Участь України в Європейській політиці сусідства

Главная » Рефераты

Разделы

Информация

Участь України в Європейській політиці сусідства

Зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти поняття європейська політика сусідства як зовнішньополітичної стратегії ЄС
1.1 Передумови та причини запровадження ЄПС
1.2 Мета й основні завдання прийняття ЄПС
1.3 Європейський інструмент сусідства (ЄІС)
2. Аналіз співробітництва україни і єс в межах європейської політики сусідства
2.1 Прийняття і реалізація Плану дій Україна - ЄС
2.2 Основні показники співробітництва України з ЄС в межах ЄПС у 2008році
2.3 Розвиток політичного діалогу України і ЄС
3. Перспективи європейської політики сусідства (ЄПС)
3.1 Участь України у Синергії Чорного моря
3.2 Переговорний процес щодо підписання посиленої угоди Україна - ЄС
3.3 Залучення України до "Східного партнерства"
Висновок
Список використаної літератури:
Додатки

Вступ
Актуальність теми дослідження. Становлення України суб'єктом міжнародних відносин не лише поставило перед українським народом нагальну потребу закріплення цього статусу та наступної самореалізації у даній іпостасі, але й певним чином вплинуло на систему міжнародних відносин, особливо у європейському регіоні.

Міжнародні відносини великою мірою ґрунтуються на зовнішньополiтичних стратегіях держав. Незважаючи на те, що географічний фактор завжди був складовою частиною зовнішньої політики держав, геополітика, як наука, яка базується на принципах географічного детермінізму, виникла нещодавно - в кінці ХІХ століття. Тим не менш, характерною рисою міжнародних відносини ХХ століття є використання геополітики у двох її площинах - теоретичній (гносеологічній) та практичній (державотворчій). Інакше кажучи, геополітичні концепції та стратегії є важливою ланкою всієї зовнішньополітичної діяльності держави та її зусиль по утвердженню свого місця у світі.

Задля успішної реалізації власної зовнішньополітичної стратегії та забезпечення національних інтересів, державі необхідно володіти інформацією не лише про перебіг подій на міжнародній арені, але й орієнтуватися у витоках та першопричинах тих чи інших зовнішньополітичних стратегій інших міжнародних акторів, тобто у геополітичних концепціях, які лежать в основі бачення тою чи іншою державою системи світового устрою та свого місця в ньому.

Таким чином, для України знання і врахування геополітичних концепцій та стратегій інших держав, а особливо держав власного регіону є життєво необхідним для формування власної зовнішньополітичної стратегії з метою задоволення національних інтересів, в першу чергу - забезпечення національної безпеки держави.

Пріоритетним напрямом зовнішньополітичної стратегії України та одним з основних факторів забезпечення національної безпеки було проголошено європейську інтеграцію. У цьому контексті постає необхідність у дослідженні геополітичної думки європейських країн. Зокрема тієї її частини, у якій мова йде безпосередньо про місце та роль України у системі міжнародних відносин в цілому та у європейському регіоні зокрема.

Таким чином, актуальність даної теми випливає з потреби дослідження динаміки “об'єкт-суб'єктного" статусу і участі України в європейській політиці сусідства, що може стати основою для вдосконалення та ефективного втілення відповідної зовнішньополітичної стратегії України, спрямованої на задоволення національних інтересів.

Саме тому, практично усі науковці, що досліджують місце України в сучасних міжнародних відносинах, узагальнюють і концептуальні аспекти геополітики. До таких дослідників належать С. Пирожков, О. Власюк, В. Князев, М. Степико, О. Литвиненко, Л. Губерський, С. Здіорук, В. Копійка, С. Василенко, О. Ковальова, Г. Перепелиця, В. Горбулін, І. Курас, В. Чумак, О. Гончаренко, Б. Парахонський, Е. Лисицин, Ю. Павленко, В. Кириченко, І. Бураковський, Ю. Бараш, О. Їжак, Б. Губський та інші.

Геополітичний напрямок наукових досліджень в Україні нині лише починає розвиватися, до невеликого кола науковців, які займаються цією проблематикою можна зарахувати А. Гальчинського, О. Дергачова, О. Левандовського, В. Андрущенка, Ф. Рудича, В. Баркова, М. Михальченка, М. Несука, В. Репринцева, Є. Камінського, М. Держалюка, С. Віднянського, В. Коваля, Л. Шкляра, О. Сушка та інших.

Важливе місце у джерельній базі даного дослідження займають і сучасні дослідження вітчизняних та зарубіжних інститутів, зокрема - Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України, Фонду Стефана Баторія, Німецького інституту міжнародних відносин та політики безпеки, Центру російських та східноєвропейських досліджень Бірмінгемського університету, Центру європейських та політичних досліджень (м. Брюссель), урядових установ європейських країн та інституцій ЄС та інших організацій.

Метою дослідження є комплексний аналіз участі України в європейській політиці сусідства.

Реалізація цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:

дослідити передумови та причини запровадження ЄПС

визначити мету й основні завдання прийняття ЄПС

дати аналітичну оцінку прийняття і реалізація Плану дій Україна - ЄС

здійснити огляд основних показників співробітництва України з ЄС в межах ЄПС у 2008році

розглянути участь України у Синергії Чорного моря.

проаналізувати переговорний процес щодо підписання посиленої угоди Україна - ЄС

дати оцінку залучення України до "Східного партнерства".

Об'єктом дослідження є Україна у європейській політиці сусідства та стратегіях держав-членів ЄС як в історичному контексті, так і у сучасних умовах.

Предметом дослідження є участь України в європейській політиці сусідства.

Методологічною основою дослідження є фундаментальні дослідницькі основи наукового аналізу - принципи історизму, об'єктивності, системності та цілісності, функціоналізму, причинності, прогнозування.

Застосування логіко-семантичного підходу до дослідження геополiтичного бачення України дало змогу проаналізувати базові елементи понятійно-категоріального апарату геополітики.

Використання історіософського та історико-генетичного методів дозволило дослідити розвиток геополітичних пріоритетів держав-членів ЄС в історичному та просторовому аспектах.

1. Теоретичні аспекти поняття європейська політика сусідства як зовнішньополітичної стратегії ЄС
1.1 Передумови та причини запровадження ЄПС
Європейська політика сусідства (ЄПС) була розроблена у 2004 році з метою запобігання утворенню нових ліній розподілу між розширеним Європейським Союзом та нашими сусідами, натомість підвищуючи рівень добробуту, стабільності та безпеки в усіх країнах, на які вона поширюється. Таким чином, ЄПС також спрямована на досягнення стратегічних цілей, визначених у грудні 2003 року для Європейської стратегії безпеки.

Європейська політика сусідства (ЄПС) була вперше окреслена в Повідомленні Європейської Комісії "Про ширшу Європу" у березні 2003 року, після чого, у травні 2004 року було видано детальніше розроблений Стратегічний документ щодо Європейської політики сусідства. Цей документ чітко визначає, яким чином ЄС пропонує налагодити більш тісну співпрацю з відповідними країнами. У своїх звітах про хід виконання, що були складені у грудні 2006 року та у грудні 2007 року, Європейська Комісія запропонувала також шляхи подальшого розвитку політики [85].

Європейська політика сусідства (ЄПС), European Neighbourhood Policy - політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами. Концепція ЄПС охоплює такі країни: Алжир, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдавія, Мароко, Сирія, Туніс, Україна, а також Палестинська автономія. Вона пропонує сусіднім країнам привілейовані відносини, які будуватимуться на взаємному визнанні спільних цінностей, головним чином у сфері верховенства права; справедливого управління; дотримання прав людини, зокрема, прав меншин; принципів ринкової економіки та безперервного розвитку. На основі стратегії виробляються детальні плани дій з кожною країною-партнером. Плани дій визначають пріоритетні завдання, виконання яких має зблизити країну з ЄС.

Своїм сусідам Європейський Союз запропонував привілейовані відносини, що будуються на взаємних зобов'язаннях стосовно відданості спільним цінностям (демократія та права людини, верховенство права, належне державне управління, принципи ринкової економіки та сталий розвиток). ЄПС виходить за рамки існуючих відносин, пропонуючи глибші взаємини на політичному рівні та ширшу економічну інтеграцію. Бажаний рівень відносин безпосередньо залежатиме від того, наскільки країни поділяють згадані цінності. Відповідно до положень Угоди, ЄПС залишається відокремленою від процесу розширення, хоча для країн-сусідів вона і не визначає наперед, яким чином розвиватимуться їхні відносини з ЄС у майбутньому. Європейська політика сусідства застосовується до усіх сусідів ЄС, що мають спільні сухопутні або морські кордони з країнами-членами, а саме з такими країнами, як Алжир, Вірменія, Азербайджан, Бєларусь, Єгипет, Грузія, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Молдова, Марокко, Окупована Палестинська Територія, Сирія, Туніс та Україна. Хоча Росія також є сусідом ЄС, розвиток взаємин з цією країною здійснюється за програмою Стратегічного партнерства, яка охоплює чотири "спільні сфери" [65].

Центральним елементом Європейської політики сусідства є двосторонні Плани дій ЄПС, погоджені між ЄС та кожною окремою країною-партнером. Плани дій окреслюють програму діяльності з проведення політичних та економічних реформ з визначенням коротко - та середньострокових пріоритетів. Наразі відбувається реалізація Планів дій ЄПС (узгоджених у 2005 році з Ізраїлем, Йорданією, Молдовою, Марокко, Палестинською Автономією, Тунісом і Україною; у 2006 році з Вірменією, Азербайджаном і Грузією; та у 2007 році з Єгиптом та Ліваном). Алжир, який нещодавно ратифікував Угоду про асоціацію з ЄС, вирішив поки що не обговорювати План дій.

Спільна підтримка та моніторинг виконання забезпечуються підкомітетами.

Зважаючи на те, що ЄПС будується на існуючих угодах між ЄС та відповідними країнами-партнерами (Угоди про партнерство та співробітництво або Угоди про асоціацію в рамках Євро-Середземноморського партнерства), ЄПС ще не почала "працювати" по відношенню до Білорусі, Лівії та Сирії, оскільки немає відповідних діючих угод з цими країнами [82].

Для подальшого розвитку та поглиблення стосунків з нашими сусідами, розбудови спільної зони стабільності, безпеки та добробуту, ЄС та кожна країна-партнер ЄПС дійшли згоди щодо цілей реформування цілого ряду сфер в рамках певних "спільних" напрямів, таких як співробітництво з політичних та безпекових питань, економічні та торгівельні аспекти, мобільність, довкілля, інтеграція транспортних та енергетичних мереж, а також співробітництво в галузі науки та культури. ЄС надає фінансову та технічну допомогу для сприяння процесу досягнення згаданих цілей, підтримуючи, таким чином, власні зусилля країн-партнерів.

Багато механізмів і методів, передбачених Європейською політикою сусідства, подібні до тих, що використовуються для підтримки перехідних процесів в інших країна, наприклад:

На початку діяльності Європейська Комісія підготувала Звіти по окремих країнах, в яких дається оцінка політичного та економічного становища, а також розглядаються інституційні та галузеві питання. Це робилося для того, щоб визначити, коли та яким чином можливо досягти поглиблення відносин з відповідною країною. У травні 2004 року були опубліковані Звіти по першим семи країнам ЄПС для впровадження в дію Угод з ЄС. Наступні п'ять Звітів були опубліковані у березні 2005 року по країнах, що мали бути включені до ЄПС (Південний Кавказ) або по країнах, угоди з якими набули чинності (Єгипет, Ліван). Звіти по країнах подаються на розгляд Ради, яка вирішує, чи слід переходити до наступної стадії розвитку відносин.

Наступною стадією була розробка Планів дій ЄПС з кожною країною. Ці документи обговорювалися та адаптувалися для кожної окремої країни, виходячи з її потреб та можливостей, а також з їхніх власних інтересів та інтересів ЄС. Вони спільно визначали план проведення політичних та економічних реформ з огляду на коротко - та середньострокові (від 3 до 5 років) пріоритети. Були охоплені такі аспекти, як політичний діалог та реформа, економічне та соціальне співробітництво і розвиток, торгівельні питання, ринкові та регуляторні реформи, співробітництво у сфері юстиції та внутрішніх справ, різні галузі (транспорт, енергетика, інформаційне суспільство, захист довкілля, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи), а також гуманітарна сфера (контакти між людьми, громадянське суспільство, освіта, охорона здоров'я). У відповідь на досягнення результатів у проведенні відповідних реформ, пропонується ширше залучення до європейських програм та мереж, суттєвіша допомога та більший доступ до ринку. Наразі реалізуються 12 подібних Планів дій: з Ізраїлем, Йорданією, Молдовою, Марокко, Окупованою Палестинською Територією, Тунісом та Україною - з 2005 року; з Вірменією, Азербайджаном, Грузією, Ліваном та Єгиптом - з кінця 2006/початку 2007 рр [32, с.160].

Виконання взаємних зобов'язань та досягнення цілей, що передбачені Планами дій, регулярно перевіряються в рамках діяльності підкомітетів у кожній країні, які опікуються відповідними галузями чи питаннями.4 грудня 2006 р. Європейська Комісія видала перший періодичний звіт про хід виконання та про сфери, що потребують подальшого розвитку. Друга серія звітів про хід виконання ЄПС у 2007 році та документ, що містить висновки з вищезгаданих звітів та з галузевих звітів про хід виконання, були схвалені 3 квітня 2008 р.

Підтримка проведення реформ здійснюється у рамках фінансової та технічної допомоги, що надається у різних формах за фінансування з бюджету ЄК, включаючи механізми, які вже підтвердили свою ефективність в процесі підтримки реформ у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі, а також нові інструменти, такі як Інвестиційний інструмент сусідства (ІІС) та Інструмент реформи управління [32, с.160]. До 31 грудня 2006 р., допомога Європейської Комісії країнам Європейської політики сусідства надавалася в рамках різних географічно орієнтованих програм, включаючи ТАСІС (для наших східних сусідів та Росії) і МЕДА (для південно-середземноморських країн-сусідів), а також у рамках тематичних програм, таких як EIDHR (Європейська ініціатива з розвитку демократії та прав людини). Впродовж бюджетного періоду (2000-2006 рр), для програми МЕДА було асигновано близько 5,3 мільярдів євро, а для програми ТАСІС - близько 3,1 мільярдів євро. Крім цього, Європейський інвестиційний банк надав позики країнам-бенефіціарам програми МЕДА приблизно на суму 2 мільярда євро, а країнам-бенефіціарам програми ТАСІС на суму 500 мільйонів євро. Починаючи з 1 січня 2007 року і до цього часу, в рамках реформування механізмів допомоги ЄК, програми МЕДА, ТАСІС та різноманітні інші програми були замінені на єдиний інструмент - Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП) [18, с.32].

У загальних Стратегічних документах для кожної країни на семирічний період, у Національних індикативних програмах на трьохрічний період і в детальних щорічних програмах визначені пріоритетні напрямки допомоги з боку ЄС, що надаватиметься в рамках функціонування всіх цих інструментів, а також країни, на які поширюватимуться ці інструменти, та інші діючи особи. Пріоритети, визначені у Планах дій та погоджені з органами влади відповідної країни, також стануть в нагоді для управління процесом підготовки програм допомоги, у тому числі для інших донорів та міжнародних фінансових організацій.

1.2 Мета й основні завдання прийняття ЄПС
Мета політики сусідства - політична та економічна стабілізація, модернізація та демократизація країн-сусідів у Східній Європі та Середземноморському регіоні - навряд чи може бути забезпечена передбаченими засобами. Безумовно, модернізація і, особливо, демократизація потребують особливого підходу, ініціатива тут має належати конкретній країні партнеру ЄС. З боку ЄС доречно говорити лише про заохочення та сприяння. Не випадково, що Брюссель не має раціонального плану щодо Білорусі. Загалом, ресурси і зусилля, які спрямовуються Союзом й поза ЄПС на досягнення зазначеної мети, є недостатніми.

Головне завдання Європейської Політики Сусідства (ENP) - взаємний інтерес ЄС і його сусідів з просування реформ, розвитку законодавства, забезпечення демократії, безпеки і стабільності. Сайт містить документи, засадничі принципи, публікації, інформацію про заходи.

Завдання Європейської політики сусідства полягає у тому, щоб поділитися перевагами розширення ЄС з країнами-сусідами у відношенні зміцнення стабільності, безпеки та добробуту усіх, на кого поширюється дія цієї політики. Її було розроблено з метою упередити появу нових ліній розмежування між розширеним ЄС та його сусідами та запропонувати їм можливість участі у різноманітних видах діяльності ЄС за допомогою більш інтенсивної співпраці у сфері політики, безпеки, економіки та культури. ЄПС також сприятиме виконанню одного із стратегічних завдань Європейського Союзу, визначеного у Європейській стратегії безпеки у грудні 2003 року, а саме розбудові безпеки у сусідських регіонах [22, с.30].

ЄПС розроблено з метою упередження появи нових ліній розмежування між розширеним ЄС та його сусідами і запропонувати їм можливість участі у різноманітних видах діяльності ЄС за допомогою більш інтенсивної співпраці у сфері політики, безпеки, економіки та культури.

ЄПС відрізняється від питання потенційного членства. У її рамках пропонуються привілейовані відносини з сусідніми країнами, які будуть розвиватися на засадах взаємного зобов'язання дотримуватися спільних цінностей, особливо у сферах верховенства права, належного державного управління, поваги до прав людини, включаючи права меншин, сприяння добросусідським відносинам, а також принципам ринкової економіки та стабільного розвитку. Рівень прагнень ЄС у його відносинах зі своїми сусідами залежатиме від міри, до якої вони поділяють ці цінності у дійсності.

Згідно із цим методом, пропонується разом із країнами-партнерами визначити комплекс пріоритетних завдань, виконання яких наблизить їх до Європейського Союзу. Ці пріоритетні завдання увійдуть до спільно погоджених Планів дій, що поширюватимуться на ключові сфери, у яких будуть здійснюватися відповідні конкретні заходи. Такими сферами є політичний діалог і реформа; торгівля та заходи, спрямовані на підготовку партнерів до поступової участі у внутрішньому ринку ЄС; правосуддя та внутрішні справи; енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, охорона довкілля та дослідницько-інноваційна діяльність; а також соціальна політика та культурно-освітні контакти між людьми.

Стратегія "Європейська політика сусідства", схвалена 12 травня 2004 р., була запропонована усім країнам по периметру ЄС-27. Такий підхід виявився неприйнятним для країн з різними політичними, економічними, культурними особливостями, як і з кінцевими цілями розвитку відносин з ЄС. Зокрема, Росія відмовилась від участі в ЄПС [28, с.10].

До недоліків Європейської політики сусідства належать:

відсутність диференційованого підходу до учасників ЄПС;

розгляд ЄПС як альтернативи процесу розширення;

односторонній характер відносин у рамках ЄПС (переважна більшість положень Плану дій Україна-ЄС в рамках ЄПС містила зобов'язання України, а участь ЄС зводилася лише до фінансової і технічної допомоги. На наш погляд, ЄС міг би наполягати на виконанні реформ в обмін на європерспективу, як у випадку для країн CEFTA);

неадекватний вимір регіональної співпраці (проігноровано ГУАМ і Центральноєвропейську ініціативу, головну увагу приділено ОЧЕС);

відмова від лібералізації візового режиму;

затримка з початком переговорів щодо створення ЗВТ України та ЄС.

1.3 Європейський інструмент сусідства (ЄІС)
Європейський інструмент сусідства і партнерства (ЄІСП) - це набагато гнучкіший інструмент, спрямований на впровадження розробленої політики. Цей інструмент призначено для розв'язання питань сталого розвитку та наближення до методологій і стандартів ЄС - шляхом підтримки узгоджених пріоритетів, що містяться у Плані дій ЄПС (а також Стратегічне партнерство з Росією, яке раніше також реалізовувалось у рамках програми ТАСІС). На наступний бюджетний період (2007-2013 рр) близько 12 мільярдів євро будуть виділені з бюджету ЄК для підтримки реформ, які проводитимуться в країнах-партнерах, що в реальних показниках становить підвищення на 32%. Розмір фінансових ресурсів, що виділяються для окремих національних програм, залежить від потреб та поглинаючих можливостей відповідної країни, а також від обсягів проведення узгоджених реформ. Важливим аспектом ЄПС та програми стратегічного партнерства з Росією є помітне покращення транскордонного співробітництва з країнами, що розташовані вздовж сухопутних та морських зовнішніх кордонів ЄС, надаючи, таким чином, реальний зміст поставленій нами меті щодо запобігання утворенню нових ліній розподілу. Отже, ЄІСП підтримує транскордонні контакти та співробітництво між місцевими та регіональними діючими особами та громадянським суспільством. Впродовж 2007-2013 рр.15 програм ЄІСП з транскордонного співробітництва, дія яких спрямована на зовнішні кордони ЄС, одержать фінансову підтримку на суму 1,18 млрд. євро. Підхід Комісії до транскордонного співробітництва визначено в Стратегічному документі з транскордонного співробітництва ЄІСП [30, с.105].

Нові форми технічної допомоги були поширені на партнерів ЄПС. Підтримка процесу наближення законодавчої бази, регуляторної конвергенції та розбудови інституційних можливостей надається через механізми, що вже підтвердили свою ефективність в країнах з перехідною економікою, які зараз є членами ЄС, тобто, через цільову експертну допомогу (Технічна допомога та інформаційний обмін - TAIEX), довгострокові твінінгові проекти з адміністраціями (національними, регіональними чи місцевими) країн-членів ЄС та участь у відповідних програмах Співтовариства та в діяльності її агенцій.

Ще одним новим інструментом є Інструмент реформи управління, індикативний щорічний бюджет якого складає 50 мільйонів євро. За допомогою цього Інструмента забезпечується додаткове сприяння країні чи країнам-партнерам, що досягли найбільших успіхів у виконанні пріоритетних завдань щодо реформи управління, прийнятих в їхніх Планах дій. У 2007 році, перші фінансові ресурси були виділені в рамках Інструменту реформи управління для Марокко та України [32, с.160].

І нарешті, наприкінці 2007 року був створений Інвестиційний інструмент сусідства, а в 2008 році він почне надавати позики країнам-партнерам ЄПС. Для цього Інструмента Комісія виділить 700 мільйонів євро (впродовж 2007-2013 рр.) і вже звернулася з проханням до країн-членів ЄС поступово забезпечити відповідність внескам Співтовариства з метою найефективнішого використання коштів. Цей Інструмент фінансуватиме проекти, що враховують спільні інтереси, головним чином, в енергетичній, природоохоронній та транспортній галузях.

2. Аналіз співробітництва україни і єс в межах європейської політики сусідства
2.1 Прийняття і реалізація Плану дій Україна - ЄС
Вперше Україна та ЄС започаткували договірні відносини у1994 році з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною, яка набула чинності у 1998 році. На цих засадах у лютому 2005 року було схвалено трирічний План дій ЄС-Україна. Відтоді його виконання та моніторинг здійснюються через щорічні інструменти, які визначають комплексні пріоритети і часові рамки, що виходять з принципів, спільно узгоджених між ЄС та Україною. Перший звіт про хід реалізації Плану дій було затверджено у грудні 2006 року, а другий - у квітні 2008 року.

План дій Україна - ЄС - це спільний політичний документ, який встановлює рамки для співпраці між ЄС та Україною. Формат двосторонніх відносин, який пропонується в цьому документі, передбачає "інтенсивні політичні, економічні та культурні відносини, включаючи транскордонну співпрацю, а також відповідальність щодо запобігання виникнення конфліктів та їх вирішення" [46, с. 196].

Підписаний на термін в 3 роки, цей документ включає близько 300 положень, які стосуються декількох десятків окремих сфер та відповідно до яких Україна має адаптуватися до численних міжнародних норм, а також до норм і стандартів ЄС. Виконання положень Плану дій надасть можливість "перейти до поступової економічної інтеграції та поглиблення політичної співпраці". План дій також містить положення щодо готовності обох сторін спільними зусиллями створити Зону вільної торгівлі після вступу України до СТО. План дій не замінює УПС (Угоду про Партнерство та Співробітництво), яка залишається договірною основою відносин між Європейським Союзом та Україною. План дій деталізує цю угоду. Моніторинг імплементації Плану дій буде здійснюватись двосторонніми інституціями, створеними відповідно до положень УПС.

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва:

Перспектива просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС та можливість для України брати зростаючу участь у ключових аспектах політик та программ Європейського Союзу

Розширення рамок та поглиблення політичного співробітництва

Можливість наближення законодавства в економічній сфері, відкриття економік одна одній та подальше зменшення кількості торговельних бар'єрів, що стимулюватиме інвестиції та зростання

Збільшена фінансова підтримка: надання ЄС фінансової допомоги Україні сприятиме виконанню заходів, які визначені у даному документі. Крім того, Європейська Комісія розробляє новий Європейський інструмент сусідства та партнерства (ЄІСП), який надаватиме допомогу Україні, у т. ч. у сфері транскордонного та міжрегіонального співробітництва між Україною та державами-членами ЄС. Також через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребуватимуть інвестицій у інфраструктуру [46, с.52]

Можливості поступового відкриття або збільшення участі у певних програмах Співтовариства, що сприятиме розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв'язків, а також зв'язків у сфері охорони навколишнього природного середовища

Підтримка в адаптації законодавства до норм та стандартів ЄС, включаючи через надання технічної допомоги, обмін досвідом між державними службовцями (twinning) та цільові консультації і підтримку через механізм обміну інформацією про технічну допомогу (TAIEX)

Поглиблення торговельних та економічних відносин, включаючи перегляд передумов створення Зони вільної торгівлі після вступу України до СОТ

Буде розглянута можливість укладення нової посиленої угоди, рамки якої буде визначено за результатами досягнення цілей цього Плану дій та загального розвитку відносин Україна - ЄС. Доцільність нових договірних зобов'язань розглядатиметься у належний час

План дій Україна - ЄС поширюється на ключові сфери, які схематично наведені на рис.2.1

Рис.2.1 Ключові сфери поширення план дій Україна - ЄС

Тісне співробітництво у межах зустрічей на найвищому рівні між ЄС та Україною, Ради співробітництва ЄС-Україна, Комітету співробітництва ЄС-Україна, а також семи підкомітетів дозволило обом сторонам досягнути значних успіхів у виконанні положень Плану дій [78].

У березні 2007 року в Брюсселі пройшли переговори щодо Угоди про асоціацію, яка має прийти на заміну Угоді про партнерство та співробітництво. Упродовж 2008 року відбулось чотири раунди переговорів щодо Угоди про асоціацію та три - стосовно аспектів Угоди, пов'язаних із створенням зони вільної торгівлі. У грудні 2008 року розпочались переговори щодо “Нового практичного інструменту", який має замінити нинішній План дій та забезпечити підготовку і сприяти реалізації положень Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, щойно вона набуде чинності.

2.2 Основні показники співробітництва України з ЄС в межах ЄПС у 2008році
Протягом 2008 року Україна досягла прогресу за декількома напрямками, визначеними у Плані дій ЄС-Україна, і продовжує наближатися до ЄС через проведення переговорів щодо Угоди про асоціацію. Нинішня політична нестабільність в країні не сприяла перебігу реформ. Окрім цього, у другій половині року внаслідок поглиблення глобальної фінансової та економічної кризи відбулося уповільнення ходу реформ. Досі існує потреба у єдиному та відповідальному підході до вирішення проблем країни.

Відносини у галузі енергетики пройшли випробування одразу після закінчення звітного періоду - у січні 2009 року після газового конфлікту між Російською Федерацією та Україною. У результаті цієї суперечки було тимчасово припинено транзит російського газу до Європи через територію України, що призвело до виникнення надзвичайних ситуацій у деяких країнах ЄС та країнах-сусідах. Європейська Комісія сприяла розв'язанню газової кризи, направивши до Росії та України групи експертів з моніторингу транзиту газу [79].

Основні досягнення України протягом звітного періоду включають вступ до Світової організації торгівлі у травні 2008 року, значний прогрес у переговорах щодо Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, в тому числі аспекти, пов'язані зі створенням глибокої та всеохоплюючою зони вільної торгівлі, початок у жовтні 2008 року візового діалогу, метою якого є встановлення безвізового режиму у довгостроковій перспективі, а також продовження позитивного співробітництва з Місією ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM). Україна і надалі сприяла вирішенню Придністровського конфлікту, зокрема, як учасник процесу у форматі 5+2. Також мала місце позитивна співпраця з Україною у відношенні питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки; Україна приєднувалася до майже всіх позицій спільної зовнішньої політики та політики безпеки, відкритих до приєднання. У грудні 2008 року Україна та Європейська Комісія підписали нову адміністративну домовленість щодо поглиблення співпраці у сфері цивільного захисту. У листопаді 2008 року було дано старт переговорам щодо приєднання України до Угоди про енергетичне співтовариство [80].

Проте Україна не досягла або досягла дуже незначного прогресу у впровадженні деяких ключових реформ у політичній сфері, включаючи конституційну реформу, реформування системи судочинства, а також протидію корупції. Щодо макроекономічних показників, узгодження резервної позики МВФ у розмірі 16,4 млрд. доларів (приблизно 12,9 млрд. євро), за умов реалізації комплексної програми економічної стабілізації, мало надзвичайно високе значення для вирішення проблем, пов'язаних з різким погіршенням економічної та фінансової ситуації у другій половині 2008 року. Ці реформи є ключовими для майбутньої політичної стабілізації та забезпечення успішності виконання реформ у більш широкому контексті.

Обсяги торгівлі між ЄС і Україною зростають за двозначними показниками упродовж останніх років і досягнули обороту на рівні 39,5 млрд. євро у 2008 році. Обсяг експорту з України до ЄС у 2008 році зріс на 15,7%, тоді як імпорт піднявся на 12,4%. Частка ЄС у зальному обсязі зовнішньої торгівлі України товарами у 2007 році склала 39%, випередивши таким чином Росію. Україна переважно експортує до ЄС промислові та основні товари, такі як метали, корисні копалини, енергію, сільськогосподарську продукцію та продукцію хімічної промисловості. Найважливішими об'єктами експорту з ЄС до України залишаються машинне обладнання, транспортні засоби та обладнання, промислові та хімічні товари. Значна частка української продукції, що надходить на ринок ЄС, користується перевагами Загальної системи преференцій ЄС. Залишаються певні питання щодо прозорості внутрішнього ринку зерна. Починаючи з жовтня 2006 року Україна застосовує режим експортних квот на зерно. У травні 2008 року уряд скасував квоти на пшеницю, ячмінь та жито, а також скасував ліцензування експорту кукурудзи. Також у травні Президент України своїм указом призупинив дію урядових постанов про встановлення квот на експорт соняшникової олії та насіння, а також низку інших урядових актів, що регулюють порядок видачі ліцензій. З самого початку звітного періоду до липня 2008 року ці заходи дозволили експортувати 300 тис. т соняшникової олії та 1000 т соняшникового насіння, які на той час підпадали під ліцензування [86].

Протягом 2005-2008 рр. імпорт товарів з ЄС до України зростав стрімкіше порівняно з експортом українських товарів до ЄС (відповідно, в 2,3 разу і 1,8 разу), внаслідок чого від'ємне сальдо в торгівлі товарами між Україною і ЄС збільшилось у 5,3 разу - з 1,9 млрд дол. до 10 млрд дол. (68% загального від'ємного зовнішньоторговельного сальдо України в 2008 році). Минулого року коефіцієнт покриття імпорту товарів з ЄС (28,1 млрд дол) товарним експортом з України (18,1 млрд дол) становив лише 0,643. Високий рівень дисбалансу пояснюється не лише низьким рівнем конкурентоспроможності української продукції, її високою енергомісткістю, переважанням в експорті України низькотехнологічних товарів (продукції металургійної та хімічної промисловості), але й закритістю ринку ЄС для українських виробників, зокрема, для аграрної продукції та продовольчих товарів. Для зменшення диспропорцій у зовнішній торгівлі Україна зацікавлена в спрощеному асиметричному виході на внутрішній ринок ЄС за допомогою створення поглибленої зони вільної торгівлі (ЗВТ+).

Обсяги загальної величини експорту та імпорту між Україною та ЄС, значення величини товарообігу та сальдо наведені в таблиці 2.1, а їхню динаміку за період 1996-2007рр. відображено на рис.2.1

Таблиця 2.1. Обсяги товарообігу та сальдо торгівлі України з ЄС, 1996-2007рр., млн. дол. США [99]

РОКИ	Загальний експорт	Загальний імпорт	Товарообіг	Сальдо
1996	3946,5	4748,8	8695,3	-802,3
1997	4273,1	5549,4	9822,5	-1276,3
1998	4666,6	5208,5	9875,1	-541,9
1999	4413,9	3773,7	8187,6	640,2
2000	5332,8	4414,7	9747,5	918,1
2001	6308,1	5125,4	11433,5	1182,7
2002	7349,8	5899,5	13249,3	1450,3
2003	9863,1	8381,4	18244,5	1481,7
2004	12567,6	10443,5	23011,1	2124,1
2005	11999,8	13490,5	25490,3	-1490,7
2006	14359,7	17988,9	32348,6	-3629,2
2007	16896,1	24815,2	41711,3	-7919,1

Рис.2.2 Динаміка торговельного балансу України за 1994-2007 рр., млн. дол. США [99]

При дослідженні тематики була побудована загальна гістограма обсягів торгівлі товарами та послугами, що відображена на рис.2.3.

Рис.2.3 Динаміка експорту і імпорту товарів та послуг між Україною та ЄС за 1994-2007 рр., млн. дол. США [99]

Наявні дані дозволяють побудувати модель, що відображає динаміку експорту та імпорту України та за допомогою інструментарію економіко-математичного моделювання спрогнозувати лінії тренду (спрямованості) експорту та імпорту [5]. Результати моделювання в математичному редакторі MS Excel відображені на рисунках 2.4 та 2.5

Рис.2.4 - Графічне прогнозування тренду загального імпорту в Україні до 2012 р., млн. дол. США [98]

Рис.2.5 Графічне прогнозування тренду загального експорту в Україні до 2012 р., млн. дол. США [99]

Згідно з отриманими розрахунками, рівняння лінії тренду імпорту виражається формулою

М = 1526,9х + 771,32, (1)

де ІМ - змінна імпорту, х - змінна часу.

Це означає, що імпорт до України із країн ЄС в середньому зростає на 1526,9 млн. дол. США на рік.

Рівняння лінії тренду експорту виражається формулою

ЕХt = 1188,7х + 771,76, (2)

де ЕХt - змінна експорту, х - змінна часу.

Тобто, це рівняння позначає, що середня величина зростання обсягів експорту з України до країн ЄС становить 1188,7 млн. дол. США на рік.

Коефіцієнти детермінації імпорту R2 = 0,7084 та експорту R2 = 0,9116 є достатньо високими, що свідчить про високу якість отриманої моделі прогнозу і дозволяє використовувати її в подальших дослідженнях [97].

Також при аналізі отриманих лінійних рівнянь можна побачити, що імпорт до України зростає більш високими темпами, ніж збільшується експорт з нашої держави до ЄС (1526,9 › 1187,7). Це не можна назвати досить гарним індикатором, але це зростання необхідно розглядати ще і в контексті загального зростання товарообігу між Єврорегіоном та нашою державою.

Експортна квота ЄС розраховується за формулою [97]:

Q = E / ВВП • 100%, (3)

де Q - експортна квота, Е - річний обсяг експорту, ВВП - валовий внутрішній продукт.

Для ЄС вона відповідно становить 9,86%, тобто, на ЄС припадає майже 10% всього експортного потенціалу України.

Індекс товарності розраховується за формулою [97]:

T = (E+І) / ВВП • 100%, (4)

де Т - індекс товарності, Е - річна сума експорту, І - річна сума імпорту.

Індекс товарності для України в контексті торгівлі з країнами ЄС становить 29,55% (при розмірі ВВП за 2007 р.712945 млн. грн. [2,3]).

Товарна структура експорту послуг відображена на рис.2.5

Рис.2.5 Структура зовнішньої торгівлі послугами України в 2007 р.,%

Найбільшу частку в цій структурі займають транспортні послуги, що пояснюється транзитним розташуванням України та великою потужністю системи трубопровідного та інших видів транспорту.

Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС в 2007 році (та й до цього) складали чорні метали - 21,2%, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки - 19,3%, руди, шлаки та зола - 6,9%, одяг текстильний - 5,7%, деревина та вироби з деревини - 4%, вироби з чорних металів - 3,9%. Тобто в товарному експорті переважає продукція з низьким ступенем переробки, а відповідно і з низьким рівнем доданої вартості. Така структура експорту якоюсь мірою нагадує економіку північного сусіда - Росії, експорт якої також носить достатньо виражений сировинний характер [96].

Таким чином, можна зробити такі висновки:

структура експорту та імпорту між Україною та ЄС поки що свідчить про те, що Україна є лише "ринком збуту" для країн ЄС і знаходиться на так званій "сировинній голці". Необхідно змінювати це за рахунок розвитку наукоємних галузей промисловості, розвитку конкурентоздатних підприємств, що будуть спроможні експортувати вироблену в Україні продукцію;

разом з тим, регіон ЄС є дуже важливим для нарощування економічного співробітництва в сфері торгівлі, адже він об'єднує високорозвинені країни світу, що спроможні купувати товари і послуги українського виробництва за світовими цінами, окрім того, торгівля з ЄС займає 15-відсоткову частку від загального обсягу товарообігу України з країнами світу;

вдосконалення структури експорту та імпорту в Україні є вкрай необхідною мірою для підвищення ефективності функціонування української економіки;

розбіжності в статистичних даних українських органів державної влади та органів ЄВРОСТАТУ можуть вказувати на наявність тіньових операцій, що не відображені в офіційних документах податкової служби України, що може бути своєрідним індикатором для працівників органів економічної безпеки нашої держави.

Перспективним можна вважати дослідження розвитку торгівлі Україною продукцією її спеціалізації, насамперед, авіабудування, наукоємної високотехнологічної продукції, продукції ВПК, тобто міцних секторів галузевої структури господарства нашої держави.

Підґрунтям поглиблення змісту співпраці України з Євросоюзом стало значне посилення динамічності у двосторонніх відносинах, особливо після політичних подій 2004-2005 рр. і четвертої хвилі розширення ЄС в 2004-2007 роках.

У 2008 р. у відносинах України та ЄС відбулися наступні важливі події:

набуття чинності Угоди про спрощення візового режиму з 1 січня 2008 р.;

оголошення про початок переговорів щодо встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС;

завершення Плану дій „Україна-ЄС", розпочатого в лютому 2005 р.;

завершення процесу вступу України до Світової організації торгівлі;

початок переговорів щодо нової посиленої Угоди - "Угоди про Асоціацію", як проголошено на саміті Україна-ЄС (Париж, 9 вересня 2008 р);

початок переговорів щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, що стане складовою частиною Угоди про Асоціацію;

започаткування ініціативи Східного Партнерства, яка створює умови для поглиблення співпраці ЄС із країнами Східної Європи, розширюючи формат Європейської політики сусідства (ЄПС) і Чорноморської синергії (ЧС) [44, с.160].

Україна офіційно стала членом СОТ у травні 2008 року. Відповідно до Протоколу про приєднання Україна зобов'язалася прийняти десять законодавчих актів, що стосуються СОТ, з яких упродовж звітного періоду було прийнято шість.

У відношенні вільного руху товарів і технічних положень прогрес щодо Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів залишається досить обмеженим, навіть у трьох пріоритетних сферах, визначених Україною на 2006-2007 роки (машинобудування, електричне обладнання та посудини високого тиску). Було розроблено два законопроекти щодо ринкового нагляду. Перенесення галузевого законодавства та міжнародних і європейських стандартів у пріоритетних секторах відбувалося повільно у 2008 році. Не було досягнуто значного прогресу у реформуванні інституцій, що відповідають за регулювання якості промислових товарів. У квітні 2008 року Верховна Рада прийняла зміни до закону про стандарти, технічні регламенти та порядок оцінки відповідності. Оновлений закон містить посилання на центральний орган виконавчої влади з оцінки відповідності без зазначення конкретного органу, що має відповідати за такі питання. Закон визначає процедуру повідомлення в Україні та порядок визнання результатів оцінки, проведеної закордонними органами. У червні 2008 року Кабінет Міністрів України схвалив "Концепцію розвитку Державної метрологічної системи України на 2008-2015 роки". Однак ця Концепція не передбачає змін в організаційній структурі метрологічної системи, що є надзвичайно проблематичним питанням через нечіткий розподіл повноважень між кількома задіяними закладами. Сьогодні акредитація залишається єдиною функцією інфраструктури якості, відділеної від Держспоживстандарту, українського органу стандартизації, а обов'язкова сертифікація залишається широко розповсюдженою. Реформування інфраструктури якості стане одним із пріоритетів відповідного проекту технічної допомоги [38, с.18].

ЄС і Україна, одна з ключових країн, яка здійснює транзит природного газу до Європейського Союзу, ще більше посилили свою співпрацю в енергетичній сфері упродовж звітного періоду. У вересні 2008 року на Саміті ЄС-Україна було схвалено третій звіт про виконання Меморандуму про взаєморозуміння у галузі енергетики.

Україна розпочала підготовку майстер-плану з реконструкції своєї газотранспортної систем та разом з Європейською Комісією розпочала працювати над проведенням конференції, мета якої залучити інвестиції у реконструкцію ГТС. Злагоджене проведення реформи у газовому сектору, включаючи правове розмежування та корпоратизацію оператора транспортування газу із забезпеченням його контролю над доходом від надходжень за транспортування газу, сприятиме отриманню необхідних інвестицій у розмірі 2,5 млрд. євро. Україна також підготувала законопроект про засади функціонування ринку природного газу, а Європейська Комісія надала щодо нього свої коментарі. Україна продовжила вивчати можливості внутрішнього видобутку та нових постачальників і шляхів постачання, включаючи з каспійського регіону та Північної Африки. Україна започаткувала разом з підприємствами Азербайджану, Грузії, Литви та Польщі нове дослідження продовження нафтопроводу "Одеса-Броди" до Гданська у Польщі. Україна продовжила подальший розвиток Боярського центру метрології природного газу, створеного за сприяння Європейської Комісії.

У листопаді 2008 року Україна та Європейська Комісія розпочали переговори щодо приєднання України до Договору про Енергетичне співтовариство, що передбачає зобов'язання про поступове зближення з нормами внутрішнього енергетичного ринку ЄС. Україна брала участь у якості спостерігача у роботі енергетичного співтовариства. Все ще очікується прийняття законопроекту про Національну комісію з регулювання електроенергії. Україна продовжила адаптацію цін на енергоносії до рівнів забезпечення повернення витрат, однак потрібні додаткові зусилля для усунення викривлень.

Спілка з координації передачі електроенергії (UCTE) зробила підготовчі кроки щодо вивчення законодавчих, технічних і практичних умов майбутнього спільного вступу України та Молдови до Спілки. Україна продовжила роботу над законопроектом про нафтові запаси на випадок надзвичайних ситуацій. У травні 2008 року було прийнято концепцію реформування вугільної галузі з особливою увагою до модернізацію та модернізації. Україні слід докладати більше зусиль для покращення безпеки на шахтах. У березні 2008 року у контексті Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в енергетичній галузі ЄС і Україна підписали дорожню карту щодо енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та зміни клімату. Було також підготовлено законопроект про енергофективність у житловій сфері [89].

Україна отримала значні кошти від Інвестиційного фонду сусідства (у рамках Інструменту європейського сусідства та партнерства) для дієвого покращення електроенергетичної інфраструктури та розвитку відновлюваних джерел енергії.

У відношенні ядерної енергетики Європейська Комісія та Україна продовжили впровадження спільного проекту з Міжнародним агентством з атомної енергії з оцінки безпеки атомних електростанцій України. Україна продовжує модернізацію своїх АЕС. У жовтні 2008 року Європейська Комісія надала другий транш кредиту ЄВРОАТОМу для модернізації атомних енергоблоків ХАЕС-2 і РАЕС-4. Україна здійснює подальше посилення Державного комітету атомного регулювання за підтримки ЄС. У вересні 2008 року Верховна Рада України схвалила зміни до Конвенції про фізичний захист і закону про управління поводженням з радіоактивними відходами та фінансування зняття з експлуатації. Україна також прийняла положення про стандарти атомної безпеки та про вибір місця розташування нових атомних станцій. У Чорнобилі було відзначено подальший прогрес у роботі зі зняття з експлуатації, а також наближається до завершення проект із будівництва промислового комплексу для твердих радіоактивних відходів, який має бути введений в експлуатацію у 2009 році. Після підписання договору щодо об'єкту для проміжного зберігання відпрацьованого палива, розпочався проектний етап. Було започатковано проект для спорудження нового безпечного укриття, хоча і з додатковими затримками.

На регіональному рівні Україна продовжила участь у Бакинській ініціативі для енергетичної співпраці з ЄС у чорноморсько-каспійському регіоні [78].

Фінансовий пакет ІЄПС для України відповідно до Національної індикативної програми на 2007-2010 роки складає 494 млн. євро. Ця Програма спрямована на підтримку досягнення основних цілей, визначених у Плані дій ЄПС і переслідує три головні цілі: підтримка демократичного розвитку та належного управління (реформа державного управління, управління державними фінансами, верховенство права та судова реформа, права людини, розвиток громадянського суспільства та місцевого урядування, освіта, наука та соціально-культурні контакти); регуляторна реформа та розвиток адміністративної спроможності (торгівля, покращення інвестиційного клімату, соціальна реформа, регуляторні аспекти); розвиток інфраструктури (енергетика, транспорт, довкілля, управління кордонами).

Здійснюється впровадження заходів, передбачених Щорічною програмою дій на 2007 рік. Впроваджується програма галузевої бюджетної підтримки для енергетичної стратегії України, для чого вчасно було надано перший транш у розмірі 23 млн. євро. Однак існує потреба посилити базу надання бюджетної підтримки задля відповідних майбутніх заходів. Розпочалася реалізація програми SIGMA, спрямованої на подальше посилення системи управління державними фінансами. Є необхідність створити систему середньострокового прогнозування бюджету, належну структуру моніторингу та механізми для нагляду та спрямовання її використання. Потрібно забезпечити міжміністерську координацію дій.

У 2008 році Комісія подовжила підтримувати національні реформи та зобов'язалася надати допомогу у розмірі 138,6 млн. євро у рамках ІЄПС, що передбачало забезпечення додаткових коштів через Фонд урядування (16,6 млн. євро) як визнання успіхів України у сфері урядування у 2008 році. Щорічна програма дій на 2008 рік присвячена переважно енергонефективності, технічним бар'єрам і продовженню технічної допомоги та твіннінгової підтримки.

В Україні тривають десять твіннінгових проектів (і кілька інших готуються) у таких сферах як цивільна авіація, співпраця в космічній галузі, контроль державних фінансів і регулювання електроенергії. У той час як участь у цих проектах покращилася, потрібне більше залучення бенефіціарів і додаткові ресурси для покращення ефективності. Роль координаційного органу має посилитися у відношенні заохочення безпроблемного виконання зобов'язань і заходів [97].

Україна також користується перевагами співпраці, що фінансується через багатосторонні (включаючи Інвестиційний фонд сусідства) та регіональні програми ІЄСП, і може брати участь у компоненті транскордонної співпраці у рамках ІЄСП. У межах Інвестиційного фонду сусідства було схвалено фінансування трьох проектів в Україні у 2008 році "Технічна допомога високовольтним мережам передач "Укренерго", "Технічна допомога з підтримки органів місцевої влади України", "Технічна допомога для модернізації та підвищення ефективності “Острова Бурштинської ТЕС”; додаткова інформація: http://ec.europa.eu/europeaid/where/neighbourhood/regional-cooperation/irc/investment_en.htm , що передбачає надання 6,6 млн. євро технічної допомоги, що мають допомогти залучити 608 млн. євро кредитних коштів від європейських фінансових організацій у транспортну, енергетичну та соціальну сфери. Три програми транскордонної співпраці, у яких бере участь Україна, були схвалені у 2008 році. Це Румунія-Молдова-Україна (126,718 млн. євро на період 2007-2013 рр), Польща-Білорусь-Україна (186, 201 млн. євро на період 2007-13 рр) у Програма транскордонної співпраці у чорноморському басейні (17,306 млн. євро на період 2007-13 рр.). За допомогою цих програм населення прикордонних регіонів відповідних країн отримає фінансування на спільні проекти співпраці, спрямовані на сприяння стійкому розвитку та розширенню контактів між людьми [96].

Підтримка сфери ядерної безпеки продовжилася та досягла 48,255 млн. євро у рамках Плану дій 2008 у межах Інструменту для співпраці з ядерної безпеки.

У відношенні координації допомоги, важливо забезпечити краще налагодження системи координації між донорами та урядом під проводом Міністерства економіки України для повної інтеграції донорської допомоги у планування політичних курсів та бюджетних стратегій України для більш ефективної підтримки політичних пріоритетів, узгоджених у Плані дій.

2.3 Розвиток політичного діалогу України і ЄС
Протягом року ЄС та Україна підтримували постійний політичний діалог, зокрема у межах Саміту ЄС-Україна, Комітету і Ради співробітництва. Окрім цього відбулися консультації між Урядом України та Комітетом з політики і безпеки ЄС, Робочої групи Ради зі Східної Європи та Середньої Азії та у форматі Україна - Трійка ЄС на рівні політичних директорів. У Києві та Брюсселі проходили засідання Комітету парламентського співробітництва ЄС-Україна.

Демократія та верховенство права

Цілі: посилення стабільності та ефективності інституцій забезпечення демократії, верховенства права та боротьби проти корупції

Україна не виконала рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ щодо підготовки Виборчого кодексу. Ведеться робота зі створення централізованого реєстру виборців як у відношенні програмного, так і апаратного забезпечення.

Протягом року досягнуто незначного прогресу в реформуванні Конституції України. Створена Президентом України у 2007 році Національна конституційна рада провела тільки одне засідання, після чого цього представники Партії регіонів України та Блоку Юлії Тимошенко вийшли зі складу Ради та сформулювали власні пропозиції до конституційної реформи.

Проекти пропозицій з реформування системи судочинства не були виконані. Восени 2008 року незалежність судової системи було поставлено під сумнів, коли суддів було втягнуто у протистояння між Президентом і прибічниками Прем'єр-міністра після оголошення Президентом дострокових виборів. Забезпечення чесності процедур судового провадження потребує подальшого прогресу [65].

У сфері реформування системи кримінального судочинства Кабінет Міністрів України видав постанову про затвердження плану дій з виконання концепції реформи системи кримінального судочинства в Україні. Ця постанова спрямована на покращення процедур досудового слідства, посилення захисту прав жертв злочинів, покращення умов і процедур покарання та вирішення проблем, пов'язаних з корупцією у судових процедурах.

У квітні 2008 року було запроваджено “Концепцію реформи прокуратури", що відповідає рекомендаціям Ради Європи. Верховна Рада України у вересні 2008 року прийняла закон про внесення змін до Закону України про прокуратуру, який привів його у відповідність до положень Конституції щодо необхідності згоди Верховної Ради на звільнення Генерального прокурора.

Протягом року проводились заходи щодо посилення боротьби з корупцією як результат близько 25 рекомендацій, розроблених групою країн проти корупції (GRECO) для України 2007 року. Серед іншого ці заходи включали створення міжвідомчої групи протидії корупції та рішення щодо запровадження посади урядового уповноваженого з боротьби з корупцією. В той же час очікує другого читання Верховною Радою проект закону про ратифікацію Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією. Це також стосується Конвенції ООН проти корупції, хоча Україна вже бере участь у конференції країн-учасниць. Україна є членом GRECO з 2006 року і у травні 2009 року проходитиме оцінку на відповідність його рекомендаціям.

У 2008 році сприйняття корупції суспільством погіршилось, продовжуючи тенденцію 2007 року. Відповідно Україна спустилась з 118 на 134 місце в індексі сприйняття корупції "Transparency International".

Права людини та фундаментальні свободи [67]

Цілі: забезпечення дотримання прав людини і фундаментальних свобод відповідно до міжнародних і європейських стандартів; сприяння розвитку громадянського суспільства; забезпечення дотримання свободи слова і свободи ЗМІ; забезпечення дотримання прав національних меншин; протидія тортурам і неналежному поводженню; забезпечення рівного ставлення; забезпечення дотримання прав дитини; забезпечення дотримання прав профспілок і основних стандартів праці; забезпечення міжнародної юстиції

Україна дотрималась вимог щодо звітності у межах конвенцій ООН з прав людини, де вона має статус члена, і у межах моніторингу, що проводився у контексті Загального періодичного перегляду в травні 2008 року, а також погодилася з широким переліком рекомендацій. Україна у вересні 2008 року підписала Конвенцію про права інвалідів.

Продовжували надходити повідомлення про застосування органами міліції тортур і неналежного поводження, хоча і в дещо меншій мірі, порівняно з минулим. Залишаються інші питання, що викликають занепокоєння, а саме погані умови утримання, зокрема в установах попереднього затримання, безкарність співробітників органів правопорядку, неефективність юридичних механізмів протидії неналежному поводженню при затриманні осіб співробітниками органів міліції, а також розслідувань випадків тортур і неналежного поводження. Не було завершено передачу повноважень щодо установ з відбуття покарань від Міністерства внутрішніх справ України до Міністерства юстиції України з метою покращення цивільного контролю за пенітенціарною системою.

Попри той факт, що громадяни України загалом користуються свободою як в електронних, так і друкованих ЗМІ, були помічені випадки залякування журналістів за критичні виступи, спрямовані проти посадовців, бізнесменів чи впливових осіб. Непокоїть інформація про збільшення випадків, проплачених статей і повідомлень у засобах масової інформації. Залишається вирішити питання прозорості щодо прав власності на ЗМІ, оскільки це може становити приховану форму тиску на журналістів. Протягом звітного періоду не було досягнуто прогресу щодо створення суспільного мовлення, проте у березні 2009 року до Верховної Ради України було подано відповідний проект закону. Винні у замовленні вбивства журналіста Георгія Гонгадзе досі не притягнуті до суду. Кабінет Міністрів України у травні 2008 затвердив перший річний план дій з виконання концепції розвитку громадянського суспільства в Україні.

Були повідомлення про дискримінацію національних меншин у цілому ряді сфер, включаючи працевлаштування, забезпечення житлом, медичне обслуговування та правоохоронну діяльність (зокрема що стосується ромських і кримськотатарських громад). Також надходила інформація про дискримінацію вразливих груп населення, таких як носії ВІЛ/СНІДу та сексуальні меншини. Хоча органи влади України не ведуть офіційної статистики щодо проявів расизму чи кількості засуджених за злочини, здійснені на расистському грунті, моніторинг, проведений ЗМІ, міжнародними та неурядовими організаціями, демонструє значний сплеск нападів із застосуванням фізичної сили проти представників різних меншин (зокрема в першому кварталі 2008 року). У квітні 2008 року було створено міжміністерську комісію та розроблено дворічний план протидії ксенофобії, який було затверджено у серпні 2008 року [68, с.5].

У квітні 2008 року Верховна Рада України внесла зміни до низки законів щодо гендерної рівності, які дозволяють Уповноваженому з прав людини наглядати за ситуацією з гендерною рівністю в Україні. У грудні 2008 року за участі представників Верховної Ради України, уряду, Програми розвитку ООН відбулась спеціальна зустріч, присвячена питанням гендерної рівності. Органи прокуратури і суди не повною мірою залучені до вирішення питань і протидії насильства у сім'ї, що залишається широко розповсюдженим в Україні. Відсоток жінок, які працюють є досить високим (49%), але вони досі страждають від гендерної нерівності, пов'язаної з умовами оплати праці (приблизно 32%).

Цілий ряд рекомендацій, розроблених Комітетом ООН з прав дитини у Заключних зауваженнях 2002 року, ще й досі не розглянуто. Позитивним кроком є завершення роботи Міністерством юстиції України над підготовкою проекту Національної програми розвитку ювенальної юстиції. Відповідні значні зміни було внесено до українського законодавства стосовно неповнолітніх, включаючи зменшення максимальних термінів ув'язнення неповнолітніх правопорушників та вилучення права адміністративних органів засуджувати до ув'язнення дітей, що скоїли незначні правопорушення. Також позитивний внесок було зроблено Консультативною радою з ювенальною юстиції при Інституті законодавства Верховної Ради України, що стосується захисту і координації політики у цій сфері. У травні 2008 було затверджено указ Президента, спрямований на підвищення рівня захисту сиріт під час всиновлення.

Що стосується прав профспілок та основних стандартів праці, то Національна тристороння соціально-економічна рада та Європейський соціально-економічний комітет (EESC) у лютому 2008 року дійшли згоди щодо співпраці. У квітні 2008 було укладено тристоронню угоду про посилення соціального діалогу. Соціально-економічний комітет України відновив роботу у травні 2008 року.

Регіональні та міжнародні питання, співпраця у сфері зовнішньої політики та політики безпеки [64, с.120].

Україна активно співпрацювала з ЄС з регіональних і міжнародних питань і приєднувалася майже до усіх заяв у сфері зовнішньої політики та політики безпеки, відкритими до приєднання. Україна відігравала позитивну роль у вирішенні Придністровського конфлікту та брала участь в усіх неформальних зустрічах у форматі 5+2. У березні 2008 року Верховна Рада України ратифікувала Угоду між ЄС та Україною про визначення загальної схеми участі України в операціях ЄС із врегулювання криз. У вересні 2008 року Верховна Рада України затвердила доповнення до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, посиливши таким чином правила боротьби проти незаконної торгівлі ядерними матеріалами.

Україна не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду [70].

Місія ЄС з надання допомоги на кордоні Молдови та України (EUBAM)

Україна продовжує плідно співпрацювати і брати конструктивну участь в роботі Місії ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM) (EUBAM). За підтримки EUBAM було покращено професійний рівень митної та прикордонної служб, а також рівень міжвідомчого співробітництва в Україні та між Україною і Республікою Молдова через проведення таких спільних операцій, як наприклад, нова система обміну інформацією щодо прибуття вантажів. У грудні 2008 року у Брюсселі відбулась Сьома тристороння зустріч з прикордонних питань. Усі сторони підтвердили прогрес в організації безпеки на українсько-молдовському кордоні та відзначили значене покращення транскордонної співпраці.

Україна висловила бажання продовжити мандат Місії EUBAM після листопада 2009 року.

3. Перспективи європейської політики сусідства (ЄПС)
3.1 Участь України у Синергії Чорного моря
Об'єктивна необхідність розробки та втілення регіональної політики Європейського Союзу в басейні Чорного моря з'явилася після прийняття до лав ЄС двох чорноморських держав - Болгарії та Румунії - у січні 2008 р.11 квітня 2007 р. Європейська Комісія виступила з новою ініціативою співробітництва ЄС у Чорноморському регіоні під гаслом "наближуючи регіон до Європейського Союзу", що має назву "Чорноморська синергія" (Black Sea Synergy). По-перше, створення нового регіонального виміру має запобігти появі нових розподільчих ліній в Європі після вступу двох Чорноморських держав до ЄС. По-друге, цей дворівневий механізм має сприяти побудові ефективного колективного співробітництва в регіоні Чорного моря та стати додатковою формою двосторонньої співпраці Європейського Союзу з чорноморськими країнами, які не є членами Союзу (Україною, Грузією, Туреччиною, що є офіційним кандидатом на вступ до ЄС, та Російською Федерацією, що є стратегічним партнером Союзу) [73].

"Чорноморська синергія" має стати завершальною стадією процесу формування мережі вимірів співробітництва навколо так званих "європейських регіональних морів" (після "Барселонського процесу" (Євромед) у Середземноморському регіоні та "Північного виміру" ЄС, що діє навколо Балтійського моря). Найуспішнішим та найефективнішим виміром регіональної політики Європейського Союзу на цей момент небезпідставно можна вважати балтійську співпрацю в рамках "Північного виміру". Оскільки концепція регіонального співробітництва та політики ЄС в Чорноморському регіоні не є остаточно сформованою, вважаємо за доцільне здійснити аналіз досвіду, концепції та прикладу співпраці в рамках найуспішнішого "Північного виміру" ЄС з метою можливого використання деяких його компонентів у Чорноморському регіоні. Ефективна регіональна співпраця з чорноморськими сусідами є стратегічним інтересом України. Як відомо, участь балтійських держав Латвії, Литви, Естонії та Польщі в "Північному вимірі" ЄС наблизила ці країни до вступу в Союз. Сподіваємось, що залучення України до ефективної співпраці в рамках "Чорноморської синергії" наблизить нашу державу до реалізації стратегічної мети - вступу України до Європейського Союзу.

„Чорноморська синергія” пропонує план діяльності щодо питань, які становлять наш спільний інтерес: тепер, коли ЄС є повноправним учасником, ми можемо працювати разом над визначенням спільних проектів і підходів, які принесуть переваги нам усім у майбутньому.

Напрями розвитку „Чорноморської синергії” [76]

Рис. Напрями розвитку „Чорноморської синергії"

„Чорноморська синергія” може стати гнучкими рамками для об'єднання зусиль зацікавлених сторін у напрямку розробки та впровадження заходів, пов'язаних з цими цілями. Тут можуть бути визначені провідні країни та (чи) регіональні організації, відповідальні за конкретні цілі, де, за необхідності, їх можуть спрямовувати міністерські зустрічі у конкретних галузях [74].

3.2 Переговорний процес щодо підписання посиленої угоди Україна - ЄС
Проект "Підвищення прозорості переговорного процесу щодо нової посиленої угоди між Україною та ЄС" було розпочато у березні 2008 року.

Проект здійснювався Європейською програмою Міжнародного фонду "Відродження" у партнерстві з Делегацією України для участі у переговорах з ЄС щодо укладення нового базового договору між Україною та ЄС.

Нова посилена угода (новий базовий договір) між Україною та ЄС, після її підписання та набуття нею чинності, торкається усіх сфер суспільно-політичного та соціально-економічного життя в Україні. Незважаючи на важливість угоди для відносин між Україною та ЄС, а більш того, для модернізації України, інформація про очікування від угоди, її вплив на внутрішні перетворення в Україні та зміст переговорів була майже відсутня. З одного боку, відчувався брак відкритості органів державної влади і переговорної делегації, а з іншого боку, організації громадянського інтересу та групи інтересів мали низький рівень розуміння важливості угоди для них і були нездатними артикулювати свої очікування. Таким чином, проект мав на меті підвищення прозорості переговорного процесу між Україною та ЄС, що передбачав наступні завдання:

Підвищення обізнаності переговорної делегації щодо очікувань експертів та груп інтересів щодо нової посиленої угоди (нового базового договору) та загалом щодо перспектив розвитку відносин між Україною та ЄС у різних сферах, що будуть охоплені угодою;

Підвищення обізнаність експертів та представників груп інтересів щодо переговорного процесу та наслідків, що їх нова угода матиме для цих груп інтересів;

Вдосконалення механізмів та змісту інформування громадськості щодо переговорного процесу з ЄС з боку органів державної влади;

Вдосконалення шляхів змістовного та відкритого діалогу між членам переговорної делегації та представниками громадянського суспільства щодо перспектив розвитку відносин між Україною та ЄС у різних сферах у контексті переговорного процесу.

Завдяки великому інноваційному потенціалу, розвинутим ефективним механізмам його функціонування, налагодженій інституційній структурі ЄС є лідером світової економіки. У 2008 р. ВВП ЄС сягнув 19,2 трлн дол. (31% світового ВВП). Сьогодні ЄС є найбільшим експортером і другим найбільшим імпортером товарів у світі. За підсумками 2008 року ЄС - найбільший іноземний інвестор в українську економіку (майже 80% прямих іноземних інвестицій або 28,2 млрд дол) і другий найбільший торговий партнер України (31% обсягу зовнішньої торгівлі товарами, 34,3% імпорту та 27% експорту товарів) [79].

Передумовами для укладення якісно нової базової угоди між Україною та ЄС є:

виникнення спільного кордону України з чотирма країнами ЄС (1389 км) внаслідок розширення ЄС на схід Європи протягом 2004-2007 років;

формування нової концепції європейської безпеки, яка включає також стабілізацію географічного оточення ЄС;

недосконалість ЄПС і Чорноморської синергії;

пожвавлення перетворень в Україні після політичних подій 2004-2005 рр.

Позиція України щодо Угоди передбачає політичну асоціацію і економічну інтеграцію як крок у напрямі набуття повноправного членства в Європейському Союзі. У Стратегії євроінтеграції України, схваленій 1998 р., пріоритетом зовнішньої політики країни проголошено набуття асоційованого членства в ЄС. Відсутність такого статусу і членства в СОТ стали на перешкоді повноправній участі нашої держави в CEFTA - організації, яка слугувала "трампліном" для євроінтеграції країн Центральної Європи. Переговори між делегаціями України та ЄС ведуться за такими напрямами [75]:

співпраця в галузі зовнішньої та безпекової політики;

правосуддя, свобода і безпека;

поглиблена зона вільної торгівлі;

галузева співпраця.

Майже завершено опрацювання питань в галузі правосуддя, свободи і безпеки, а також погоджено чимало розділів галузевої співпраці та в сфері людського потенціалу. Здобутком України є те, що в Декларації від 9 вересня 2008 р. наша держава вперше прямо визнається Європейським Союзом як європейська країна, що поділяє з ЄС спільні цінності, а нова угода матиме назву "Угода про асоціацію".

Позиція ЄС щодо Угоди про асоціацію в економічній сфері містить положення про поглиблену економічну інтеграцію з перспективою доступу до внутрішнього ринку ЄС за допомогою ЗВТ+, яка передбачатиме вільний рух товарів і послуг, зменшення нетарифних обмежень і гармонізацію регуляторного середовища України згідно із стандартами ЄС; залучення України до низки галузевих і регіональних програм ЄС.

Угода про Асоціацію, як правило, укладається терміном на 3 або на 5-10 років, після чого асоційована країна зазвичай набуває статус кандидата до ЄС. Подібні угоди є інструментом підвищення рівня розвитку асоційованих країн, які відстають від норм ЄС, накладаючи на ЄС зобов'язання допомагати соціально-економічному розвиткові цих країн для наближення їх до моделі західноєвропейського зразка. Нова угода між Україною та ЄС повинна стимулювати проведення в Україні економічних реформ, зокрема, в галузі регуляторного середовища і лібералізації торгівлі. Обидві сторони погоджуються, що на даному етапі оптимальною формою співпраці у зовнішній торгівлі буде створення поглибленої зони вільної торгівлі.

Хоча Україна є лише 16-м за вагою партнером ЄС (1,3% зовнішньої торгівлі ЄС), Брюссель ретельно готується до проведення переговорного процесу з нашою державою. Це підкреслює важливість конкурентного потенціалу України, зокрема ймовірність певних збитків, які окремі галузі, підприємства та спільноти ЄС можуть зазнати внаслідок створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Діапазон форм співпраці ЄС з третіми країнами варіює від класичних ЗВТ до повномасштабної участі в спільному ринку ЄС (табл.3.1) [70].

Таблиця 3.1

Форми співпраці ЄС з іншими країнами в галузі лібералізації торгівлі

Форма лібералізації торгівлі	Країни-учасниці	Сфера застосування
Зона вільної торгівлі	Алжир, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Марокко, Палестинська автономія, Туніс	Торгівля товарами
Поглиблена зона вільної торгівлі	Чилі	Торгівля товарами і послугами, інші сфери
Митний союз	Туреччина	Торгівля товарами
Двосторонні галузеві угоди	Швейцарія	Повна адаптація законодавства до ринкових норм ЄС
Повномасштабна участь у спільному ринкові ЄС	Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія	Свобода руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Повна гармонізація законодавства з нормативно-правовою базою внутрішнього ринку ЄС
CEFTA (Центральноєвропейська угода з вільної торгівлі)	Албанія, Боснія і Герцеговина, Македонія, Молдова, Сербія, Хорватія, Чорногорія	Угоди в галузі лібералізації торгівлі, послуг, конкуренції, інтелектуальної власності. Узгодження юридичних норм з європейськими цінностями
Кандидати на вступ до ЄС	Македонія, Хорватія Очікується вступ до ЄС в 2010-2011 роках після ухвалення Лісабонського договору	Поступовий перехід до свободи руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Гармонізація законодавства з нормативно-правовою базою внутрішнього ринку ЄС

Раціональність вибору для України форми угоди про поглиблену зону вільної торгівлі підтверджується результатами аналізу переваг і недоліків можливих сценаріїв лібералізації торгівлі між Україною та ЄС. Створення ЗВТ+, крім скасування мит, передбачає досягнення повного зближення в регуляторній і торговельній сферах (в галузі технічних стандартів, санітарних і фітосанітарних правил, регулювання внутрішнього ринку екологічної безпеки, політики конкуренції, корпоративного управління і конкурентоспроможності підприємств; інновацій і промислової політики, прав інтелектуальної власності, державних закупівель, фінансових послуг тощо).

Головною стратегічною вигодою від створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС буде запровадження раціонального прозорого регуляторного середовища та поліпшення за рахунок цього інвестиційного клімату в Україні. Процес гармонізації законодавства повинен відбуватися під моніторингом громадськості, урядових і ділових структур, а успішне просування в цьому напрямі могло б заохочуватися збільшенням обсягів фінансової і технічної допомоги [9, с.16].

До потенційних переваг створення поглибленої зони вільної торгівлі України та ЄС належать:

сприяння подоланню наслідків фінансово-економічної кризи (через пожвавлення експортної діяльності, припливу інвестиційних ресурсів, використання європейського досвіду антикризових програм і (можливо) кредитів ЄС);

надання додаткового прискорення темпам зростання ВВП;

поліпшення структури експорту і сальдо платіжного балансу України;

покращення розвитку експортоорієнтованих галузей (чорної металургії, хімічної промисловості, сільського господарства), а також лісового господарства, рибної і легкої промисловості та більшості галузей послуг;

зростання надходжень іноземних інвестицій;

одержання доступу до передових високих технологій;

поліпшення доступу до якісніших і дешевших товарів і послуг;

покращення рівня енергетичної безпеки і зменшення енергозалежності України (зокрема, через встановлення економічно обґрунтованих цін на імпортований природний газ і на транзит енергоресурсів через територію України, а також на зберігання природного газу в українських підземних газосховищах);

прискорення зростання добробуту населення.

Між тим, Україна ще не готова до відкриття свого внутрішнього ринку товарів і послуг для компаній країн ЄС негайно після підписання відповідної угоди. До ризиків створення поглибленої зони вільної торгівлі між Україною і ЄС належать [17, с.236]: посилення конкуренції з підприємствами ЄС на внутрішньому ринку України; банкрутство неконкурентоспроможних підприємств; збільшення витрат українських підприємств на адаптацію до стандартів і норм ЄС (стандартів продовольчої безпеки, директиви REACH, тощо); збільшення витрат на адаптацію законодавства України до законодавства ЄС; закріплення переважання сировинної та низькотехнологічної продукції в структурі товарного експорту України; зростання від'ємного сальдо в торгівлі між Україною та ЄС.

Варто зважати на те, що на даний момент існує низка перешкод, які ускладнюють переговорний процес, зокрема:

відсутність скоординованої позиції урядових і ділових кіл України на переговорах;

намагання третіх сторін вплинути на включення до тексту Угоди невигідних для України умов;

надмірна утаємниченість переговорного процесу з української сторони (українські бізнес-асоціації отримують інформацію про деталі переговорів від європейських бізнес-асоціацій, а не від Міністерства економіки України);

недостатня інформаційна підтримка процесу переговорів з боку українських ЗМІ;

недостатня юридична підтримка українських підприємств і бізнес-асоціацій;

обмежене фінансово-ресурсне забезпечення процесу переговорів (Південна Корея, кількість населення якої така ж, як в Україні, залучає до переговорів щодо ЗВТ з ЄС уп'ятеро більше фахівців, ніж Україна);

некваліфікована підготовка тарифних пропозицій (деякі тарифи, які вдалося відстояти Україні в ході переговорів з питань вступу до СОТ, виявилися або зависокими (30% для соняшникової олії), або непотрібними (мито на імпорт йогуртів з Європи, коли 99% їх ввозиться з Росії). На переговорах щодо створення ЗВТ Україна і ЄС визначилися з консолідованими тарифними пропозиціями (табл.3.2). Лібералізації підлягатиме 95% загального обсягу торгівлі товарами і тільки 5% становитимуть винятки [20, с.10].

Таблиця 3.2

Порівняльний аналіз тарифних пропозицій України і Європейського Союзу

	Україна	ЄС
Загальна кількість товарних позицій	10691	9699
З них: промислові Сільськогосподарські	8232	7759
	2459	1940
Кількість позицій, для яких тарифи скасовуються негайно	5710	8578

Серед інституційних перешкод на шляху для створення ЗВТ+ варто відзначити, як внутрішні (інституційна нереформованість українських державних структур, політична нестабільність в Україні), так і зовнішні (забюрократизованість процедури прийняття рішень в ЄС, обмежені обсяги фінансування технічної допомоги Україні в галузі євроінтеграції з боку ЄС, відсутність єдиної енергетичної і міграційної політики ЄС). Розуміючи це, ЄС готовий до обговорення перехідного періоду відкриття українських ринків для окремих груп товарів, послуг і галузей економічної діяльності, а також реформування регуляторного середовища (зокрема, механізмів державної підтримки) відповідно до європейських стандартів.

На наш погляд, при створенні ЗВТ+ необхідно зосередити увагу на [90]:

встановленні асиметричного режиму (за прикладом Європейської угоди 1992 р., яка відкрила полегшений доступ до ринків ЄС країнам CEFTA), оскільки вартість кредитів і багатьох ресурсів в Україні вища, ніж в ЄС;

взаємному визнанні технічних стандартів, адже через невідповідність стандартам ЄС 90% продукції машинобудування України не може бути експортовано до країн ЄС;

відмові від застосування квот, як непрозорого і потенційно корупційного інструменту і встановленні (можливо) високих тарифів, які, тим не менше, дозволили б вести торгівлю;

симетричній відмові від застосування приблизно однакових тарифів, зокрема, щодо текстильної продукції, легкових автомобілів тощо.

В ході переговорів щодо укладення Угоди про Асоціацію Україна має нагоду значно поліпшити співпрацю з ЄС і зробити наголос на необхідності:

скасування антидемпінгових заходів щодо українських виробників і запобігання новим антидемпінговим санкціям;

покращення торговельного балансу України в торгівлі з ЄС, зокрема, за рахунок експорту української середньо - і високотехнологічної продукції (укладення контрактів на поставку літаків АН-140, іншої продукції аерокосмічної галузі, суден різного класу тощо);

забезпечення дієвого правового захисту українських компаній на ринках ЄС;

створення єдиної нормативно-правової бази торгівлі між Україною та ЄС;

використання досвіду ЄС щодо боротьби з корупцією і легалізації незареєстрованої економічної діяльності;

впровадження спільних інвестиційних проектів за участю капіталу з країн ЄС в стратегічних галузях української економіки;

інтенсифікації співпраці в сфері подолання наслідків аварії на ЧАЕС, проведення досліджень щодо рекультивації земель зони відчуження;

посилення транскордонної регіональної співпраці з використанням формату єврорегіонів, складової "Економічна інтеграція і зближення з правилами ЄС" ініціативи Східного Партнерства і коштів відповідних фондів регіонального розвитку і вирівнювання Європейського союзу (Structural and Cohesion Funds) в частині [89]:

поліпшення інфраструктури;

створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього бізнесу (насамперед спільних підприємств);

пожвавлення туристично-екскурсійної діяльності;

покращення екологічної ситуації;

можливого створення технопарків, бізнес-інкубаторів, інших форм інноваційної діяльності на депресивних територіях по всьому периметру кордону України та ЄС з використанням науково-технічного потенціалу науково-дослідних та вищих навчальних закладів прикордонних регіонів Польщі, Румунії, Словаччини та Угорщини;

інтенсифікації і співпраці в галузі енергетики на базі Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в галузі енергетики між Україною та ЄС від 1 грудня 2005 р., Спільної заяви міжнародної конференції ЄС-України щодо модернізації газотранспортної системи (ГТС) України від 23 березня 2009 р., майбутнього приєднання України до Договору про Енергетичну спільноту та компоненту "Енергетична безпека" ініціативи Східного Партнерства, зокрема:

проведення необхідних заходів для приєднання Об'єднаної енергосистеми України до Співтовариства по координації передачі електроенергії (UCTE) - енергетичної системи Європи;

розробки Програми реформування газової галузі і реалізації відповідних заходів у цій сфері в 2010-2011 рр. відповідно до Директиви ЄС 2003/55/ЕС;

використання досвіду і капіталу країн ЄС для модернізації української газотранспортної системи;

встановлення економічно обґрунтованих тарифів на доступ до ГТС з урахуванням потреби забезпечення її цілісності та вдосконалення, а також відображення дійсно понесених втрат включно з належною дохідністю інвестицій відповідно до Регламенту ЄС №1775/2005;

переукладання договорів між країнами ЄС та РФ в галузі передачі обсягів природного газу європейським споживачам на кордоні між Україною та РФ;

диверсифікації і підвищення безпеки поставок енергоносіїв;

модернізації енергетичної інфраструктури українських ГЕС і ТЕС;

підвищення рівня ядерної безпеки (Рівненська, Хмельницька і Чорнобильська АЕС, заходи з подолання наслідків аварії на ЧАЕС);

реформування енергоринку;

реструктуризації вугільної промисловості (підвищення ефективності галузі, зменшення впливу процесу спалювання вугілля до рівня відповідних норм ЄС, запровадження новітніх технологій вуглезбагачення, видобування і використання метану на шахтах);

підвищення енергоефективності і відновлюваних джерел енергії (енергоощадні технології, використання біопалива).

Реалізація ЗВТ+ вимагатиме від українських державних і ділових кіл знаходження балансу інтересів для досягнення цього вищого рівня євроінтеграції. Більшість вимог, які Україна мусить виконати для створення поглибленої ЗВТ, збігатимуться з програмою важливих реформ, що надасть потужний імпульс загальному розвитку країни [91].

3.3 Залучення України до "Східного партнерства"
Єврокомісія наприкінці 2008 року презентувала нову ініціативу - "Східне партнерство" в рамках Політики європейського сусідства, яка направлена на поглиблення співпраці з Азербайджаном, Вірменією, Білоруссю, Грузією, Молдовою і Україною. Офіційно програма стартує на саміті в столиці Чехії, яка до 1 липня 2009 року головує в ЄС.

26 травня 2008р під час зустрічі міністрів закордонних справ Європейського Союзу в Брюсселі, Польща і Швеція представили загальну пропозицію в сфері поглиблення східного напрямку політики ЄС, котра отримала назву „Східне партнерство ЄС” (СПЄ).

На програму "Східного партнерства" передбачається витратити 800 мільйонів доларів - до 2013 року.

"Східне партнерство" передбачає також детальний план встановлення зон вільної торгівлі й об'єднання їх до Економічної спільноти сусідів, а також полегшення візового режиму із відповідними державами та надання додаткового фінансування. На відміну від політики добросусідства, у рамках "Східного партнерства" відбуватимуться регулярні зустрічі політиків.

З метою усунення недоліків ЄПС Польща і Швеція запропонували ініціативу Східного Партнерства як новий формат для європейської інтеграції східних партнерів.

Східне Партнерство не містить жодного натяку на членство в ЄС шести країн (Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова і Україна), на які воно буде поширене, проте за своїм наповненням ця ініціатива передбачає проведення реформ, наближення до європейських цінностей і критеріїв ЄС. Недоліком є те, що Європейська Комісія (ЄК) пропонує прийняти ініціативу Східного партнерства в рамках недосконалої ЄПС, доповнюючи вже існуючі формати співпраці ЄС на Сході - Чорноморську Синергію і Північний Вимір.

У пропозиціях ЄК йдеться про нові додаткові цінності, які базуються на принципах диференційованого підходу до країн-членів; посилення двосторонньої (ЄС і країна-партнер) і багатосторонньої (ЄС і країни-партнери та між ними самими) регіональної співпраці. Чимало пропозицій для Східного Партнерства вже обговорюються на двосторонньому рівні між Україною і ЄС (Угода про Асоціацію, зона вільної торгівлі, безвізовий режим тощо).

Успіх у реалізації проектів Східного Партнерства залежить від рівня фінансових ресурсів, які ЄС виділяє на їхню реалізацію (0,6 млрд євро до 2013 р). Отже, Україна поки що може розраховувати на щорічну допомогу в розмірі 1-2 євро на душу населення. Водночас, у 2009 р. на підтримку реформ у Сербії заплановано витратити 195 млн євро, в Албанії - 81 млн євро (відповідно, 24 і 20 євро на душу населення).

Від 7 травня 2009 р. Східне Партнерство має стати новим форматом побудови стосунків ЄС із сусідами на Сході, зокрема, й з Україною. Ефективне використання економічних складових цієї ініціативи (економічна інтеграція і зближення з правилами ЄС і енергетична безпека) повинно стати шансом для посилення євроінтеграції України, а не замінником або тягарем для такого руху.

Ініціатива Східного Партнерства повинна сприятливо вплинути на підготовку нової базової угоди між Україною та Євросоюзом, яка залишається головним питанням порядку денного відносин між Україною та ЄС з початку 2007 р. Ця угода має адекватно відображати результати обопільної співпраці і визначати стратегічні цілі і формат відносин на найближче десятиріччя [95].

Безпосередніми адресатами Східного Партнерства стали: Україна, Молдова, Грузія, Азербайджан і Вірменія. Передбачається також технічна і експертська співпраця з Білоруссю і Росією.

Польсько-шведський проект створення "Східного партнерства" виник ще минулого року і набув актуальності власне зараз на фоні "Середземноморського союзу", лобійованого президентом Франції Ніколя Саркозі.

На відміну до французької концепції пропозиція СПЄ не передбачає створення власного секретаріату і окремого фінансування. Як складова частина "Європейської політики сусідства" СПЄ фінансуватиметься з бюджету. Планується лише покликання спеціального координатора, який підлягатиме безпосередньо Європейській Комісії.

Польські та шведські політики розраховують, що СПЄ активізує співпрацю між самими адресатами проекту, а також поглибить рівень відносин з ЄС. Тому передбачають створення форуму регіональної співпраці 27 держав ЄС з п'ятьма східними сусідами. Основними цілями "Східного партнерства" є прагнення до встановлення безвізового режиму, утворення зони вільної, а також а також активізація співробітництва галузі культури, освіті, охорони середовища і енергетики.

"Східне партнерство" може стати добрим інструментом для чіткого поділу адресатів "Європейської політики сусідства" - країн Африки і Близького Сходу та європейських країн, в тому України. Це добра інформація для Києва, котрий вже давно добивався утворення окремих політик сусідства для сусідів Європи і країн, котрі прагнуть і прямують до членства в ЄС.

Ще в 2005 році президент Віктор Ющенко офіційно підкреслив, що Україна не відчуває себе адресатом "Європейської політики сусідства" у формі, в котрій її запропоновано у 2003 році.

Проект вже підтримали німці, шведи, британці, данці. Зараз тривають розмови з критично налаштованою Європейською Комісією. Багато також залежить від Франції, котра незабаром обійме президентство в ЄС. Потрібно також переконати саму Україну - головного адресата ініціативи, що може виявитися вкрай важким. Міністерство закордонних справ України хоча привітало зусилля, спрямовані на пошук нових рамок відносин між Європейським Союзом та іншими європейськими країнами, підкреслило, що ця ініціатива повинна передбачати надання чіткої перспективи членства в ЄС.

Це може означати, що всі європейські проекти без такого застереження сприйматимуться українською стороною критично і без практичного зацікавлення, як пропозиція "чогось замість членства". В такому випадку проект існуватиме лише на папері Тому дуже важливо, щоб "Східне партнерство" однозначно вказувало на те, що являється етапом у розвитку співробітництва, а не його метою [98].

Такий задум мали автори цього проекту. У процесі консультування СПЄ з українською стороною визначено, що такими етапами буде лібералізація візового режиму та утворення зони вільної торгівлі.

Документ про "Східне партнерство", об'ємом двох сторінок, підтверджує підтримку Польщі для європейських аспірацій України. Однак з формальної і політичної точки зору вимагає вдосконалення. Основними його недоліками є відсутність чітко визначених завдань, періодизації та джерел фінансування. У проекті запропоновано, щоб фінансування відбувалося в рамках існуючого бюджету "Європейської політики сусідства".

Це з одного боку добрий маркетинговий маневр, котрий може полегшити прийняття польсько-шведської пропозиції Євросоюзом. З другого боку таке загальне ствердження не вплине на зміни у розподілі коштів. В даний час аж 2/3 бюджету "Європейської політики сусідства" потрапляє до південних сусідів Європи.

У свою чергу в Україні вважають, що ініціатива "Східне партнерство" є суттєвим допоміжним механізмом практичної інтеграції України до європейських структур, однак вона не підміняє ідеї набуття Україною повноцінного членства у Європейському Союзі.

Для української сторони є принципово важливим, аби ініціатива "Східне партнерство" передбачала низку конкретних двосторонніх проектів Україна - ЄС, "які мають абсолютно вкладатися в логіку загального євроінтеграційного процесу України".

Провівши консультації зі своїми східними партнерами, Європейська Комісія пропонує поглибити двосторонні відносини та запровадити нову багатосторонню основу для співпраці. Зазначена ініціатива має такі нові головні пункти [80]:

Нові угоди про асоціацію, включаючи глибокі та комплексні угоди про зону вільної торгівлі для тих країн, які прагнуть і готові брати на себе відповідні далекосяжн і зобов'язання з ЄС;

Комплексні програми за фінансової підтримки ЄС для покращення адміністративної спроможності країн-партнерів;

Поступова інтеграція в економіку ЄС (із дотриманням асиметрії, необхідної економкам країн-партнерів), включаючи юридичні зобов'язання щодо наближення регуляторних норм;

Заохочення країн-партнерів до розвитку мережі вільної торгівлі між ними, яка може пізніше приєднатися до Економічного співтовариства сусідства;

Укладення „договорів мобільності та безпеки”, які сприятимуть простішому легальному перетину кордону ЄС, посилюючи при цьому заходи, спрямовані на боротьбу з корупцією, організованою злочинністю та незаконною міграцією. Ці договори також передбачатимуть приведення системи притулків до стандартів ЄС і створення інтегрованих структур управління кордонами з остаточною метою запровадження безвізового режиму для усіх країн-партнерів, залучених до цієї співпраці;

Європейська Комісія вивчить можливості для розвитку трудової мобільності з перспективою більшої відкритості ринків праці ЄС;

Програми, спрямовані на соціально-економічний розвиток країн-партнерів, зокрема у напрямку подолання гострих соціально-економічних розбіжностей між цими країнами;

Створення чотирьох багатосторонніх політичних платформ: демократія, належне управління та стабільність; економічна інтеграція та зближення з політичними курсами ЄС; енергетична безпека; та контакти між громадянами для подальшої підтримки окремих реформ країн-партнерів;

Ключові ініціативи: програма інтегрованого управління кордонами; сприяння розвитку малих і середніх підприємств; сприяння розвитку регіональних ринків електроенергії, енергоефективності та відновлюваних джерел енергії; розвиток Південного енергетичного коридору; співпраця з попередження стихійних лих і техногенних аварій, готовності до них і реагування;

Посилення соціально-культурних контактів і більше залучення громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін, включаючи Європейський парламент.

Висновок
Історичне розширення Європейського Союзу стало для нього великим кроком по шляху зміцнення безпеки і зростання процвітання на європейському континенті, але також означає і зміну зовнішніх меж Союзу. Ці обставини не тільки відкрили нові можливості, але і поставили нові завдання. Європейська політика сусідства є відповіддю на цю нову ситуацію.

Європейська Політика Сусідства (ЄПС) є новим підходом Європейського Союзу до сусідніх країн з метою зміцнення відносин між ЄС і країнами-сусідами ЄС і співпраці по створенню зони безпеки і добробуту, "кільця дружніх країн" на межах Європейського Союзу. ЄПС також покликана надати станам-сусідам ЄС можливість тіснішої співпраці з ЄС в області політики, безпеки, економіки і культури

Європейський інструмент сусідства дозволить доповнити сприяння, що надається в рамках існуючих або майбутніх фінансових механізмів, і буде орієнтований конкретно на прикордонну співпрацю і пов'язані з ним напрями діяльності. Комісія має намір представити проект регламенту як частину свого пакету пропозицій по фінансових інструментах, які функціонуватимуть в період дії наступної "Фінансової перспективи".

Вперше Україна та ЄС започаткували договірні відносини у1994 році з підписанням Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Союзом і Україною, яка набула чинності у 1998 році. На цих засадах у лютому 2005 року було схвалено трирічний План дій ЄС-Україна. Відтоді його виконання та моніторинг здійснюються через щорічні інструменти, які визначають комплексні пріоритети і часові рамки, що виходять з принципів, спільно узгоджених між ЄС та Україною. Перший звіт про хід реалізації Плану дій було затверджено у грудні 2006 року, а другий - у квітні 2008 року.

Протягом 2008 року Україна досягла прогресу за декількома напрямками, визначеними у Плані дій ЄС-Україна, і продовжує наближатися до ЄС через проведення переговорів щодо Угоди про асоціацію. Нинішня політична нестабільність в країні не сприяла перебігу реформ. Окрім цього, у другій половині року внаслідок поглиблення глобальної фінансової та економічної кризи відбулося уповільнення ходу реформ. Досі існує потреба у єдиному та відповідальному підході до вирішення проблем країни.

Основні досягнення України протягом 2008р. включають вступ до Світової організації торгівлі у травні 2008 року, значний прогрес у переговорах щодо Угоди про асоціацію між ЄС і Україною, в тому числі аспекти, пов'язані зі створенням глибокої та всеохоплюючою зони вільної торгівлі, початок у жовтні 2008 року візового діалогу, метою якого є встановлення безвізового режиму у довгостроковій перспективі, а також продовження позитивного співробітництва з Місією ЄС з прикордонної допомоги Молдові та Україні (EUBAM). Україна і надалі сприяла вирішенню Придністровського конфлікту, зокрема, як учасник процесу у форматі 5+2. Також мала місце позитивна співпраця з Україною у відношенні питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки; Україна приєднувалася до майже всіх позицій спільної зовнішньої політики та політики безпеки, відкритих до приєднання.

Сприяння лібералізації торгівлі між ЄС та його партнерами є частиною стратегії підтримки економічного розвитку в країнах-партнерах і становить одне з основних завдань Європейської політики сусідства. Новий Європейський інструмент сусідства і партнерства „Польща-Україна-Білорусь 2007-2013”, фінансування якого складає 186,2 млн євро, відкриває значні перспективи для економічної інтеграції та співробітництва, оскільки пропонує більш широкий спектр механізмів взаємодії, включаючи Twinning та TAIEX.

Успішній реалізації Європейській політиці сусідства в Україні перешкоджає ряд чинників.

1. Значні бюрократичні перепони на шляху реалізації проектів.

2. Слабка поінформованість потенційних бенефіціарів щодо можливостей ЄПС як з української, так і з європейської сторін. Зокрема, у ЄС про ЄПС знають 20% населення, а в найближчого сусіда України - Польщі - цей показник становить 18%.

Східне партнерство" включає відносини з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Грузією, Молдовою й Україною.

Ініціатива, реалізацію якої розпочинає ЄС, уперше була озвучена Польщею і Швецією минулого року. Вона покликана не тільки поміняти доволі неефективну політику сусідства ЄС з цими країнами, але також зрівноважити появу Союзу Середземномор'я, ініціатором якого була Франція. Мета цього об'єднання - укріпити відносини ЄС з такими країнами, як Марокко і Єгипет.

У перспективі політика стосуватиметься тіснішої співпраці в сфері енергетики і поліпшення умов торгівлі, але не потенційного членства в ЄС - як того бажають Україна і Молдова.

Список використаної літератури:

1. Розпорядження Кабінету міністрів України "Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2005 році Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки" від 23 грудня 2004 р. № 959-р)

2. Послання Європейської Комісії “Ширша Європа - сусідство: новий вимір відносин із нашими східними та південними сусідами” від 13 березня 2003 р.

3. Послання Європейської Комісії до Європарламенту та Ради ЄС "Прокладаючи шлях до нового інструменту сусідства" від 1 липня 2003 р.

4. Послання Європейської Комісії до Ради (ЄС, ЄВРАТОМ) та Європарламенту “Про інструменти зовнішньої допомоги у рамках майбутньої фінансової перспективи 2007 - 2013 років" від 26 вересня 2004 р.

5. Регламент (ЄС) № 1638/2006 Європейського парламенту і Ради від 24 жовтня 2006 р. "Щодо загальних положень Європейського інструменту сусідства та партнерства".

6. Березовська І.А. Передумови підписання Україною угоди про асоціацію з ЄС // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2003. - Вип.42 (Ч.1). - С.157-162.

7. Більше ніж сусіди. Розширений Європейський Союз та Україна - нові відносини: Заключний звіт / Ред.: М. Валь, К. Волчук, Г. Громадський, О. Сушко. - Київ: МФВ, Варшава: Фонд ім. С. Баторія, 2004. - С.106.

8. Борко Ю. Европейский союз: углубление и расширение интеграции // МЭМО. - 1998. - № 8.

9. Говоров В. Українські ЗМІ почули зовсім не те, що сказав єврокомісар // Телекритика. - 13.04.2008. - С.9.

10. Горбунова Л. Європейський вибір: адаптаційні процеси в Україні // Юридичний вісник України. - 2002. - № 52 (340). - С.25-27.

11. Громадський Г., Сушко О. Між надіями та можливостями: відносини ЄС - Україна за рік до Помаранчевій революції. - Варшава Фонд ім.С. Баторія, 2005. - 147 с.

12. Джерела інформації про європейську інтеграцію: Матеріали тренінгу і журн. майстерні: Зб. / Громад. орг "Європ. діалог"; За підтримки Європ. програми Міжнар. фонду "Відродження"; Підгот.: Я. Боренько, Т. Карпюк, О. Бесклєтко. - Л.: ГО "Європ. діалог", 2006. - 188 с.: іл.

13. Демчик П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції: Навч. посібник /М-во оборони України. - К.: ППП, 2004. - 252 с.

14. Довідник з європейських джерел про Європейський Союз в Україні: 2005 /Представництво Європ. Комісії в Україні та Білорусі. - К.: Представництво ЄС в Україні, 2005. - 28 с.

15. Європейська інтеграція та Україна / За ред.В. Є. Новицького, Т.М. Пахомової, В.І. Чужикова. Навчально-методичний посібник. - К.: Мін-во економіки та з питань європейської інтеграції України МЗС ФРН, тов-во К. Дуйсберга (ФРН). - К. - Кельн, 2002.

16. Европейська iнтеграцiя // Міністерство закондонних справ Украинї <http://www.mfa.gov.ua/mfa>. От 07.09.2005 г

17. Европейское право: Учеб. для вузов / под общ. ред. д. ю. н., проф. Л.М. Энтина.М., 2007 - с.365.

18. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / под ред. проф. С.Ю. Кашкина.М., 2006-240С.

19. Европейська iнтеграцiя. Відносини Україна - ЄС // Міністерство закондонних справ України <http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/847. htm>. Дата изъятия 07.09.2005 г.

20. Европейська iнтеграцiя. Відносини Україна - ЄС. Спільна стратегія ЄС щодо України // Міністерство закордонних справ Україні <http://www.mfa.gov.ua/.09.09.2005 г.

21. Европейский cоюз на пороге XXI века: выбор стратегии развития / под ред. Ю.А. Борко и О.В. Буториной. М.: УРСС, 2001.

22. Європейський Союз: консолідовані договори. - К.: Роrt - Rоyаl, 1999. - 206 с.

23. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ Союз і НАТО - випробування для України: Зб. наук. праць /Всеукр. жіноче т-во ім.О. Теліги; Нац. ун-т "Києво-Могил. Акад. "; Посольство Респ. Польща в Україні; Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту ім.Т. Шевченка; Відп. за вип.О. Кобець. - К.: Універс, 2002. - 92 с.

24. Западно-европейские страны: особенности социально-экономических моделей / Под ред.В.П. Гутника. - М.: Наука, 2002. - 271 с.

25. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629 - ІV.

26. Захаров А.С. Налоговое право Европейского Союза: действующие директивы ЕС в сфере прямого налогообложения /Пепеляев, Гольцблат и партнеры. - М.: Вольтерс Клувер, 2006. - 119 с.

27. Кафарський В. Україна-ЄС: нові перспективи націотворення // Політичний менеджмент. - 2005. - №3. - С.3-15.

28. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.Т. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. - Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. - 670 с.

29. Конституційні акти Європейського Союзу / Упоряд. Г. Друзенко; Наук. ред. В. Посельський; За заг. ред. Т. Качка. - К.: Юстиніан, 2005. - 512 с.

30. Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна. - К.: Юрид. думка, 2005. - 448 с.

31. Конституция Европейского Союза с комментарием. М., инфра-М., 2005.

32. Кравчук І.В., Парапан М.В. Гармонізація національних правових систем з правом ЄС /М-во юстиції України; Центр європ. та порів. права. - К.: Вид. дім "Слово", 2005. - 320 с.

33. . Критерії членства в СОТ, ЄС та НАТО: інтегр. перспективи України / В.Р. Сіденко; Відп. ред. В.А. Горба. - 2-е вид. доп. та перероб. - К., 2004. - 88 с.

34. Литвин В.М. Економічні аспекти ролі України у формуванні Європи сьогодення та Європи майбутнього // Стратегічна панорама. - 2001. - № 2. - С.27

35. Макогон Ю.В., Ляшенко В.І., Кравченко В.О. Регіональні економічні зв'язки і вільні економічні зони: Підручник. - Донецьк: Альфа-прес, 2004. - 544 с.

36. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. Глобализация и Украина в мировой экономике. - Донецк: ДонНУ, 2004. - 478 с.

37. Муравйов В.І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). - К.: Академ-Прес, 2002. - 426 с.

38. Максименко С.В. Шенгенське право і свобода пересування: Міжнар. - прав. аспекти глобальної міграції. - О., 2005. - 192 с.

39. Міжнародні організації: Навчальний посібник/ За редакцією Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського. - Київ: ЦУЛ, 2003. - 288 с.

40. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф.А.С. Булатова - М.: Юристъ, 2003.

41. Мікула Н. Єврорегіони: досвід та перспективи. - Львів: ІРД НАН України, 2003. -222 с.

42. Михайлів М.О. Правові заходи заохочення міжнародної технічної допомоги // Вісник Львівського університету імені Івана Франка. - Вип.38. - 2003. - С.340-346.

43. НАТО та євроатлантична інтеграція України: Метод. посіб. з англ. мови для слухачів спец. "Державне управління" / Нац. акад. держ. управління при Президентові України; Одес. регіон. ін-т держ. упр.; Уклад. Л.Л. Шатух; За ред. В.М. Кривцової. - О.: ОРДУНАДУ, 2005. - 104 с.

44. Паньков В. Общеевропейское экономическое пространство возможности и перспективы // МЭ и МО. - 2003. - № 3. - с.24-30.

45. Програма інтеграції України до Європейського Союзу, ухвалена Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. №1072/2000

46. Політика європейської інтеграції: Навч. посібник для внз / Ред. Воронкова В. Г.; М-во освіти і науки України. - К.: Професіонал, 2007. - 509 c.

47. План дій Україна-ЄС. - К.: ТОВ “Компанія Лік”, 2005. - С.40.

48. Псільський В. Європейський поступ України. // Політична думка. - 2003 р. - №.2-3, стор.78-90.

49. Регулювання правовідносин у сфері державних закупівель в ЄС та в Україні /В. Колотій, В. Пила, О. Шатковський, С. Яременко; М-во юстиції України; Центр європ. та порівн. права. - К.: ТОВ "Ніка-Принт", 2005. - 768 с.

50. Рудяков П. ЄС - Україна: Еволюція підходів. // Політична думка. - 2002 р. № 1, с.87-96

51. Регіональна політика ЄС після розширення: Аналітичні оцінки / Нац. ін-т стратегічних досліджень (Закарпатський філіал); Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні; Ред. колегія: О.С. Власик, С.І. Мітряєва (голов. ред), В.О. Приходько. - Ужгород: Ліра, 2004. - Ст.138 - 144.

52. Сыроватка, С. Европейский союз готов и подождать // Деловая столица. 2003. № 41. С.14.

53. Тизах В. Курс на... // Юридичний вісник України. - 2003. - № 43. - С.7.

54. Угода між Європейськими Співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами (підписана 5.05.93)

55. Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про заснування Представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні та про його привілеї та імунітети (підписана 17.09.93)

56. Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про створення Контактної групи по вугіллю та сталі (підписана 08.06.94)

57. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (підписана 14.06.94)

58. Угода між Європейською Спільнотою та Урядом України про торгівлю деякими сталеливарними виробами (підписана 18.06.07) Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.99)

59. Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23.07.99)

60. Угода про науково-технічне співробітництво між Україною та ЄС

61. Угода між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення (підписна 01.12.05) Угода про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між Європейським співтовариством, його державами-членами та Україною (підписна 01.12.05)

62. Україна стає ближчою до Європейського Союзу // Представництво Європейської Комісії в Україні, Молдові та Білорусі. - К., 2004. - С.12.

63. УКРАЇНА - ЄС: новий старт: Зб. матеріалів з питань європ. інтеграції України /Підібрано Секретарем пол. - амер. ініціативи про співпрацю ПАУСІ та пол. - укр. фундацією співпраці ПАУСІ. - Б. м., Б. в., 2005.

64. Україна на шляху до Європейського Союзу / Ред. Я. Хофмокл та ін. - Варшава: Упр. європ. інтеграції, 2006. - 189 с.

65. Україна та ЄС: Сьогодні та завтра... // Українське слово. - 2003 р. № 40, с.1-3.

66. ЄС - Україна - посилення стратегічного партнерства // Євробюлетень. - 2005. - №2. - С.6-7.

67. Шемятенков В.Г. Европейская интеграция: Учебное пособие. - М.: МО, 2003.

68. Шнирков О.І. Торгівля з ЄС: структурні бар'єри // Урядовий кур'єр. - 2005. - 6 грудня (№ 232). - С.5.

69. Цегельний Б. Політична криза перекриває Україні шлях до ЄС // БезЦензури. - 2005. - №35 (128). - С.24

70. Офіційний сайт представництва України при Європейському Союзі: http://www.ukraine-eu. mfa.gov.ua

71. Офіційний сайт представництва Європейської комісії: http://www.delukr. ec. europa. eu

72. www.icps.com.ua

73. http://europa. eu. int/comm/external_relations/ceeca/tacis/index. htm

74. http://europa. eu. int/comm/enlargement/index_de.html

75. http://www.niss.gov.ua/Evrointeg

76. www.News. yochoo.com

77. www.News. yandex.ru

78. www.News.meta.ua

79. http://eu.prostir.ua/

80. http://www.niss.gov.ua/Monitor/November/4. htm - _ftnref1. European Neighborhood and Partnership Instrument / Ukraine / Country Strategy Paper 2007-2013. - Р.7.

81. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/04. htm - _ftnref1European Neighbourhood & Partnership Instrument. Strategy Paper 2007-2013. Indicative Programme 2007-2010. Executive Summary (Офіційний сайт Європейської Комісії http://ec.europa.eu/).

82. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/04. htm - _ftnref2Twinning (з англійської мови: „twin" - „близнюк", „двійник”) передбачає спільне використання проектів державними органами з України та ЄС, що подібні за своїми функціями, тривалістю до двох років і вартістю 2 млн євро. TAIEX (від англійського скорочення назви „ Програма технічної допомоги та обміну інформацією”) застосовується як короткотермінова одноразова допомога для участі українських державних службовців у навчально-інформаційних заходах закордоном і проведення їх в Україні.

83. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/04. htm - _ftnref3Офіційний сайт Незалежного інформаційно-аналітичного Інтернет-видання zaxid.net (www.zaxid.net).

84. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/04. htm - _ftnref5The EU's relations with its neighbours. A survey of attitudes in the European Union. (Офіційний сайт Європейської Комісії).

85. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/04. htm - _ftnref7The EU's relations with its neighbours. A survey of attitudes in the European Union. (Офіційний сайт Європейської Комісії).

86. http:///www.ukrstat.gov.ua

87. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/04. htm - _ftnref10Використання інструменту інституціональної розбудови TAIEX в Україні (www.center.gov.ua).

88. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Juli08/04. htm - _ftnref11Стратегія допомоги Україні на період 2004-2007 років (http://lnweb18.worldbank.org).

89. Gialdino C. Some Reflections on the Acquis Communautaires // Common Market Law Review. - 1995. - Vol.32. - №3. - P.1089 - 1121.

90. Handbook on European Enlargement.commentary on the Enlargement Process / Ed. by A. Ott and K. Inglis. - The Hague, 2002. - 1116 p.

91. Toth A. Oxford Encyclopedia of European Community Law. - Oxford, 1990. - 985 p.

92. Case 104/81, Kupferberg [1982] ECR 3641

93. Case 26/62, Van Gend en Loos [1963] ECR 1

94. Europe and the challenge of enlargement. Bulletin of the European Communities. Supplement. - 1992. - № 3.

95. http://www.delukr.ec.europa.eu/

96. Офіційний сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.12.10 2008р. Загол. з екрану.

97. http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/

Додатки

Додаток А

Динаміка обсягів експорту-імпорту товарів та послуг України з країнами ЄС, 1996-2007рр., млн. дол. США

РОКИ	Експорт товарів	Імпорт товарів	Експорт послуг	Імпорт послуг
1996	3313,9	4492,2	632,6	256,6
1997	3483,2	5247,1	789,9	302,3
1998	3855,5	4829,5	811,1	379
1999	3647,4	3452,5	766,5	321,2
2000	4561,1	4039,3	771,7	375,4
2001	5506,3	4748,1	801,8	377,3
2002	6376,2	5505,4	973,6	394,1
2003	8685,4	7864,5	1177,7	516,9
2004	11009,6	9547,4	1558	896,1
2005	10233,4	12191,9	1766,4	1298,6
2006	12087,9	16194,6	2271,8	1794,3
2007	13916,4	22218,7	2979,7	2596,5

Динаміка експорту-імпорту товарів між Україною та ЄС за 1996-2007 рр., млн. дол. США

Додаток Б

Динаміка експорту-імпорту послуг між Україною та ЄС за 1996-2007 рр., млн. дол. США