати зни-ження матеріальних витрат імпортера в собівартості, тобто розрахувати можли-ве підвищення прибутковості від імпортної операції за рахунок застосування векселів в зовнішньоекономічних розрахунках з експортером. Застосування векселів на другому етапі зовнішньоекономічної операції ТОВ “БравоГласс” - продаж імпортованої партії оптовикам з наданням віст-рочки сплати, тобто комерційного кредитування (дебіторська заборгованість) - повинно виконуватися за наступною схемою : - частина дебіторської заборгованості оформлюється авальованимивекселями дебіторів, що для них мотивується зниженням ціни партіїпродукції відносно рівня внутрішнього комерційного кредитування та компенсації витрат на авалювання векселів; отримані векселі імпортером враховуються в банку -резиденті та виставляються через нього на інкасацію, при цьому на період погашення векселів банк надає імпортеру грошовий кредит на суму векселів - мінус дисконт врахування векселів; грошові кошти надходять в активи балансу банка як видача короткострокового кредиту; дисконт врахування векселю враховується як додаткові витрати імпортера на сплату процентів банку за надання вексельного кредиту та виконання послуг інкасації; Сума кредиту та сума додаткових витрат розраховуються за формулами: (3.3) (3.4) де - коефіцієнт частини дебіторської заборгованості , оформленої у вигляді вексельної заборгованості; Отримання кредитних грошей та зниження дебіторської заборгованості дозволяє підвищити показники ліквідності та платоспроможності ТОВ “БравоГласс”. Оптимальні параметри вексельного кредитування розраховуються при варіаційних розрахунках за системою показників математичної моделі (формули 3.1 -3.4) із застосуванням ПЕОМ, при цьому фактичний варіант показників діяльності ТОВ “БравоГласс” у 2004 році використовується як вихідний варі-ант, відносно якого розраховуються варіанти прогнозованого виграшу застосу-вання вексельних схем розрахунків. Для отримання поля можливих управлінських рішень менеджера по зовнішньоекономічним операціям варіації розрахунків в дипломній роботі проведені за програмним комплексом “електронних таблиць” EXCEL-2000 для наступних варіацій параметрів (табл..3.1) : а) строк до погашення векселя - 30,60,90 днів б) річна кредитна ставка банка - 18%, 22%; в) ставка страхування - 3%(30днів), 4%(60днів), 5%(90 днів); г) ставка авалювання векселів - 1%(30днів), 2%(60днів), 3%(90 днів); д) коефіцієнт вексельного оформлення дебіторської заборгованості - 60%, 70%, 80%; На основі проведених розрахунків виконувалося моделювання прогноз-них балансів та звітів про фінансові результати ТОВ “БравоГласс”, за резуль-татами чого розраховувались зміни в показниках діяльності підприємства від-носно досягнутого рівня у 2004 році. 3.2 Використання вексельних схем розрахунку для підвищення ефективності роботи ТОВ “БравоГласс” при здійсненні зовнішньоекономічних торгово-посередницьких операцій В табл.3.1 наведені результати варіаційних розрахунків прогнозів звіту про фінансові результати ТОВ „БравоГласс” у 2004 році при впровадженні алгоритмів вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості. На рис. 3.4 наведений фрагмент програмного коду розрахунків табл.3.1 в середовищі „електронних таблиць” : Рис.3.4 Розрахунок формули (3.2) в таблиці 3.1 та модифікація розрахунків прибутку в формі 2 Таблиця 3.1 Варіаційні розрахунки зниження матеріальних витрат при запровадженні вексельної форми розрахунків з експортерами (зовнішньоекономічний етап) В табл.3.2 наведені результати варіаційних розрахунків прогнозів звіту про фінансові результати ТОВ „БравоГласс” у 2004 році при впровадженні алгоритмів вексельних розрахунків як в кредиторській заборгованості, так і додатково в дебіторській заборгованості. Як видно з аналізу даних розрахунків табл.3.1, 3.2 при запровадженні наведеного в розділі 3.1 алгоритму вексельних розрахунків з кредиторами-експортерами : коефіцієнт зниження матеральних витрат в залежності від варіацій параметрів розрахунків знаходиться в діапазоні 0,94 -0,968, тобто загальний виграш на ціні становить 3,2 - 6 %; за рахунок великого обсягу реалізації таке зниження обсягів матері-альних витрат у торгово- посередницькі фірмі приводить до переходу фірми у 2004 році з зони збитковості -19,7 тис.грн. до зони значної прибутковості + 365,0 - 663,0 тис.грн. (в залежності від реалізації параметрів розрахункової зони варіації); це практично подвоює суму власного капіталу ТОВ „БравоГласс” (табл.3.3), що відповідно змінює фінансові показники його стійкості та платоспроможності (табл.3.4 - 3.8) в позитивний бік. Таблиця 3.2 Варіаційні розрахунки підвищення прибутковості при запровадженні вексельної форми розрахунків з експортерами (кредиторська заборгованість) та дебіторами на внутрішньому ринку В табл.3.3,3.4 наведені прогнозні модифіковані баланси та звіти про фі-нансові результати ТОВ „БравоГласс” за 2004 рік при введенні результатів впровадженні вексельних схем розрахунків в кредиторській та дебіторській заборгованостях (алгоритм дослідження - табл.3.2) Таблиця 3.3 Розраховані по варіаціям модифіковані баланси ТОВ „БравоГласс” Таблиця 3.4 Модифіковані форми звітів про фінансові результати ТОВ „БравоГласс”при впровадженні вексельних форм розрахунків (варіаційні розрахунки) В табл.3.5,3.6,3.7 наведені розраховані варіації модифікованих показни-ків фінансового стану ТОВ „БравоГласс” при впровадженні алгоритмів вексельних розрахунків (табл.3.2) Таблиця 3.5 Розрахунки варіацій показників рентабельності діяльності Таблиця 3.6 Розрахунки варіацій показників фінансової стійкості Таблиця 3.7 Розрахунки варіацій показників ліквідності Таблиця 3.8 Розрахунки змін фінансової стійкості по покриттю запасів при впровадженні вексельної форми розрахунків Як показує спільний аналіз модифікованих балансів і звітів про фінансові результати ТОВ „БравоГласс” (табл..3.3, 3.4) та даних розрахунків змін стану фінансової стійкості по покриттю запасів (табл.3.8): застосування вексельних розрахунків в дебіторській заборгованості та кредитування банком отриманих векселів за схемою розділу 3.1 приводить до виходу підприємства з зони кризового стану по покриттю запасів; Як показує аналіз графіків на рис.3.5 кредитування банком вексельної заборгованості дебіторів підвищує обсяги готівки та позитивно змінює стан ліквідності підприємства : а) коефіцієнт загальної ліквідностьі підвищується з рівня 1,155 (2004) до рівней 1,27 -1,272 (при нормативному значенні не менше 1,0); б) норматив абсолютної ліквідності підвищується з рівня 0,024 (2004) до рівней 0,39-0,46 (при нормативному значенні 0,2-0,35); в) норматив строкової ліквідності дещо знижується з рівня 0,64 (2004) до рівней 0, 59- 0,55 (при нормативному значенні 0,7-0,8); Як показує аналіз графіків рис.3.6 при впровадженні вексельних схем розрахунків рентабельність власного капіталу ТОВ “БравоГласс” піднімаєтьс з негативної відмітки (2004 рік) до рівней рентабельності 65 - 70%, що суттєво зміцнює власний капітал та перспективи розвитку підприємства. Таким чином, запропонована в дипломному проекті схема впровадження вексельної форми розрахунків при проведенні торгово-посередницьких зовніш-ньоекономічних операцій ТОВ „БравоГласс” з імпорту продукції та перепрода-жу її на внутрішньому ринку дає суттєвий економічний виграш ї може бути рекомендована для реального впровадження. Висновки Як показав проведений в дипломній роботі аналіз, менеджери україн-ських фірм вважають найбільш вигідною формою розрахункової операції при імпорті - сплату банківським переказом через 60 - 75 днів після отримання товару, тобто сплату частиною коштів, отриманих після реалізації імпортованих товарів. Помилкою в цьому є те, що фірма - експортер при названій формі оплати контракту підвищує ціни за рахунок надання комер-ційного кредиту та додаткового ризику несвоєчасного отримання оплати на 20 - 30% від “спот” ціни ринку (негайної оплати при отриманні товару). Додатково, при реалізації імпортного товару на вітчизняному ринку, за рахунок низької платоспроможності фірм, фірма імпортер іде на внутрішній комерційний кредит - авансовий відпуск імпортних товарів покупцям на умо-вах відстрочки сплати (через механізм дебіторської заборгованості) та стає заложницею двох боргів - свого боргу експортеру -нерезиденту та боргів з боку покупців-резидентів. В дипломній роботі розглянута діяльність такої торгово-посередницької фірми ТОВ “БравоГласс” та запропоновані управлінські рішення по виходу з ситуації “двох боргів” за допомогою впровадження вексельного обігу і рефінан-сування оборотного капіталу на період відстрочки платежу врахуванням вексе-лів в комерційних банках (вексельне кредитування). Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ “БравоГласс” за 2002 - 2004 роки виявив наступні проблеми в його розвитку та основні напрямки для управління оптимізацією діяльності підприємства: підприємство стрімко розвивається, нарощує обсяги операцій та доходів у темпах, які перевищують темпи зростання валюти балансу, при цьому статті балансу розвиваються в напрямку створення фінансово-нестійкої структури, необхідно прийняття заходів по реорганізації форм розрахунків та створення стійких джерел фінансування оборотних активів балансу; в структурі джерел фінансування активів балансу присутні тільки 2 сос-тавні частини - власний капітал (14,9 %) та кредиторська заборгованість (81,0%), що веде до порушення нормативного коефіцієнта фінансової незалежності(автономії), який дорівнює 0,149 при нормативі не менше 0,5; вказана структура кредиторської заборгованості характерна тільки для підприємств, спеціалізованих на імпорті сировини чи продукції та її оптової реалізації на внутрішньому ринку України, при цьому в зовнішньоекономічних договорах с постійними іноземними партнерами встановлюється строк оплати 60 - 80 днів з моменту перетину імпортованою продукцією митного кордону України з внесенням в підвищену ціну імпортованої продукції процентів за комерційний кредит та ризик експортера; власного капіталу, як єдиного джерела покриття запасів в активах, катаст-рофічно недостає, а інші форми довгострокових джерел фінансування підприємство не використовує; оскільки поточна дебіторська заборгованість за відпущену продукцію не покриває зобов”язання підприємства по кредиторській заборгованості, то для регулювання стійкістю підприємства повинен бути чіткий графік реалізації запасів продукції для покриття кредиторської заборгованості, що досягається вимогами авансової передоплати партій реалізуємої продукції до моменту її поставки в запаси; Типові умови імпортних контрактів, застосовуємі менеджером (директором) фірми ТОВ “БравоГласс”, виконуються за настпуною схемою управління : заключення довгострокового ( на 2 роки) контракту на поставку імпортної продукції нерезидентом (Німеччина, Латвія), при цьому нерезидент може бути посередником (Словенія); поставка продукції частинами за заказами на умовах СІР-Київ (автомобільним транспортом); сплата імпортного ввізного мита, митних зборів та видача податкового векселя на 30 днів при розмитненні продукції на митному складі у м.Києві; - реалізація партії продукції на протязі 30 - 60 днів за схемою комерційного кредиту на 10 - 60 днів (через дебіторську заборгованість); погашення податкового векселя через 30 днів за рахунок надходження коштів від дебіторів за реалізовану продукцію; оплата за рахунок надходження коштів від дебіторів за реалізовану продукцію кредиторської заборгованості нерезиденту по імпортному контракту з відстрочкою сплати до 60 днів після строку отримання товару; Основні ризики та недоліки проаналізованих схем управління розрахунками в зовнішньоекономічних контрактах в ТОВ “БравоГласс”: а) за рахунок надання нерезидентом комерційного кредиту відстрочкою сплати вартості поставленої продукції на 60 -75 днів після поставки в ціну товару закладаються проценти за надання комерційного кредиту на рівні вищому, ніж банківський кредит (за додатковий ризик); б) при затримці реалізації отриманої партії за рахунок несвоєчасної сплати дебіторами вартості авансово відпущеної продукції виникають проблеми з оплатою імпортного податкового векселя (через 30 днів) та оплатою контракту нерезиденту (через 60 днів); в) при несплаті нерезиденту вартості поставленої партії продукції через 90 днів законодавство України передбачає штрафні санкції за порушення режиму розрахунків при експортно- імпортних контрактах; Для оптимізації показників схем розрахунків по зовнішньоекономічним торгово-посередницьким операціям ТОВ “БравоГласс” в дипломній роботі проведена побудова алгоритму управлінського рішення по впровадженню векселів на обох етапах торгово-посередницької операції : - оплата контракту авальованим векселем (погашення через 70 днів) негайно по факту поставки імпортної продукції із відповідним зниженням ціни на імпортну продукцію; - отримання від покупців-дебіторів на вітчизняному ринку авальованих векселів за відпущену продукцію з строком погашення 30 - 60 днів після відвантаження товару; - врахування отриманих векселів в комерційному банку (вексельний кредит) до строку погашення векселів та отримання оборотних коштів для продовження оборотних циклів підприємства (нові імпортні поставки). Аналіз даних розрахунків при запровадженні запропонованого алгоритму вексельних розрахунків з кредиторами-експортерами показав, що: коефіцієнт зниження матеральних витрат в залежності від варіацій парметрів розрахунків знаходиться в діапазоні 0,94 -0,968, тобто загальний виграш на ціні становить 3,2 - 6 %; за рахунок великого обсягу реалізації таке зниження обсягів матеріаль-них витрат у торгово- посередницькі фірмі приводить до переходу фір-ми у 2004 році з зони збитковості -19,7 тис.грн. до зони значної при-бутковості + 365,0 - 663,0 тис.грн. (в залежності від реалізації пара-метрів розрахункової зони варіації); це практично подвоює суму власного капіталу ТОВ „БравоГласс” , що відповідно змінює фінансові показники його стійкості та платоспро-можності в позитивний бік. Як показав аналіз модифікованих балансів при введенні прогнозних результатів впливу вексельних операцій на статті балансу та звіту про фінансові результати ТОВ „БравоГласс” : застосування вексельних розрахунків в дебіторській заборгованості та кредитування банком отриманих векселів приводить до виходу під-приємства з зони кризового стану по покриттю запасів; кредитування банком вексельної заборгованості дебіторів підвищує обсяги готівки та різко змінює стан ліквідності підприємства в позитивний бік; рентабельність власного капіталу при здійсненні зовнішньоекономіч-них операцій піднімається з негативної відмітки до високого позитив-ного рівня + 65 - 70%. Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи - в на-данні керівництву малого підприємства ТОВ “БравоГласс” аудитних висновків про поточний економічний стан та економічно обґрунтованих пропозицій по шляхам розвитку діяльності малого підприємства в зовнішньоекономічному сегменті ринку. Список використаної літератури 1. Господарський кодекс України // від 16 січня 2003 року N 436-IV(діє з 01.01.2004) 2. Декрет Кабміну України “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю” ( № 15-93 від 19.02.1993 в редакції змін від 14.07.1999); 3. “Женевская Конвенция, устанавливающая единообразний закон о переводом и простом векселе” (1930 г. о единообразном Законе о переводном и простом векселе от 07.06.30 г.) N 358 (ДЛЯ УКРАИНЫ: 06.01 2000 г ) 4. Закон України “Про Національний банк України” // від 20 травня 1999 року N 679-XIV ( від 7 грудня 2000 року N 2121-III) 5. Закон України “ Про банки та банківську діяльність” // від 7 грудня 2000 року N 2121-III . 6. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351-XIV, зі змінами та доповненнями 7. Закон України “ Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності” // від 15 вересня 1995 року N 327/95-ВР ( із змінами станом на 21 червня 2001 року N 2555-III) 8. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про господарські товариства» // від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 19 лютого 2004 року N 1519-IV) 9. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР (станом змін від 1 липня 2004 року N 1957-IV) 10. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 року N 1801-IV) 11. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” // від 16 квітня 1991 року N 959-XII (від 8 червня 2000 року N 1807-III). 12. Закон України “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті”// № 185/94-ВР від 23.09.1994 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 5 лютого 2004 року N 1454-IV) 13. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про обіг векселів в Україні» //від 5 квітня 2001 року N 2374-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25 грудня 2002 року N 364-IV) 14. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері овнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. № 351-XIV, зі змінами та доповненнями 15. Закон України “ Про операції з давальницькою сировиною у зовніньоекономічній діяльності” // від 15 вересня 1995 року N 327/95-ВР ( із змінами станом на 21 червня 2001 року N 2555-III) 16. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” // від 15 вересня 1995 року N 329/95-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 24 жовтня 2002 року N 195-IV) 17. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”// 11 липня 1996 року N 313/96-ВР (Із змінами станомна від 22 травня 2003 року N 849-IV ) 18. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої “ // від 7 травня 1996 року N 178/96-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004року N 1801-IV) 19. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» // від 22.12.98 р. № 332-ХІV 20. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Митний тариф України» // від 5 квітня 2001 рокуN 2371-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 7 березня 2002 року N 3114-III) 21. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 11 липня 2002 року N 92-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 лютого 2004 року N 1495-IV, ОВУ, 2004 р., N 11, ст. 649) 22. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про акцизний збір” // від 26 грудня 1992 року N 18-92 (із змінами станом на 13.12.2001 N 895-III) 23.“Женевская Конвенция, устанавливающая единообразний закон о переводом и простом векселе” (1930 г. о единообразном Законе о переводном и простом векселе от 07.06.30 г.) N 358 (ДЛЯ УКРАИНЫ: 06.01 2000 г ) 24. КОНВЕНЦІЯ,якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі //ДАТА ПІДПИСАННЯ: 07.06.30 р., ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНОЮ: 06.07.99 р. ,ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ УКРАЇНОЮ: 06.01.2000 р. 25. МІЖНАРОДНА ТОРГОВЕЛЬНА ПАЛАТА Міжнародні правила по тлумаченню термінів "Інкотермс" (редакція 2000 р.) 26. МТП “Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів” (редакція 1993 р., публікація Міжнародної Торговельної Палати N 500) 27. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ПРАВИЛА ПО ИНКАССО* // (редакция 1995 года, публикация Международной торговой палаті № 522 28. Положення “ Про порядок реєстрації договорів в іноземній валюті між резидентами та нерезидентами України” (Постанова Правління НБУ № 12 від 15.01.2001) ; 29. Положення про вантажну митну декларацію //постанова Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 574 / від 28 березня 2001 року N 287 30. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000. 31. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000. 32. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові результати «, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000. 33. “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” // КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 21 червня 1995 р. N 444 34. Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями //Постанова Правління Національного банку України від 30 грудня 2003 року N 597 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 270) 35. Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання //Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року N 82 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 12 листопада 2003 року N 493) 36. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях // Постанова Правління Національного банку України від 26 березня 1998 року N 118 (в редакції змін Постанови НБУ станом на 10 листопада 2003 року N 485) 37. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України // Постанова Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року N 508 38. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями // Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 514 39. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // 16 січня 2003 року N 435-IV ( Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом на 12 травня 2004 року N 1713-IV, ОВУ, 2004 р., N 25, ст. 1629) 40. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: учебник. - М.: Финансы и статистика, 1996. 41. Банківські операції. Під ред. А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пудовкіна та інші - Київ: КНЕУ, 2000 . 42. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. - Львів: В-во “Сполом”, 1998. 43. Економіка підприємств / За ред. Покропивного С. Ф.- К.: Хвиля-Прес, 1995. 44. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теориистатистики: Учебное пособие. - Москва: Финансы и статистика, 2000. 45. Єршов А.Д. Міжнародні митні відносини - Товариство “Знання”,Санкт-Петербург, 2000 46. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник - К.: МАУП,2000. 47. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічнівідносини: навч. посібник - Київ, “Знання Прес-2000”, 2000. 48. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выборинвестиций. Анализ отчётности. - М.: Финансы и статистика, 1996г. 49. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки.- М.: ИКЦ «Дис», 1997. 50. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків - Львів : ЛБІ НБУ, 2001 51. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков/под ред. Абалкин Л.И., Аболихина Г.Л., Адибеков М.Г. - Москва, "ДеКА" 1995г. 52. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть 1:Аккредитив. Перевод под ред. Носко А.П., АО "Консалтбанкир", М.: 1994 . 53. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть 2: Инкассо. Перевод. Перевод под ред. Носко А.П., АО "Консалтбанкир", М.: 1994 . 54. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / под. редакцией Л.Н.Красавиной - М.: «Финансы и статистика», 2001 55. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов/ под.ред. Г.Поляка. - Москва, “Финансы”,1997 56. Фінанси підприємств.Підручник /За ред.А.М.Поддєрьогіна - К.:КНЕУ,2000 Додаток А Додаток Б |
№ п/п | Показник | Умовн. поз-ня | Формула для розрахунку | Джерела інформації з форм фінзвітності | | | ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ | | 1 | Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності | Rзв | Прибуток від звичайної діяльності / Валюта активів | Форма 2(190) / Форма1 (280) | | 2 | Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком | Rа | Чистий Прибуток / Валюта активів | Форма 2(220) / Форма1 (280) | | 3 | Рентабельність власного капіталу | Rвк | Чистий Прибуток / Власний капітал | Форма 2(220) / Форма1 (380) | | 4 | Рентабельність виробничих фондів | Rвф | Чистий Прибуток / Виробничі фонди | Форма 2(220) /Фор-ма1 (030+100+120) | | 5 | Рентабельність реалізо-ваної продукції за прибутком від реалізації | Rq | Прибуток від реалізації / Виручка | Форма 2(050-070-080) /Форма 2 (035) | | 6 | Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності | Rqоп | Прибуток від операційної діяльності / Виручка | Форма 2(100) / Форма 2 (035) | | 7 | Рентабельність реал. продукції за прибутком | Rqч | Чистий прибуток / Виручка | Форма 2(220) / Форма 2 (035) | | .8 | Коефіцієнт стійкості економічного зростання | Ксез | Реінвестований прибуток / Власний капітал | Форма 2(100 - 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380) | | 9 | Коефіцієнт реінвестування | Кр | Реінвестований прибуток / Чистий прибуток | Форма 2(100 - 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220) | | 10 | Період окупності капіталу | Тк | Активи/Чистий прибуток | Форма 1(280) / Форма 2 (220) | | 11 | Період окупності власного капіталу | Твк | Власний капітал / Чистий прибуток | Форма 1(380) / Форма 2 (220) | | |
|
№ п/п | Показник | Умовне позначення | Формула для розрахунку | Джерела інформації з форм фінзвітності | | | | ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ | | | 1 | Коефіцієнт трансформації | Кт | Чиста виручка від реалізації / Валюта активів | Форма 2(035) /Форма1 (280) | | 2 | Фондовіддача | Фоф | Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди | Форма 2(035) /Форма1 (030) | | 3 | Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) | Ко | Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти | Форма 2(035) /Форма1 (260+270) | | 4 | Період одного обороту обігових коштів (днів) | Чо | 365/ Ко | 365 / Ко | | 5 | Коефіцієнт оборотності запасів ( обороти) | Коз | Собівартість реалізації / Середні запаси | Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150) | | 6 | Період одного обороту запасів(днів) | Чз | 365 / Коз | 365 / Коз | | 7 | Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти) | Кдз | Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість | Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210) | | 8 | Період погашення дебіторської заборгованості (днів) | Чдз | 365 / Кдз | 365 / Кдз | | 9 | Коефіцієнт оборотності готової продукції | Кгп | Чиста виручка від реалізації / Готова продукція | Форма 2(035) /Форма1 (130) | | 10 | Період погашення кредиторської заборгованості (днів) | Чкз | Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації | Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040) | | 11 | Період фінансового циклу (днів) - період обороту коштів | Чфц | Чфц= Чоц - Чкз | Чфц= Чоц - Чкз | | 12 | Коефіцієнт оборотності власного капіталу (оборотність) | Квк | Чиста виручка від реалізації / Власний капітал | Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630) | | |
|
№ п/п | Показник | Умовне позначення | Формула для розрахунку | Джерела інформації з форм фін звітності | | | ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ | | 1. | Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах | Ч овф | Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи | Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270) | | 2 | Частка основних засобів в активах | Ч оз | Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів | Форма 1(030) / Форма1 (280) | | 3 | Коефіцієнт зносу основних засобів | К зн | Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів | Форма 1(032) / Форма1 (031) | | 4 | Коефіцієнт оновлення основних засобів | К он | Збільшення за звітний період первісної вар-тості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів | Форма 1((031к)-(031п)) / Форма1 (031п) | | 5 | Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах | Ч дф | Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів | Форма 1(040+045) /Форма1 (280) | | 6 | Частка оборотних виробничих активів | Ч ова | Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів | Форма 1(100+120+270) /Форма1 (280) | | 7 | Коефіцієнт мобільності активів | К моб | Мобільні активи / Немобільні активи | Форма 1(260+270) /Форма1 (080) | | |
|
| Показник | Умов. позн. | Формула для розрахунку | Джерела інформації з форм фінзвітності | | | ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ | | 1 | Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал) | Рк | Оборотні активи - короткострокові зобов'язання | Форма 1(260+270-620-630) | | 2 | Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами | Кзвк | Власні обігові кошти / оборотні кошти | Форма 1(380+430-080) /Форма1 (260+270) | | 3 | Маневреність робочого капіталу | Мрк | Запаси / Робочий капітал | Форма 1(100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270-620-630) | | 4 | Маневреність власних обігових коштів | Мвок | Грошові Кошти / Власні обігові кошти | Форма 1(230+240) /Форма1 (380+430-080) | | 5 | Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів | Кзап | Власні обігові кошти / Запаси | Форма 1(380+430-080) /Форма1 (100+120 +130+140+150) | | 6 | Коефіцієнт покриття запасів | Кпз | "Нормальні" джерела покриття запасів / Запаси | Форма 1(380+430 +480-080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150) | | 7 | Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) | Кавт | Власний капітал / Валюта Пасивів балансу | Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640) | | 8 | Коефіцієнт маневреності власного капіталу | Км | Власні обігові кошти / Власний капітал | Форма 1(380+430+630-080) /Форма1 (380+430+630) | | 9 | Коефіцієнт концентрації позикового капіталу | Кпк | Позиковий капітал/Валюта пасивів | Форма 1(480+620) /Форма1 (640) | | 10 | Коефіцієнт фінансової стабільності ( фінансування) | Кфс | Власні кошти / позикові кошти | Форма 1(380+430+630) /Форма1 (480+620) | | 12 | Коефіцієнт фінансової стійкості | Кфст | Власний капітал + довгострокові зобов ' язання / Валюта пасивів | Форма 1(380+430+480 +630) /Форма1 (640) | | |
Додаток В
|
