Українсько-болгарські відносини на сучасному етап

Українсько-болгарські відносини на сучасному етап

2

Курсова робота

Українсько-болгарські відносини на сучасному етапі

Зміст

Вступ

Розділ І Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 рр.

Розділ ІІ Економічне та науково-технічне співробітництво України та Болгарії на сучасному етапі

Розділ ІІІ Розвиток українсько-болгарських культурних зв'язків на початку ХХІ ст.

Розділ IV Становище болгарської діаспори в Україні та діяльність болгарських товариств

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Вступ

З часу проголошення незалежності Україна інтенсивно налагоджує контакти зі всіма державами світу. Важливе місце в цьому процесі належить українсько-болгарським зв'язкам, історія яких в різних галузях політичного, наукового, культурного, громадського життя сягає глибини століть. Офіційно дипломатичні стосунки між Україною та Республікою Болгарія встановлено 13 грудня 1991 р. За цей час підписано більше 70 міждержавних угод, договорів, конвенцій, протоколів, з яких 52 ратифіковано.

Керівні органи наших держав все більш активно працюють в напрямку налагодження тісного співробітництва задля реалізації спільних задач. Але треба визнати той факт, що сучасний стан українсько-болгарських відносин ще далекий від того, який може існувати між двома прикордонними державами. Лишається тільки сподіватись, що трохи згодом вони активізуються і наповняться новим змістом, враховуючи багатовікові традиції і досвід.

Україну та Болгарію багато чого об'єднує на сучасному етапі. Це і Дунай, і Чорне море, і наявність на території України найбільшої діаспори болгар, і важкі умови трансформаційних процесів. Вибір пріоритетного напрямку в зовнішній політиці є визначальним для подальшої долі держави.

Питання взаємовідносин України та Болгарії особливо гостро постали під кінець 2006 р. Пов'язано це з тим, що вже 1 січня 2007 р. Європейське співтовариство відчинить для Болгарії двері. Це безумовно відкриє перед країною нові перспективи, про які Україна може, поки що, тільки думати.

Ми сподіваємось, що нові історичні умови розвитку України і Болгарії врешті решт призведуть до нових форм співробітництва двох братніх народів.

Буквально нещодавно, 13 грудня 2006 р., Україна та Болгарія відзначали 15-річчя встановлення дипломатичних відносин і це, природно, змушує замислитись як над підсумками розвитку нашого співробітництва за цей період, так і над подальшими орієнтирами у розвитку наших взаємин. Спроба об'єктивно розглянути історію взаємовідносин України й Болгарії та стан цих відносин на сучасному етапі визначає актуальність обраної теми.

Об'єктом курсової роботи є українсько-болгарські зв'язки на сучасному етапі.

Предмет дослідження - розвиток політичних, економічних, культурних зв'язків та науково-технічного співробітництва між Республікою Болгарія та Україною.

Хронологічні межі робота охоплюють 90-і роки ХХ ст. - початок ХХІ ст. Пояснюється це тим, що в 1991 р. Україна здобула незалежність, одразу після чого почала налагоджувати контакти з різними державами, серед яких і Болгарія. Кінцева межа - 2006 р., коли виповнилось 15 років від дати встановлення двосоронніх зв'язків між Україною і Болгарією.

Мета роботи полягає в дослідженні політичних, економічних, культурно-освітніх аспектів відносин між Україною та Болгарією, а також у висвітленні становища та діяльності болгарської діаспори в Україні на сучасному етапі.

Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі передбачено розв'язання наступних дослідницьких завдань:

зібрати, вивчити, систематизувати існуючу літературу та наявні джерела з теми;

проаналізувати розвиток політичних відносин між Україною та Болгарією на сучасному етапі;

дослідити стан українсько-болгарського економічного та науково-технічного співробітництва;

висвітлити розвиток культурних зв'язків між двома державами;

з'ясувати становище болгар України, визначити місце і роль діаспори у розвитку українсько-болгарського співробітництва;

охарактеризувати діяльність болгарських товариств на території України.

Теоретико-методологічною основою даного дослідження є загальні принципи об'єктивності, історизму, пріоритету загальнолюдських цінностей.

Принцип об'єктивності реалізовано через детальний аналіз джерельної бази дослідження. Саме опрацювання матеріалу різного за своїм змістом і трактуванням розглянутих подій дозволило виявити масштабність спільних політичних, економічних, культурних зв'язків. Застосування принципи історизму дозволило дослідити динаміку розвитку українсько-болгарських зв'язків з 2000 до 2006 р.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що практично вперше, враховуючи досягнення вітчизняної історіографії, на основі аналізу матеріалів періодичної преси та інших сучасних джерел, комплексно досліджуються стосунки між Болгарією та Україною кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Джерельна база дослідження може бути поділена на декілька груп. До першої відносяться договори між Ізмаїльським держаним гуманітарним університетом та трьома вищими навчальними закладами Болгарії. Включено в роботу і протокол, що стосується визначення статусу Болградської гімназії.

Друга група джерел представлена періодичними виданнями сучасності. При написанні курсової роботи були використані такі періодичні видання як, офіційні видання Верховної Ради та уряду України - газета „Голос України”; додаток до „Голосу України” - газета „Роден край” за 2000-2006 рр., видання Асоціації болгарських товариств і організацій України газета „Украйна: българско обозрение” за 2005-2006 рр.

До третьої групи джерел відносяться інтерв'ю та доповіді урядових осіб, які безпосередньо приймають участь у становленні і подальшому розвитку українсько-болгарських відносин.

Взагалі джерельна база характеризується оперативністю подання інформації, комплексним характером висвітлення подій, явищ, процесів сучасності.

Історіографія питання.

Проблема українсько-болгарських відносин на сучасному етапі поки ще не знайшла належного відображення в спеціальній літературі.

Та, не дивлячись на це, окремі аспекти стосунків між цими слов'янськими країнами висвітлено в підручниках, посібниках, монографіях. Болгарії та українсько-болгарським відносинам присвячено окремий розділ у підручнику Газіна В. П. та Копилова С. А. „Новітня історія країн Європи та Америки. 1945-2002 рр.” [2:6]

У монографії «Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти» [2:15] на основі великого розмаїття теоретичних концепцій геополітики як науки і її наукових шкіл, процесів сучасної політичної модернізації досліджуються актуальні проблеми геополітичного виміру сучасної України. Ця проблема розглядається і в контексті відносин з державами центральної і Східної Європи. Зроблено спробу сформувати модель відносин України з її стратегічними партнерами і проаналізувати вплив на ці відносини суспільно-політичного устрою.

Аналізу історії, культурно-побутових традицій, феноменам самосвідомості, специфіці мови і освіти болгар України присвячена праця Кіссе А. І. „Відродження болгар України” [2:12], автор якої Президент Асоціації болгар. В ній досвід і практика діяльності найбільшої в світі болгарської діаспори характеризуються з позицій актуальних питань збереження і розвитку самобутності групи, перспектив її існування в Україні.

В праці „Всеукраинской болгарской ассоциации - 10 лет” [2:2] міститься інформація про створення та творчі досягнення болгарських асоціацій в Україні, їхній внесок в розбудову молодої української держави, розвиток всебічних зв'язків з Болгарією як прабатьківщиною.

Використано також матеріали міжнародної конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського поневолення, матеріали, надані Всеукраїнським центром болгарської культури (м. Одеса) [2:3], [2:4] В них розкриваються питання розвитку двосторонніх міждержавних відносин на сучасному етапі, взаємне співробітництво в рамках ЄС, ПАЧЕС, ЦЄІ та інших міжнародних організацій, проблеми інтеграції обох країн в європейські та євроатлантичні структури, торгівельно-економічного співробітництва, відносин в галузі культури, науки, освіти, становище болгар в Україні.

Із кола зору дослідників випало становище болгарської діаспори в Україні; цьому присвячена тільки робота Кіссе А. І. Взагалі-то українсько-болгарські політичні, економічні, культурні відносини висвітлюються здебільшого у періодичній пресі, якихось фундаментальних праць до цього часу не існує. Але, на нашу думку, все виправить час. Мається на увазі те, що пройде кілька років, і українсько-болгарські відносини, безумовно, стануть надбанням історії.

Тема має перспективу для подальшої розробки, бо співробітництво між Україною і Болгарією і надалі налагоджується, того більше - встановлюється все більше і більше двосторонніх зв'язків у різних галузях.

Структура курсової роботи складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.

У вступі сформульовано актуальність теми, предмет та об'єкт дослідження, мету і завдання роботи. Визначено теоретико-методологічну основу, наукову новизну, подано аналіз джерельної бази та історіографії розглядаємої теми.

Основна частина складається з чотирьох розділів.

Додатки до курсової роботи включають в себе перелік коелктивних членів Всеукраїнської болгарської асоціації, договори про співробітництво між ІДГУ та вищими навчальними закладами Болгарії, протокол про набуття Болградською гімназією статусу болгарської та деякі інші.

Практичне значення роботи визначається тим, що матеріали її можуть бути використані під час написання доповідей і рефератів. Матеріали її будуть цікаві для всіх студентів вищих навчальних закладів, що прагнуть вивчати історію та культуру болгарського народу. Ця робота може стати корисною і для тих, кому не байдужа історія, зокрема історія болгарського народу, і кого цікавлять проблеми двосторонніх українсько-болгарських відносин.

Розділ І. Політичне співробітництво України та Болгарії у 1991-2006 роках

Останні десятиліття, які характеризуються стрімкими і кардинальними перетвореннями в світі, призвели до створення цілком нової геополітичної карти, змінили внутрішньо - та зовнішньополітичні орієнтири цілої низки країн, системи цінностей та ідеалів. В окремих випадках загострились протиріччя, які роками тамувалися. В інших - відкрився шлях до переоцінки подій минулого. Результатом всіх цих процесів сьогодні ми маємо цілком нову картину, яка докорінно відрізняється від тієї, що була на початку 90-их років. І ця картина вимагає від світового товариства нових підходів, у тому числі і до реалізації зовнішньополітичних інтересів. Не є винятком у цьому зв'язку і україно-болгарські відносини.

Український і болгарський народи споріднені не тільки своїм слов'янським походженням, кириличною азбукою, яку подарували нам брати Кирило і Мефодій, етнічною і мовною близькістю, але й спільністю історичної долі, багатовіковими відносинами в релігійному, культурному, господарському, суспільно-політичному житті. Багато що поєднує Україну і Болгарію сьогодні: і приблизно однаковий економічний і суспільно-політичний розвиток, що ускладнюється сучасними соціальними проблемами, і важкі умови трансформаційних процесів, що характерні для посттоталітарних держав, і відмінні від Росії позиції щодо НАТО і ЄС, і прагнення позбутись енергетичної і сировинної залежності від Москви, і чорноморське сусідство. Тому природно, що уряди і народи наших країн прагнуть до тісного співробітництва, спільної реалізації задач.

Хоч сучасний стан українсько-болгарських відносин ще далекий, за словами екс-голови Верховної Ради Володимира Литвина, до оптимально можливого для сусідніх дружніх країн рівня, і вони повинні активізуватись і наповнитись новим змістом з врахуванням багатих історичних традицій і досвіду. А досвід свідчить про безперервність і інтенсивність цих відносин, причому як в період існування державності у обох народів (наприклад, міждержавні відносини між Київською Руссю і Першим Болгарським царством, Українською Народною Республікою і Болгарією), так і в часи їхньої бездержавності, коли взаємні зв'язки здійснювались на рівні громадськості. [1.10:1]

Міжнародні зв'язки України зі своїми сусідами були і являються одним з важливих факторів її господарського, суспільно-політичного і культурно-просвітницького розвитку. Це наочно підтверджують відносини між Україною і Болгарією, котрих Чорне море не розділило, а об'єднало, оскільки стало природною з'єднувальною артерією між двома державами і народами.

Приємно констатувати, що протягом останніх років ці відносини засвідчують стійку тенденцію до розширення контактів як на високому, так і на експертному рівнях, збільшення прямих зв'язків між регіонами та суб'єктами господарювання.

Сучасний стан і перспективи розвитку українсько-болгарських зв'язків здебільшого залежать від політичної волі і можливостей державного керівництва, національно-політичних еліт, всіх суб'єктів двосторонніх відносин продовжувати історичні традиції дружби і співробітництва. Це новий етап, що розгортається на фоні поглиблення європейської і трансатлантичної інтеграції, потребує суттєвого вдосконалення системи співробітництва і розширення її структур. До цих процесів, як зазначає Володимир Литвин, буде правильним інтенсивніше залучати регіони обох країн і територіальні громади, широкі кола громадськості. Постійного і системного характеру має набути співробітництво між органами законодавчої влади. [1.10:5]

З 5 грудня, коли Болгарія однією з перших держав світу визнала незалежність України і встановила з нею дипломатичні відносини (13 грудня), офіційно починається нова сторінка історії розвитку взаємин між двома країнами і народами. Зміна політичних режимів в Україні і Болгарії за принципово нових геополітичних обставин призвела до ситуації «вибудування» відносин практично з нуля. Важливу роль в українсько-болгарських зв'язках відігравав фактор проживання на території України найчисельнішої болгарської діаспори. Вже 5 жовтня 1992 року під час візиту в Софію Президента України Л. М. Кравчука було підписано Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Республікою Болгарія (набув чинності 2 березня 1994 року). Він був розрахований на 10 років, складався з 22 статей, де обумовлено співробітництво в усіх галузях суспільного життя, в т. ч. в економічній, політичній, військовій. [2.4:109]

В статті 9 цього договору зафіксовано, що країни, котрі підписали акт, зобов'язані надавати необхідні умови для збереження етнічної, мовної, культурної і релігійної самобутності, а також для дотримання всіх прав осіб болгарської національності, що мають постійне місце проживання в Україні, і українців, що постійно мешкають на території Республіки Болгарія. Цей договір передбачав облегшення консульського обслуговування і процедури подорожей, сприяння у вивченні мови, культури і традицій, а також легалізацію діяльності організацій і осіб, що є суб'єктами цього акту та на яких розповсюджуються його положення. [2.12:236-237]

Договір став одним із перших міжнародних політичних документів незалежної України, що поклав початок створенню договірно-правової бази і достатньо розгалуженої системи двосторонніх українсько-болгарських взаємовідносин на новому етапі історичного розвитку. На сьогоднішній день створено договірно-правову базу, яка дозволяє поглиблювати двостороннє співробітництво в усіх галузях, водночас продовжується робота над підготовкою до підписання окрім діючих ще низки нових документів.

Починаючи з 13 грудня 1991 року (дата встановлення дипломатичних відносин між Україною і Республікою Болгарія) підписано більше 70 міжнародних договорів, протоколів і конвенцій, з яких 52 документи ратифіковано. Серед них найбільшу вагу мають вже згадуваний Договір про дружні відносини і співробітництво від 5 жовтня 1992 року і спільна Декларація президентів обох країн про подальший розвиток і поглиблення співробітництва між Україною і Болгарією від 25 березня 1998 року, в якій проголошено стратегічне партнерство між нашими державами.

В грудні 1994 року вперше з офіційним візитом Україну відвідав Президент Болгарії Желю Желев. В ході візиту він відвідав Генеральне консульство в Одесі, де передусім обговорювались питання будівництва Болгарського культурного центру. А от зустріч в Болгарії відбулась на рівні радника Президента (Желю Желев в силу своєї зайнятості не зміг прийняти делегацію), і тому основні питання залишились невирішеними. [2.12:237]

Провідна роль в утвердженні авторитету держави, її сили належить законодавчому органу. Парламент за своєю місією є втіленням демократії, гарантом її дієвості у визначенні цілей суспільства та ефективності її досягнення. Він має бути найважливішим інститутом, що представляє народ країни.

Вищим представницьким законодавчим органом в Україні є Верховна Рада, в Болгарії - Народні Збори. Правовий статус та структура, організаційні питання діяльності та компетенція визначаються національними конституціями та спеціальними нормативними актами - регламентами: розділ IV Конституції України - «Верховна рада України», статус Народних Зборів Болгарії визначено у багатьох статтях Конституції, але основні повноваження - ст. ст. 84, 85. [2.15:201]

Міжпарламентські зв'язки відіграють не меншу роль, ніж зв'язки на президентському рівні. Слід відзначити, що не з багатьма постсоціалістичними державами Центральної і Південно-Східної Європи у України склалася така регулярна система взаємодії із законодавчими органами, як із Болгарією. Причому велику активність проявила болгарська сторона. Вже в квітні 1991 року Україну відвідала делегація її Великих Народних Зборів, пізніше болгарські парламентарі вели в Києві з ВРУ переговори про розвиток співробітництва в листопаді 1995 троку, в листопаді 1996 року, в жовтні 1997 року. В кінці 90-их років ХХ століття ці зв'язки, на жаль, втратили в своїй динаміці. Контакти і переговори здійснювались в основному на багатосторонніх форумах, в т. ч. в рамках Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва (далі ПАЧЕС). [1.10:5]

Ситуація почала змінюватись після підписання в Києві в червні 2003 року Протоколу про співробітництво між ВРУ і Великими Народними Зборами Болгарії. І вже в листопаді того ж року Болгарію відвідала делегація Комітету ВРУ з питань європейської інтеграції для вивчення досвіду роботи болгарських законодавців з підготовки вступу країни до Європейського Співтовариства (далі ЄС). За словами В. Литвина, «головним слід вважати не тільки так звану візитну дипломатію, хоча роль безпосередніх особистих контактів народних обранців важко переоцінити. Чи не найважливішим є обмін досвідом організації роботи законодавчих органів обох країн з формування законодавчої основи системних перетворень суспільства і розвитку держави, зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності. Для України особливий інтерес представляють болгарські теорія і практика законодавчо-нормативної гармонізації ринкових економічних реформ і оптимізації їх соціальних наслідків в сучасних умовах». [1.10:5]

Стосовно конституційно-законодавчого забезпечення політичної реформи в Україні, то заслуговує увагу болгарський досвід трансформації політичної системи і її структур. Протягом 90-их років цю країну не один раз ворушили справжні соціально-політичні кризи, що супроводжувались зміною різних за своєю ідейною спрямованістю політичні сили. Крім партійно-політичних кабінетів, в Болгарії діяли позапартійні «уряди спеціалістів» або «чиновничі уряди» і коаліційна влада. Внутрішньополітичне становище в державі стабілізувалось на початку 2000-их років. Остаточно сформувався склад демократичних інститутів, притаманних демократичним державам. В Болгарії кожні 4-5 років відбуваються парламентські вибори та вибори Президента. Країна наближається до парламентської республіки з однопалатним парламентом. [2.15:199]

Для України безумовно будуть цікавими і повчальними уроки еволюції болгарського суспільства від фази політичних потрясінь до суспільного ладу, встановлення цивілізованих «правил гри» між основними та політичними силами, відмова від виносу політики «на вулицю», а долі держави і політичної стабільності - на розсуд мітингу-юрби. Сучасний болгарський досвід свідчить, що навіть країна, котра довгий час знаходилась в стані суспільно-політичної кризи - майже всі 90-ті роки, коли не багатьом урядам вдавалось працювати більше одного року (за цей час змінилось 8 урядів) і котру Європа вважала яскравим прикладом внутрішньополітичної нестабільності, здатна за короткий строк шляхом консолідації суспільства, зростання рівня політичної культури забезпечити стабільність політичного життя і кардинально змінити свій міжнародний імідж. «Такий досвід заслуговує того, щоб уважно його вивчити і взяти з нього все корисне. Вбачаю в цьому ключовий напрям співробітництва з болгарськими парламентарями». [1.11:2]

Зі свого боку Україна могла б поділитися і рядом власних напрацювань, до котрих слід віднести послідовну роботу ВРУ з формування законодавчо-нормативної бази державної етнонаціональної політики. Це прямо стосується болгар, що мають на українських теренах одну з найбільших закордонних спільнот. За результатами Всеукраїнського перепису населення вона складає 204 тисячі осіб, або 0,4% від загальної кількості населення України. З них 150 тисяч мешкають на території Одеської області. [2.12:45]

В контексті сучасної політичної реформи в Україні, навколо якої ще продовжується протистояння різних політичних сил у ВРУ, для нас мають практичне значення деякі позитиви парламентсько-президентської республіки в Болгарії. На особливу увагу заслуговують президентські вибори 2001 року і перемога у них соціаліста Георгія Пирванова, а також практика розвитку країни протягом останніх двох десятиліть, що утверджують раціоналізм болгарської політики, до якого слід придивитись українській політичній еліті. Разом з тим, одної кропіткої роботи з формування цілісної системи двостороннього українсько-болгарського співробітництва на сучасному етапі недостатньо. Очевидні процеси глобалізації. Перші кроки в цьому напрямку Болгарія зробила на початку 90-их років ХХ століття. Війна проти Югославії фактично змусила її впритул наблизить до НАТО. [2.16:83]

Об`єктивні процеси європейської і регіональної інтеграції потребують принципово нових підходів до формування системи міждержавної взаємодії України і Болгарії. З цього випливає, що зовнішньополітичне співробітництво України і Болгарії в нових геополітичних умовах треба націлювати на здійснення спільних кроків на міжнародній арені. Сучасні політики стверджують, що зараз жодна з невеликих або середніх держав не спроможна самостійно, без підтримки партнерів повністю забезпечити реалізацію своїх національно-державних інтересів у зовнішньополітичній сфері. Україна і Болгарія, котрі задекларували стратегічне партнерство, також можуть налагоджено діяти в цьому напрямку.

Дозволимо собі загадати слова В. Литвина, який наголошував на тому, що візитна дипломатія є чи не найголовнішою складовою двосторонніх відносин. На початку ХХІ століття інтенсифікуються політичні аспекти міждержавного співробітництва . 2000 року українська делегація в складі В. А. Ющенко, що займав тоді пост прем'єр-міністра, Василя Кременя, колишнього міністра освіти і науки України, Сергія Гриневецького та ін. представників державної влади і суспільних організацій відвідала Болгарію з офіційним візитом. Одним з результатів стало підписання протоколу по співробітництво між українським та болгарським міністерствами освіти та науки в питанні розвитку Болградської гімназії (Одеська область). Але тоді статус болгарської вона так і не отримала. [2.12:238]

Під час зустрічі Президентів Болгарії і України Петра Стоянова та Леоніда Кучми в жовтні 2000 року постало питання про введення візового режиму між державами. Українська сторона в категоричній формі висловила своє невдоволення з цього приводу, але красномовство і дипломатична делікатність Петра Стоянова дозволила йому вирішити це питання позитивно для Болгарії. Мотивував він цей крок тим, що вступ Болгарії до ЄС передбачає введення на території України візового режиму. Це зачепило інтереси українських болгар, і вже 12 жовтня 2001 року Асоціація болгар України звернулась до керівництва Болгарії з проханням дозволити етнічним болгарам, громадянам України отримувати безкоштовні візи для поїздок до Республіки Болгарія (пакет віз на той час коштував від 33 до 103 доларів). На думку Президента Асоціації А. І. Кіссе, багато вартісний візовий режим розірвав би зв'язки етнічних болгар зі своїми родичами, що проживають на території Болгарії. [2.12:239]

Однак і після цього питання візового режиму залишалось відкритим. 3 2 грудня 2004 року Уряд України прийняв Постанову «Про затвердження угоди (в формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Болгарія про внесення змін в угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Болгарія про взаємні поїздки громадян». Зокрема угода передбачає збільшення строку дії багаторазових віз до 5-ти років на основі взаємної згоди. З цього моменту стало необов'язковим запрошення для отримання візи, знизились тарифи на видачу туристичних віз, спрощено процедуру отримання віз для осіб, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення громадян і вантажів. Для власників дипломатичних і службових паспортів продовжував діяти безвізовий режим. Виконання угоди від української сторони здійснюють Міністерство закордонних справ, Міністерство внутрішніх справ, Державна прикордонна служба. [1.25]

Візовий режим з Україною - найбільш ліберальний серед тих, що існують між Болгарією і країнами СНД. Водночас Україна розраховує на те, що цей режим і надалі буде лібералізуватися вже в контексті теперішніх переговорів між Україною та ЄС з цього питання. Київ сподівається - з набуттям повноправного членства в Євросоюзі Болгарія стане активним прихильником спрощення, а далі і відміни візового режиму між Україною та Болгарією. Адже вільні контакти - не просто потреба, а одна з передумов розвитку співробітництва між країнами.

Знаменним став приїзд в останній день січня 2003 року Президента Болгарії Георгія Пирванова. Його візит (30 січня-1 лютого) підтвердив прагнення розвивати відносини між двома країнами в дусі стратегічного партнерства. Під час двосторонніх переговорів було підписано ряд домовленостей про співробітництво в області екології і раціонального використання природних ресурсів. Результатом візиту стало і підписання двостороннього робочого плану консультацій між Міністерствами іноземних справ України і Болгарії на період 2003-2005 рр. Глави держав обмінялись протоколами про ратифікацію договору про співробітництво в галузі соціального страхування. [2.12:240-241]

Не можна не згадати про прийняту в ході візиту Спільну заяву Президентів України і Болгарії, в якій був високо оцінений сучасний стан і перспективи розвитку двосторонніх відносин в політичній, економічній, науково-просвітницькій, культурній та ін. галузях. За словами Надзвичайного і Повноважного Посла України в Болгарії в 2003 році В'ячеслава Похвальського, «активний політичний діалог на вищому рівні, взаємовигідне партнерство між двома незалежними державами в усіх галузях - от основні риси двостороннього співробітництва між країною і Болгарією у 2002-2003 рр.». [1.20:3]

2004 рік приніс не менші успіхи в двосторонніх відносинах між країнами. В лютому відбувся офіційний візит парламентської делегації на чолі з Головою ВРУ В. Литвином в Болгарію. Його мета - обмін досвідом організації роботи парламентів обох країн з формування законодавчої бази системних перетворень суспільства і розвитку держави, зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності. В ході візиту пройшли переговори В. Литвина і членів офіційної делегації ВРУ з Головою Народних Зборів Болгарії Огняном Герджиковим і Президентом країни Г. Пирвановим. Відбулись зустрічі з представниками української діаспори, керівництвом Національної академії наук Болгарії і Міністерства культури. [1.11:1]

Окрім цього в квітні міністр закордонних справ України К. Грищенко відвідав Болгарію, а 22-24 травня 2004 року з офіційним візитом Україну відвідав прем'єр-міністр Болгарії Сімеон Сакскобургготський з дружиною Маргаритою Гомес Аседо Сакскобургготською. В результаті зустрічі на вищому рівні в Києві було досягнуто домовленостей, які б забезпечували основу для подальшого розвитку двосторонніх відносин і дружніх зв'язків між Україною і Болгарією. [2.13:4]

На зміну 2004 року прийшов не менш інтенсивний 2005 рік. Він розпочався із січневого візиту в Україну делегації Республіки Болгарія на чолі з міністром закордонних справ Соломоном Пасі для участі в церемонії інаугурації Президента України В. Ющенко. В Києві він зустрівся з представниками українського уряду і ВРУ. В Одесі на спільній українсько-болгарській конференції С. Пасі висловив впевненість, що традиції взаємовідносин і співробітництва між нашими країнами в майбутньому будуть розвиватись ще інтенсивніше. [1.1:1]

Вже наприкінці січня у рамках відзначення 60-річчя звільнення фашистського концтабору «Аушвіц-Біркенау» в польському Освенцімі відбулась зустріч Президентів України та Болгарії В. Ющенко та Г. Пирванова, під час якої вони домовлялись про візит голови української держави до Республіки Болгарія. [2.13:4]

Тричі за минулий рік Україну відвідав віце-президент Республіки Болгарія Ангел Марин. Зокрема в ході червневого візиту пройшли зустрічі з Президентом України В. Ющенко, Головою ВРУ В. Литвином, Послом Республіки Болгарія в Україні Ангелом Ганевим і з Президентом Асоціації болгар України А. І. Кіссе. 13 червня в рамках візиту обговорювали стан і перспективи розвитку двосторонніх відносин в контексті європейської і євроатлантичної інтеграції. А. Марин подякував українській державі за створення позитивних умов існування болгар в Україні, зокрема суспільним організаціям, що відстоюють їхні інтереси. Віце-президент надав В. Ющенко запрошення від Г. Пирванова відвідати Болгарію в листопаді 2005 року. [1.15:1-2]

В рамках 60-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2005 року пройшли зустрічі голови ВРУ В. Литвина з Головою Народних Зборів Республіки Болгарія Г. Пиринським та міністра закордонних справ України Б. Тарасюка з віце-прем'єр-міністром, міністром закордонних справ Республіки Болгарія Івайло Калфіним. 29-30 листопада відбувся офіційний візит І. Калфіна в Україну, який по праву може вважатися ключовою подією в минулорічних двосторонніх політичних контактах. В рамках візиту відбулись зустрічі з Президентом України В. Ющенко, прем'єр-міністром Ю. Єхануровим, головою ВРУ В. Литвином та міністром закордонних справ Б. Тарасюком. Сторони обмінялись ратифікаційними грамотами про правову допомогу в громадських справах, що був підписаний в травні 2004 року. Одним з пунктів було обговорення організації візиту Президента В. Ющенко в Болгарію. В болгарському посольстві в Києві І. Калфін зустрівся з представниками болгарської діаспори з різних регіонів України. [1.2:1] Але найбільшої ваги набув підписаний в ході цього візиту міжурядовий Меморандум про партнерство та співробітництво з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, що став важливим кроком на шляху розвитку українсько-болгарських відносин в нових умовах членства Болгарії в НАТО та наближення до вступу до ЄС. Зафіксована в ньому готовність Болгарії всебічно підтримувати європейський вибір та прагнення України до членства в НАТО і в Європейському Союзі стала важливим політичним сигналом на адресу Києва з боку Софії. [2.13:4]

12 липня 2005 року між Україною та Болгарією підписано План заходів та Домовленість між міністерством оборони України та Республіки Болгарія про двостороннє співробітництво на 2006 рік. Україна та Болгарія були представлені міністрами оборони Олександром Гриценком та Веселіном Блізнаковим. Документ цей було підписано в США, де відбулась 10-а щорічна конференція міністрів оборони країн Південно-Східної Європи. Під час двосторонніх переговорів міністри обговорили питання регіональної безпеки, проаналізували стан співробітництва між воєнними відомствами, обмінялись думками стосовно реформування національних військових сил. [1.26]

В середині лютого 2005 року з робочим візитом Болгарію відвідав Президент Асоціації болгар України А. І. Кіссе. В Болгарії його приймали віце-президент А. Марин, прем'єр-міністр С. Сакскобургготський та міністр закордонних справ С. Пасі. В ході візиту знову піднімалось питання візового режиму, обговорювали і створення культурного центру для української діаспори в Болгарії. [1.16:1]

У 2005 році відкрито почесне консульство України у м. Бургас, що також має позитивно вплинути на розвиток українсько-болгарських двосторонніх відносин. Продовжує свою роботу консульський пункт України та українсько-болгарський бізнес-центр у м. Плевен.

Існує інший вид співробітництва - регіональне. Партнерські зв'язки українських міст і областей з Болгарією мають два етапи розвитку: до 1990 року і після проведення демократичних змін. Вперше крок в цьому напрямку зробили в 1947 році міста Луганськ (Україна) і Перник (Болгарія). Найбільш насичені в цьому аспекті - 60-роки. Тоді було встановлено дружні зв'язки між десятьма областями України і округами Болгарії: Відін - Рівне, Враца - Суми, Михайлівград (Монтана) - Житомир, Сілістра - Хмельницький, Толбухін (Добрич) - Кіровоград, Шумен - Херсон, Велико-Тирново- Полтава, Варна - Одеса, Перник - Луганськ, Слівен - Тернопіль.

Після демократичних перетворень партнерство значно розширилось. Були підписані угоди про співробітництво між Києвом і Софією, Чернівцями і Плевеном, Запоріжжям і Бургасом, Харковом і Варною, Харковом і Пловдивом, Куп'янськом і Карлово, Луганською і Хасківською областями, Бердянськом і Ямболом, Львовом і Русе. Поновлено співробітництво на якісно нових підставах між Відіном і Рівним, Врацою і Сумами, Перником і Луганськом, Шуменом і Херсоном. Підприємці Луганщини провели кілька вдалих бізнес-форумів зі своїми колегами з Хасківської області. Розвиваються ділові контакти між бізнесменами Запорізької і Бургаської областей. В такому співробітництві особливим мостом виступає болгарська діаспора півдня України. [1.20:3]

Під час майже всіх українсько-болгарських двосторонніх зустрічей звучала фраза, що Україна і Болгарія є стратегічними партнерами. Та не дивлячись на це, обидві країни визнають, що сучасний стан справ незадовільний. Це пояснюється передусім зовнішньополітичними концепціями, а точніше тим, наскільки повно вони реалізовувались на практиці. Болгарські політологи, серед яких Румена Коларова (Софійський університет), Венцислав Войков (Інститут економічних досліджень і прогнозування, Софія) припускають, що Україна і Болгарія не мають розбіжностей в концептуальному плані. Обидві країни орієнтуються на швидке входження в європейські структури, і це їхня стратегічна мета.

Існують деякі питання стосовно НАТО. Ще будучи Президентом Л. Кучма неодноразово заявляв, що бажання країн Східної Європи потрапити до НАТО Україна розуміє і підтримує, але безумовно, найважливішу роль для України продовжує грати російський фактор.

Україна претендує на роль «особливого партнера», бере активну участь в програмах організації «Партнерство заради миру». На думку Р. Коларової та В. Войкова Болгарія так би мовити без проблем вступила до НАТО, а Україна зможе це зробити одночасно з Росією. [2.4:114]

А ситуація насправді така. В Україні, на відміну від Болгарії, існуючі протиріччя з приводу вступу держави до НАТО викликані, по-перше, тим, що проросійська частина українського парламенту всіляко гальмує цей процес. А по-друге, геополітичне становище України набагато складніше, ніж Болгарії. І на міжнародній арені на зовнішню політику України впливають політичні інтереси ряду сусідніх держав.

Окрім глобального можна ще казати про рівень регіональний. Тут мається на увазі співробітництво з країнами Центральної та Південно-Східної Європи. Центральна Європа (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) зробила вибір на користь НАТО і ЄС і має тут непогані шанси. Їхня роль як посередників під час вирішення Україною питань про приєднання до європейських структур надто велика. Південно-Східна Європа, серед яких і Болгарія, йшла іншим, поверхневим шляхом революцій і подальших реформ. [2.4:115] У країн цього регіону було більше спільного з нашою державою, та все змінилося в кінці ХХ століття.

Україна та Болгарія - це дві держави, що стали на шлях перетворень ще на початку 90-х років ХХ століття. Болгарія ще в 1992 році задекларувала свої європейські і євроатлантичні цілі. Вже під час роботи Празького самміту НАТО в листопаді 2002 року країну було запрошено до членства в цьому важливому і авторитетному пакті, а в квітні 2003 року в Брюсселі підписано протокол про приєднання Болгарії до Північноатлантичного альянсу. [1.20:3]

В грудні 1999 року офіційна Софія була запрошена до ведення переговорів з ЄС про її членство в Союзі. Країна вже тимчасово призупинила переговори за 23 переговорними статтями з 30. І вже 1 січня 2007 року Болгарія стане повноправним членом ЄС. [2.11:42]

Важким був шлях Болгарії до ЄС. По-перше, треба було досягти консенсусу різних політичних сил та всього народу в одному питанні - а чи потрібно це Болгарії? Особливо багато дискусій виникало в суспільстві з приводу членства в НАТО. І вже в грудні 2000 року болгари були раді тому, що в найближчому майбутньому без візових обмежень зможуть відвідувати держави Шенгенської зони.

Інший аспект - правовий: треба було підлаштувати болгарське законодавство під загальноєвропейське. До цього залучено багато молодих спеціалістів, що вільно володіють декількома європейськими мовами. Власне цьому, на думку Надзвичайного і Повноважного Посла України в Болгарії в 2003 році В'ячеслава Похвальського, і треба повчитись Україні. [1.20:3] Болгари при цьому готові поділитись як позитивним, так і негативним досвідом.

Цікавою в даному випадку є думка В. П. Кирилича, кандидата політичних наук, який з досвіду Болгарії виділяє п'ять основних уроків, засвоєння яких сприятиме швидкому просуванню України на шляху до ЄС. Одним з уроків могли б стати деякі особливості формування договірно-правової бази з питань європейської інтеграції Болгарії.

Другий урок для України - особливості інституційного механізму Республіки Болгарія в питанні приєднання до Європейського Союзу. Інтерес для України передусім представляють структура координуючих органів, серед яких Рада з асоціювання (координація і контроль за реалізацією положень Угоди про асоціацію між Європейським співтовариством та його країнами-членами), Рада з європейської інтеграції (головний координуючий орган з питань переговорів), Дирекція європейської інтеграції і взаємодії з міжнародними фінансовими установами (інформаційний супровід діяльності Ради з інтеграції), Дирекція європейської інтеграції МЗС Республіки Болгарія (технічний аспект переговорів), Місія Болгарії при ЄС та ряд інших.

Методика освоєння коштів передприєднальних європейських фондів - третій урок для України.

Четвертим уроком є засвоєння деяких засад вироблення цілісної міграційної політики. Дані соціологічного опитування за 2005 рік засвідчують повільну трансформацію мислення болгар щодо сприйняття інших, аніж національна культур. Ставши зовнішнім кордоном євроатлантичного та євроінтеграційного простору, Болгарія спробує відновити сою історичну роль культурного та економічного перехрестя і закріпити статус центру з реалізації культурного діалогу між Європою і Азією, що активізує міграційні потоки в країну. І вже першою групою мігрантів, які спробують реалізувати свій потенціал у Болгарії після 1 січня 2007 року, будуть етнічні болгари, зокрема і «бессарабські». На думку авторів Програми з розв'язання демографічних проблем в Болгарії, у країні могли б осісти понад 100 тис болгар з Бессарабії.

Інформаційний супровід євроінтеграційної діяльності державних чинників - п'ятий урок для України. В Болгарії з цією метою постановою Ради міністрів Республіки Болгарія створено Раду з європейської комунікації. [2.11:42-46]

Таким чином, окреслений інформаційний інструментарій помітною мірою формує громадську думку щодо необхідності євроінтеграційного вибору Болгарії та відкриття вигідних для неї в цьому зв'язку перспектив.

Спільність зовнішньополітичних орієнтирів, якими є європейська та євроатлантична інтеграція, єдині демократичні цінності для України та Болгарії, традиційні партнерські взаємини створюють підґрунтя для нового, ще вищого рівня двостороннього співробітництва. Цьому сприятиме дедалі більше усвідомлення того, що в нинішніх умовах українсько-болгарське партнерство може збагатити не лише наші дві держави, а й розглядатиметься як здобуток усього регіону Чорного моря та Південно-Східної Європи. І те, наскільки ці сприятливі умови будуть використані, залежить від нас самих.

Розділ ІІ. Економічне та науково-технічне співробітництво України та Болгарії на сучасному етапі

Всебічне співробітництво країн слов'янського світу після розвалу світової системи соціалізму і розпаду Радянського Союзу втратило свій динамізм і притягальну силу і стало вже надбанням історії. Проте вивчення цього широкомасштабного співробітництва дозволяє в нових історичних умовах використати все те цінне, що було у ньому, і виробити політику, яка виведе ці країни на шлях економічного прогресу.

Важливе місце в системі міжнародних економічних відносин належить економічному і науково-технічному співробітництву України і Болгарії. В основу їх співробітництва були покладені такі програмні документи економічних відносин країн Ради Економічної Взаємодопомоги, як Комплексна програма дальшого поглиблення соціалістичної економічної інтеграції країн-членів РЕВ (1971 р.), Комплексна програма науково-технічного прогресу країн-членів РЕВ до 2000 р. (1986 р.), Генеральна схема спеціалізації і кооперування в галузі матеріального виробництва, Довгострокові цільові програми співробітництва, Довгострокова програма розвитку економічного і науково-технічного співробітництва на період до 2000 р. та ряд інших.

Взагалі-то договірно-правова база торгівельно-економічних зв'язків між Україною і Болгарією була укладена головним чином в 90-х роках ХХ століття. Домовленість про торгівельно-економічне співробітництво укладено 9 жовтня 1992 р. в Софії, а в грудні 1994 р. в Києві - Домовленість про сприяння і взаємний захист інвестицій, Декларацію про принципи та основні напрямки торгівельно-економічного співробітництва, Домовленість про автомобільні перевезення вантажів і пасажирів.

До роботи по виконанню цих міждержавних угод були залучені українські і болгарські міністерства та відомства, науково-дослідні інститути і організації; було розроблено і підписано сотні галузевих програм і угод щодо спеціалізації і кооперування виробництва, економічного і науково-технічного співробітництва. Провідними галузями економічного і науково-технічного співробітництва між Україною та Болгарією на початку ХХІ ст. були енергетика, чорна і кольорова металургія, машинобудування, паливна, хімічна і нафтохімічна промисловість, транспорт. [2.17:102]

Характер двостороннього економічного і науково-технічного співробітництва між Україною і Болгарією в цілому визначається особливостями складних і суперечливих трансформаційних процесів, що відбуваються в обох країнах. Але навіть за цих умов переконливим свідченням взаємної зацікавленості в збереженні традиційних двосторонніх зв'язків стало доволі швидке зростання нормативно-правової бази українсько-болгарських відносин, зокрема економічних.

Значний спад виробництва в обох країнах через непослідовність ринкових реформ, негативно вплинула на обсяг взаємної торгівлі. Старі коопераційні контакти між різними підприємствами обох країн, що доволі інтенсивно розвивалися у 70-80-ті рр. ХХ ст. в рамках РЕВ, було розірвано, а нові формувались повільно. В спробі виправити ці негативні тенденції міжурядова комісія з питань торгівельно-економічного співробітництва намагалась запропонувати нові форми роботи, особливо в галузі морського торгівельного судноплавства, фармакологічної промисловості. Перспективним напрямком стало співробітництво в енергетичній галузі і металургії, сільському господарстві, будівництві.

В той же час економічна система Болгарії, в силу проведення ринкових реформ, особливо після 1999 р., все більш активно звертала увагу на Захід. Туризм, культура, інформація - це ті сфери, які в сучасному світі є реальним показником успішності тієї чи іншої країни. От і в Болгарії провідною галуззю економіки стала туристична, куди було направлено значні іноземні інвестиції. Після введення візового режиму дещо скоротився потік українських туристів на болгарські курорти. За 2002 рік кількість відпочиваючих зменшилась на 44 %. З 2001 року віза в Україну для громадян Болгарії коштувала 50 дол. США. Болгарська статистика показує, що в Україну завітало 13 тис. болгар, в тому числі 867 туристів, а в Болгарію - 80 тис. українців. [1.1:1] Але, з іншого боку, залишається невикористаним потенціал створення спільних українсько-болгарських закладів в рекреаційній сфері.

Слід відзначити, що на засіданні українсько-болгарської міжурядової комісії з торгівельно-економічного співробітництва в 2002-2003 рр. було підписано ряд домовленостей, зокрема про постачання українського енергетичного вугілля до Болгарії для виробництва електроенергії і подальшого експорту в країни „третього світу”. Це частково збільшило обсяг двосторонньої торгівлі, але її потенціал все ще лишається недостатньо використаним. На жаль, до цих пір в Києві і Софії не існує стратегічного бачення перспектив взаємного доповнення економічних систем України і Болгарії. Тому рівень торгівлі Болгарії з Україною значно поступається її торгівлі з країнами ЄС, Росією, сусідніми балканським країнами. [1.11:2]

Удільна вага Болгарії в загальному обсязі українського експорту складає 0,9 %, імпорту - 0,7 % (для порівняння, параметри обміну з Польщею відповідно 2,3% і 2,9 %, з США - 2,8 % і 2,7 %). При цьому Болгарія зберігає позитивне сальдо торгівлі, яке складає 100,8 млн. дол.. США. [2.4:110]

Станом на 2003 рік Україна займала 18 місце в товарообміні Болгарії. Болгарія ввозила до України, в основному, продукцію хімічної промисловості, техніку, обладнання, напої, тютюн, пластмаси, сільськогосподарську продукцію, а з України вивозились чорні метали, вугілля, мінерали, особливо марганцеві руди, трубопрокат. [2.4:111]

Двосторонні торгівельно-економічні відносини успішно розвиваються, а товарообіг має позитивну динаміку. В 2001 році він становив 364 млн. дол.. США. [2.6:110] В 2002 р. товарообіг склав майже 400 млн. дол. США. При цьому українська доля в ньому переважає, позитивне сальдо в 2002 р. склало 245 млн. дол.. США. [1.20:3] У 2005 р. між Україною та Республікою Болгарія тривало нарощування обсягів взаємної торгівлі товарами та послугами. За 9 місяців загальний товарообіг склав більш як 470 млн. дол.. США, що на 5 % більше, ніж за аналогічний період минулого року. Обсяги українського експорту перевищили 370 млн. дол. США. Імпорт з Болгарії в Україну досягнув майже 80 млн. дол.. США. Як і раніше чільне місце в українському експорті до Болгарії належало продукції металургійної, видобувної, машинобудівної галузей. [2.13:5]

Керівництво обох країн єдине в тому, що слід відродити той рівень співробітництва, який історично витримувався впродовж багатьох років. Можливості для цього є. Вони реалізовуватимуться через проекти, щодо яких досягнуто принципових домовленостей. Це - нарощування товарообігу, будівництво спільних підприємств, відкриття транспортних коридорів. Під час візиту Президента Болгарії Г. Пирванова до України в лютому 2003 р. Президент України Л. Кучма, виступаючи на українсько-болгарському бізнес форумі, наголосив, що Україна - це перспективний ринок. Він висловив сподівання, щоб надалі „основу українського експорту становила технологічна продукція, а не сировина, як зараз”. [2.20]

Україна тільки зараз починає зміцнювати свої позиції на Балканах. Позитивом є те, що в здійсненні власної лінії політики в цьому регіоні вона може розраховувати на підтримку дружньої Болгарії.

Україну і Болгарію географічно об'єднує з Румунією, Туреччиною, Грузією і Росією Чорне море. Всі ці країни - приморські сусіди. Останнім часом значно зростає геополітичне і геостратегічне значення чорноморського регіону. Він стає перехрестям євро-азійських енергетичних, торгівельних шляхів, своєрідним з'єднувальним мостом господарського співробітництва між Європою і Азією. Це диктує необхідність тісної і скоординованої роботи всіх чорноморських держав над реалізацією стратегічно важливих проектів - наприклад, транзиту каспійської нафти і природного газу в країни ЄС. Розвитку торгівельного, інвестиційного співробітництва має сприяти діяльність Організації Чорноморського економічного співробітництва і Чорноморського банку з торгівлі і розвитку з можливим перетворенням цього стратегічно важливого як для України, так і для Болгарії регіону в зону вільної торгівлі.

У кожної з причорноморських країн, включаючи Україну і Болгарію, є власні стратегічні інтереси в реалізації великомасштабних трансконтинентальних проектів. Це стосується і маршруту транзиту енергоносіїв. Багато країн зацікавлені, щоб нові нафто - і газопроводи проходили через їхні території, що дозволить отримати серйозні додаткові транзитні платежі.

Особливої напруженості набуває міждержавне суперництво навколо транспортування значної частини так званої „великої каспійської нафти”, яку будуть направляти з Баку через Закавказзя до грузинських нафтових терміналів на Чорному морі. Морським шляхом - в танкерах вона потім буде направлятись до українських, румунських, болгарських портів. Далі, головним чином трубопроводами, нафту будуть поставляти європейським користувачам., передусім на внутрішній ринок ЄС.

Україна реально відкриває можливість транзиту каспійської нафти в Європу, побудувавши нафтопровід Одеса-Броди. За допомогою Польщі цей маршрут буде продовжено до польського нафтопереробного комбінату в Полоцьку або до балтійського порту Гданськ. Після загального українсько-польського представлення в Брюсселі керівні європейські інститути проявляють значний інтерес до транспортування нафти цим маршрутом в інші держави-члени ЄС.

У Болгарії є альтернативні українському нафтопроводу варіанти транзиту каспійської нафти, зокрема, за запланованим за допомогою Росії болгаро-грецьким нафтопроводом Бургас-Александропуліс. За словами В. Литвина, колишнього голови ВР України, ЄС надалі буде нарощувати обсяги використання цих енергоносіїв, тому навряд чи одній з країн вдасться монополізувати шляхи транзиту тої ж каспійської нафти. З часом кожна з причорноморських країн зможе знайти в цьому свої місце. [1.11:2]

В 2003 році між Україною та Болгарією досягнуто домовленостей в питаннях використання ядерної енергії. Зокрема, Державний комітет ядерного врегулювання України та болгарське Агентство ядерного врегулювання підписали угоду про співпрацю в сфері державного врегулювання питань нагляду за безпекою при використанні ядерної енергії.

27 квітня 2006 р. була підписана міжурядова угода про перевезення ядерних матеріалів між Республікою Болгарія та Російською Федерацією через територію України. Українську сторону представляла голова Державного комітету ядерного врегулювання Олена Миколайчук. Угода розрахована на 10 років і передбачає законодавче закріплення маршруту, який сторони використовують з 2001 р. Болгарська сторона оплачує Україні послуги залізниці, порту Ізмаїла, охорони. Щорічно здійснюються один-два рейси і свіжим паливом на болгарську АЕС „Козлодуй” і стільки ж відпрацьованим у зворотному напрямку для йог переробки в РФ. Ще 1997 р. Болгарія, Молдова, Росі і Україна підписали угоду про співпрацю у сфері транспортування ядерних матеріалів на 10 років. У 2001 р. у зв'язку з загостренням ситуації в Придністров'ї прокладено новий маршрут в обхід Молдавії, проте нову угоду не підписали. І в 2005 р. уряд України заявив, що востаннє дозволяє провезення палива без угоди. Коментуючи підписання цієї угоди, О. Миколайчук повідомила також, що українська сторона запросила допомоги у США для підвищення заходів фізичного захисту цього маршруту і знайшла підтримку. [1.27]

Болгарія та Україна співпрацюють в рамках євразійського коридору. 17 листопада 2006 р. виповнилось 28 років з дня відкриття поромної лінії Іллічівськ-Варна. Її історія почалась ще в 1975 р., коли СРСР та Болгарія підписали відповідну угоду. Сама лінія була відкрита в 1978 р. За радянських часів ця переправа відігравала велику роль в економічних зв'язках. Однак на початку 90-их рр., через кризову ситуацію в економіці України, поромна лінія не могла працювати на повну міць, тому і постала проблема її відродження. Перший крок у її вирішенні було зроблено ще в 1993 р., під час відзначення 15-річного ювілею лінії. Тоді ж було наголошено на тому, що поромна лінія займає значне місце в українсько-болгарських економічних відносинах.

Окрім цієї, функціонує ще одна поромна лінія - Ізмаїл-Сілістра. Ця форма економічної співпраці дає свої результати для більш дешевого перевезення товарів, палива, пасажирів обох країн. [1.29]

Окрім Чорного моря ще один географічний об'єкт природно поєднує Україну та Болгарію - ріка Дунай. Він є водною артерією 11 країн, котрих і єднає в єдиний європейський дім. Дунай від Шварцвальда до Чорного моря протікає через Німеччину, Австрію, Словаччину, Угорщину, Хорватію, Сербію, Чорногорію, Румунію, Болгарію, Молдову, Україну. Конфлікт на Балканах внаслідок кривавого розвалу югославської федерації викликав дестабілізацію на південному сході Європи. І Україні, і Болгарії він наніс серйозну економічну шкоду і прямі фінансові збитки. На деякий час була втрачена можливість динамічного розвитку торгівельного співробітництва, завмерло судноплавство на Дунаї, практично припинила свою діяльність Дунайська комісія, створена ще в 1948 р. Та згодом її роботу було поновлено. [1.11:2]

В кінці 90-их рр. ХХ ст. більш розширений варіант субрегіональної інтеграції за участю третьої сторони - Румунії - представлений утворенням дунайської економічної зони. Україна та Болгарія зацікавлені у відновленні дунайського судноплавства. Під синьо-жовтим прапором України Дунаєм ходять кораблі „Україна”, „Молдова”, „Дніпро”, „Волга”, „Дунай”, а під болгарським прапором - „Русе”, „Софія” фірми „Дунайтурс”. [1.5:389-390]

Що стосується промислового співробітництва між Україною та Болгарією, то його стрижнем було і залишається машинобудування, прикладом чого є поступове виконання 20 галузевих програм, що охопили практично всі його галузі - від сучасних систем електроніки, мікропроцесорної техніки до важкого до спорудження великих машин. Найбільш активним українсько-болгарське співробітництво є в галузі електроніки. Наслідком цього став єдиний в Болгарії завод електронної і нестандартної апаратури в м. Добрич. Проект заводу розроблявся спільними зусиллями вчених і спеціалістів науково-дослідних інститутів Харкова, проектно-конструкторських бюро Кіровограда, Тернополя, Херсона, Дніпропетровська, Інституту радіоелектроніки м. Софія. [2.17:103]

Важливим структурним елементом в комплексі економічних відносин і зв'язків між Україною і Болгарією є взаємодія в галузі науки і техніки. Яскравим прикладом плідних науково-технічних зв'язків може бути співробітництво Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АНУ з науковими і науково-дослідними інститутами і організаціями Болгарії. Спільними зусиллями вчених і конструкторів створено і використовуються біля 30 технологій зварювання, наплавки і різання, біля 20 типів зварювальних матеріалів, розроблено до 30 дослідних зразків зварювального устаткування. В рамках цього виду співробітництва створено близько 90 видів нових машин, устаткування і апаратури, 78 нових і вдосконалених технологічних процесів, 74 технічні проекти, 14 нових матеріалів, 12 автоматизованих систем, понад 670 стандартів. [2.17:106]

Участь України і Болгарії в міжнародному науково-технічному співробітництві, в найбільш дешевій інвестиції, сприяла швидкому створенню і впровадженню новітніх науково-технічних досягнень, вирішенню важливих науково-технічних проблем.

Одеса, наряду зі Дніпропетровськом, Львовом, Харковом, Сумами, Запоріжжям займає гідне місце в налагодженні контактів на субрегіольному рівні. Власне саме Одеса є центром одного з найбільш перспективних українсько-болгарських експериментів. [2.4:111] За обсягами зовнішньоторговельного обігу Одеської області Болгарія знаходиться на 11 місці серед країн партнерів. І якщо раніше дві третини одеських підприємств мали партнерів в Болгарії, то тепер - тільки 5-7 %. Такі жахливі цифри підштовхнули вчених обох країн в середині 2000 р. провести міжнародну конференцію, котра могла б стати поштовхом до активізації двосторонніх відносин в усіх галузях. Вибір місця форум не був випадковим: Одеський регіон як історичний партнер Болгарії є найбільш перспективним для виходу на широкі простори України, а українцям - в Болгарію. Конференція отримала назву „Соціально-економічний напрям розвитку українсько-болгарських відносин в ХХІ столітті”. Її організатори - Одеська державна академія харчових технологій, Одеський державний економічний університет, Софійський університет національного і світового господарства, Міністерство освіти та науки України, Асоціація болгар України - передбачили комплексний розгляд проблем в соціальній, економічній, науковій і культурній сферах. Головне, на чому акцентувалась увага учасників конференції - це пошук ефективних шляхів співробітництва в нових умовах, бо старі форми економічних зв'язків, що базувались на неринкових відносинах, відійшли в минуле. І все ж таки, на території Одеської області створено 23 спільних українсько-болгарських підприємства з інвестиціями на 1,5 млн. дол. США. Найбільший їх обсяг - в будівництві, сільському господарстві, внутрішній торгівлі. [2.8:2]

Під час візиту Президента Болгарії з 31 січня по 1 лютого 2003 р. 1 лютого урочисто був відкритий кардіологічний центр „Св. Катерини”. Клініка ця була заснована на українські кошти, але за схемою такої ж клініки у м. Софія. Клініку очолює провідний європейський кардіохірург професор О. Чирков та його послідовник, доктор Б. Авицев. 13 липня 2004 р. Р. Боделан зустрівся з професором Чирковим. Під час зустрічі був обговорений стан розвитку та співробітництва українських та боярських медиків та керівних осіб метою покращення кардіологічної ситуації в регіоні. Було обговорено і методи роботи в клініці „Св. Катерина-Софія”, а саме ті, які можна застосовувати в „Св. Катерині-Одеса”. О. Чирков наголосив на тому, що в Одесі працюють спеціалісти з Болгарії, де допомагають українським спеціалістам успішно лікувати серцево-судинні захворювання, за кількістю яких Україна знаходиться на першому місці в Європі. [2.21]

У квітні 2004 р. болгарська делегація на чолі з губернатором Русенської області Р. Януаровим на запрошення Президента Асоціації болгар України А. Кіссе відвідала Одеську область з робочим візитом. Делегація побувала в Одесі, м. Рені, с. Нагорному (Ренійський р-н), с. Заря (Саратський р-н). Під час візиту був оформлений і підписаний протокол, згідно з яким Русенська і Одеська області, виходячи з Договору про товариські відносини від 20 грудня 1995 р., беручи до уваги положення Європейської Рамкової конвенції з транс економічного співробітництва між партнерами і територіальну владу від 20.05.1981, відмітили спільну зацікавленість у розвитку співробітництва, використовуючи принципи рівноправ'я, домовились про утвердження дружніх відносин, посилення зусиль для подальшого розвитку та довгострокового співробітництва в економіці, торгівлі, науці, спорті, культурі, відпочинку.

Було погоджено і прийнято два проекти, що їх запропонувала болгарська сторона для реалізації в С. Нагорному та в Одесі - „Альтернативне землеробство” та „Регіональний центр розвитку”. [2.22]

Другою за масштабами економічної співпраці з Болгарією є Запорізька область. У 2003 р. відбулась зустріч Повноважного посла Республіки Болгарія А. Ганева з мером Запоріжжя Є Карташовим. А. Ганев відмітив, що у 2007 р. Болгарія стане членом ЄС, тоді продукція запорізьких підприємств зможе вийти на європейські простори через болгарський ринок. Обговорювались і можливості співпраці в сфері туризму, при цьому Карташов відмітив, що курорти Болгарії нічим не гірше австрійських. Планується збільшення потоку туристів до Болгарії. В 2003 р. їх було 50 тис., а це на 10 % більше, ніж в 2002р. в рамках зустрічі почесна делегація була запрошена на відкриття відреставрованої споруди Консульства на о. Хортиця. В ході свята було прийнято рішення про створення на острові центру українсько-болгарського товариства, через який запорізькі підприємства і громадські організації будуть підтримувати зв'язки з болгарами. А в Бургасі, відповідно, буде створено запорізьке представництво. [2.23]

В Україні з робочим візитом побував заступник мера м. Варна пан Б. Корновський. В Києві під ас зустрічі були обговорені проблеми, пов'язані з комунальним господарством, житловим будівництвом, розглянуто можливості щодо співпраці в галузі науки, культури, освіти, відпочинку і оздоровлення дітей від Варненської області в українській столиці.

В результаті переговорів було підписано договір між Варненською держадміністрацією та держадміністрацією Печерського району м. Києва. Делегація відвідала і м. Харків, де на спільній конференції відбувся обмін досвідом в галузі кредитування, приватизації і оренди міського майна, залучення інвестицій в економіку. В Харкові делегація відвідала медичну установи та спільне підприємство „Пирана”, яке впускає косметичні та гігієнічні засоби. [2.24]

Ще під час офіційного візит делегації Народних Зборів на чолі з головою Благовестом Сендовим в 1995 р. постало питання про пожвавлення діяльності змішаної українсько-болгарської комісії з економічного співробітництва, про спрощення системи розрахунків між Національними банками обох країн. [2.14:2] Для України досвід Болгарії у фінансовій сфері є цінним, зокрема боротьба відмиванням „брудних грошей”.

Хотілося б наголосити, що обидві країни мають хороші перспективи співробітництва в галузі спільного виробництва наукоємкої, високотехнологічної продукції, розробки інноваційних технологій. Станом на 2003 р. в процесі реалізації знаходились 14 спільних дослідницьких проектів в таких пріоритетних областях, як біотехнологія, зв'язок, телекомунікації, генна інженерія. Іншим прикладом є реалізація спільної програми INTAS в області молекулярної біології і генетики.

Важливою характеристикою євроінтеграційних прагнень обох країн є активізація співробітництва в міжнародних регіональних організаціях - ЦЄІ, ОЧЕС, Дунайської комісії. Спеціалісти з України і Болгарії плідно співпрацюють і в інших проектах - лінії оптоволоконного зв'язку, в міжнародному центрі економічних досліджень (ICBSS).

Головними напрямами, на яких концентрують увагу українські і болгарські вчені, є вивчення і використання ресурсів Чорного моря, координація рибогосподарської діяльності на Дунаї, обмін сучасними технологіями переробки риби. [1.20:3]

Болгарські підприємці висловлюють зацікавленість у збереженні своєї присутності на перспективному українському ринку. Аналогічну зацікавленість демонструють і українські бізнесмени. Але до цих пір контакти між Українським союзом промисловців і підприємців та болгарським бізнес структурами не отримали системного характеру. Тільки влітку 2003 р. біло підписано українсько-болгарський протокол про взаємний доступ до ринків товарів і послуг в формі переговорного процесу, який може сприяти швидшому вступі України до СОТ. [1.11:2]

Процеси глобалізації, що відбуваються сьогодні в світовій економіці, підштовхують і українське, і болгарське керівництво шукати нові форми співпраці. В цьому контексті Україна і Болгарія мають значні можливості ля співробітництва в області розвитку інфраструктури транспортних коридорів, що проходять територією наших країн. Україна може і повинна стати активним партнером Болгарії в постачанні конструкцій і матеріалів для будівництва мостів, тунелів, ліній електропередачі, реконструкцій морських і річкових портів.

Вступ Болгарії до ЄС може відкрити нові перспективи і перед українсько-болгарським торгівельно-економічним співробітництвом, особливо якщо до того часу буде досягнуто прогрес в створенні зони вільної торгівлі між Україною і ЄС.

Розділ ІІІ: розвиток українсько-болгарських культурних зв'язків на початку ХХІ ст.

Український і болгарський народ мають родинні корені і спільне слов'янське походження, етнічну та мовну близькість, спільність історичної долі, багатовікові відносини в релігійному, культурному житті.

Культурні зв'язки між Україною і Болгарією встановлюються шляхом конференцій, міжнародних симпозіумів, на яких розглядаються питання просвітництва, культури, історії. Велика роль відводиться освіті. Держави обмінюються досвідом, спеціалістами, студентами, болгарська сторона надає допомогу літературою.

Одним з найбільш пріоритетних напрямів сучасного болгарського відродження є збереження і розвиток рідної мови. Буквально 20 років тому представники болгарської інтелігенції і уявити не могли, що колись болгарська мова буде представлена в навчальному плані. А сьогодні в Україні завдяки толерантній етнополітиці та ініціативі ряду вчених - болгаристів це стало можливим.

Методист з болгарської мови та літератури в Одеському обласному інституті вдосконалення вчителів Наталія Бузіян на одному з засідань оголосила про затвердження в 2005 р. МОН України навчального плану, за яким болгарська мова буде вивчатись в регіонах компактного проживання з 1 до 11 класів. Досягненням є і оформлення відповідних документів стосовно проведення експерименту „Рідна мова як засіб здійснення цілеспрямованої адаптації учнів початкової школи до умов навчання та її використання для переходу на українську мову навчання” на базі Городненської ЗОШ Болградського району, що буде тривати 5 років. [2.1:5]

11 років тому з метою підтримки учнів сільських шкіл, що вивчають болгарські мову і літературу, Одеський обласний інститут удосконалення вчителів провів першу олімпіаду з болгарської мови та літератури. За цей період кількість учасників виросла з 16 до 44 учнів, серед яких тільки учні 9-11 класів, а за всі роки її проведення в олімпіаді взяло участь 325 учнів. Вона носить відкритий характер і традиційно проводиться серед шкіл Одеської і Запорізької областей. Проводиться вона за підтримки департаменту загальної та середньої освіти МОН України, Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного інституту удосконалення вчителів, Асоціації болгар України і Генерального консульства Республіки Болгарія в Одесі на базі гімназії № 2 м. Одеси. В олімпіаді 2006 р. (25-27 лютого) з 27 учнів 16 були нагороджені дипломами І, ІІ, ІІІ ступенів. [1.7:3]

В свою чергу МОН Болгарії всіляко заохочує учнів до вивчення болгарської історії, мови, культури. 5 січня 2005 р. Генеральний консул Болгарії в Одесі повідомив про рішення МОН Республіки Болгарія , згідно з яким 50 учнів-болгар з України, які стали переможцями в олімпіадах з болгарської мови та літератури, переможці конкурсів з історії, музики, танців, нагороджуються путівками в Болгарія. На Одеську область виділено 30 путівок, на Запорізьку - 10, на АРК - 10.

Такі результати одеських та запорозьких учнів не постали на порожньому місці. З травня 1859 р. і до сьогоднішнього дня існує і успішно працює гімназія в м. Болград Одеської області. 24 серпня 1993 р. Болградській гімназії надано статус болгарської, що мало велике значення для всієї болгарської діаспори Бессарабії. Гімназія - один з найпрестижніших навчальних закладів України, де поглиблено вивчають болгарську мову і літературу, історію і культуру болгарського народу. Згідно Постанови Кабінету міністрів від 5 квітня 1999 р. Болградській гімназії присвоєно ім'я Георгія Стойкова Раковського - відомого революціонера-демократа, діяча болгарського національно-визвольного руху. (див. додаток 3)

З 1995 р. в м. Приморськ Запорізької області функціонує Приморський українсько-болгарський ліцей.

Іншою формою вивчення болгарської мови є недільні школи, які існують на базі багатьох товариств Криму, Києва, Одеси, Іллічівська, Бердянська, Дніпропетровська, Луганська. За сприяння Запорізького міського болгарського товариства на базі ЗОШ № 2 відкрита болгарська недільна школа, де дві групи учнів (одна - діти, інша - доросле населення) отримали можливість вивчати болгарську мову, літературу, історію, мистецтво, а англійська мова вивчається за болгарською методикою.

Заслуговує на увагу багаторічний досвід двох шкіл з болгарським складом учнів - Кам'янський НВК Ізмаїльського району і Городненська ЗОШ І-ІІІ ступенів Болградського району. Декілька років тому директор цих шкіл - Тамара Саказли і Марія Пінті - добились дозволу на введення в початковій школі крім українських і російських, ще і болгарських класів. Таким чином в 1-4 класах навчання там здійснюється болгарською мовою з поглибленим вивченням української мови. При переході на ІІ і ІІІ ступені діти навчаються українською мовою, але поглиблено вивчають болгарську мову і літературу, історію рідного краю і традиції народу. [2.12:215-216]

На сьогоднішній день в Україні значно виріс рівень знань з болгарської мови, історії, культури, що засвідчив Національний інститут освіти та науки Республіки Болгарія. Радник МОН Болгарії Є. Міланов і МОН України 4 червня 2004 р. в Києві підписали протокол щодо співпраці між міністерствами освіти і науки України та Болгарії на 2004/2005 рр., 2005/2006 рр., 2006/2007 рр. [1.6:2]

З нагоди 240-річчя від дати написання „Історії слов'яно-болгарської” отця Паісія Хілендарскьго і 280-річчя від дня його народження МОН Республіки Болгарія та Національний інститут освіти в 2002 р. встановив щорічні нагороди-медалі і почесні грамоти „Отця Паісія Хілендарського” - „За заслуги в болгарській освіті” та „Заслужений болгарський вчитель” І і ІІ ступенів. У 2004 р. нагороджено 24 особи з України, Молдови, Канади, Росії, в тому числі вчитель болгарської мови Зорянської школи Саратського району Одеської області Арнаутова Олена Власівна. [2.12:215]

Як вже неодноразово наголошувалось, Болгарія приділяє багато уваги проблемам болгар, що мешкають поза межами країни. Під час кожного візиту в Україну представників болгарських органів влади, суспільних організацій, бізнес-кіл, болгарські центри культури Одеси, Запоріжжя, Болграда та інших міст отримували в подарунок методичну та художню літературу. На початку 2006 р. з Болгарії на адресу Генерального консульства в м. Одеса прийшла 12-тонна посилка, що складалась з історичної, навчальної, художньої літератури, а також національного одягу для народних болгарських ансамблів. Тепер учні як старших, так і молодших класів мають можливість якісно і більш глибоко вивчати болгарську мову, знайомитись з літературою та культурою болгарського народу.

Ще один подарунок отримали болгари Таврії. Поки наші вчені та поліграфісти збиралися видати навчальну та художню літературу, необхідну для викладання болгарської мови в школах регіону, МОН Республіки Болгарія подарувало 2500 примірників наукової, художньо літератури, зокрема абетки і читанки для 1 і 2 класів, болгарську мову для 2, 3, 4, 5, 6, 7 класів болгарську літературу для 9 класу, тести з болгарської мови, історії болгарського народу. Подарунок цей отримали школи міста Бердянськ. [1.6:2]

Однією з масштабних акцій Республіки Болгарія стосовно болгар, що проживають за межами країни, є підтримка освітнього процесу. Постановою Кабінету міністрів Болгарії № 103 від 31 травня 1993 р. МОН Болгарії здійснює прийом етнічних болгар до вищих навальних закладів країни, до аспірантури, проводить курси підвищення кваліфікації для вчителів болгарської мови і педагогічну практику для студентів, направляє своїх спеціалістів до вищих навчальних закладів інших країн, особливо в регіони компактного проживання болгар. Але з того часу в деякі пункти Постанови внесено змін, і то не на користь болгар, що проживають за кордоном Болгарії.

Традицією вже стало те, що найкращий випускник гімназії м. Болград отримує право бути зарахованим до болгарського вузу без іспитів. Крім того, таку ж можливість отримує переможець обласної олімпіади з болгарської мови і літератури. Іспити проводяться на базі Болградської гімназії (для абітурієнтів Одещини) і на базі Приморського ліцею (для абітурієнтів Запоріжжя і Кіровоградщини) в кінці червня- на початку липня. Конкурс здебільшого великий, на деякі спеціальності він становить від 5 до 13 осіб на місце. Болгарія надає можливість українським учням навчатись в Софійському університеті „Св. Климента Охридського”, Південно-західному університеті „Неофит Рилски” (Благоєвград), Русенському університеті „Ангел Кънчев” та у його філіалі в м. Сілістра, Великотирновському університеті „Св. Св Кирила і Мефодія”, Фракійському університеті (м. Стара Загора), Вищому медичному інституті (м. Плевен), Університеті „Професора Асена Златарова” (м. Бургас), Університеті національного та світового господарства (м. Софія), Господарській академії (м. Свіщов), Університеті харчових технологій (м. Пловдив), Пловдивському державному університеті. Українські абітурієнти можуть обрати одну із запропонованих спеціальностей: правознавство, медицина, ветеринарна медицина, англійська філологія, історія, соціологія, європеїстика, психологія, політологія, журналістика, міжнародні відносини, міжнародні економічні відносини, інформатика, фізичне виховання, туризм, образотворче мистецтво, книговидавництво, болгарська та англійська мова, географія і біологія, болгрська народна хореографія, технологія харчування, фінанси, прикладна лінгвістика. [1.25]

До 2006 р. українські абітурієнти складали іспит в 3 етапи: письмовий тест з болгарської мови та літератури, усний іспит з болгарської літератури та історії, спеціальні тести з математики, біології, хімії, іноземної мови. В 2006 р. МОН Республіки Болгарія повідомило, що іспити надалі будуть проводитись у тестовій формі, що викликало невдоволення серед українських абітурієнтів. Багаторазові прохання Асоціації болгар України залишити для українських болгар стару форму іспитів не принесли позитивних результатів. Натомість МОН Болгарії повідомило, що „тестування є загальною формою в системі освіти Болгарії і розповсюджується абсолютно на всіх бажаючих навчатись в її вищих навчальних закладах”. [1.14:2]

До цього часу залишається невирішеною ще одна проблема: спеціалісти, що навчались в Болгарії, стикаються з труднощами через необхідність нострифікації болгарських дипломів на території України, що призводить до зменшення кількості бажаючих навчатись в Болгарії. [1.14:2]

Активно розвивається і міжвузівське співробітництво. Освіта і наука - це ті компоненти сучасного суспільства, які становлять його основу. В умовах глобалізації та прискорених темпів розвитку інформаційного суспільства належний рівень освіти, науки може бути з повним правом віднесений до стратегічних напрямів забезпечення національної безпеки. Без цього держава втрачає здатність відігравати роль повноцінного, відповідно до сучасних вимог члена міжнародного співтовариства.

В 1988 р. в Ізмаїльському державному педагогічному інституті на базі філологічного факультету відкрита і до сьогоднішнього дня функціонує спеціальність „вчитель болгарської та української мов та зарубіжної літератури”. З цього року планується відкриття нової спеціальності на факультеті іноземних мов - «вчитель болгарської та англійської мов та зарубіжної літератури». Зараз вже в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті готують вчителів болгарської мови для шкіл одного з поліетнічних регіонів нашої країни - Подунав'я. У зв'зку з цим були встановлені тісні контакти з вузами Болгарії, які надають науково-методичну допомогу кафедрі слов'янських мов.

У 2001 р. було укладено договори про співпрацю між ІДГУ та Великотирноським університетом ім. Св. Св. Кирила і Мефодія (див. додаток 4) та Шуменським університетом. (див. додаток 5) Договір про співробітництво ІДГУ уклав і з Південно-західним університетом ім. Неофіта Рильського. (див. додаток 6) На основі цих міжнародних угод протягом останніх років здійснюються відрядження професорсько-викладацького складу ІДГУ до Болгарії (див. додаток 7), для читання спецкурсів до ІДГУ приїжджають болгарські викладачі (див. додаток 8), наші студенти мають змогу проходити практику, професійну підготовку в болгарських вузах. (див. додаток 9)

Останніми роками все більше міцнішають зв'язки між Одеською державною академією будівництва та архітектури (ОДАБА) та Софійським університетом архітектури, будівництва і геодезії. За умовами договору про співробітництво в 2004 р. досягнуто домовленостей про підготовку не тільки спеціалістів з архітектури, промислового і громадського будівництва, але й спеціалістів з геодезії. Того ж 2004 р. на базі ОДАБА відкрито спеціальність „Землевпорядкування і кадастр”, а в її рамках створено кафедру геодезії. Софійський університет, що вже давно працює в цьому напрямі, допомагає українським колегам опановувати прилади, висилає методичні посібники для підготовки геодезистів. [2.9:1-2]

Договір про співробітництво підписано між ОДАБА та Хіміко-технологічним і металургійним університетом м. Софія. Зокрема досягнуто домовленостей про „сприяння у вивченні мови і літератури другої держави”. На базі Інституту післядипломної освіти при ОДАБА відкрито спеціальність „Технічний переклад”, в рамках якої вивчають мови та літератури тих держав, з якими співпрацює ОДАБА , серед яких і Болгарія. [2.9:2]

Регіональне співробітництво в галузі освіти постійно підкріплюється домовленостями. От і в березні 2005 р. експерт МОН Республіки Болгарія відвідав з робочим візитом Одеську область. В рамках візиту відбулась зустріч з ректором ІДГУ О. Лебеденко, в рамках якої обговорили пропозицію ректора Русенського університету про співробітництво, а точніше про обмін студентами і науковими співробітниками.

Еміл Міланов відвідав і Одеський південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, де зустрівся з викладачами кафедри „Слов'янського мовознавства”, доц. Марією Сокаль і викладачем болгарської мови, доц. Маріяною Парзуловою. Основним питанням, на якому зосередили увагу сторони, стало вивчення болгарської мови у вузі. [1.9:2]

Протягом 2005 р. були укладені угоди про співробітництво між Київським державним торговельно-економічним університетом і Софійським університетом національного то світового господарства, між Національною академією державної податкової служби України та Варненським вільним університетом „Чорноризець Храбр”, між Київським національним університетом ім. Т. Г. Шевченка та Південно-західним університетом ім. Неофіта Рильського (м. Благоєвград), між Київським національним педагогічним університетом ім. М. Драгоманова та Софійським університетом ім. Климента Охридського. Встановлено зв'язки між Балканським центром „Бізнес-університет” і Болгарською Академією інформсоціології та низкою провідних українських закладів аналогічного спрямування, зокрема інституту кібернетики НАН України. [2.13:5]

Перспективним є подальший розвиток наукового співробітництва та реалізації спільних наукових проектів у таких важливих сферах, як фізика напівпровідників, астрономія, дослідження Чорного моря, інформаційні технології. Нині виконується кілька наукових проектів та здійснюється стажування фахівців на двосторонній основі.

Велику зацікавленість викликає той факт, що в 2001 р. у Всеукраїнському центрі болгарської культури відбулась презентація нового видання творів Т. Г. Шевченка болгарською мовою під назвою «Кратък Кобзар” („Малий Кобзар”). Книга вийшла в світ в одеському видавництві „Маяк” в рамках Державної програми видання літератури для представників національних меншин і за підтримки Асоціації болгар України.

19 квітня 2003 р. у м. Софія товариство „Радолюбие” за участю представників бессарабських і таврійських болгар провели круглий стіл на тему „Недержавні організації Болгарії та болгари Криму, Бессарабії, Таврії”, в ході якої був представлений історичний роман А. Малешкової та М. Куртєва „Переселення болгар в Бессарабію, їхні страждання під час Другої світової війни”. Історичний твір викликав інтерес як серед представників України, так і серед болгарської громадськості. [2.12:209]

В 1994 р. в Україні 24 травня оголошено офіційним Днем слов'янської писемності та культури. Цей день болгари України відзначають особливо урочисто. У 2004 р. на свято був запрошений прем'єр-міністр Болгарії С. Сакскобургготський. В ході святкувань він офіційно відкрив пам'ятник Св. Кирилові і Мефодію в Києві, відвідав святковий концерт та літературну виставку. Результатом візиту стало підписання ряду українсько-болгарських угод в галузі освіти та культури. За рішенням МОН Болгарії від 23 червня 2004 р. Болградська гімназія отримала в подарунок 11 комп'ютерів, Приморський регіональний ліцей - 1, школа в с. Кам'янка - 1, школа в с. Городне - 1. [1.27]

Особливо урочисто відсвяткували День слов'янської писемності в 2005 р. Ще 15 травня стартувала декада слов'янської писемності, болгарського просвітництва і культури. В рамках цього свята 20 і 21 травня управління культури мерії м. Софія і Асоціація болгар України організували естрадні концерти за участю болгарських виконавців - Бісера Кірова, Маргарити Храпової, Михайла і Христини Белчевих, Володимира Стоянова. [1.25:3]

Культурні зв'язки двох держав ще здавна набули особливого характеру. Історичні події національного відродження та національно-визвольної боротьби поважаються обома країнами однаково особливо. Одним з прикладів є 3 березня, коли Болгарія святкує звільнення від турецького ярма. Це свято болгарами України сприймається як національне свято. У культурних, просвітницьких центрах України відбуваються конференції, зустрічі представників ділових кіл Болгарії та України. В посольстві Республіки Болгарія 3 березня 2002 р. відбувся прийом на честь Національного свята Болгарії. Були запрошені українські депутати, представники Кабінету міністрів, київського болгарського товариства „Радолюбие”, тридцяти восьми дипломатичних корпусів інших країн. Вів прийом Надзвичайний і Повноважний Посол Болгарії в Україні П. Марков. До дня звільнення Болгарії від турецького поневолення в Посольстві Болгарії в Києві відбулось святкове вручення міжнародної премії „Дружба”, затвердженої Українською екологічною академією, журналом „Дніпро”, діячами культури, літератури, мистецтва провідних країн світу, міжнародним гуманітарним фондом „О. С. Пушкін”. На цей раз лауреатами стали діячі правничої ради „Радолюбия” (голова і два його заступники, консул Болгарії в Києві пан Ц. Нечев). Цим самим був відмічений їхній внесок в розвиток болгаро-українських зв'язків і культурного відродження болгар в Україні. [1.21:2]

Болгарія не лишається осторонь України в день її незалежності. Щороку протягом тижня в Болгарії проводяться різноманітні заходи, присвячені головному національному святу України. В ці дні працівники Посольства України в Болгарії повсюди бажані гості. Традиційними стали зустрічі з політичними діячами, підприємцями, банківськими працівниками, представниками культурно-просвітницьких організацій. В багатьох містах, в тому числі у Великій залі федерації дружби і співпраці з країнами СНД (Софія), проводяться святкові концерти для українців за участю кращих болгарських виконавців. Вершиною святкування, присвяченого незалежності України, є традиційний великий прийом у національному палаці культури. [1.29]

Культурні зв'язки між двома державами розвивають і підтримують окремі діячі культури. У грудні 2004 р. в рамках творчого турне до України прибув народний артист Болгарії, співак Ілля Луков. Гастролюючи селами і містами Бессарабії разом з танцювальним колективом „Пирина”, співак, як він сам казав, будував нові мости між Україною і Болгарією, наголошуючи, що не існує до цього часу традицій у відносинах, немає постійно діючого механізму контактів.

На запрошення керівництва Асоціації болгар України Бессарабію в лютому -березні 2006 р. відвідала прима болгарської поп-музики Лілі Іванова. В рамках турне співачка відвідала Болград, Арциз, Ізмаїл, Тарутино, Сарату, Одесу. З початку 60-их рр.. вона вже записала 34 альбоми, виконала понад 500 пісень, з концертами відвідала майже всі країни світу. За внесок в розвиток світового музичного мистецтва визнана „Однією з найбільш успішних жінок планети” в ХХ столітті. [1.17:1]

Мостом, що єднає Україну і Болгарію в галузі мистецтва, є без сумніву український художник болгарського походження Олександр Кара. В лютому 2005 р. виставка його робіт була відкрита в Національній мистецькій галереї (колишній царський палац) в Софії. На відкриття були запрошені С. Сакскобургготський, представники Посольства України в Болгарії, міністри та депутати, численні ЗМІ. При цьому О. Кара гідно представив болгарське відродження і традиції Бессарабії через свої картини і викликав здивування справжніх знавців мистецтва. [1.10:1]

Протягом 2005 р., окрім виставки О. Кара, відбулось чимало заходів, які дозволили болгарській громадськості ближче ознайомитись із сучасним українським мистецтвом. Вінницький ансамбль „Вінничанка” взяв участь у фольклорному фестивалі в Бургасі, український драматичний театр ім. Л. Українки - у театральному фестивалі „Осінні театральні зустрічі” у Пазарджику. В рамках міжнародного кінофестивалю „Євро Філм Фест” у Софії проведено тиждень українського кіно за участю відомого українського режисера Ю. Іллєнка. Цей напрямок двосторонніх відносин залишився в центрі уваги і в 2006 р. В лютому в Софії відбулась виставка картин відомого українського художника А. Тарковського, а в Софійській філармонії - концерт за участю українського диригента М. Дядюри. [2.13:6]

В 2005 р. Україна та Болгарія відзначили 110-ту річницю від дня смерті відомого українського мислителя, науковця, письменника М. Драгоманова, останні роки життя якого були пов'язані з Софією, де він і похований. З нагоди цієї дати видано збірник статей М. Драгоманова болгарською мовою.

У березні 2006 р. пройшло 15 років від дня смерті Тараса Шевченка. В рамках відзначення цієї дати Посольством України в Болгарії спільно з відділенням україністики Софійського університету ім. Климента Охридського та виданням „Українсько-болгарські вісті” було організовано конкурс на кращий твір про Т. Шевченка.

Для популяризації української культури та духовної спадщини у березні 2005 р. при Посольстві України в Болгарії створено Український клуб. Його двері відчинені для тих, кого цікавить Україна, її культура, мистецтво, сучасне життя. [2.13:6]

Україна та Болгарія співпрацюють в рамках міжнародних агентств та асоціацій, зокрема в червні 2005 р. було підписано декларацію про створення Асоціації національних інформаційних агентств країн Причорномор'я (ПАНІА). Її підписали керівники 12 національних інформагентств країн Причорномор'я. Установча конференція пройшла в Києві з ініціативи Укрінформа. Керівником ПАНІА обрано генерального директора Укрінформа Віктора Чамара, а його заступником став генеральний директор болгарського агентства БТА Максим Мінчев. Основні цілі ПАНІА - сприяння в реалізації принципів дружби, зміцнення взаємоповаги і довіри між агентствами, вільний обмін інформацією, її розповсюдження територіями країн-учасниць. В 2007 р. засідання ПАНІА пройде в Болгарії. [1.24:1]

19 березня 2006 р. в м. Болград Одеської області відбулась презентація книги „Відродження болгар України: вчора, сьогодні, завтра”, автор якої - А. І. Кіссе, Президент Асоціації болгар України. Цей захід став справжнім святом болгарського духу і проявом гордості за славне історичне минуле. Це унікальна праця, якою можуть користатися всі болгари України, що бажають більше дізнатися про свою історію, культуру, традиції, звичаї. В ній досвід і практика одної з найбільших світі болгарських діаспор показано в світлі найактуальніших питань збереження і розвитку групи. В цій книзі історія бессарабських болгар представлена в контексті історії Болгарії і України. Цим вона цікава для мешканців Болгарії, які хочуть більше дізнатись про українських братів. [2.10:5]

На тлі пріоритетної уваги до політичного виміру двосторонніх відносин та торгівельно-економічного і науково-технічного співробітництва важливим компонентом залишається гуманітарний аспект українсько-болгарських взаємин.

Наші два народи, поєднані слов'янськими коренями, мають багаті культурні традиції, кожна з яких заслуговує на те, аби про неї знали і в іншій державі. Українська та болгарська культура мають невичерпні самобутності, пізнаючи які ми маємо реальну можливість збагатити одне одного і відкрити для себе близький, але водночас багато в чому і незнайомий світ. В сучасних умовах домінування прагматизму культуру, її розвиток, ознайомлення з культурними надбаннями є важливим компонентом збереження духовної складової людського буття. З цієї точки зору не випадковою є увага, яка відводиться у двосторонніх українсько-болгарських відносинах гуманітарному аспекту.

Розділ ІV. Становище болгарської діаспори в Україні та діяльність болгарських товариств

Вже більше 200 років проживає болгарська спільнота в Україні в мирі і злагоді поруч з українцями та іншими багаточисленними національними меншинами. Болгарська спільнота є однією з найбільших національних об'єднань України. І тим вагоміший той факт, що представники етнічних болгар беруть і будуть брати активну участь в політичному і суспільному житті Української держави, у вирішенні проблем, які на сьогодні є надзвичайно актуальними і для болгар, і для українців, і для всіх громадян України - представників інших національностей.

На початку ХХІ сторіччя болгарська діаспора України відіграє вагому роль в соціально-економічному і культурному розвитку української держави. Чільне місце в розвитку болгарської культури займає інтелігенція. Показником цього є її присутність у всіх гілках влади, зайняття керівних посад у вищих навчальних закладах, на промислових підприємствах. Багато болгар працюють на ниві українського бізнесу, сприяючи соціально-економічному розвитку нашої держави. Для ілюстрації дійсного становища справ потрібно скористатися даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. [2.12:44]

Загальна кількість осіб, що ототожнює себе, як представників болгарської національності, склала 204 тисячі 600 осіб серед всіх громадян України. Таким чином болгари займають VI місце в етнічній структурі держави, поступаючись українцям (37 млн. 541 тис 700 осіб), росіянам (8 млн. 334 тис 100 осіб), білорусам (275 тис 800), молдаванам (258 тис 600) та кримським татарам (248 тис 200). При цьому доля болгар в складі населення України складає 0,4 %. [2.12:45]

В останній час чисельність болгарського населення в Україні скоротилася на 12,5 % або майже на 30 тисяч (в 1989 році болгар було 233,8 тисяч). [19:45] Навряд це можна пояснити тимчасовою еміграцією студентів в Болгарію, природним скороченням населення або результатами етнічної асиміляції з боку сусідів. Одна з версій зменшення чисельності болгар - не добропорядність осіб, що проводили перепис.

Але, порівняння з даними попередніх переписів свідчить про відносну стабільність цієї національної групи. Якщо раніше основою господарського життя болгар було сільське господарство і відповідно більшість представників цієї національності мешкали у селах, то на сьогодні майже 60 тисяч болгар проживають в містах України (трохи більше третини всіх болгар). В зв'язку з економічними і соціальними перетвореннями останніх років кількість болгар-міських жителів значно збільшилась. В пошуках заробітку цілі родини переселяються до Одеси, Запоріжжя, Києва.

В двох областях України - Одеській і Запорізькій, болгари впевнено займають ІІІ місце по кількості населення, поступаючись лише українському і російському населенню (див. додаток 1). В Одеській області проживають 75 % всіх болгар України - більше 150 тисяч або 6,1 % всього населення області. В Запорізькій - 27,7 тис болгар або 1,4 %. Решта представників болгар України мешкають у Миколаївській, Донецькій, Кіровоградській областях. Порівняння даних останнього перепису з даними перепису 1989 року засвідчує ще одну парадоксальну тенденцію. Відсоток зменшення чисельності болгар по окремих регіонах України більший, аніж загальний відсоток по всій країні. Тільки Одеська і Запорізька області демонструють: перша - відносну стабільність в порівнянні з іншими групами, друга - незначний приріст за рахунок повернення кримських болгар з депортації. Показово те, що болгари займають VIII місце за ступенем збереження своєї мови в якості рідної. Болгарську вказали 64,2 % всієї групи, 30,3 % - російську, 5 % - українську мови. Російськомовність болгарської спільноти відповідає загальноукраїнській тенденції: 29,6 % населення країни обрали російську мову в якості рідної. [2.12:48]

Аналіз даних свідчить: ступінь мовної самосвідомості найвищий серед болгар Одеської області - 77,8 %. В інших історичних областях проживання болгар вона складає приблизно 20,5% і вище. [2.12:48] Виняток складають лише болгари Криму і Донецької області. Перші - як наслідок трагічних подій депортацій, а інші - свідоцтво прискорення процесу урбанізації регіону. Найбільш українізовані болгари проживають в Кіровоградській (67,2 %) і Київській (30,2 %) областях. [2.12:48]

Не слід залишати без уваги і той факт, що до сьогоднішнього дня в регіоні мовою міжнаціонального спілкування лишається російська мова. Як бачимо, болгари в Україні загалом проживають в цікавому етнічному регіоні, але при цьому у своїх родинах, в селах продовжують спілкуватися рідною болгарською мовою. Точніше сказати - діалектами. Але цей факт абсолютно не заважає їхньому спілкуванню.

Характеризуючи соціальну структуру болгар, слід відмітити, що вони являються водночас і сільською, і міською групою. З початку 90-их років ХХ століття в Україні відбувається поліпшення транспортних зв'язків, через що все більша кількість болгар починає переїжджати до міст, тим самим збільшуючи і посилюючи міські групи. Ці процеси, в свою чергу, ставлять перед болгарською спільнотою цілий ряд питань, що потребують особливої уваги. Відомо, що представники національних меншин, потрапляючи в місто, швидко втрачають свою етнокультурну специфіку і розчиняються у загальній масі. Одна з задач, що стоїть перед болгарами, - консолідація представників болгарського етносу у міському середовищі, підтримка і зміцнення їхньої етнічної самосвідомості, включення в систему соціальних зв'язків і відносин взаємодопомоги. Але все ж таки, не слід забувати, що більшість болгар України проживає в селах, де проблем не менше.

В регіонах компактного проживання болгари за кількістю міського населення поступаються лише українцям і росіянам. В Одеській області, наприклад, болгари займають друге місце за кількістю сільських жителів (101385 осіб або 11,9 %) і третє місце серед міських жителів (49298 осіб або 3,1 %). Серед болгарського населення останнім часом слід відмітити і тенденцію до переселення в столицю - Київ, де сьогодні проживають не менше 5 тис болгар. [2.12:46] Це відповідає і розподілу за соціальними групами: майже 38 % болгар України - робітники, 12 % - службовці всіх рівнів, 35 % зайняті в сільському господарстві, 15 % - в індивідуальній діяльності. [2.12:48]

Впевнено можна казати і про гендерну збалансованість групи. За статевою ознакою болгари, як і українське населення в цілому, характеризуються незначним переважанням жінок: на одного чоловіка - 1,07 жінки.

В Україні початку ХХІ століття є більше сотні поселень, з якими безпосередньо пов'язана життєдіяльність болгар. Ця суха статистика може бути представлена тим фактом, що кожне третє село в Одеській і Запорізькій областях - болгарське.

Розвиток болгарської спільноти в Україні на сучасному етапі проходить в тісному взаємозв'язку з соціально-економічними с суспільно-політичними змінами в державі. Завдяки газетам, радіо, телебаченню населення швидко отримує доступ до інформації, а також і можливість адекватно сприйняти світові події, зробивши певні висновки.

В контексті політики перебудови та політики гласності в кінці 80-их рр.. посилюються об'єднавчі тенденції серед болгар. Ще в 1985 р. група бессарабських болгар організовує, засновує, а пізніше, 30 березня 1989 р., офіційно реєструє першу болгарську суспільну організацію на території СРСР - болгарське культурно-просвітницьке товариство ім. Св. Св. Кирила і Мефодія. Актив товариства знаходився в м. Болград Одеської області, а його представники - в ряді болгарських сіл. В програмі Болградського товариства будо записано, що воно є регіональним об'єднанням, чия діяльність направлена на захист людських, національно-культурних, економічних і інших інтересів бессарабських болгар, а також представників тих національностей, які проживають в місцях компактного проживання болгар. В суспільно-політичній сфері головна задача товариства - консолідація болгарського населення з метою збереження національної самосвідомості в рамках Конституції і Законів УРСР.

Після набуття Україною незалежності одним з її перших правових актів, що стосувався прав національних меншин, стала Декларація прав національностей, прийнята Верховною Радою 1 листопада 1991 р. В статті 6 Декларації гарантовано „всім національностям право створювати свої національно-культурні центри, товариства, земляцтва, об'єднання”. Там же вказано, що „ ці організації можуть здійснювати діяльність, спрямовану на розвиток національної культури, проводити у встановленому законом порядку масові заходи, сприяти розповсюдженню національних газет, журналів, видавництв, музеїв, художніх колективів, театрів, кіностудій”. Певний вплив на процес організації і створення товариств представників національних меншин справила стаття 7 Декларації: „національні культурні центри і товариства, представники національних меншин мають право на вільні контакти зі своєю історичною батьківщиною”. [2.12:256-257]

З розпадом СРСР призупинився бурхливий етап національного Відродження. Деякий час існуючі болгарські товариства перебували в стані розгубленості. Всі програми, проекти і надії до цих пір орієнтувались на законодавство СРСР, в рамках якого передбачалось вирішення національного питання. Але радянська держава перестала існувати. Дуже скоро практично всі ті, хто прийшов в національний рух, роблять висновок про необхідність створення національних культурних товариств в рамках вже нової держави. Влітку 1992 р. Верховна Рада майже одночасно приймає закони України „Про національні меншини” та „Про об'єднання громадян”. На підставі цих двох актів в жовтні 1993 року дев'ятьма болгарськими товариствами, що мали на той момент юридичну реєстрацію, була заснована нова організація - Асоціація болгарських національно-культурних товариств і організацій України (сьогодні вона має назву Асоціація болгар України). Її засновниками стали болгарські товариства з Одеської, Запорізької областей, АР Крим, міст Харкова і Києва. Усього в установчій конференції взяли участь 39 делегатів (з 9 товариств і 3 організацій), а також 70 гостей, в т. ч. з Болгарії і Молдови. На конференції було обрано Координаційну Раду із 17 осіб; Ревізійну Комісію з 5 осіб. В той же день на засіданні Координаційної ради було обрано Президента - Ф. П. Каражекова, заступників - В. П. Коєва, В. В, Міткова, В.С.Пєтрова, І. І. Половнюка, секретаря - Д. І. Костової. [2.2:45]

Так розпочався новий етап, коли вже незалежна Україна політично і юридично визнала факт існування на її теренах сильної національної меншини. І саме з цього моменту йде процес консолідації болгар України. Одним з найнагальніших питань для керівництва Асоціації стало питання будівництва власного приміщення. З цим питанням Федір Каражеков як керівник Асоціації неодноразово звертався до керівництва Болгарії та України. „Згідно із Законом „Про національні меншини” та за дорученням Президента України від 22 листопада 1995 р. № 1-14/678 про створення національно-культурного центру болгар України в м. Одеса, враховуючи пропозиції Глави Адміністрації Президента України від 23 липня 1996 р. № 1-15/1354, прохання Всеукраїнської Асоціації болгарських національно-культурних товариств та організацій України про створення Культурного центру болгар України:

- передати в оренду Всеукраїнській асоціації болгарських національно-культурних товариств та організацій України для створення культурного центру болгар України майно та приміщення, загальною площею 1105 кв. м. кінотеатру ім. Котовського”. [2.2:186]

В лютому 1999 р. на звітно-виборній конференції було прийнято рішення про початок реконструкції і реставрації будівлі. Автором проекту ВЦБК став талановитий архітектор Н. К. Базан. Фінансову допомогу надала міська та обласна влада - всього 60 тис. гривень. Від імені уряду Болгарії прем'єр-міністр Болгарії Іван Костов виділив 30 тис. дол. США. Під час реставрації будівлі головна проблема полягала тому, що будівля - пам'ятник архітектури міста, і треба було виконати всі умови для його збереження, які ставила міська влада.

24 травня 1999 року, в День слов'янської писемності і культури, в присутності почесних гостей - дружини Президента України Людмили Кучми і дружини прем'єр-міністра Республіки Болгарії Олени Костової відбулось відкриття Всеукраїнського центру болгарської культури в м. Одеса. І до сьогоднішнього дня стоїть ця споруда в центрі Одеси на вулиці Віце-адмірала Жукова, 9 і дає право українським болгарам пишатися не тільки своєю історією і культурою, а й вмінням вирішувати масштабні задачі на сучасному етапі. [2.2:50] На офіційному відкритті Всеукраїнського центру болгарської культури А. І. Кіссе відмітив: „24 травня 1999 р. назавжди залишиться найяскравішою сторінкою в історії ВЦБК. З особливим почуттям вдячності хочу привітати офіційних гостей, котрі спеціально приїхали на наше свято з Софії, Києва і інших регіонів нашої країни. Їхня присутність, увага і доброзичливість підняли на високий щабель нашу святкову подію. Хочу сьогодні щиро подякувати тим, хто допоміг в реставрації будівлі, перетворив його на прекрасний палац: будівельникам, спонсорам за їхню фінансову допомогу, всім місцевим болгарам, адміністрації міста і області, нашій державі”. [2.2:188-189]

Основна форма роботи Асоціації - звітно-виборні конференції, які проходили 20 лютого 1999 р., 24 березня 2001 р., 21 лютого 2003 р. наступна конференція має пройти в Одесі в березні 2007 р. Основні питання, що піднімались на конференціях, в основному організаційного характеру: вдосконалення принципів роботи, пошук нових шляхів вирішення існуючих проблем, повноваження президента та керівних органів, внесення змін та доповнень до Статуту Асоціації.

З лютого 1999 р. до сьогодні Президентом Асоціації болгар України є А. І. Кіссе. Поряд з фігурою Президента лідерські якості проявили представники з регіонів: І. І. Абажер (Крим), І. І. Влаєв (Київ), С. Д. Намлієв (Приморськ), Л. І. Савченко (Бердянськ), Н. Н. Петков (Приазовський район), В. В. Мітков (Запорізька область), В. С. Петров (Ізмаїл). [2.2:50]

У травні 2000 року було проведено прес-конференцію на тему «Болгарський національний рух в Україні: 1990-2000 роки. Підсумки і перспективи». В ній взяли участь журналісти республіканських, одеських обласних і районних засобів масової інформації. Як відмітив кореспондент газети «Голос України» в Одеській області, «за это время немало сделано для возрождения языка, культуры, национальных традиций украинских болгар. Здесь есть, однако, и серьезные проблемы, над которыми надо еще работать. Но Ассоциация за последние годы заметно активизировала свою деятельность». [2.5:7]

Починаючи з 2000 р. в центрі болгарської культури організовують святкування національних і найбільш важливих державних свят України і Болгарії. На сцені центру культури виступають фольклорні колективи з багатьох болгарських сіл. В цих святах беруть участь і колективи, що представляють інші етноси України. Ці заходи не тільки популяризують рідну культуру, але й стимулюють розвиток національного руху інших національних меншин регіону, при цьому відбувається взаємне збагачення, обмін культурними досягненнями серед представників бессарабських етносів.

Важливим напрямом діяльності Асоціації є організація і проведення науково-практичних і методичних конференцій з метою поглиблення творчого співробітництва болгарських і українських вчених, включення їх в дальший розвиток міжнаціональних відносин в Україні. Зокрема 17 травня 2006 р. в рамках святкування Дня слов'янської писемності у Всеукраїнському центрі болгарської культури було проведено круглий стіл на тему «Географія перейменування болгарських сіл Одеської області». Серед організаторів столу і Одеський університет ім. і. І. Мечникова. [1.13:2]

Ще одна не менш важлива задача, що постала перед Асоціацією, це збереження традицій проведення Соборів як демократичної форми самоуправління, розширення їхніх форматів за рахунок залучення представників національно-культурних спілок, політичних і державних діячів країни до участі в них. Собори як форма управління мають багатовікові тенденції. Ще здавна вони проводились по селах в дні храмових свят. Собор ставав місцем єднання поколінь, родів. Одеса по суті стала рідною домівкою для болгар всієї України. Асоціації треба було придумати таку форму роботи, яка б єднала всіх болгар, яка б нагадала кожному про його рід, звичаї, традиції, про його рідні місця. Такою формою став Собор.

Перший Одеський болгарський Собор відбувся 1998 року, другий - 2001 р., третій в 2003 році, четвертий - 2005 року. І кожен з наступних Соборів ще масштабніший, ще більш відвідуваний і авторитетний. Регіони, де компактно проживають болгари, впевнено підхопили цю ініціативу. На сьогоднішній день буквально у всіх регіонах проводяться Собори у дні важливих дат - річниці переселення болгар в Бессарабію, переселення з Бессарабії в Таврію. Яскраво пройшло свято у смт. Ольшанка Кіровоградської області з нагоди 230-ї річниці переселення болгар на територію України. На святкування прибула делегація з історичного місця Алфатар, мешканці якого 230 років тому переселились на Кіровоградщину.

В пам'ять про історичне минуле болгарського народу в с. Мале Перещепино на Полтавщині було відкрито пам'ятник правителю Старої Великої Болгарії хану Кубрату. Зміцніли зв'язки з викладачами і учнями Перещепинської школи, котрі й опікуються над пам'ятником. [1.22:1-3]

У вересні 2002 р. виповнилось 200 років від моменту переселення болгар в Україну і 100 років від переселення болгар в Таврію. Основні заходи з нагоди свята - наукові конференції, знайомство з пам'ятками історії болгарського походження, мистецькі заходи за участю болгарських громад - проходили на Одещині і в Запорізькій області. На ці акції прибула представницька делегація з Болгарії на чолі з депутатом Народних Зборів - головою парламентського комітету „Болгарія-Україна” Сільвією Нейчевою. За словами пані Нейчевої, підтримка українською владою болгарського етносу є найяскравішим доказом того, що історичні зв'язки між вдома державами, започатковані за доби Київської Русі і Болгарського Царства, мають гарні перспективи на майбутнє. [2.19]

Поряд з питаннями духовного і культурного життя Асоціація приділяє увагу поліпшенню соціального становища населення. Молодь активно залучається до всіх заходів, ініціює проведення зустрічей, вечорів відпочинку і завжди отримує підтримку старшого покоління. Тому в стінах будинку Всеукраїнського центру болгарської культури завжди багато молоді.

За 13 років існування Асоціації кількість її колективних членів виросла з 9 до 63. (див. додаток № 2) Багато з них мають культурні центри, власні будівлі, клуби, бібліотеки, засоби масової інформації. Центри болгарської культури існують в Болграді, Іллічівську, Києві, Дніпропетровську, Харкові, Запоріжжі, Бердянську, Рені, АР Крим та інших містах України.

Про створення найпершого товариства болгар на території України мова вже йшла. Мається на увазі товариство бессарабських болгар „Св. Св. Кирила і Мефодія” в м. Болград Одеської області. В кінці 80-их років аналогічні товариства було створено і в інших містах України. Зокрема в червні 1989 р. за ініціативою патріотично налаштованих болгар в Одесі створено Одеське болгарське товариство ім. Д. Благоєва. Воно виникло як об'єктивна необхідність і як наслідок початку демократичних перетворень у 80-их рр.. Реєстрація його пройшла в травні 1990 р. Працювати воно почало з залучення болгар на курси вивчення болгарської мови. Згодом почали активно обговорювати проблеми відродження культури, болгарських народних свят, сприяли розвитку болгарських фольклорних та хореографічних ансамблів. [2.2:119]

З самого дня існування Асоціації болгар її членом є Терновське болгарське товариство, що функціонує на території Миколаївської області. Створено воно у 1989 р. спочатку воно займалось активізацією художньої самодіяльності, але згодом зрозуміли, що цим не можна обмежуватись. Зусилля багатьох активістів були спрямовані на відродження болгарської мови. Окрема ініціативна група зайнялась підготовкою до відродження музею. Досягненням товариства є відновлення роботи православної церкви, спільно з Одеським та Софійським університетами до цього часу проводиться етнографічне вивчення становлення і розвитку болгарської культури в регіоні. [2.2:159]

16 лютого 2001 р. було створено Одеський обласний союз болгарської молоді. За підтримки Одеського болгарського товариства і Президента Асоціації 7 травня 2001 р. воно було зареєстровано як молодіжна суспільна організація. Метою його діяльності є залучення до процесів відродження молоді Одеси та області. Діяльність Союзу проявляється у проведенні молодіжних вечорів відпочинку, дискотек, конференцій. З 2001 р. проводиться щорічна студентська конференція, присвячена Дню слов'янської писемності. Молодіжний Союз співпрацює з іншими болгарськими товариствами в Україні. Цей Союз є об'єднавчим центром сільської молоді в місті, дає можливість проявити себе як особистість, допомагає розширити коло знайомих. [2.2:174]

В місті Ізмаїл також діють болгарські товариства. В 1992 р. як гілка болградського товариства було зареєстровано Ізмаїльське товариство ім. Кирила і Мефодія. В 2002 р. на базі товариства була відкрита недільна школа. Основні зусилля товариства спрямовані на відродження болгарської мови в регіоні. [2.2:179]

Ізмаїльська болгарська община ім. Св. Софії створена 18 березня 2001 р. на чолі з викладачем Ізмаїльського державного гуманітарного університету Іваном Васильовичем Пастором. До її складу входять відомі художники Іван Шишман та Олександр Кара. Метою діяльності общини є задоволення і захист законних соціальних, творчих, національно-культурних інтересів болгар півдня України, поширення слов'янської культури в місті, встановлення дружніх відносин між народами Придунав'я. Зараз общину очолює Балтаков Георгій Федорович. [2.2:179-180]

1989 року постановою ЦК Компартії України прийнято рішення про видання газет мовами національних меншин. І вже 30 липня 1990 року вийшов 1-ий номер газети «Роден край». З тих пір газета виходить щотижнево. З червня 1992 року газета стає додатком до «Голосу України». З 1997 року газета в 2,5 рази збільшила свій об'єм і виходить регулярно на 8-ми та 12-ти сторінках. Сам факт наявності національної газети - велике досягнення болгарської діаспори. На сторінках газети піднімаються актуальні питання в області національного відродження і соціальної сфери, котрі хвилюють читачів. В більшості випадків, будучи ініціатором вирішення важливих проблем, пов'язаних з національним і духовним відродженням болгар України, у своїй щоденній роботі газета стикається з різноманітними труднощами, не дивлячись на які вона живе і радує своїх читачів, вселяючи їм віру в силу болгарського кореню. Саме газета в 1993 році стала ініціатором створення координуючого і об'єднуючого органу болгарських культурно-просвітницьких товариств - Асоціації болгар України.[2.2:165]

Газета «Украйна: българско обозрение» - офіційне видання Асоціації болгарських товариств і організацій України. Перший її номер вийшов з друку 15 вересня 2001 року в день проведення 2-го Собору болгар Одещини. Виходить вона болгарською, українською, російською мовами з метою розширення інформаційного поля. Газета висвітлює діяльність Асоціації та її керівних органів, публікує рішення конференцій, Координаційної Ради і Президіуму, розповідає про роботу болгарських товариств, проблеми економічного і культурного життя болгар України. [2.2:198]

Газета «Извор» затверджена Кримським болгарським товариством ім. Паісія Хілендарського в березні 1997 року. Таким чином у болгар, що проживають на півострові, з'явився свій друкований орган. Це особливо важливо в нинішніх умовах, коли багато болгар Криму, що були колись депортовані, ще залишаються за його межами: в Краснодарі, на Уралі, в Сибіру, Башкирії, Казахстані. «Извор» розсилається не тільки до болгарських організацій країн СНД, але й на історичну батьківщину - в Болгарію. [2.2:143-144]

Рух відродження болгар в новітній історії має своїх лідерів й активістів, що душею і серцем люблять свою справу. І в традиціях болгар, від імені яких виступає Асоціація, - повага і підтримка таких людей. Саме так було покладено початок щорічній урочистій церемонії присвоєння звання «Людина року» з врученням статуетки, диплома і пам'ятного подарунка за великі досягнення в галузі реалізації задач відродження болгар в Україні. За останні чотири роки переможцями стали 42 видатні особи - вчителі, художники, журналісти, вчені, керівники підприємств, спортсмени, робітники культури, письменники, суспільні діячі. У 2004 році «Людиною року» став художник, старший викладач Ізмаїльського державного гуманітарного університету Іван Шишман (родом з м. Ізмаїл), а 2005 року таке почесне звання здобув художник, старший викладач ІДГУ Олександр Кара (родом з с. Нові Трояни Болградського району Одеської області). Ця акція є моральним стимулом для тих, хто віддає сили спільній справі і служить прикладом для починаючих активістів.

Всі ці роки вдосконалювалась не тільки робота, а й структура самої Асоціації. За новою редакцією Статуту (був прийнятий на звітно-виборній конференції 12 листопада 2004 року) до складу болгарського об'єднання можуть входити як юридично зареєстровані спілки, так і фізичні особи. Демократичні зміни відбулись і в структурі керівництва Асоціації. До складу постійно діючого центру увійшли Президент, два віце-президенти, 12 членів виконавчого комітету. [2.2:55-56]

3а 13 років роботи Асоціація болгар України виросла в монолітну структуру, в складі якої вже більше півсотні болгарських товариств і організацій. Створено нові товариства в областях дисперсного проживання болгар, таких як Рівненська, Волинська, Тернопільська, Житомирська, Хмельницька, Полтавська. Відповідно до росту масштабності задач, Асоціація вдосконалює організаційні основи і регламент своєї роботи. Введено в практику регулярне проведення засідань Ради Асоціації, на якій представлені всі товариства і організації болгар України. Поширюється практика виїзних засідань по регіонах. Такі, зокрема, було проведено в Запорізькій і Полтавській областях, Києві, АР Крим, м. Болграді Одеської області. Така форма роботи дозволяє глибше вивчити проблеми того чи іншого регіону, залучити представників центральних і місцевих органів влади, ЗМІ, а головне - сприяє прийняттю більш продуманих рішень.

Як висновок можна сказати, що Асоціація болгар України взяла на себе відповідальність за захист інтересів болгар. Її Президент, А. І. Кіссе, запевняє, що до сьогодні вже багато зроблено і робиться для збереження національної ідентичності болгар, традицій і фольклору, розвитку рідної мови і зміцнення міждержавних зв'язків України і Болгарії. При цьому українські болгари твердо заявляють про свою громадянську позицію по відношенню до неньки-України. Настав час третього етапу розвитку болгар України, який творити вже нам, молодим.

Можна висловити впевненість, що болгарська община робить гідний внесок в розвиток і процвітання нашої незалежної держави разом з усіма народами України. Тільки всі разом, пишаючись досягненнями наших предків, маючи унікальні мову і культуру, ми маємо бути вдячні за надану нам честь творити в цій державі. Розвиток і збагачення славних традицій - моральний обов'язок нашого покоління.

Висновки

Набуття Україною державної незалежності, визнання її повноправним суб'єктом міжнародних відносин поставили на порядок денний питання про розробку зовнішньополітичного курсу. В ньому чільне місце зайняли відносини з країнами Центральної та Східної Європи, зокрема з Болгарією, яка була і є своєрідним містком між Україною і Заходом. Співробітництво з Болгарією розширило смугу стабільності миру довкола України, сприяло її утвердженню як впливової європейської держави. Розгалужені та стабільні стосунки України з Болгарією стали однією з передумов інтегрування України у сім'ю європейських народів, її активної участі в регіональному та субрегіональному співробітництві.

Становлення і розвиток відносин України з Болгарією з огляду на низку історичних, геополітичних, культурних та інших факторів мають свої особливості. По-перше, це подібність соціально-економічних і політичних проблем, які доводиться вирішувати на шляху докорінної трансформації наших суспільств. По-друге, це спільна зацікавленість у швидкому підключенні до європейських інтеграціних процесів. По-третє, це визнання того факту, що будучи історично спорідненими державами, належачи до одного географічного регіону, і Україна, і Болгарія є впливовими чинниками східноєвропейського розвитку.

Розбудова рівноправних партнерських відносин відповідає не лише безпосереднім інтересам України і Болгарії, а й інтересам усієї Європи. Між цими країнами розвиваються двосторонні стосунки як на загальнодержавному рівні, так і різноманітні форми регіонального та субрегіонального співробітництва.

Керівники двох держав останнім часом підкреслюють високий рівень міждержавних політичних стосунків, який склався між країнами. Софія і Київ активно співробітничають в рамках Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), ПАЧЕС та інших міжнародних оганізацій. В Україні з розумінням віднеслись до вступу Болгарії до НАТО і ЄС. Цим, мабуть, і пояснюється введення Болгарією з 1 жовтня 2001 р. в одностороньому порядку візового режиму для громадян України. З іншого боку, Болгарія всіляко підтримує зусилля України, спрямовані на вступ до СОТ.

Сторони проявляють стійкий інтерес до розвитку взаємовигідних економічних і торгівельних відносин. Керівники обох країн висловили готовність розширювати зв'язки і контакти на рівні урядів, міністерств і відомств, регіонів, окремих підприємств і підприємницьких структур для надання нового імпульсу в ровитку торгівельно-економічних відносин між двома країнами. Хороші перспективи для цього є в металургії, машинобудівництві, хімічній промисловості, сільському господарстві, туризмі, в розвитку транспорту, в гуманітарній сфері. Позитивний досвід накопичено і в розвитку регіонального співробітництва.

Успішно розвиваються культурні зв'язки, набираючи все більших обертів з кожним роком. Дві незалежні держави з повагою ставляться до історичних та культурних традицій українського і болгарського народів. Уряди обох країн сприяють тісному співробітництву в галузі культури, освіти, науки. Це в більшій мірі відбувається через обмін між державними вищими навчальними закладами, науковцями, викладачами, студентами, в ході яких йде взаємозбагачення інформацією та досвідом.

Важливим фактором у зміцненні відносин між двома країнами є конституційні гарантії з боку України і практична допомога всіх рівнів влади для всебічного розвитку болгарської діаспори в Україні. Болгари компактно проживають в Одеській, Запорізькій областях та АРК. Будучи повноправними громадянами нашої країни, вони мають всі можливості для розвитку національної культури і зміцнення зв'язків зі своєю історичною батьківщиною.

Список використаних джерел та літератури

1. Андреева М. Министърът на външните работи Соломон Паси посети Украйна. // Украйна: българско обозрение.- 2005. - № 3. - С.1.

2. Вицепремиерът на България посети Украйна. // Украйна: българско обозрение. - 2005 . - № 22. - С. 1.

3. Договор о сотрудничестве между Измаильским государственным гуманитарным университетом (Украина) и Великотырновским университетом им. Святых Кирилла и Мефодия (Болгария) от 02.11.2001 г. и 05.10.2006 г.

4. Договор о сотрудничестве между Измаильским государственным гуманитарным университетом (Украина) и Юго-западным университетом им. Неофита Рилского (Болгария), от 10.01.2005 г. 2.14.

5. Дойко В., Генчев Н., Димитров С. Развитие на дунавския туризъм и Украйна. //из приносът на историко-юридическия факултет за развитието на българското образование и наука - Велико Тирново: университетско издателство «Св. Св. Кирил и Мефодий», 2005. - С. 389-394.

6. Желяскова С. Връзките укрепват. // Украйна: българско обозрение.- 2006. - № 17. - С. 2.

7. Желяскова С. Юбилейна олимпиада по български език и литература. // Украйна: българско обозрение.- 2005. - № 5. - С. 3.

8. Драгнева С. Висши училища на Одесса и София се договарят за сътрудничество. // Роден край. - 2004. - 3 49. - С. 1-2.

9. Драгнева С. Образователните връзки между Украйна и България. // Роден край. - 2005. - № 13. - С. 1-2.

10. Литвин В. Украинско-болгарские отношения: прошлое как перспектива будущего. // Голос Украины. - 2004. - № 13. - С. 1, 4-5.

11. Литвин В. Украинско-болгарские отношения: прошлое как перспектива будущего. // Голос Украины. - 2004. - № 14 - С. 1-2.

12. Макарова А. Визит дружбы.// Porto franco. - 2004. - № 21. - С. 4.

13. Перели М. Възстановяване на историческите названия на българските поселения в Одеска област. // Роден край. - 2006. - № 20. - С. 2.

14. Попова М. Встреча имела конструктивный характер.// Украйна: българско обозрение. - 2006. - № 21. - С. 2.

15. Попова М., Пенчева С. Вицепрезидентът на Република България на посещение в Украйна. // Украйна: българско обозрение. - 2005. - № 20. - С. 1 - 2.

16. Попова М. Работна визита в България. // Украйна: българско обозрение. - 2005. - № 5. - С. 1.

17. Примата на българската поп-музика пристига в Украйна. // Украйна: българско обозрение. - 2006. - № 8. - С. 1.

18. Протокол между Министерството на образованието и науката на Украйна и Министерството на образованието и науката на Република България за Болградската гимназия «Георги С. Раковски» (Одеска област) от 29.07.2000 г.

19. Соглашение между педагогическим факультетом и факультетом гуманитарных наук Шуменского университета (Болгария) и Измаильским государственным педагогическим институтом от 01.11.2001 г.

20. Соседям дружить и сотрудничать: европейская интеграция (интервью с Чрезвычайным и Полномочным Послом Украины в Болгарии Вячеславом Похвальским. // Одесские известия. - 2003. - 23 мая. - С. 3.

21. Стефанова А. Конференцията на Асоциацията на българите в Украйна. // Украйна: българско обозрение. - 2006. - № 19. - С. 2 -3.

22. Терзивец А. В сърцето на Украйна 13 века живее българския дух. // Украйна: българско обозрение. - 2006. - № 26. - С. 1 -3.

23. Терзивец А. Украино-болгарские отношения имеют большой потенциал. // Електронні вісті. - 2002. - № 37. - С. 1.

24. Украина и Болгария в руководстве вновь созданной Ассоциации. // Роден край. - 2006. - № 23. - С. 1.

25. http: // www.geocities.com.ua

26. http: // www.newsmediaport.info

27. http: // www.podrobnosti.com.ua

28. http: // www.rbc.ua

29. http: // www.mincult.gov.ua

30. 2.1. Андреева М. С общи усилия ще възродим родния език. // Украйна: българско обозрение. - 2006 . - № 3. - С. 5.

31. 2.2. Всеукраинской болгарской ассоциации - 10 лет. - Одесса: Маяк, 2003. - 210 с.

32. 2.3. Бачинська О. А., Самойлов Ф. О. Українсько-болгарські зв'язки в працях А. Д. Бачинського (1933-1995) // Україна і Болгарія: матеріали міжнародної конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського ярма. - Одеса: Друк, 1999. - С. 176-184.

33. 2.4. Брусиловская О. И. Отношения Украины и Болгарии в 1990-ые годы: концепции реальность. // Україна і Болгарія: матеріали міжнародної конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського ярма. - Одеса: Друк, 1999. - С. 109 - 116.

34. 2.5. Воротнюк Г. Болгары Украины подают пример. // Голос Украины. - 2000. - № 52. - С. 1, 7.

35. 2.6. Газін В. П., Копилов С. А. Новітня історія країн Європи та Америки. 1945 - 2002. - К.: Либідь, 2004. - 620 с.

36. 2.7. Гайдаржи А. Болгарская Ассоциация: взгляд из региона. // Советский Измаил. - 2000. - 5 июля. - С. 2.

37. 2.8. Гайдаржи А. Украина - Болгария: грани сотрудничества. // Советский Измаил. - 2000. - 11 июля. - С. 2.

38. 2.9. Демин О.Б. Одесса и развитие болгарской исторической науки (ХІХ - ХХ ст.) // Україна і Болгарія: матеріали міжнародної конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського ярма. - Одеса: Друк, 1999. - С. 64 - 71.

39. 2.10. Кара Л. «Възраждане на българите в Украйна»: вчера, днес, утре. // Украйна: българско обозрение.- 2006. - № 12. - С. 5.

40. 2.11. Кирилич В. Євроінтеграційний шлях Республіки Болгарія : досвід для України. // Політика і час. - 2005. - № 11. - С. 42-48.

41. 2.12. Киссе А. И. Возрождение болгар Украины. - Одесса: OPTIMUM, 2006. - 288 с.

42. 2.13. Рилач Ю. Нас живлять спільні корені. Україна та Болгарія: 15 років після встановлення дипломатичних відносин. // Політика і час. - 2006. - № 2. - С. 3-7.

43. 2.14. Україна - Болгарія: нові перспективи співробітництва. // Урядовий кур'єр. - 1995. - 2 грудня. - С. 2.

44. 2.15. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: монографія / За ред. Рудич Ф. М., Балабан Р. В., Дергачова О. П. Та ін. - К.: МАУП, 2002. - 488 с.

45. 2.16. Христов Т. Политическа география на България. - София, 2001. - 388 с.

46. 2.17. Черній А. І. Економічне і науково-технічне співробітництво України і Болгарії у 70-90-ті рр.. ХХ ст. // Україна і Болгарія: матеріали міжнародної конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського ярма. - Одеса: Друк, 1999. - С. 102 - 108.

47. 2.18. 24 май - Ден на славянската писменост, българска просвета и култура. // Украйна: българско обозрение. - 2005. - № 10. - С. 1,3.

48. 2.19. http: // www.amb-ucraina.com

49. 2.20. http: // www.ukrinter.com

50. 2.21. http: // www.ukrinform.com

51. 2.22. http: // www.mozdocs.kiev.ua

52. 2.23. http: // www.news-ukrinform.com

53. 2.24. http: // www.pekinform.com.ua

54. 2.25. http: // www.moz@moz.gov.ua

Додаток 1

Взято з роботи Кіссе А. І. “Відродження болгар України”.

Додаток 2

Перелік колективних членів всеукраїнської болгарської асоціації

Арцизьке культурно-просвітницьке товариство ім. Христо Ботєва.

Обласний Центр болгарської культури.

Товариство «Алфатар» Вільшанскьго району Кіровоградської області.

Суспільна організація Южненського болгарскьго товариства «Родолюбие».

Білгород-Дністровське болгарське культурно-просвітницьке товариство.

Одеське обласне болгарське товариство «Чийшия».

Одеська болгарська Дружність.

Товариство бессарабських болгар „Св. св. Кирил і Мефодій”.

Київський центр болгарської культури.

Кримське республіканське товариство болгар ім. Пасія Хілендарського.

Газета „Извор”.

Севастопольське болгарське товариство „Изгрев”.

Приморско районо българско културно-просветно дружество «Съдружество».

Запорозьке міське болгарське товариство св. Кирила і Мефодія.

Запорозьке міське болгарське товариство „Роднина”.

Бердянське болгарське товариство „Родолюбие”.

Днепропетровско градско Българско културно дружество «Гергьовден».

Тернавське болгарське товариство.

Газета „Роден край”.

Одеський болгарський культурно-просвітницький клуб „Огнище”.

Запорізьке обласне товариство болгарської культури.

Мелітопольське товариство болгарської культури „Балкани”.

Червонознам'янське товариство болгарської культури ім.. Катаржи.

Кілійське районне культурно-просвітницьке товариство „Късмет».

Одеський обласний союз болгарської молоді.

Луганське обласне болгарське товариство.

Газета „Родолюбие”.

Харківське міське товариство болгарської культури „Марин Дринов”.

Одеський болгарський жіночий клуб.

Ізмаїльське товариство ім. Кирила та Мефодія.

Ізмаїльська болгарська община ім. Св. Софії.

Культурно-просвітницьке товариство болгар Саратського району „Відродження”.

Тарутинське товариство болгарської культури „Болгар”.

Тарутинське товариство болгарської культури „Чорбаджиен”.

Болградська гімназія ім. Г. С. Раковського.

Болгарське культурно-просвітницьке товариство „Хан Аспарух”.

Ренійське районне товариство болгарської культури „Земляки”.

Республіканське об'єднання депортованих болгар Криму ім. братів Стоянових.

Кримське болгарське культурно-просвітницьке товариство „Відродження”.

Товариство депортованих болгар Кіровського району.

Благоєвське болгарське товариство ім. Дмитра Благоєва.

Всеукраїнський центр болгарської культури.

Газета „Украйна: българско обозрение”.

Комінтернівське районне товариство болгарської культури.

Одеське науково-дослідницьке товариство болгаристів.

Теле радіопрограма „Роден край”.

Приазовське районне болгарське культурно-просвітницьке товариство „Дружба”.

Євпаторійська болгарська община.

Об'єднання депортованих громадян болгарської національності „Друг ари” і національно-культурний центр „Болгарський центр”.

Об'єднання громадян „Друкаря”.

Південний інформаційний центр „Телевізійне селище”.

Київське товариство болгарської культури „Родолюбие”.

Баришевське районне товариство болгарської культури „Славія”.

Київське болгарське товариство ім. Василя Левського.

Товариство болгарської культури „Христо Ботєв”.

Донецьке болгарське культурно-просвітницьке товариство „Відродження”.

Болгарський культурно-інформаційний центр „681”.

Татарбунарське районне болгарське культурно-просвітницьке товариство „Родолюбие”.

Взято з роботи “Всеукраинской болгарской ассоциации - 10 лет”.

Додаток 3

Протокол между министерството на образованието и науката на украйна и министерството на образованието и науката на република българия за болградската гимназия «Георги с. Раковски» (Одеска област, Украина)

Министерството на образованието и науката на Украина и Министерството на образованието и науката на Република България, наричани по-нататьк Договарящи се страни».

В съответствие със Споразумението между Министерството на образованието на Украина и Министерството на науката и образованието на Република България от 9 декември 1994 г.

Основавайки се на традиционните украинско-български връзки в областта на образованието и културата.

Оценявайки високо историческата роля на Болградската гимназия и приноса на нейните възпитаници в културата, образованието и науката на Украина и България.

Изхождайки от желанието си за възраждане на гимназията като престижно учебно заведение за нуждите на българската общност в Украина.

СЕ СПОРАЗУМЯХА ЗА СЛЕДНОТО:

Член 1 Болградската гимназия «Георги С. Раковски» е гимназия в системата на образованието на Украина, с тригодишен курс на обучение (от девети до единадесети клас), в която обучението се осъществява основно на български език.

Член 2 Болградската гимназия «Георги С. Раковски» е образователна единица от структурата на Управление на образованието на Одеската областна държавна администрация и се финансира в съответствие с украинското законодателство.

Член 3 В гимназията се осигурява разширено изучаване на украински език, литература, история и култура.

Член 4 При необходимост към гимназията може да се сформира подготвителен клас с интензивно изучаване на български език.

Член 5 Болградската гимназия «Георги С. Раковски» е под патронажа на Министерството на образованието и науката на Украина и Министерството на образованието и науката на Република България.

Член 6 Приемът на ученици в гимназията се осъществява на конкурсна основа.

Член 7 Договарящите се страни осигуряват за гимназията учебници и учебно-помощна литература за осъществяване на пълноценен учебен процес.

Члена 8 Българската страна осигурява квалификационни курсове и специализации за педагогическия състав на гимназията в български висши училища.

Член 9 Българската страна, по заявка на украинската страна, осигурява квалифицирани преподаватели по български език, литература, история, музика и други предмета.

Член 10

Протокола- влиза в сила от началото на учебната 2001-2002 година с прием на ученици в девети клас на гимназията.

Протокола е подписан на 29. 07. 2000 г. в гр. София в два екземпляра на украински и български език, като двата текста са идентични и имат еднаква сила.

Взято з роботи “Всеукраинской болгарской ассоциации - 10 лет”.

Додаток 4

Закордонні відрядження професорсько-викладацького складу ІДГУ до республіки Болгарія

Інформацію надано нвачальним відділом ІДГУ.

Додаток 5

Представники Болгарії в ІДГУ за міжнародним співробітництвом

Інформацію надано нвачальним відділом ІДГУ.

Додаток 6

Відрядження студентів ІДГУ до Болгарії за міжнародним співробітництвом

Інформацію надано нвачальним відділом ІДГУ.